Три українські стартапи здобули гранти по $50 тис.

У Маріуполі на вулиці Куїнджі капітально відремонтували тротуари протяжністю майже 1,5 км.

Про це повідомили у пресслужбі міської ради.

Крім того, встановлено дві зупинки громадського транспорту і LED-освітлення.

Ремонтні роботи на ділянці стартували торік. Нові тротуари мають скошені бордюри, що дозволяють комфортно пересуватися людям з інвалідністю. Уздовж пішохідних зон встановлені урни для сміття і лави очікування.

Також змонтовано 64 світлодіодних світильника. На ділянці, де розташований пішохідний перехід, встановлено спеціальний світильник з асиметричною оптикою. Завдяки цьому, вулиці будуть світлими, а місто отримає економію.

Читайте також: “В інтернаті мені забороняли вступати до вишу – і я втекла”. Як біглянці з ДНР вдалось отримати вищу освіту та престижну роботу в “Кока-Кола”

Вартість реконструкції тротуарів – понад 10 млн грн. На павільйони очікування було виділено 1 млн грн. Більш 390 тис грн пішли на модернізацію освітлення.

Читайте також: 7000$ та виклик від Родрігеса: як це знімати фільм із людиною з ДЦП у головній ролі

Нагадаємо, почали основний етап ремонтних робіт на розв’язці Полтава-Олександрія.

Як ми повідомляли раніше, у Хмельницькому збудували з нуля і відкрили для транспорту нову магістраль.

Усі фото: mariupolrada.gov.ua.

На Херсонщині фермери Віталій та Тетяня Шакало у смт Любимівка мають плани консолідувати об’єми спеції у партію для експорту.

Про це пише Agravery.

Зазначається, що Віталій Шакало один з перших в Україні почав вирощувати цю культуру на 5 сотках, а тепер він вже має біля 2 тисяч послідовників, які також вирощують шафран на теренах України.

«На 15 сотках землі можна зібрати 2 кг шафрану. Грам спеції ми не продаємо дешевше ніж по $5, частіше по $6,5−7,5. У найближчих наших планах сертифікація продукції „Шафран Любимівський“. Завдяки проекту ми знайшли своїх клієнтів на посадковий матеріал, ми допомагаємо іншим учасникам проекту з технологією вирощування», – розповів Шакало.

Читайте також: “В інтернаті мені забороняли вступати до вишу – і я втекла”. Як біглянці з ДНР вдалось отримати вищу освіту та престижну роботу в “Кока-Кола”

За словами фермера, у найближчих планах консолідувати об’єми спеції у партію для експорту.

«Разом з учасниками проекту думаємо про кооперацію у подальшому, треба готувати документи для експорту та виходити на міжнародний ринок», – підкреслив Віталій Шакало.

Читайте також: Як зробити бізнес на фрешах з… пшениці (ВІДЕО)

Нагадаємо, фермер вирощує на Львівщині трюфелі і чорні горіхи: скільки він заробляє.

Як им повідомляли раніше, український виробник молочних продуктів вийшов на 15 нових експортних ринків.

Головне фото: agravery.com.

На Полтавщині почали вкладати середній шар покриття на транспортній розв’язці в селі Бутенки Кобеляцького району на перетині автошляхів М-22 Полтава – Олександрія та Н-31 Дніпро – Решетилівка.

Про це повідомили у Службі автомобільних доріг Полтавської області.

За інформацією, робітники працюють на основних з’їздах, щоб найближчим часом пустити транспорт новою комфортною дорогою.

Паралельно триває монтаж посиленого металевого бар’єрного огородження, дренуючих лотків, посів трави.

Читайте також: “В інтернаті мені забороняли вступати до вишу – і я втекла”. Як біглянці з ДНР вдалось отримати вищу освіту та престижну роботу в “Кока-Кола”

За сприятливих погодних умов 10 жовтня дорожники мають намір відкрити рух по автошляху М-22 #Полтава_Олександрія.

Читайте також: 7000$ та виклик від Родрігеса: як це знімати фільм із людиною з ДЦП у головній ролі

Нагадаємо, ремонтують трасу від Львова до Мукачева.

Як ми повідомляли раніше, у Хмельницькому збудували з нуля і відкрили для транспорту нову магістраль.

Усі фото: facebook.com/pl.ukravtodor.

Ринок таксі в Україні пройшов довгий етап свого розвитку. Від «полювання» рукою за машиною прямо на дорозі — до зручного мобільного додатку. Таксі-гіганти, такі як Uber, Bolt та Uklon, сьогодні захопили всіх клієнтів, і конкурувати з ними — річ не проста. Втім можлива. Це доказує сервіс таксі Cab.

Не так давно киянам почала пропонувати послуги з перевезень нова компанія Cab. Свій шлях вона розпочала з партнерства з Uber, а тепер готова з ними конкурувати. Вони розповіли нам, як влаштований ринок таксі, чому так важко знайти адекватних водіїв та чому жінок рідко можна зустріти за кермом «кебу».

Максим Карпенко,

керівник з розвитку продукту компанії Cab, працював у компанії від початку її існування

Uber дав старт новому бізнесу

Uber сьогодні є одним з гігантів у світі послуг таксі. У США вони діють як сервіс з координації між людьми: хтось кудись їде у своїх справах і дорогою підбирає пасажирів. Тобто, їде умовний Іван на роботу, підвозить когось і «відбиває» вартість пального і ще трохи зверху. В Україні це спрацювало трохи інакше. Окрім водіїв на своєму авто, в Uber з’явилися партнерські автопарки з найманими водіями.

Фактично у 2016-му в Україні з’явився не лише Uber, а й новий вид бізнесу. Ти створюєш невеликий автопарк, підключаєшся до партнерства, а тобі велика компанія продає замовлення за якийсь невеликий відсоток. Ось під цю нову концепцію ми створили свою компанію — зі своїм автопарком, щоб працювати у Києві.

Тоді таксували переважно на поганих старих авто. У кращому випадку це був Lanos, в гіршому  — «Жигулі» або дуже старі іномарки. Часто використовували для роботи в таксі нерозмитнені автівки. Ми ж порахували, що вигідно і нові купити: недорогого класу, але якісні. Купили десяток німецьких Volkswagen — і приєдналися до партнерства з Uber.

Нас скрізь шукали й «гуглили»

Ось так ми певний час працювали й дуже скоро почали отримувати позитивні відгуки. Справді, клієнти хотіли викликати саме наші машини. Тобто, хтось умовно викликає таксі разів 20-30 на місяць, коли їде на роботу, і бачить, що часто до нього приїжджає Lanos, а іноді — новий Volkswagen. Прибуває чиста машина з адекватним водієм, і потім йому хочеться викликати саме таку автівку. Але він через додаток Uber цього зробити не може.

Люди «гуглили», намагалися нас якось знайти. З’явився потік охочих, кому цікаві наші послуги. Стало зрозуміло, що з цим попитом треба щось робити — запускаємо своє таксі White Cab.

Перша версія додатку була “заглушкою”

Запуск повноцінної версії додатку сервісу таксі Cab ми планували на кінець весни 2020 року. Але через обмеження роботи громадського транспорту ми запустили урізану версію Cab на 2 місяці раніше, щоб користувачі мали змогу користуватися нашими послугами зі знижкою 50%. 

Додаток мав мінімум функціоналу: там був лише номер телефона та кнопка виклику. Пасажир телефонував у кол-центр, замовляв автівку. Якщо в нього було інстальовано додаток, їхав вдвічі дешевше. 

Нам потрібні круті водії

Купити десять автомобілів було для нас не найбільшою проблемою: це умовні 150 тисяч доларів. Тобто, маючи гроші можна купити хоч тисячу машин. Важче було посадити на них адекватних водіїв, які не розіб’ють твоє авто, будуть нормально комунікувати з пасажирами, добре водити.

Річ у тім, що після розпаду Радянського союзу професія таксиста зникла. З’явився такий термін як «бомбіла» — це просто люди, які на своєму автомобілі таксують. У 90-тих роках це звучало як «бомблять» — підробляють на власній машині. На той момент вони займали значну частину ринку.

Коли ти приватна особа на своєму автомобілі, ти вважаєш, що ти цар в цій ситуації. Твій автомобіль — твої правила. Значить ти можеш палити, мати брудне авто, а якщо пасажиру не сподобалося — свої претензії він нікому, крім тебе, не може висловити. Тому сьогодні знайти серед них людей, що готові їздити 60 км на годину, приїжджати вчасно, не грубіянити пасажирові — було не просто.

Був водієм — а став HR

Ми дуже багатьох людей пропускали через себе. Умовно, зі ста людей лише кілька залишалися в нас працювати. Мабуть, це через те, що в нас досить серйозна система відбору і контролю роботи водіїв. Починаючи від базових речей: водійські права, щонайменше три роки активного стажу водіння, вік від 25 до 55.

Є також психологічний відбір, адже не всі люди розуміють, що вони у сфері послуг. А ця ніша передбачає «золоте правило», що клієнт завжди правий, навіть коли це не так. Але таксисти часто дуже запальні, вони до цього ставляться зі своєї дзвіниці. 

У нас є людина, яка займається підбором водіїв, вона сама спочатку прийшла працювати в компанію водієм. Просто є люди з потенціалом, і він як ніхто інший знав, яким повинен бути водій. З одного боку, він розуміє водіїв, а з іншого — до чого треба прагнути.

Перед кожною зміною — фотоперевірка

Виходячи на зміну водій завантажує 14 фотографій: автомобіля, салону, багажника, документів. Вони це роблять щоранку, і наші працівники «в ручну» ці фото перевіряють.

Ступінь сприйняття чистоти автомобіля в оператора й у водія не завжди збігаються. Оператор дзвонить і каже: «Вибачте, поїдьте помийте машину і перефотографуйте». Або скаржиться, що погано видно документи чи в багажнику якісь порожні пакети. Авто має бути порожнім, бо буває таксі викликає сім’я з чотирьох людей з трьома валізами. Потрібно запхати все в багажник, а там, умовно, лежить комплект зимової гуми.

Таксистки не затримуються

Жінки-водійки в нас сьогодні не працюють, хоча раніше були. Ми нікого не звільняли, як правило, вони працювали якийсь час і йшли. Хтось скаржився, що пристають пасажири, інші говорили, що таксувати важко. 

Для нас важливим моментом є безпека водіїв-жінок, в першу чергу. Це проблема не тільки таксі-сектора, а загалом. Можливо, питання безпеки і є головною причиною того, що жінку за кермом таксі зустрінеш не часто. Хоча жінки впевнено опанували більшість сфер уже давно.

Водіям дали спецзавдання

З вересня цього року ми запустили нову послугу Just: в ній вартість поїздки залежать від потреб клієнта. Тариф змінюється залежно від того, скільки пасажирів їде і чи є в них багаж. Додатково сплачують за проміжні зупинки, дитяче крісло та перевезення тварин.

Фактично пасажир сам вибирає послуги, за які буде платити, і ціна поїздок поодинці й без багажу стартує від 27 гривень. Кожен наступний кілометр — 5,5 грн, додатковий пасажир — 18 грн, ще стільки ж за використання багажника (в салон без доплати можна взяти ручну поклажу).

Сьогодні такого немає в наших конкурентів, і це цікаво для пасажирів. Такі тарифи були обдумані. Перед тим, як їх встановити, ми дали завдання нашим водіям порахувати, скільки пасажирів їдуть в поїздці. З’ясувалося, що в 70% випадків вони перевозять одну людина, ще у 20% — двох, і лише в 10% — трьох, чотирьох людей. Таким чином ми порахували, що ціна поїздок буде вигідною для 70% пасажирів. А значить, простимулює попит. 

Навіщо ще одне таксі?

Поки у нас досить лояльна аудиторія. Хоча є і скептично налаштовані люди, які реагують на наші публікації в інтернеті. Багато таких відгуків типу: «Навіщо нам ще одне таксі?» або «Ви не протримаєтеся й пів року», а ціни, за їхніми словами, «це агресивний маркетинг, і за фактом там тільки одна машина їздить по 27 гривень». Але це природна реакція, і, до того ж інформація не відповідає дійсності, тому особливого стресу для нашої команди не створює.

Але, дійсно, це звучить нереалістично — поїздки за 27 гривень. Тому що, якщо спостерігати за ситуацією розвитку ринку, то середня вартість поїздки на таксі у 2020 році приблизно така ж, як у 2016 році, — приблизно 90 гривень. Незмінна ціна за ці роки свідчить про те, що на ринку працюють два трансконтинентальні гіганти, які «вливають» великі гроші, дотують ринок. І ось нам доводитися конкурувати з ними.

Одна з важливих переваг таксі Cab — у нас є кол-центр з «живими» людьми. З ними можна поговорити телефоном, а не просто відправити скаргу в додатку й чекати відповіді. І люди телефонують. Скаржаться на стандартні проблеми: довго їхала машина, приїхала не туди або не вчасно, чи було далеко йти. Але це не критичні проблеми, це радше даність послуги.

Окупитися не так просто

Ми ставимо собі за мету здобути 2-3% ринку таксі в Україні. Це хороший показник для локальної компанії, але й не такий великий: Uklon до приходу Uber (судячи з відкритих джерел інформації) займав 50% ринку.  Компанії у низькомаржинальній сфері, як наша, виходять на окупність через 5 років і більше. Головний фактор успіху — це присутність на ринку весь час, комунікація з аудиторією, якісні послуги та нормальна цінова політика.

Планів у нас багато, хочемо вийти з Києва на інші міста-мільйонники. Компанії за типом нашої мають багато шляхів розвитку — від підключення багатьох партнерів в одному місті до роботи за межами країни. Також можна продати готове програмне забезпечення або створити подібне на замовлення. Ми, власне, поки не розглядаємо такий шлях розвитку компанії, але це приклад, як може рухатися компанія з таким досвідом.