“Тільки з Антарктиди ще нікого не було”. Як перетворити власну хату на музей і заробляти на цьому
“Нема кращі гори в світі за наші Карпа-ати”, – чутно, як ехо тремтить десь між яскраво-зеленими схилами Верховини. І переплітається з новим заспівом: “Ой весело
“Нема кращі гори у світі за наші Карпа-ати”, – чутно, як ехо тремтить десь між яскраво-зеленими схилами Верховини. І переплітається з новим заспівом: “Ой весело у них жити, весело вмирати…”.
На схилах Верховини частенько чути звуки трембіти та волинки, чи то пак кози (український народний інструмент, який ще називають волинкою). Буває таке, що й разів по 10 на день. Це гуцул Микола Ілюк вітає одну екскурсійну групу за іншою в музеї “У Трембітаря”.
Він розповів “ШоТам?”, як відроджує гуцульську музику на скромні пожертви туристів з усіх куточків світу.
Микола Ілюк
власник музею “У Трембітаря”, музикант-мультиінструменталіст
З музичною капелою “Гуцули” об’їздив увесь світ. Тепер приймає в музеї до 10 груп туристів на день.
З усіх континентів світу приїжджали подивитись на мій музей. Австралія, Індія, Китай, Корея – з Антарктиди тільки не було ще нікого. І Ющенкові грав на трембіті, і Кучмі грав, і амбасадору малазійському – та й взагалі багатьом чинам.
Грошей від людей не вимагаю – кладуть у музейну скриньку, скільки не шкода. Тому і не скажу точно, скільки заробляю – кожного разу по-різному: коли пару сотень, коли пару тисяч.
Бувають, звісно, і неприємні випадки – до музею складнувато дістатись, і деколи туристи, підіймаючись нагору, мало не проклинають мене.
“А-а, такий-пересякий, оце спало йому на думці зі своїм музеєм аж сюди забиратись!”
А є й такі люди, що починають плакати, коли чують мою музику. Потім обіймають, дякують і кажуть, що немов у іншому світі побували.
Що не кажи, але те, що музичні інструменти старовинні, дуже впливає на людину.
Старші інструменти природний і чистий звук видають.
Де навчився грати на трембіті
Я сам музикант. Мій дід грав у стрічці “Тіні забутих предків” на волинці. Його інструмент дістався мені у спадок. І не тільки інструмент – а й багато речей гуцульського вжитку. Я хотів, щоби ніхто то не попалив, не понівечив, і тому залишив вдома.
А на трембіті навчило грати життя. Вперше довелось спробувати, коли сам я грав із Романом Кумликом у капелі “Черемош”. Роман Кумлик – то гуцульський музикант-віртуоз і поет-коломийкар. Гурт “Черемош” створювали разом і пісень грали, як-то кажуть, від Верховини до Німеччини.
От треба нам було до ансамблю трембітаря, а Кумлику тоді вже фізично тяжко було грати. І він якось каже мені: “Микола, пробуй ти”. Я й спробував – і вдалося.
А з 1989 року по сьогодні граю у музичній капелі, що називається “Гуцули”, під керівництвом заслуженого працівника культури України – під моїм, себто.
Де ми тільки не були: і на Харківщині, і у Краматорську. А так і цілу Європу, Канаду та Америку об’їздили по різних фестивалях.
Колектив наш складається з шістьох чоловік, у нас із собою є 12 музичних інструментів.
Барабан, ліра, дримба, скрипка, цимбали, сопілка, саксофон, баян – це лише частина інструментів, які ми беремо на виступи.
Як з’явилась ідея створити музей
У Романа Кумлика був свій музей гуцульських музичних інструментів. Я все придивлявся і думав – може, і собі такий створю.
Десь у 2008 році спало мені на думку, що треба зробити музичну кімнатку – бо репетиторствував і мав учнів багато. Але захопився і почав предмети старовини по хатах скуповувати.
Так і з’явився музей “У Трембітаря”.
А традиція зустрічати гостей грою на трембіті з’явилась за поради екскурсовода Параски. Вона якось сказала: “Микола, треба, аби люди почули трембіту”. Треба – то треба.
Усе працює так, як я собі і задумав – але, знаєте, шо? Навіть подекуди вже й забагато працює. Бо я часом просто не встигаю – на день до 10 екскурсійних груп заглядає.
Бувало таке, що працював, не присідаючи, з 9.00 до 19.00.
Стомлююсь, ніде правди діти, але десь віддаю, а десь і сили черпаю.
Та й діти мені допомагають, а інколи доводиться по черзі у церкву з дружиною ходити.
Старовинна пральна машина та дверна ручка з 1840-х років
Хата-музей – це переоблаштований перший поверх мого будинку. І там, по суті, представлений побут гуцулів. Усі ці експонати – моїх предків, предків моєї дружини.
На мій погляд, найцікавіші експонати – то, звісно, музичні інструменти: дримба, телинка, трембіта, ліра, цимбали, різні сопілки.
Але є тут і гуцульська старовинна пральна машина – такий 150-річний цебер дерев’яний і дерев’яна ж палка для прання.
Ми у ній по сьогоднішній день перемо – старі вишиванки у сучасну пральну машинку не закинеш, бо понищить усе. Тому вишивані сорочки – тільки вручну перемо.
І один з найстаріших експонатів – ручка дверей 1844 року. Вона з моєї рідної хати у селі Голови.
Як влаштувати гостям гуцульський прийом
У мене, на відміну від інших музеїв, є перевага на музику. Я з людьми контактую, люди теж можуть пограти на моїх музичних інструментах. Адже музеїв таких у районі два всього: Романа Кумлика і Миколи Ілюка.
Спочатку граю на трембіті, зустрічаю туристів у старовинному гуцульському одязі. Найперша подяка, коли люди на порозі, – що завітали в гості.
Співаю їм: “Ой, ви, гості мої милі, ви мені ся снили, Та й дякую за ваш прихід, що ви приходили!”
Потім ми заходимо до хати, я розповідаю про гуцула – чим жив і чим займається до цього дня. Потім про особливості домашніх робіт жінки-гуцулки, і так доходимо до одягу. І третя – музична частина. Граю на усіх інструментах, які побутували на Гуцульщині і є по сьогоднішній день.
До 50 людей я можу прийняти за одну групу. Хто скільки захоче – стільки і дає за вхід.
Гуцульські страви готуємо за попередньою домовленістю. Коли групка їде до мене, треба зателефонувати за два дні: так і так, буде тридцять чоловік, хочемо покормитись. Ми визначаємо ціну, і тоді вже їм пропонуємо комплексні обіди: грибна юшка, холодна нарізка сала домашнього і домашнього сиру, вареники, пироги з сиром, банош (гуцульська перша страва – авт.), пампушки і чай.
Все своє. Якщо не вистачає, то на ринок йдемо, або по сусідах, у кого є корови-вівці, купуємо.
Не бійтесь – робіть
Найперше, якщо хочете музей організувати – треба просити Бога, аби він дав натхнення, силу. Потім поставити собі мету – який це музей, для чого.
А далі люди тобі самі підказують. Вони багато мені помогли в житті. Той задає таке питання, той – інше. А ти уже вишукуєш відповіді на нього, робиш свою роботу чимраз кращою.
Для мене важливо як для музиканта зберегти старовинну музику. Вона в один час уже почала була помирати – то були часи радянщини. Але зараз я маю свій колектив. І ми то підтримуємо і вчимо других учнів, так що ця музична круговерть уже точно не завершиться.
«Організатори подорожі створили справжню казку для дітей, додавши до програми екскурсію до італійського міста Трієст з прогулянкою площею Єдності Італії, відвідуванням замку та собору Сен-Джусто та Сербської православної церкви Святого Спиридона», — написали у Відкритому просторі допомоги «Саме тут».
Нагадаємо, що Українським дітям доступні безоплатні онлайн-консультації психологів та психіатрів.
Онлайн-школа DarwinLand запускає соціальний проєкт «Безбарʼєрне містечко мрії». Вперше в історії України діти та підлітки зможуть спроєктувати міста, в яких комфортно буде кожному.
Про це повідомляє прес-служба школи DarwinLand.
Фото: «Безбарʼєрне містечко мрії»
Протягом безкоштовного чотириденного марафону учасники дізнаються про важливість безбарʼєрності, познайомляться з 3D-моделюванням, дизайном і фінансовою грамотністю. І одразу ж зможуть закріпити знання на практиці, створивши свої моделі інклюзивного та доступного простору.
Програма розрахована на дітей віком 9-17 років. Уроки будуть у записі, тож їх можна проходити в зручний час. Попередній досвід зовсім не обов’язковий.
По завершенню марафону учасники презентують свої містечка, отримають сертифікати від ІТ-школи DarwinLand і подарунки від партнерів, а також позмагаються за головний приз – планшет.
Prometheus оголошує другий набір на Програму безплатної перекваліфікації під ключ і пропонує нові можливості для українців, які залишилися без роботи через війну.
Про це повідомляє Prometheus.
Після безпрецедентного успіху першого етапу Програми перекваліфікації, Prometheus розпочинає другий набір. Перший етап перевершив усі очікування, адже за лічені дні було подано понад 5 000 заявок, і вже зараз учасники демонструють високі результати в навчанні та роблять впевнені кроки до розвитку своєї кар’єри.
Цього разу Програма «Нова професія: від навчання до працевлаштування» поповнилася чотирма новими професіями, розробленими у співпраці з провідними компаніями України. Відтепер українці, які втратили роботу через війну, зможуть освоїти нові професії, що мають високу затребуваність на сучасному ринку праці:
«Проєктний менеджер» від OLX;
«Менеджер з маркетингу» від COMFY;
«Менеджер з продажів» від SkyUp Airlines та Join UP!;
Допомогти українцям, які втратили роботу через війну, здобути нову сучасну професію або підвищити кваліфікацію та знайти постійну роботу. Проєкт є безпрецедентним в Україні за своїм масштабом та співпрацею з провідними українськими компаніями.
Prometheus продовжує працювати над тим, щоб українці, які постраждали від війни, мали змогу отримати нові можливості для кар’єрного розвитку і знайшли стабільну роботу в умовах сучасного ринку.
Важлива інформація
Реєстрація триває з 8 жовтня по 30 жовтня 2024 року.
Кількість місць обмежена!
Участь у програмі можуть взяти лише кандидати, які мають чітку мотивацію вступити на програму, завершити навчання та працевлаштуватися на території України.
Prometheus – найбільша освітня платформа України, що надає безкоштовний доступ до найкращих освітніх курсів з усього світу. Завдяки співпраці з провідними університетами та компаніями, Prometheus допомагає українцям отримувати якісну освіту та нові можливості для розвитку кар’єри.
Нагадаємо, що у Києві знову працюватиме Лабіринт медіаграмотності.
Коментарі