Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

“Тільки з Антарктиди ще нікого не було”. Як перетворити власну хату на музей і заробляти на цьому

Опубліковано

“Нема кращі гори в світі за наші Карпа-ати”, – чутно, як ехо тремтить десь між яскраво-зеленими схилами Верховини. І переплітається з новим заспівом: “Ой весело у них жити, весело вмирати…”. 

На схилах Верховини частенько чути звуки трембіти та волинки, чи то пак кози (український народний інструмент, який ще називають волинкою). Буває таке, що й разів по 10 на день. Це гуцул Микола Ілюк вітає одну екскурсійну групу за іншою в музеї “У Трембітаря”. 

Він розповів “ШоТам?”, як відроджує гуцульську музику на скромні пожертви туристів з усіх куточків світу.

Микола Ілюк

власник музею “У Трембітаря”, музикант-мультиінструменталіст

 

З музичною капелою “Гуцули” об’їздив увесь світ. Тепер приймає в музеї до 10 груп туристів на день.

З усіх континентів світу приїжджали подивитись на мій музей. Австралія, Індія, Китай, Корея – з Антарктиди тільки не було ще нікого. І Ющенкові грав на трембіті, і Кучмі грав, і амбасадору малазійському – та й взагалі багатьом чинам.

Грошей від людей не вимагаю – кладуть у музейну скриньку, скільки не шкода. Тому і не скажу точно, скільки заробляю – кожного разу по-різному: коли пару сотень, коли пару тисяч.

Бувають, звісно, і неприємні випадки – до музею складнувато дістатись, і  деколи туристи, підіймаючись нагору, мало не проклинають мене. 

“А-а, такий-пересякий, оце спало йому на думці зі своїм музеєм аж сюди забиратись!” 

А є й такі люди, що починають плакати, коли чують мою музику. Потім обіймають, дякують і кажуть, що немов у іншому світі побували.

Що не кажи, але те, що музичні інструментибано старовинні, дуже впливає на людину. 

Старші інструменти природний і чистий звук видають.

Де навчився грати на трембіті

Я сам музикант. Мій дід грав у стрічці “Тіні забутих предків” на волинці. Його інструмент дістався мені у спадок. І не тільки інструмент – а й багато речей гуцульського вжитку. Я хотів, щоби ніхто то не попалив, не понівечив, і тому залишив вдома. 

А на трембіті навчило грати життя. Вперше довелось спробувати, коли сам я грав із Романом Кумликом у капелі “Черемош”. Роман Кумлик – то гуцульський музикант-віртуоз і поет-коломийкар. Гурт “Черемош” створювали разом і пісень грали, як-то кажуть, від Верховини до Німеччини.

От треба нам було до ансамблю трембітаря, а Кумлику тоді вже фізично тяжко було грати. І він якось каже мені: “Микола, пробуй ти”. Я й спробував – і вдалося. 

А з 1989 року по сьогодні граю у музичній капелі, що називається “Гуцули”, під керівництвом заслуженого працівника культури України – під моїм, себто. 

Де ми тільки не були: і на Харківщині, і  у Краматорську. А так і цілу Європу, Канаду та Америку об’їздили по різних фестивалях.

Колектив наш складається з шістьох чоловік, у нас із собою є 12 музичних інструментів.

Барабан, ліра, дримба, скрипка, цимбали, сопілка, саксофон, баян – це лише частина інструментів, які ми беремо на виступи. 

Як з’явилась ідея створити музей

У Романа Кумлика був свій музей гуцульських музичних інструментів. Я все придивлявся і думав – може, і собі такий створю. 

Десь у 2008 році спало мені на думку, що треба зробити музичну кімнатку – бо репетиторствував і мав учнів багато. Але захопився і почав предмети старовини по хатах скуповувати. 

Так і з’явився музей “У Трембітаря”. 

А традиція зустрічати гостей грою на трембіті з’явилась за поради екскурсовода Параски. Вона якось сказала: “Микола, треба, аби люди почули трембіту”. Треба – то треба.

Усе працює так, як я собі і задумав – але, знаєте, шо? Навіть подекуди вже й забагато працює. Бо я часом просто не встигаю – на день до 10 екскурсійних груп заглядає. 

Бувало таке, що працював, не присідаючи, з 9.00 до 19.00.

Стомлююсь, ніде правди діти, але десь віддаю, а десь і сили черпаю.

Та й діти мені допомагають, а інколи доводиться по черзі у церкву з дружиною ходити.

Старовинна пральна машина та дверна ручка з 1840-х років

Хата-музей – це переоблаштований перший поверх мого будинку. І там, по суті, представлений побут гуцулів. Усі ці експонати  – моїх предків, предків моєї дружини. 

На мій погляд, найцікавіші експонати – то, звісно, музичні інструменти: дримба, телинка, трембіта, ліра, цимбали, різні сопілки. 

Але є тут і гуцульська старовинна пральна машина – такий 150-річний цебер дерев’яний і дерев’яна ж палка для прання. 

Ми у ній по сьогоднішній день перемо – старі вишиванки у сучасну пральну машинку не закинеш, бо понищить усе. Тому вишивані сорочки – тільки вручну перемо.

І один з найстаріших експонатів – ручка дверей 1844 року. Вона з моєї  рідної хати у селі Голови. 

Як влаштувати гостям гуцульський прийом

У мене, на відміну від інших музеїв, є перевага на музику. Я з людьми контактую, люди теж можуть пограти на моїх музичних інструментах. Адже музеїв таких у районі два всього: Романа Кумлика і Миколи Ілюка. 

Спочатку граю на трембіті, зустрічаю туристів у старовинному гуцульському одязі. Найперша подяка, коли люди на порозі, – що завітали в гості.

Співаю їм: “Ой, ви, гості мої милі, ви мені ся снили, Та й дякую за ваш прихід, що ви приходили!”  

Потім ми заходимо до хати, я розповідаю про гуцула – чим жив і чим займається до цього дня. Потім про особливості домашніх робіт жінки-гуцулки, і так доходимо до одягу. І третя – музична частина. Граю на усіх інструментах, які побутували на Гуцульщині і є по сьогоднішній день. 

До 50 людей я можу прийняти за одну групу. Хто скільки захоче – стільки і дає за вхід. 

Гуцульські страви готуємо за попередньою домовленістю. Коли групка їде до мене, треба зателефонувати за два дні: так і так, буде тридцять чоловік, хочемо покормитись. Ми визначаємо ціну, і тоді вже їм пропонуємо комплексні обіди: грибна юшка, холодна нарізка сала домашнього і домашнього сиру, вареники, пироги з сиром, банош (гуцульська перша страва – авт.), пампушки і чай.

Все своє. Якщо не вистачає, то на ринок йдемо, або по сусідах, у кого є корови-вівці, купуємо. 

Не бійтесь – робіть

Найперше, якщо хочете музей організувати – треба просити Бога, аби він дав натхнення, силу. Потім поставити собі мету – який це музей, для чого. 

А далі люди тобі самі підказують. Вони багато мені помогли в житті. Той задає таке питання, той – інше. А ти уже вишукуєш відповіді на нього, робиш свою роботу чимраз кращою.

Для мене важливо як для музиканта зберегти старовинну музику. Вона в один час уже почала була помирати – то були часи радянщини. Але зараз я маю свій колектив. І ми то підтримуємо і вчимо других учнів, так що ця музична круговерть уже точно не завершиться.

Реклама

Суспільство

Показали фото здичавілих корів у Чорнобильському заповіднику

Опубліковано

У Зоні відчуження вдалося сфотографувати стадо здичавілих корів.

Про це пише Великий Київ з посиланням на Facebook Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника.

Зазначається, що фахівці підрахували чисельність колись домашньої великої рогатої худоби. Стан у всіх тварин – добрий.

Читайте такожМісто без ветеринарів: як у Ржищеві волонтери взялися рятувати безпритульних тварин

 

Відмічають, що у головного бугая є проблеми з правим оком. Сніжну і морозну погоду вони переживають успішно.

Стадо дикої худоби докорінно різниться від звичайної сільської череди: воно структуроване, має системну цілісність, діє завжди злагоджено.

“Найбільш ретельно дорослі охороняють свою молодь. У свою чергу, телята вибирають найбезпечніше місце в стаді між дорослим бугаєм і корівками. На тлі снігу та грізного й великого бугая телята виглядають особливо колоритно. Найбільше задоволення – спостерігати за їхньою поведінкою. Попри все, молодняк рогатої худоби добре адаптований до холоду. Тому турбуватись, чи виживуть за таких морозів телята з коровами, нема підстав”, – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, у Чорнобильській зоні сфотографували коней Пржевальського.

Як ми повідомляли раніше, у Києві готуються запустити другий “Япомогабокс” для безпритульних тварин.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Сьогодні для ремонту в Україну прибуде болгарський Ан-30

Опубліковано

У середу, 20 січня, для ремонту в Україну прибуде болгарський літак повітряного спостереження та аерофотозйомки Ан-30 ВПС Болгарії.

Про це пише Український мілітарний портал з посилання на 16-ту транспортну авіаційну групу ВПС Болгарії.

Зазначається, що напередодні на літаку здійснювалась підготовка і проведено випробувальний політ перед перельотом до України.

Читайте також: Як один забіг країнами Європи перетворився на спортивний проєкт для «діток дощу»

 

За угодою підписаною між Міністерством оборони Болгарії та Державним підприємством «Укрінмаш», послуги з авіаційного ремонту надаватиме Державне підприємство «Завод 410 ЦА», що розташоване у Києві.

У складі військово-повітряних сил Болгарії знаходиться один Ан-30, що має бортовий номер 055 та серійний 08-02. Його було побудовано у 1975 році на київському серійному заводі «Авіант».

Довідка

Ан-30 (з кодифікації НАТО: Clank – «Лязг») – літак повітряного спостереження та аерофотозйомки. Розроблений в ОКБ ім. О. К. Антонова спільно з ОКБ ім. Берієва. Ан-30 є модифікацією літаків Ан-24 і Ан-26 і призначений для аерофотознімальних і аерогеофізіческіх робіт.

У 1965 р. був закінчений ескізний проект, і з 12 по 16 липня 1965 пройшла макетна комісія. На дослідному виробництві ОКБ до літа 1967 р. у варіант Ан-24ФК (виріб “ФК”) під керівництвом провідного конструктора В. В. Волкова був переобладнаний серійний Ан-24 (заводський 57302003).
Окрім відновлення Ан-30 та намірів відновити винищувачі МіГ-29, які не вдалось втілити через російську сторону, у Білорусі проведено ремонт та модернізацію штурмовиків Су-25.
У вересні 2018-го року Болгарія оголосила тендер на ремонт та часткову модернізацію своїх штурмовиків Су-25 переможцем якого стало білоруське підприємство.

Читайте також: Вийшла стрічка про 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду (ВІДЕО)

Спочатку мова йшла про 14 бортів за 85,5 млн доларів, але згодом замовлення було знижено до 8 бортів – шість одномісних та два двомісних Су-25. Відповідно до зменшення кількості літаків, сума угоди була знижена до 49 млн доларів.

Нагадаємо, «Антонов» розпочав виробництво Ан-178 для Міноборони.

Усі фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

На Львівщині майже за 20 млн гривень відреставрують пам’ятку архітектури

Опубліковано

У Трускавці на Львівщині відреставрують пам’ятку архітектури місцевого значення – дерев’яну віллу “Гопляна”, де зараз діє музей народного художника України Михайла Біласа.

Про це повідомляє Управління туризму та курортів Львівської ОДА у Фейсбуці, передає Укрінформ.

Зазначається, що роботи обійдуться у майже 20 мільйонів гривень. Це грантові кошти з ЄС.

“За програмою “Розвиток туризму” трускавецький проєкт “Реставрація пам’ятки архітектури Художнього музею Михайла Біласа” або “Вілла “Гопляна” переміг у конкурсі секторальної підтримки. Загальна вартість проєкту – 19 млн 328 тис. грн, зокрема 16 мільйонів – з державного бюджету. Це грантові кошти з ЄС, які йдуть через держбюджет. 1 млн 800 тис. грн – обласні кошти, решта 1 млн 528 тис. грн – кошти міста”, – йдеться в повідомленні.

 

Читайте також: Як відновлюють башту Київської фортеці: що зробили і що планують

Планується, що проєкт реалізують упродовж 2021-2022 років.

Чим цікава вілла “Гопляна”

Художній музей Михайла Біласа розмістився в одній із найгарніших будівель Трускавця – старовинній віллі під назвою “Гопляна”. Це пам’ятка дерев’яної архітектури початку XX ст. і єдина зі збережених будівель зрубної конструкції. Вілла “Гопляна” зведена без жодного цвяха за проєктом українського архітектора Яна Семковича в традиційних формах модерну з елементами карпатського різьбленого стилю. Вона розміщена у центральній частині курорту і вважається окрасою міста.

Читайте також: У селі на Запоріжжі знайшли гребінець, що належав графині (ФОТО)

У музеї експонуються текстильні роботи Михайла Біласа: гобелени, килими, верети, ліжники, вишивані серветки, доріжки, подушки, багатопланові сюжетні панно та аплікації, декоративні квіти.

Крім постійно діючої виставки, музей експонує роботи знаних і молодих художників, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва тощо.

Фото: facebook.com/UtkLODA, blogspot.com

Читати далі

Тренди