Суспільство
«Теорія шести рукостискань працює!». Савинська громада оживає й відбудовується, хоча від деяких будинків залишилися лише пічні труби
Заміновані поля, знищені вщент будинки, вирви і простріляні дахи — такою була Савинська громада на Харківщині, поки там були окупанти. Але після деокупації люди взялися до роботи — завдяки небайдужим жителям і благодійним фондам громада відновлюється. Поля знову засіяні соняшником, хоч до цього їм довелося спалити 1600 гектарів з озимою пшеницею, бо було багато прильотів. Діти в спеціальних просторах готуються до школи й займаються з психологами, хоч три навчальні заклади зруйновані до фундаменту.
У ШоТам поговорили з тими, хто пережив окупацію, а тепер відбудовує громаду й повертає людей додому.
Оксана Супрун
начальниця Савинської селищної військової адміністрації.
У нас незламні люди
Савинська територіальна громада — це частина Ізюмського району на Харківщині. З 2 березня 2022 року по 10 вересня того ж року вона була окупована. Шість місяців тортур і знущання. 18 населених пунктів громади були без засобів для існування, українську гуманітарну допомогу провезти було важко. Не було електроенергії і газу.
Я стала начальницею Савинської селищної військової адміністрації вже через три місяці після деокупації цієї території — у грудні 2022 року. Але я знаю, як це — жити в окупації. Два місяці я була в себе вдома, в місті Балаклія і на власні очі бачила, що відбувалося на території нашого району. Нам все ж довелося виїхати в Ізюм, щоб не бути покараними за проукраїнську позицію. На жаль, на території Савинської територіальної громади є люди, які стали жертвами тортур росіян, але загинули справжніми патріотами.
Окупанти карали мешканців за проукраїнську позицію. Фото: ШоТам.
Взагалі у нашій громаді живуть незламні люди. Наприклад, 70-річний чоловік протягом 100 днів перебував у полоні російських загарбників за те, що у Youtube викладав відео, як 2 березня танки з військовослужбовцями рф заходили на територію нашої громади й їхали вулицею Соборною. Чоловік піддався знущаннями, втратив вагу, але не проукраїнську позицію. Його врятувала лише деокупація — зараз він продовжує фіксувати всі злочини росіян в нашій громаді.
Є будинки знищені вщент
Територія нашої громади була потенційно замінована на 100 %. Станом на січень 2023-го року у нас було розміновано лише 10 % території, а станом на сьогодні — понад 60 %. Замінованими залишаються поля й ліси, тож ми звертаємось до міжнародних неурядових організацій, які допомагають. На території громади працюють різні підрозділи ДСНС, що виїжджають на виклики і компаній, і приватних осіб. Тотального гуманітарного розмінування полів наразі ще не відбулося, а представники ДСНС дають невтішні прогнози — вся територія з лісами та полями буде розмінована лише за 15 років. Звісно, ми сподіваємося, що це відбудеться набагато швидше і набагато ефективніше.
Читайте також: «Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює
Громада оживає, хоч ми й втратили 18 об’єктів соціальної інфраструктури й понад 500 житлових будинків. Три школи та один клуб — знищені вщент. На залишки їхніх фундаментів можна дивитися лише з болем і жалем. Ми хочемо відновити все. На місці знищеної школи будемо будувати новий адміністративно-культурний центр за підтримки уряду Великої Британії. А будинки відбудовуємо з ООН і Червоним Хрестом — уже вдалося поремонтувати понад 150 дахів.
Будинки відбудовують разом з ООН і Червоним Хрестом. Фото: ШоТам.
Та все ж головний виклик після деокупації — повернути людей. До повномасштабного вторгнення тут проживало 9650 осіб, станом на вересень 2022 року — лише 2400 осіб, це ті, що не мали змоги виїхати через стан здоров’я. Але ми не здаємося, на сьогодні у громаду вже повернулися близько 6000 осіб, всі вони допомагають у відновленні будинків. Наш житловий фонд зазнав і мінних обстрілів, і ракетних прильотів.
Випалювали стерню, запускали дрони
У Савинській громаді 52 сільгосппідприємства, які обробляють землю, вирощують, перероблюють і зберігають продукти. Приємно, що на сьогодні всі вони працюють, жоден виробник не залишив територію. Хоч не всім вдалося відновити діяльність повністю, адже багато землі заміновано.
Наші люди самі сідали за трактори й виїжджали у поля, щоб зрозуміти масштаби руйнувань. Випалювали стерню, запускали дрони, шукали уламки снарядів. Тож зараз ми відпрацьовуємо податкову пільгу, щоб підприємці могли витримати цей важкий період.
За словами головного інженера ФГ «Агросвіт Савинці» Сергія Тетердинка, їм довелося спалити 1600 гектарів поля з озимою пшеницею, бо було багато прильотів. Загалом господарство зазнало збитків на 12 млн гривень. Сергій сам обходив поля і перевіряв — було й до 50 ям, наче росіяни стріляли навмання, аби лишень завдати шкоди. «Агросвіт Савинці» — найбільш заміноване господарство з усіх, що діють в громаді.
Люди повертаються навіть у розбиті хати
Залиманський старостинський округ нашої громади ламаний, але не зламаний — пів року був лінією фронту. Втратили воду — її нема й досі, всі беруть воду лише з колодязів, але позитивні зрушення є. Зараз ми буримо нову свердловину замість тої, яка обвалилася. Башту Рожновського розстріляли — але ми уже робимо нову, також замінимо частину водогону і встановимо сонячні панелі.
Як розповідав начальник Савинської дільниці водоканалу Степан Кишинський, під час окупації вони трактором завозили бочку з питною водою на п’ять кубів, щоб люди могли собі приготувати їжу й попити. Також завдяки тому, що люди згуртувалися, вдалося запускати дизельний генератор в амбулаторії й подавати воду в селищі Савинці по 4 години на добу.
Окупанти винищували, розстрілювали будівлі, соцінфраструктуру, немає жодного будинку, який би не постраждав. Багато людей написали заяви на програму «єВідновлення». Наприклад, у тому ж Залиманському окрузі пошкоджено 300 будинків, а 108 — зруйновані вщент, від них залишилися лише фундаменти й пічні труби. Проте люди повертаються сюди — живуть у сараях, гаражах, літніх кухнях, підвалах, але на своїй землі й готові відбудовуватися.
Амбулаторія загальної практики сімейної медицини у Савинцях до війни обслуговувала 5 тисяч осіб, зараз — 3 тисячі. Було пряме влучання ракети у кімнату лікаря. Благодійний фонд «Пацієнти України» допомогли відремонтувати приміщення — зараз амбулаторія працює на повну і щодня приймає пацієнтів.
Амбулаторія у Савинцях вже працює. Фото: ШоТам.
Постраждала і Савинська музична школа — вибиті вікна, велика дірка в даху, всі музичні інструменти втрачені. А 69 учнів залишилися без класів. Але ми вже замінили вікна й домовилися щодо капітального ремонту.
Савинський ліцей — єдиний навчальний заклад, який з 1 вересня прийме 682 учнів нашої громади на навчання. Приміщення ліцею постраждало від окупантів — вони винесли 69 комп’ютерів, всі проєктори вирвали так, що їх не можна відновити. Також треба замінити 17 склопакетів (зробимо до 1 вересня), було пряме влучання касетним снарядом у дах, але ми убезпечили протікання. За підтримки організації «Кімонікс» ми створили освітній хаб й обладнали його. Так майбутні першокласники зможуть підготуватися до нового навчального року. Бо заради дітей ми й відбудовуємо громаду.
Донорів вишукуємо різними методами — теорія шести рукостискань працює!
Ми розуміємо: для того, аби сюди поверталися родини, треба створити умови для дітей. Не можемо йти в офлайн-навчання, але створили дитячі простори. Наші психологи кажуть, що ми виводимо дітей зі «стану підвалу», 20-30 хлопчиків та дівчаток щоденно в кожному із просторів отримують психологічну допомогу, розвиваються, готуються до школи. Благодійний фонд «За майбутнє України» з Дніпра, міжнародний фонд «Street Child», харківський фонд «CodeIT4Life» допомогли створити ці місця, де діти можуть почуватися безпечно.
Бюджет територіальної громади — одна з найболючіших тем. Адже власних надходжень зараз маємо лише 8 млн гривень, цього катастрофічного не вистачає. Тож шукаємо варіанти — нещодавно отримали субвенцію на 4 млн від сусідньої Донецької територіальної громади. Ці кошти спрямовуємо на відновлення — ремонт дахів і свердловини у Залимані.
Але працюємо і з грантодавцями — завдяки цьому вдалося залучити 12 млн гривень! Це на техніку, обладнання, будівельні матеріали, меблі, генератори.
Донорів вишукуємо різними методами — теорія шести рукостискань працює! Мої друзі, колишні однокласники в різних куточках світу намагаються допомогти. Так ми знайшли американський та канадський фонд, різні фонди у Європі. Маємо друзів, які працюють менеджерами міжнародних фондів у Києві, Харкові, Львові. Тож всі залучені в процес.
Ми відновлюємо школи, амбулаторію, поновлюємо дорожні покриття, насаджуємо парк — це все завдяки допомозі наших донорів. Наприклад, з великим фондом UNICEF нам вдалося забезпечити генераторами об’єкти критичної інфраструктури. Я вважаю, що всім хто стукає у двері, ці двері відчиняються.
Сповнюйте цю землю патріотизмом
Окрім відбудови для нас важливо підтримувати фронт. Тож використовуємо дошкільний центр як волонтерський хаб — 50 жінок з громади щодня плетуть маскувальні сітки, «кікімори», надсилають продукти на передову. Все це вони роблять з любов’ю, а кожен вузлик на маскувальній сітці зав’язують з добрими побажаннями, аби цей захист рятував життя.
50 жінок з громади щодня плетуть маскувальні сітки. Фото: ШоТам.
Для того, щоб розвиватися як сільськогосподарська територія нам потрібні нові кадри, відповідно — освітній заклад. Зараз ми працюємо над тим, щоб до нас релокувався Бахмутський професійний аграрний ліцей. Вірю, що він запрацює з 1 вересня в онлайн-режимі, але вже на території Савинської громади.
Маю пораду тим, хто хоче розвивати свої селища і села. Працюйте лише спільно з громадою, з’ясовуйте, що для неї важливо — і найголовніше: сповнюйте цю землю патріотизмом, і спільно з громадянами рухайтесь до перемоги. Бо сьогодні кожен має працювати на фронт. Попереду у нас великий прорив і велика перемога! Все буде Україна!
Суспільство
Дорогою на роботу в Тернополі СММниця Оля кілька разів зустрічала дідуся, який продає саморобні дерев’яні троянди — по 35 гривень за одну.
Попри низьку ціну, торгівля просувалася повільно. Тоді дівчина вирішила розповісти в Threads про квіти, які придбала собі та подружкам. Завдяки її допису троянди з деревини почали замовляти жителі різних міст України.
«Вічні» квіти з Тернопільщини
63-річний Олександр живе в селі Горинка на Тернопільщині, де має худобу та город. Вільний від господарства час чоловік береже для хобі — створює квіти з деревини. Олександр пригадує, що цю техніку освоїв багато років тому для панно, а з часом удосконалив методи обробки матеріалу й почав робити об’ємні троянди в натуральну величину.
Навесні майстер їздить за 50 кілометрів в обласний центр продавати свої вироби. Квиток до Тернополя коштує близько ста гривень, тому таких виїздів небагато. Раніше Олександр продавав квіти по 35 — говорить, що ціну ставив символічну й не рахував собівартість.
Фото користувачки Олени в Threads
Допис про майстра з Торговиці
Оля працює в тернопільській СММ-агенції, де пише сценарії до відео й тексти, що піднімають продажі товарів. Дорогою на роботу дівчина не раз бачила на Торговиці дідуся з виробами, які той згортав і віз додому.
Напередодні 8 березня Оля купила в майстра сім троянд і роздала їх дівчатам на роботі, у той же день написала про це в Threads. Інші користувачі почали поширювати публікацію та просили надіслати квіти «Новою поштою». Наразі під дописом майже 500 коментарів від замовників зі Львова, Києва, Житомира та інших міст України.
«Ці троянди чимось нагадали мені дитинство. У нас вдома теж стояли дерев’яні квіти на підвіконні. Років десять їх ніхто й ніколи не зрушував з місця, тільки мама десь раз на рік бризкала букет лаком для волосся, аби блищав. Я думаю, людям теж відгукнулися ці вироби з дитинства, ну і, звичайно ж, вони захотіли підтримати пана Олександра», — ділиться Оля.
Після такої реакції дівчина попросила контакти майстра, аби замовники дзвонили безпосередньо йому. Чоловік має кнопковий телефон і зізнається, що точно б не займався просуванням своїх виробів в інтернеті. Олександр не виробляє квіти у великих масштабах, бо процес може тривати тижнями.
Хобі не для бізнесу
Створення троянди з деревини — це вимочування фанери, вирізання пелюсток, підготовка стебла, скручування та розфарбовування.
Усе це Олександр робить переважно взимку, коли має менше роботи по господарству. Чоловік не очікував такої кількості коментарів і замовлень з інших міст — для зв’язку він залишив контакт своєї доньки Оксани. Вона розповіла, що з початку березня вже продали близько 60 троянд — а це майже всі запаси, які її батько вирізав протягом пів року.
Пізніше про Олександра також розповіла користувачка тіктоку Олена. Вона допомогла йому відправити партію квітів «Новою поштою». Її відео на момент публікації набрало понад 3,7 млн переглядів.
@olhor.ua Одна моя покупка квітів ручної роботи привела до несподіваної та крутої реклами майстра з виготовлення дерев'яних троянд 🌹
♬ оригінальний звук – OLHOR
«Я ніколи не робив на замовлення, бо знав, що не можу продати більше, ніж виробляю. Донька розповіла мені, що переглядів багато. Це потрібно дякувати Олені та Олі за те, що вони так поставилися», — говорить Олександр.
Люди в коментарях дивувалися, що дерев’яні троянди коштують дешевше за живі квіти, які швидко зів’януть. Попри те, що Олена та потенційні замовники пропонували більші гроші, майстер відмовився піднімати ціну вище ніж 80 гривень за квітку — свій вибір пояснює тим, що не планує перетворювати хобі на бізнес і поки нових замовлень не приймає.
Під час будівництва метро на Виноградар у Києві фахівці зводять перший в Україні дворівневий тунель.
Про це повідомив директор з промислового та підземного будівництва Акім Хохлов в етері телеканалу «Київ 24».
Перебіг будівництва
Будівельники зводять одразу два рівні з відставанням 50 метрів. Наразі фахівці зробили понад 200 метрів тунелю.
Нижній тунель використовуватимуть для потягів від Києва до Виноградаря, верхній — у зворотному напрямку.
Також на ділянці облаштують спеціальні матеріали для звукоізоляції, позаяк тунель проходить у густонаселеному районі. Це рішення дозволить поглинати майже весь шум від потягів, а місцеві жителі не відчуватимуть сильних підземних коливань.
Читайте також: Куди піти в Києві цього тижня: лекції, фестивалі та зустрічі, які шкода пропускати
Метро на Виноградар зсередини.🚝😱Метро на Виноградар зсередини: як працюватиме дворівневий тунель? Роблять одразу два рівні з відставанням у 50 метрів. Нижній тунель буде для потяга від міста до Виноградаря, другий (верхній) — навпаки, пояснює Акім Хохлов, директор з промислового та підземного будівництва. 🔕Хохлов зазначає, що в тунелі встановлюють матеріали для звукоізоляції, які поглинатимуть майже весь шум від потягів. Мешканці навіть не відчуватимуть сильних підземних коливань. Наразі зроблено вже більш як 200 метрів тунелю, додає він.
Опубліковано Телеканал Київ24 Середа, 12 березня 2025 р.
Раніше ми писали, що на будівництві метро у Києві закладають котлован станції «Мостицька» (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Autostrada
Суспільство
Проєкт Успенської площі в Дніпрі, який розробила команда архітекторів Дмитра Воліка та Ксенії Донецької, отримав престижну нагороду Urban Design & Architecture Design Awards 2025. Премію організовує один із провідних представників архітектурної преси Architecture Press Release.
Про це повідомив засновник світлотехнічної компанії Expolight Микола Каблука, який працював над втіленням проєкту.
Проєкт площі уперше отримав цю нагороду для України. Для реалізації задуму долучилися компанії АКАМ, Expolight та KOMPAN.
«Успенська площа — один з наших улюбленіших об’єктів у рідному Дніпрі, яким ми дуже пишаємось. Завжди повторюю, що такого рівня благоустрою дійсно немає ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні. І тут втілене дійсно супер-топове світло та унікальні рішення, які не робить ніхто у світі, наприклад, світильник з каустичним ефектом на опорі», — написав Микола Каблука.
Читайте також: Пішохідний бульвар у Дніпрі ввійшов до світової збірки найкращих проєктів (ФОТО)
Він зазначив, що структура площі нагадує переплетення ниток, і для розкриття цієї ідеї використали рішення зі світлом. Коли людина заходить на площу, датчики руху активують світло, яке супроводжує її та реагує на кожен крок. Микола Каблука пояснив, що це символізує взаємодію людини з містом та її вплив на простір.
Також проєкт вийшов у фінал ArchDaily 2025 Building of the Year Awards та став одним із п’яти фіналістів.
Нагадаємо, що українська студія здобула премію від ArchDaily за найкращий дизайн крамниці в Одесі (ФОТО).
Фото: Андрій Авдієнко, Євген Савченко та Олег Мельников
