Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Тату, пірсинг та кава, і все – як вдома». Подруги з Херсона запустили студію Meow Tattoo в Одесі

Опубліковано

У Херсоні їм вдалося реанімувати найстарішу в місті студію пірсингу й тату та подарувати їй нове життя. Здавалося, залишається лише працювати та втілювати нові проєкти, але всі плани зруйнувало вторгнення росіян.

Війна змусила подруг покинути роботу в рідному місті та почати все з нуля, цього разу – в Одесі. Тут вони облаштували нову студію та поступово завойовують довіру місцевих мешканців. Meow Tattoo – це студія нового, відкритого формату з неочікуваним бонусом – кавою від шеф-баристки кращої кав’ярні Херсона. 

Про випадкову зустріч, сотні кілометрів до Одеси, перезапуск у незнайомому місті та власну філософію ШоТам розповіли засновниця студії й тату-майстриня Карина Кваснова та її заступниця й майстриня пірсингу Анастасія Дяченко.

Реанімували найстарішу студію в Херсоні

Карина: Я вчилася на перекладача німецької мови, але так склалося, що якоїсь миті захотіла робити тату. Перші свої роботи набила друзям, а після цього влаштувалася пірсинг-майстринею до місцевої студії. Через певний час зрозуміла, що це не моє, і вирішила повернутися до татуювань.

Згодом наважилася вкластися та викупити одну з найстаріших студій в Херсоні. На той момент вона була доволі проблемною, мала, скажімо так, не найкращу репутацію. Я ж натомість хотіла змінити її імідж. Власне, там ми й познайомилися з Настею та почали разом реанімувати бізнес. Поступово ми розділили обов’язки: я слідкувала за якістю робіт майстрів і робила все, аби популяризувати наш заклад, а Настя вдало «заманювала клієнтів». 

Наші зусилля дали результат – студія стала дійсно крутою, ми успішно працювали протягом чотирьох років. Допоки не почалася повномасштабна війна, а з нею – і окупація нашого міста.

Карина Кваснова, тату-майстриня, засновниця студії. Фото: Євгенія Циганок для ШоТам.

Настя: Я прийшла в цю сферу доволі спонтанно. Почала робити пірсу, коли був цей момент «поверніть мені 2007». Ви з подругами купуєте катетер і починаєте одна одну робити проколи. Але я ніколи не думала, що це може перетворитися на повноцінну професію, не вірила, що можна довго працювати з пірсингом і заробляти на цьому гроші. 

Пізніше мене покликали працювати, я пройшла навчання, і якось так закрутилося, що це триває вже шостий рік. Сьогодні для мене це найкраща професія, і я не уявляю себе за іншою роботою. Водночас я працюю в нашій студії адміністраторкою. Пірсинг не займає багато часу, тож я все встигаю. До того ж вмію працювати з бухгалтерією та базово розуміюсь на подібних нюансах.

«Настю, яка війна? Мені собаку потрібно вигуляти»

Настя: Я до останнього не вірила в повномасштабне вторгнення. У мене був друг – британець – який жив у Херсоні. У посольстві йому радили виїжджати з України, мовляв, точно буде війна. Натомість я відмовляла його і переконувала, що цього не трапиться. Адже ми живемо в цивілізованому світі, де, здавалося, не може бути такого, щоб сусідня країна просто взяла й напала на іншу. 

І коли зранку 24 лютого мені зателефонувала Карина, я відповіла: «Ти що, яка війна? Мені з собакою потрібно гуляти!». Це попри те, що я чула вибухи за вікном, але мені здавалося, що це просто сон.

Карина: Я не слідкувала за новинами, і коли хтось у компанії обговорював, чи буде війна, я просто не вірила в це. Та коли о шостій ранку мені зателефонувала мама – я була шокованою. На той час я була в Одесі й керувала студією дистанційно. Тож одразу зателефонувала Насті.

Пірсинг-майстриня Анастасія Дяченко. Фото з особистого архіву.

Настя: Карина попросила з’їздити до студії та забрати звідти все коштовне. Росіяни були неподалік, тож я не зволікала. Також Карина з першого дня кликала мене до Одеси, але я просто сходила з розуму й не розуміла, як швидко все відбуватиметься. Можу сказати точно, що ніхто й не думав, що ми пробудемо під окупацією так довго. День вторгнення – це момент, коли ти ні в що не віриш, довкола – шалені черги на виїзд з міста, на заправки, до магазинів. Ніхто не знав, що буде завтра.

Я вирішила виїжджати з Херсона лише наприкінці травня, бо останнього не вірила, що все так затягнеться. Я справді дуже вірю в ЗСУ, але швидко вибити росіян із Херсона просто неможливо. Їх там – як сарани. Вони на кожному кроці: в адміністративних будівлях, на вулицях, у школах, дитячих садках. 

Їхати довелося через Василівку, а коли дісталася Запоріжжя – вирушила до Одеси. Загалом дорога зайняла 75 годин і 1120 кілометрів. Із собою я захопила частину речей зі студії, які ще не встигла відправити, двох котів та собаку. А вже 6 червня ми відчинили двері нової, вже одеської, студії.

Херсонська команда в одеській студії

Карина: Я думала змінювати роботу, але не хотіла втрачати студію. Мені хотілося відновити роботу команди, зробити так, аби ми всі знову були разом. Нам справді комфортно працювати в такому складі, а тому вирішили ризикнути – і все вдалося. 

Тоді якраз впали ціни на оренду нерухомості в Одесі, і я зрозуміла, що час діяти. Адже все, що мене зупиняло, – це витрати на приміщення та відсутність команди. Коли було зрозуміло, що дівчата працюватимуть зі мною в Одесі, проблема практично вирішилася. Ми не могли прогавити такий шанс.

Перша студія Meow Tattoo в Одесі. Фото з особистого архіву.

Спочатку орендували приміщення біля «Нового ринку». Але там було дещо складно. Здавалося, що нас оточують не ті люди, ніби довкола якийсь зовсім інший менталітет. А на початку серпня, якраз напередодні моєї відпустки, у студії обвалилася стеля. Довелося скасовувати всі плани і терміново шукати нову локацію. Приміщення знайшли у перший день й практично одразу взялися за переїзд та ремонт. Настя була «маляром-штукатуром», а я займалася меблями.

Читайте також: Калімби з Азовського узбережжя. Українські майстри створюють унікальний музичний інструмент, що дарує спокій під час війни

Настя: Було складно, з сьомої ранку я шпаклювала стіни в новій студії, а на десяту годину мала їхати в попереднє приміщення й робити пірсинг. Але воно того варте. І ми дуже вдячні, що Одеса дає нам змогу жити та працювати.

Карина: Мені здається, зараз саме та мить, коли варто відкривати якийсь бізнес. Бо чимало підприємців поїхали з країни, місця звільнилися, а з ними – приміщення. І якщо ти хочеш вижити, потрібно це все заповнювати.

Ми всі дружимо, але залишаємо це поза межами роботи

Карина: У Херсоні нам бракувало простору для творчості. А ще ми завжди мріяли поєднати студію з кав’ярнею. Та все залишалося на рівні планів: херсонське приміщення було надто маленьким для цього.

Натомість тут, на Буніна, ми нарешті змогли реалізувати цю ідею та покликали в команду Олю, яка була шеф-баристкою найкращої кав’ярні в Херсоні. А ще отримали нереально хороший відгук від місцевих. Вони всі – дуже емоційні, відкриті до знайомства люди. 

Сьогодні нас в команді четверо – я, Настя, Наталі (тату-майстриня) та Оля. Ми всі з Херсона й дружимо між собою, але вдало балансуємо дружні стосунки з роботою.

Настя, Карина та Наталі. Фото: Євгенія Циганок для ШоТам.

Настя: Якщо ми на роботі – Карина наша керівниця, і вона може бути чимось незадоволеною. І це абсолютно нормально. Робочі моменти ніяк не впливають на наші стосунки поза студією. Просте правило: на роботі не говоримо про особисте, на відпочинку – про роботу.

Ми довго йшли до цього, і цей шлях не був легким. Ми чимало сварилися й розставляли правила по поличках. Але, на щастя, знайшли свій спосіб працювати разом, а водночас – дружити.

Нарешті перейшли на титанові прикраси

Карина: Одеса дозволила нам перейти на кращі прикраси. Раніше ми працювали переважно з медичною сталлю, адже в Херсоні люди не завжди готові платити 400 гривень за прикрасу з титану. Натомість в Одесі проблем із цим немає. Титанові прикраси – справді якісні та круті. Вони кращі за срібло. Адже срібло – це просто метал, який не піддається обробці. Ще й доволі м’який.

Настя: А ось титан потрібно добре зашліфувати, тому виготовлення таких прикрас коштує дорожче. Звісно, у маленькому місті такі прикраси можуть собі дозволити не всі. Особливо, якщо зважати, що ключовий контингент клієнтів у пірсинг-майстрів – це люди віком 15-20 років. У студентів не завжди знайдуться зайві кошти на дорогі прикраси. А в Одесі можна працювати якісніше. Бо якісніші прикраси – це кращий процес загоєння.

Фото: Євгенія Циганок для ШоТам.

Ми маємо пахати цілодобово, аби зайняти своє місце в Одесі

Настя: Карина практично не спить. Бо ми тут – ніхто. До тебе йдуть сім’ями та компаніями, коли ти довго працюєш в одному місці та встиг заробити хорошу репутацію. А тут у нас такого поки що немає.

А отже, потрібно більше працювати, більше концентруватися на соціальних мережах. Нам доводиться бути онлайн практично 24/7, адже кожен клієнт для нас неймовірно цінний. І ми не можемо втрачати жоден шанс.

Та коли Карина сказала, що потрібно знімати розмовні сторіз в інстаграм, спілкуватися з аудиторією, у мене була істерика. Було дуже складно себе переступити. Я ніколи цим не займалася. Мені завжди було достатньо просто мати портфоліо з роботами. Але ця впізнаваність, знову ж, залишилася в Херсоні. А тут я плакала, боялася бути посміховиськом. Однак виявилося, що все працює. Це заходить. Та й інакше ніяк – велике місто потребує хорошої реклами.

Фото: Євгенія Циганок для ШоТам.

Карина: Ще на початку роботи в Одесі я всім сказала, що в Херсоні було інакше. Там була клієнтська база, все було простіше. Тут потрібно просто пахати. Без перерв, без відпочинку. Пахати постійно, аби зробити все швидко й не страждати рік без грошей та роботи.

Я розуміла, що нам потрібно залетіти в одеський інфопростір, і залетіти круто. Так, аби всі нас помітили. Адже ми студія нового формату. У нас є гест-пост для майстрів, які їдуть до Одеси. Ми їх зустрічаємо, пропонуємо робоче місце, рекламу. 

Водночас ми не орієнтуємося на людей, які просто мріють набити малюнок з інтернету. Усе це вже було, і ми всі втомилися від цього. Ми – художники, ми хочемо, аби люди приходили сюди заради наших ескізів, а не для того, аби набити собі щось чуже. І я це все дуже плекаю. Мені хочеться бачити результат своєї роботи, і аби люди це також відчували. А вони відчувають і кажуть, що у нас класно, що ми круті.

Ми – студія відкритого типу, і раді бачити кожного

Настя: Ми робимо якісний пірсинг, у нас круті тату-майстри, а ще ми готуємо найкращі лимонади та найкращу каву. Крім того, ми не втрачаємо зв’язок із клієнтом після процедури. Ситуації бувають різні, і до повного загоєння ми завжди залишаємося на зв’язку. 

До нас часто заходять клієнти, аби просто показати свій пірсинг або тату. Або, скажімо, вони просто йдуть повз і хочуть випити кави чи поспілкуватися з майстром. Ми завжди раді цьому й відкриті до діалогу.

Карина: Багато тату-студій мають закритий тип. Тобто ти домовляєшся про запис, приходиш до якогось офісу в якомусь бізнес-центрі, намагаєшся щось дізнатися, зрозуміти. Це все відстань між майстром та клієнтом, і я хочу зробити її мінімальною. Аби людині все було зрозумілим. Береш, відкриваєш наш інстаграм і одразу бачиш все, що тебе цікавить.

Фото: Євгенія Циганок для ШоТам.

Настя: Наша фішка в тому, що ти приходиш у студію ніби додому. Це і є філософія нашої справи: прибрати формальності й покращити комунікацію між майстрами та клієнтами. Наприклад, зараз (під час розмови, – ред.) у залі сидить Оля. Якось вона побачила нас в інстаграмі, прийшла на прокол язика – і ми почали дружити. Їй комфортно приходити до нас, займатися своїми справами, пити чай. І таких людей в Одесі багато.

Люба, яка допомагала Карині з веденням інстаграма, просто йшла повз, зайшла, сказала, що у нас затишно, і запитала, чи можна тут періодично в’язати. Тож доволі часто дівчата приходять до нас попрацювати, поспілкуватися чи просто відпочити. І ми раді цьому в будь-який час. У цьому – всі ми та вся наша студія. Бути відкритими та щирими до своїх клієнтів, руйнувати бар’єри між нами й просувати власний формат.

Суспільство

Генштаб пояснив, що зміниться для військовозобовʼязаних після 16 липня

Опубліковано

16 липня спливає термін для оновлення військово-облікових даних, і з 17 липня військовозобов’язані українці зможуть оновлювати інформацію у зручний спосіб.

Генштаб відповів на найпоширеніші питання.

Основні моменті

  • Після 17 липня військовозобов’язані українці матимуть змогу далі оновлювати свої дані у будь-який зручний спосіб.
  • Автоматично штрафи виписуватися не будуть, накладення штрафу передбачається протягом трьох місяців з дати виявлення правопорушення.
  • Кожен громадянин має право оскаржити у суді постанову про штраф. Зробити це необхідно протягом 10 днів з дня винесення постанови.
  • Повістки зможуть надсилати поштою. Якщо військовозобов’язаний не оновив дані, повістка надсилатиметься за місцем реєстрації. Така повістка вважатиметься врученою навіть, якщо громадянин не отримав її на руки або відмовився підписувати. 
  • Повістки електронною поштою в застосунках Дія чи Резерв+ не надсилатимуть. 
  • Якщо військовозобов’язаному вручили повістку, але він не прийшов до ТЦК, його оголошують у розшук. Статус “у розшуку” з’являється в реєстрі Оберіг.
  • Порушника, який не оновив дані або не став на військовий облік, оштрафують на суму від 17 тис до 25,5 тис грн. Сплата штрафу не звільняє від обов’язку з’явитись до ТЦК та оновити дані. Поліція матиме право затримувати порушників і доставляти їх у ТЦК.
  • Якщо штраф не сплачений, справу передадуть до виконавчої служби, яка може накласти арешт на майно або заблокувати банківські рахунки. Крім того, людину можуть тимчасово обмежити в праві користування автівкою. 
  • Всі обмеження стосуються і військовозобов’язаних за кордоном. Для них також діятимуть консульські обмеження. За кордоном можна оновити дані через застосунок Резерв+ або у консульських установах.
  • Також у Генштабі нагадують, що в Україні запустили електронний військово-обліковий документ. Він формується з QR-кодом і зчитується на всіх блокпостах, у прикордонній службі, у ТЦК та СП. Він є абсолютно рівноцінним паперовому документу і зчитувати код можна навіть якщо немає Інтернету.

Нагадаємо, що Міноборони готує запуск нового застосунку для військових «Армія+»: що там буде.

Також ми повідомляли, чи потрібно проходити ВЛК при оновленні даних: у Міноборони дали пояснення.

Фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

Де відпочити з наметом в Україні: 10 крутих локацій

Опубліковано

Відпочинок з наметом завжди обіцяє незабутні враження, але під час війни це потребує особливої уваги до безпеки. Обираючи місце для ночівлі, важливо враховувати не лише красу природи, а й потенційні ризики через воєнні дії та можливі обстріли.

Редакція ШоТам підібрала сім локацій в різних регіонах країни, які найкраще підходять для відпочинку.

Джуринський водоспад

Джуринський, або Червоногородський водоспад, розташований на річці Джурин в урочищі «Червоне» між селами Нирків та Устечко Чортківського району Тернопільської області. Цей водоспад є найвищим рівнинним водоспадом України, з висотою 16 метрів і шириною 20 метрів. В теплі дні в ньому можна купатися.

фото: rovrto.davr.gov.ua

Коростишівський кар’єр

Розташований неподалік міста Коростишів, цей затоплений кар’єр колись використовували для видобування лабрадориту, габро та сірого граніту. Пейзажі нагадують краєвиди південно-східної Фінляндії, а вздовж берегів ростуть ялинки та берези. Свіже повітря, кришталево чиста вода та скелястий гранітний берег ідеально підходять для відпочинку на природі.

фото: Вандрівка

Черепашинецький кар’єр

Цей кар’єр у селі Черепашинці Калинівського району Вінницької області був затоплений підземними джерелами після припинення видобутку граніту та білої глини. Вода в кар’єрі кришталево чиста та бірюзового кольору, що дає йому славу «українських Мальдів».

фото: instagram oleksa_dreamer

Біле озеро

Біле озеро, розташоване у селі Рудка Вараського району Рівненської області, славиться своєю шовковистою водою з підвищеним вмістом гліцерину, фосфору та сірководню. Неподалік озера є база відпочинку, але на його березі можна розкинути й намет. Вода має цілющі властивості, що робить цю локацію особливо привабливою для туристів.

фото: karpatium.com.ua

Бакота

Бакота — це затоплене через будівництво Дністровського гідровузла село у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області. Тут можна насолодитися тишею, пейзажами, порибалити та відвідати чоловічий скельний монастир. Місцевий мікроклімат схожий на ялтинський, що додає ще більше чарівності цій місцевості.

фото: vidviday.ua

Шацькі озера

Група з понад 30 озер у північно-західній частині Ковельського району Волинської області, розташованих серед мальовничих лісових масивів. Найбільше за площею озеро — Світязь. Тут збудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку, проте у деяких місцях можна відпочивати з наметом.

фото: karpatium.com.ua.

Озеро Синевир

Найбільше озеро Українських Карпат, розташоване у Хустському районі Закарпатської області. Це одне із 7 чудес України, розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря. Поставити намет біля самого озера не можна через заповідний статус, але можна стати табором неподалік — біля села Синевир або на полонинах прилеглого гірського хребта Пішконя. Проте купатися в озері нзаборонено, щоб не порушувати екосистему Карпат.

фото: prokarpaty-tour.info/

Трахтемирів

Трахтемирівський півострів – одне з низки найсильніших сакральних місць України. Дніпро, огинаючи його, своєю течією закручує величезні енергетичні вихори, створюючи у центрі півострова (на так званій “висоті 222”) потужний потік природної енергії, яка живить все навкруги життєдайною силою. Саме тому з давніх часів це місце приваблювало своєю міццю людей, які відають: жерців, волхвів, християнських ченців і козаків-характерників.

фото: moji.com.ua

Актовський каньон

Актовський каньйон — унікальний комплекс гранітних скель, що не має аналогів в Україні. Віддалене місце, до якого ведуть неасфальтовані дороги, ідеально підходить для любителів природи. Тут ви зможете насолодитися дикими лісами, річковими долинами, шумом водоспадів і риболовлею в місцевому озері.

фото: wikipedia

Кінбурнська коса

Це місце ідеально підходить для душевного оздоровлення та психологічного перезавантаження. Уявіть собі піщані береги, де можна спостерігати за грою дельфінів у морі, а рожеві пелікани неспішно прогулюються уздовж берега.

фото: activetravel.com.ua

Читати далі

Суспільство

У Києві пропонують перейменувати вулицю на честь пілота Андрія Пільщикова

Опубліковано

Одну з вулиць у Солом’янському районі Києва містяни пропонують назвати іменем пілота Андрія Пільщикова з позивним «Джус», який був одним із «Привидів Києва».

Відповідна петиція зареєстрована на сайті Київської міської ради.

Автор ініціативи Антон Осьмак подав ідею перейменувати на честь пілота Андрія Пільщикова вулицю Зеленогірську в Києві. За його словами, цей топонім з’явився в українській столиці в 1955 році на згадку про російське місто Зеленогорськ.

Вулиця Зеленогірська бере початок від проспекту Повітряних Сил і, на думку автора петиції, після зміни назви на честь Андрія Пільщикова може створити на мапі Києва символічний зв’язок українських авіаторів минулого (Олега Антонова, Левка Мацієвича) і героїв сучасності.

«З початком широкомасштабного російського вторгнення “Джус” боронив небо України в складі 40 бригади тактичної авіації — “Привидів Києва” та доклав чимало особистих зусиль, аби наблизити рішення країн Заходу про надання Україні літаків F16», — зазначає автор петиції.

Він також вважає, що столиці час позбуватись усього російського й шанувати справжніх героїв, які наближають перемогу України.

Читати також: Харківська ОВА планує перейменування вулиць у межах деколонізації: список

Про Андрія Пільщикова

Льотчик Андрій Пільщиков, відомий за позивним «Джус», народився у Харкові та вісім років життя присвятив авіації. Він був одним із «Привидів Києва», і на початку повномасштабного російського вторгнення у складі 40-ї бригади тактичної авіації захищав небо Київщини.

Капітан Андрій Пільщиков, військовий пілот винищувача МіГ-29, здійснив сотні бойових вильотів, за що йому було посмертно присвоєно військове звання «майор».

На жаль, «Джус» та ще двоє пілотів з Васильківського загону загинули на Житомирщині. 25 серпня 2023 року в результаті зіткнення навчальних літаків Л-39 під час тренувального польоту відбулася авіакатастрофа. Державне бюро розслідувань (ДБР) наразі вивчає обставини трагедії, попередня кваліфікація — порушення правил польотів або підготовки до них.

Нагадаємо, що театр імені Пушкіна в Харкові планують перейменувати на честь Квітки-Основ’яненка.

Фото: Юрий Игнат.

Читати далі