Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Takflix Takflix

Суспільство

“Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Опубліковано

Поки одні займаються піратством, інші намагаються зробити все для поширення українського кіно. Так зробила і відома режисерка Надія Парфан, яка у 2019 році створила перший і єдиний онлайн-кінотеатр Takflix, де можна легально дивитись вітчизняні стрічки. Жінка вирішила сказати “Так” сучасному вітчизняному кіно і заснувала місце, де українські художні та документальні фільми доступні для глядачів.

Сьогодні на платформі Takfliх є 36 стрічок та понад 20 000 зареєстрованих користувачів з усього світу! Про роботу українського онлайн-кінотеатру, скептичне ставлення колег та розвиток кінематографу розповіла Надія Парфан.

Спеціально для наших читачів Takflix пропонує промокод на будь-який повнометражний фільм, який дає знижку 15% – taksho.

Надія Парфан

Надія Парфан

Засновниця українського онлайн-кінотеатру Takfliх

Режисерка, лауреатка  “Золотої Дзиґи” за найкращий документальний фільм “Співає Івано-Франківськетеплокомуненерго”, членкиня Української кіноакадемії.

Перший фільм став пророчим

Я запустила онлайн-кінотеатр Takfliх в останній день 2019 року – 31 грудня. Тоді випустили перший фільм – “2020 Безлюдна країна” режисера Корнія Грицюка. Ця стрічка знята у псевдодокументальній манері – не з справжніми людьми, а з акторами. Фільм розповідає про Україну недалекого майбутнього, з якої всі поїхали. І кадри з пустими вулицями нагадують те, що сталось пізніше – у березні 2020 року. Цей фільм виявився пророчим, адже в кінці 2019-го року ніхто не знав, що буде коронавірус, пандемія, карантин.

З цими подіями і наш кінотеатр став дуже актуальним. Хто б міг подумати, що ми всі будемо ізольовані і не матимемо змоги ходити в кіно. Українські фільми зазвичай можна побачити лише під час прокату, бо в інтернеті їх потім не знайти. На Netflix є лише два серіали українського виробництва. Станом на сьогодні ми не цікаві їм як ринок.

Takfliх дає можливість українському кіно бути побаченим. Назва нашого онлайн-кінотеатру — це іронічна гра слів. Якщо у Netxlix ми чуємо російське “нет”, то у нас українське “так”. І цим ми кажемо “так” українському кіно та його легальній дистрибуції.

Це про самосвідомість, про позитивне мислення, про культурну ідентичність. Якщо інші платформи не дають можливість просуватись українським фільмам, то ми зробимо окрему платформу для українського кіно.

Звісно, з’явилось багато людей, які не зрозуміли гумору і почали критикувати нас за назву. Але ти не можеш всім догодити. До того ж почалось багато обговорень навколо Takfliх, що пішло нам тільки на користь.

Як подивитись кіно на Takflix?

Зараз у нашому онлайн-кінотеатрі є 27 повнометражних фільмів та 9 коротких метрів. Takflix працює за принципом кінотеатру: один фільм — один квиток. Вартість квитка — 75 грн (~ $2,5). З моменту оплати фільм можна дивитися протягом семи діб. А ще у нас є абонементи та підбірки, коли можна купити собі кілька фільмів за раз.

На Takflix зареєстровано вже понад 20000 глядачів, 10000 з них – активні користувачі онлайн-кінотеатру. Я дуже рада, що українське кіно має багато прихильників. У 2020 році найпопулярнішими на Takflix були такі фільми: “Гуцулка Ксеня”, “Співає Івано-Франківськекомуненерго” та “Мої думки тихі”. З коротких – стрічка Марини Рощиної “В радості і тільки в радості”. 

Але ці цифри умовні, бо фільми виходять у різний час. Крім того, вони мають обмеження по територіях за мовними версіями. Якщо “Співає Івано-Франківськекомуненерго” має п’ять версій субтитрів і необмежений доступ у всьому світі, то “Мої думки тихі” мають тільки мову оригіналу і перелік країн, де ліцензія не діє. У кожного фільму є правовласник, який дозволяє чи забороняє показувати іншомовні версії. Інформація про наявність субтитрів є в описі кожного фільму.

Takflix популярний навіть за кордоном

Дуже радує те, що українські фільми полюбились глядачам з-за кордону. У п’ятірку країн, де найбільше дивляться Takflix, входять Україна, США, Польща, Німеччина та Великобританія. А у топ-5 міст – Київ, Львів, Лондон, Івано-Франківськ та Берлін. Більшість наших фільмів доступні за межами України та мають англійські субтитри. Тому можна сміливо рекомендувати наше кіно іноземним друзям та пояснювати нашу українську реальність. Але не всі фільми мають субтитри. Як я вже казала, все залежить від правовласника, який дозволяє чи забороняє показувати іншомовні версії.

Деякі фільми переглядають сотні разів, деякі тисячі – все залежить від жанру, типу ліцензії, чи був фільм на фестивалях, чи отримував нагороди. Я спостерігала, що попри обмежений доступ до офлайн-активностей, люди не так то і поспішали в онлайн. 

Пік продажів на Takflix припав на середину березня, коли розпочався карантин. І хоч фільмів було небагато, люди активно їх переглядали. А влітку відбувся сильний спад. І на це є кілька причин. 

Читайте також: Стрічка «Номери» Сенцова й Сеітаблаєва вийшла в онлайн-прокат

По-перше, з’явилось багато безкоштовного легального та нелегального контенту і тому було дуже важко утримувати цифову увагу. По-друге, люди просто втомились від онлайну. Бо коли ти пів року живеш в досить таких екстремальних умовах, не відвідуєш масові заходи, спілкуєшся з малою кількістю людей, то дуже важко тебе чимось зацікавити. По-третє, відбулась певна криза у кіноіндустрії. Дистрибуція фільмів призупинилась, всі релізи відклались, адже кіно не можна було показати в кінотеатрі. Це стало величезною проблемою. Століттями кінотеатральні покази були основою бізнес-моделі світу кіно і відповідно, ще ніхто в Україні не мав такого досвіду, щоб одразу випускати фільм в онлайні. Тому всі чекають гарного моменту, щоб показати свою роботу в кінотеатрі.

Створила Takfliх, бо ніде було показувати фільми

У 2019 році вийшов мій перший дебютний повнометражний фільм “Співає Івано-Франківськетеплокомуненерго”. Це історія про хор комунальників-тепловиків у місті Івано-Франківськ. Мій фільм – це трагікомедія, такий портрет України з колапсом інфраструктури та людяності. Хоч я і не люблю це слово, але картина стала “успішною” і змінила ставлення багатьох до документалістики. 

Фільм  “Співає Івано-Франківськетеплокомуненерго” став досить популярним у кінотеатральному прокаті. Його прем’єра відбулась на швейцарському кінофестивалі Visions du Réel. А у нас отримав нагороду як найкращий український документальний фільм. 

Саме після прокату фільму я вирішила створити Takfliх. В Україні дуже мало кінотеатрів, які показують авторське кіно. Та й взагалі у нас низький рівень кінофікації, тобто кількість екранів на одиницю населення. Багато людей хотіли побачити цей фільм і швидко розкуповували квитки. Але такі стрічки мають обмежений час на прокат, для них виділяють маленькі зали та мало часу. Звичайно, для більшості кінотеатрів якийсь голлівудський блокбастер буде у пріоритеті і має більше можливості бути побаченим, ніж авторське українське кіно. Тому люди просто не встигають його дивитись.

Читайте також: Читати та слухати одночасно. Як українські айтішники створили додаток для аудіокниг Lingart

Тоді мене почали штурмувати питаннями глядачі: “коли і де можна буде переглянути фільм”. Але можливостей десь випустити його було не так багато. І це величезна проблема, адже глядачі готові дивитись та платити за українське кіно, але просто нема кому. Тоді я вирішила щось з цим робити і почала створювати платформу, де українські фільми доступні для аудиторії після кінотеатрального прокату.

Колеги засуджували мою ідею

Коли я почала працювати над створенням Takflix, то зустріла чимало скепсису від моїх колег з кіноіндустрії. А все через те, що в Україні величезна проблема піратства. Якщо людина порушує право на нематеріальну власність, тобто на фільм, то не несе за це ніяких наслідків. І у 2019 році це питання стояло настільки гостро, що ніхто навіть не розглядав варіант онлайн-прокату як щось серйозне. Крім того, сама кіноіндустрія побудована так, що основною ланкою монетизації були кінотеатри і до діджитал-напрямку всі ставились скептично. Колеги були переконані, що люди не готові платити за український контент в онлайні. 

Але 2020 рік став революційним в історії кіно. Все дуже сильно змінилось. Тепер продюсери все більше звертаються до діджитал-дистрибуції фільмів, адже кінотеатри вже довгий час працюють на 20-30% потужності.

До створення Takflix я знала багатьох людей, які зняли фільми, але ті недобрали в прокаті. А в інтернеті його просто неможливо було подивитись. Тому я довго виношувала цю ідею зробити незалежний проєкт. Починала я сама — і зараз основною співробітницею Takflix є також я. А ще є кілька людей, яких які працють парттайм: смм-менеджерка і таргетолог. Також у режимі фрілансу працюють розробник, вебдизайнер і проєктна менеджерка. Навесні ми перемогли у Хакатоні від House Europe і отримали грант на вдосконалення нашого сайту, що дозволило його перезапустити. Зараз працюємо над додатковими елементами інтерфейсу.

Правовласники, які хочуть тільки гроші – велика проблема сучасного кіно

Ми постійно шукаємо нові ексклюзивні фільми, які мають глядацький потенціал та високу художню якість. Ми не показуємо кіно, що лежить у відкритому доступі. Є фільми, які ми дуже хочемо, а є ті, хто хочуть бути у нас. І не завжди це збігається. Масове кіно не має проблем з дистрибуцією, тому ми тримаємо фокус на дещо інше. Найчастіше у нас з’являються фільми, які з якихось причин недобрали в прокаті. Крім того, починаємо працювати з класикою, бо, виявляється, не всі дивились класичні фільми, і знайти їх в інтернеті майже нереально.

Читайте також: Як працює перша українська аудіокнигарня… Так, вона існує!

Як фільми до нас потрапляють? Я вже 10 років працюю у цій сфері, тому слідкую за кінопроцесом і знаю все і всіх. Я знаходжу цих людей і починаю вести з ними перемовини щодо співпраці. З правовласником обговорюємо умови. Але тут також є складнощі, бо в Україні є кілька великих платформ, які випускають фільми. І нам складно з ними конкурувати. Більшість правовласників хочуть отримати насамперед гроші, їм не завжди цікаво чи їх фільм подивляться та що про нього скажуть. Продали – і чудово. Але ми працюємо з тими, хто хоче уваги до свого фільму. 

Часто до нас звертаються незалежні режисери і пропонують “розмістити фільм”. Але ми не розміщуємо фільми, ми вибираємо якісне кіно, що має глядацький потенціал. Тому часто доводиться відмовляти, бо невідомі фільми невідомих режисерів важко продати. Для онлайн-прокату стрічка повинна мати свій бренд, трейлер, постер — без цього ніяк. Цифрова увага людей розсіяна і висока конкуренція за увагу в інтернеті. Випускати фільм “з нуля” значно складніше і дорожче.

Бували випадки, коли режисери дуже хотіли показати свій фільм на Takflix, але не могли на це повпливати, бо передали всі права продюсеру, дистриб’ютору чи сейлз-агенту, який приймає рішення без врахування думки режисера. Це жорстокий бізнес і величезна проблема, яка є в сучасній кіноіндустрії.

Хочемо створювати власний контент

У цьому жорсткому бізнесі мене мотивують наші глядачі. Людям не байдуже українське кіно і їм потрібен наш онлайн-кінотеатр. І так приємно, коли глядачі купують другий, третій, четвертий фільм, або навіть роблять такий подарунок мамі чи другу.

Я мрію, що через кілька років на Takflix буде вся класика, молоде кіно, короткі метри – всі класні українські фільми. І я б хотіла, щоб ми займались продюсуванням власного контенту. Щоб можна було зробити такий фільм, який ми вважаємо класним і потрібним сьогодні. Поки це лише в мріях, бо важко щось планувати. Онлайн-кінотеатр існує лише рік і ми маленькими кроками рухаємо далі. 

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі