Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сучасний світ створений для жайворонків. Ось що треба робити, якщо ви сова

Опубліковано

Любите лягати спати пізно та ненавидите рано прокидатись? Певно, кожен з нас має друга, який ще до початку робочого дня встиг сходити в тренажерний зал та зробити шість пунктів зі списку справ. А ви в цей час йдете з кавою на роботу та намагаєтесь взяти себе в руки, бо знову проспали та нічого не встигли зробити.

У нас погані новини – цей світ створений для жайворонків, а не для сов.  Але ірландський письменник та фотограф Гаррі Гінес у своїй колонці для The New York Times дав поради, засновані на власному досвіді  “совам”, як прокидатись рано і отримувати від цього задоволення. 

Гаррі Гінес

Гаррі Гінес

Ірландський письменник, фотограф та мандрівник. Роботи Гаррі публікуються в The New York Times, Popular Science, OneZero, Human Parts та десятках інших місць. Він пише про технології, культуру та шляхи їх зіткнення.


Проблема пізнього пробудження


Після довгого, важкого дня ви нарешті потрапляєте додому, вмощуєтеся навпроти телевізора і згадуєте, на якому сезоні закінчили перегляд серіалу. І ви на сьомому небі від щастя.

Але потім, коли приходить час лягати спати, то зовсім не хочеться зупинятись. У вас був такий важкий день, хіба ви не заслуговуєте подивитись ще одну серію? Тому натискаєте play і заміняєте сон на Netflix. І так по колу.

“Довгі робочі дні втомлюють нас. Замість того, аби спати 7 чи 8 годин вночі, більшість нічних сов від сили сплять 5-6 годин і дуже тяжко прокидаються зранку”, – каже спеціаліст зі сну Алекс Дімітріу.

Навчіться любити хороший нічний сон

“Проблема змінити свій графік сну полягає в тому, що якщо ви одну ніч ляжете рано спати, то наступного дня можете не відчути змін у власному самопочутті. Тому, терпіння є ключовим фактором. Спробуйте протриматись хоча б протягом тижня і тоді прокидатись стане значно легше, а ви полюбите здоровий сон” , – каже Алекс Дімітріу.

Також, він радить пригальмувати активність ввечері і раніше лягти спати.

“Смартфони та ноутбуки надто захоплюють нас. Тому багатьом людям легше заснути після читання книги, ніж після перегляду новин в Інтернеті. Займіться чимось розслабляючим за годину-дві до сну. Аудіокниги, музика, медитація – ідеальний варіант”.

Так само за дві години до сну варто уникати фізичних вправ, великих прийомів їжі та яскравого світла, особливо джерел синього світла від екранів. Мало того, що синє світло пригнічує мелатонін, який полегшує засинання, то ще й  знижує якість сну.

Знайдіть те, заради чого хочеться прокинутись

Ми всі цілий день працюємо, а єдиний час для відпочинку – вечір. Тому ми зовсім не хочемо, аби він так рано завершувався, бо зранку чекає новий робочий день.

Для чого ви прокидаєтесь зранку? Дімітріу радить знайти те задоволення, заради якого хочеться почати новий день. Кава, новини, соціальні мережі – це все непогано, коли сонце вже встало. Виходити на вулицю при ранковому світлі – також чудова ідея. 

“У ранньому пробудженні мені найбільше подобається те, скільки вільного часу я маю до початку робочого дня. Замість того, щоб скочуватись з ліжка і напівсонним вриватись в робочий режим, я повільно встаю, йду в спортзал чи на прогулянку з моєю собакою. Також роблю справи, які не хочеться робити ввечері. І тоді в кінці дня я маю багато вільного часу”.

Зміни повинні бути поступовими

Будь-які зміни, внесені у ваш графік сну, повинні бути поступовими. Прокидайтесь протягом тижня на 30 хвилин раніше, або на стільки, як дозволяє графік чи рівень втоми.

Але, якщо ви втомились, то лягайте відпочивати і не пручайтесь цьому. 

Стежте за своїм настроєм, щоб оцінити досягнення

Простежте за своїм настроєм, рівнем енергії та звичками протягом двох тижнів з того часу, коли почали прокидатись рано. 

Звісно, нічні сови після раннього пробудження не будуть себе прекрасно почувати. Але згодом це зміниться і це є головним випробуванням якості сну.  Гарний сон сприятиме покращенню пам’яті, стабілізації настрою, підвищенню креативності. Звертайте увагу на такі позитивні зміни.

А може ви – природжена сова?

Якщо, попри всі намагання, змінити свій графік сну не вдається, то, можливо, сова – це дійсно ваш хронотип. Тобто індивідуальні особливості добових ритмів людини. І тому ви більш продуктивні вночі, а не зранку.

Це еволюція запрограмувала деяких людей лягати спати раніше, або пізніше. А перезбудження цифрового світу погіршує ситуацію. Вимкнуть електроенергію ввечері – і я сумніваюсь, що ви не спатимете до третьої години ночі. 

Я був совою протягом багатьох років, але, додавши трохи дисципліни, навчився любити сон. Я все ще дивлюсь серіали на Netflix та граю у відеоігри, але мені вистачає на це раннього вечору. Адже у мене багато вільного часу через те, що зараз прокидаюсь о 5:30. 

Суспільство

«Гори вчать головному: не здаватись». Це перша українка, яка підкорила Еверест

Опубліковано

Ірина Галай — перша українка, яка підкорила найвищу точку планети. Але її сходження почалося задовго до цього з випадкового спору на роботі. 

Вона погодилась піднятися на Казбек, не знаючи, що цей крок змінить її життя. Без спеціальної підготовки, в чоловічій групі, з важким спорядженням на плечах вона довела собі, що може більше. 

Коли Ірина дізналася, що ще жодна українка не стояла на Евересті, то не вагалася, — вона показала, що жінка може бути сильною, сміливою та незламною. І що вершини — не тільки в горах.

Ірина Галай

альпіністка, яка першою серед українок піднялась на Еверест у 2016 році та на К2 у 2021 році

Хлопці весь час сперечалися, коли я здамся

Я почала ходити в гори випадково. Тоді працювала керівницею відділу маркетингу в нафтовій компанії й одного разу програла спір колезі. Він загадав мені піднятися на гору Казбек, яка розташована в Грузії. Я взагалі не розуміла, куди йду та що на мене чекає, але одразу погодилась.

Я народилася та виросла на Закарпатті, тому для мене піднятися на гору — це не щось таке нереальне. Ми ще в школі декілька разів ходили на Говерлу, і я розуміла, що підніматися складно, але можливо. 

Казбек став для мене випробуванням. Я зовсім не готувалася до цієї вершини, тільки знайшла в інтернеті гіда, який набирав групу, — тоді це було не так популярно, як зараз. У групі я була єдиною жінкою, всі інші — чоловіки, такі трушні альпіністи. Я виділялася серед них. 

Ірина Галай піднялася на декілька восьмитисячників. Фото надала героїня 

Ми розділили між собою всю провізію. Крім цього, я несла свої речі на 7–8 днів, спальні мішки, кішки, льодоруби. Я ніколи не носила таку вагу. Мені було тяжко, але щось підштовхувало йти далі. Під час підйому на гору гід вчив користуватися спорядженням. Мені так зайшло, ніби я все життя цим займалася.

Десь із третього дня, коли почали виходити на мальовничі краєвиди, мені дуже сподобалося. Я прокидалася зранку в наметі й розуміла, що такого свіжого повітря ніколи не відчувала, а навколо ще й краса. 

Під самою вершиною виявилося, що я не маю гірської хвороби. Іншим стає погано після 4 тисяч метрів, а я не змінилася в поведінці чи швидкості. Не відчувала, що перебуваю на висоті. Я піднялася на вершину першою з групи. Мене наздогнав чоловік з нашої команди й сказав: «Слухай, ми з хлопцями весь цей час сперечалися, коли ти здасися. А ти молодець». Після цього він потис мені руку. 

Я стояла на вершині гори, дивилася на краєвиди й розуміла: ми можемо більше, ніж думаємо. І мені захотілося ще.

Люди писали, що я не маю йти на Еверест

Після Казбеку я повернулася на роботу, але гори не покинула. Пішла по класиці альпіністської стежки — Новий 2014 рік уже зустріла на вершині Кіліманджаро. Далі альпіністи розповіли мені про Непал. Для них Непал — це Діснейленд. Ну, і я почала про це потрошку мріяти, але однозначно не про Еверест. 

Спочатку ходила в Альпи, вчилася техніки, бо розуміла, чого саме мені бракує. Також я була фізично непідготовлена, тому бігала по 18 км по Києву, займалася боксом, кросфітом і скелелазінням. Тобто робила все для того, щоб мені було максимально комфортно підніматися на вершини.

У 2015 році гід мені сказав: «Ти швидко вчишся, у тебе немає страху, і ти дуже самовпевнена. Ти б могла стати першою українкою, яка піднялася на Еверест». Так з’явилася ця мрія.

Звичайно, були сумніви, бо тоді в інтернеті про Еверест не було позитивної інформації. Ще й для цього мені потрібно було багато грошей — тоді це коштувало 50 тисяч доларів. Сюди входив дозвіл на сходження, проживання в базовому таборі, спорядження, намет, їжа, кисневі балони та шерп. 

Я все-таки вирішила підкорити Еверест. Піднімалася з боку Китаю, з Тибету — це найскладніша частина. Я тоді не йшла з Непалу, бо у 2015 році стався сильний землетрус, і засипало деякі місця. 

Коли я піднімалася, була ще одна українка, яка теж хотіла стати першою, і в нас була гонка. У фейсбуці ще перед сходженням мені різні люди писали свою думку про те, як я маю підніматися, чи маю взагалі, що я блондинка і бла-бла-бла. Було багато негативу в мій бік, тому мені було складно.

Я хотіла довести всім, що вони не мають рації, — абсурдно оцінювати людину по зовнішності. Не можна взагалі говорити про сходження, якщо не розумієш, що це таке. Я могла б послухати думку когось, хто вже там був, і не один раз, а тут якісь рандомні люди просто кричать: «Не йди, бо ти там вмреш», і це нервує. 

Ірину Галай нагородили Всеукраїнською премією «Жінка III тисячоліття». Фото надала героїня

Коли я піднялась на Еверест, у мене була буря емоцій всередині. Це і задоволення собою, і каша в голові, адже я розуміла, що найтяжче — це спуск униз. На вершині ти не можеш насолоджуватися по максимуму сходженням — ми святкуємо, коли спустилися, а не піднялись.

У мене було з собою багато прапорів, які я залишила на Евересті. Мене гід зняв на маленьку GoPro, і ми молилися, щоб не вимкнулася батарейка. Скоро буде 10 років, як я піднялася.  

Для мене гори — це завжди відпочинок

Не розумію людей, які приходять туди страждати. Я беру з собою книги, читаю, думаю, лежу, слухаю себе. У горах — діалог із собою.

Коли піднімаєшся на восьмитисячники, тіло намагається тебе розвернути. Воно починає вмовляти, що тобі це не потрібно.

У голові думки: «Що ти тут робиш?», «Я хочу додому», «Де моє ліжко, гарячий душ, нормальний туалет?». Я навчилася з цього сміятися. Гори вчать головного — не здаватись. Особливо коли ти майже на вершині.

27 липня 2021 року Ірина піднялася на К2 та стала першою українкою, яка підкорила цю вершину. Фото надала Ірина Галай 

Коли я повертаюся з гір, бачу, як багато зайвих речей у нашому житті. І ми їх хочемо ще більше та більше — це такий абсурд. Мені після гір завжди хочеться від усього відмовитися.

Сходження на Аннапурну присвятила жінкам-військовим

У 2021 році мене запросили озвучити книгу «Аннапурна» Моріса Ерцоґа — історію першої експедиції на восьмитисячник. Коли я її читала, думками пройшла всю гору разом з героями. Теж захотіла навесні піднятися на Аннапурну, але почалось повномасштабне вторгнення, і було не до експедиції. 

Перші два роки вторгнення я взагалі не могла ходити в гори. Я пішла в армію. На війні втратила багато друзів. Не розуміла, як люди можуть ходити в гори, коли у країні війна.  

Проте минулого року мені подзвонив друг і запропонував: «Ми йдемо на Аннапурну — поїхали з нами». За тиждень я зібрала рюкзак, і за два вже стояла на вершині. Було складно підніматися, бо це одна з найнебезпечніших гір у світі, але я так скучила за горами, що кайфувала щодня.

Своє сходження на Аннапурну я присвятила жінкам-військовим. Я захоплююся українськими жінками в ЗСУ, я їхня велика фанатка, тому що таких жінок ніколи не зустрічала раніше. Вони сміливі, сильні, цілеспрямовані. Ми стали класними друзями, адже я теж була в ТрО. Армія — це не про стать. Військовий не має гендеру. 

Ірина підняла перший український прапор на горі Аннапурна, але була не першою українкою, яка туди зійшла. Фото: Ірина Галай

Після мого сходження на Еверест і К2, де я теж була першою українкою, багато жінок почали мріяти про це. Вони побачили, що це можливо. Мені часто пишуть жінки, яким моя історія додала сили. Після мене на Еверест піднялися багато українок, хоча до того вони навіть боялися думати про це.

З власного досвіду можу сказати, що боротьба — це завжди складно. Аби дійти до чогось надважливого, потрібно витратити багато сил, енергії та мотивації. І, як показує моя практика в горах, найтяжче — перед самою вершиною, коли ти майже досяг свого. У той момент головне пам’ятати, що не можна здаватись, не можна опускати руки. Треба дійти до своєї мети, знайти в собі силу, тому що я точно знаю, що є і друге, і третє дихання, і четверте, і десяте. Його головне в собі дістати, вірити в це. Вірити так, як у будь-яку мрію, і тоді вершина однозначно буде ваша.

Ми мусимо дійти до кінця. У нас немає дороги назад.

Читати далі

Суспільство

У Києві врятували котика, який провів понад 10 годин під завалами після обстрілу (ФОТО)

Опубліковано

Рятувальники Kyiv Animal Rescue Group дістали домашнього кота, який опинився під завалами після нічного обстрілу та не рухався понад 10 годин.

Про це повідомили в KARG.

Великий смугастий кіт залишався під бетонною стіною та перекриттями понад 10 годин, перш ніж команді вдалося знайти його завдяки чітким координатам господаря.

Фахівці обстежили зруйновану квартиру, використовували точкове розбирання завалів і дістали тваринку живою. Операцію вдалося завершити швидше завдяки точним вказівкам господарів, які повідомили, де можна знайти кота.

Читайте також: Рятують чотирилапі: надзвичайники показали, як собаки допомагають шукати людей під завалами

Також врятували чотирьох котів, власники яких звернулися за допомогою. Деякі з господарів шукали своїх тваринок, коли самі були в лікарнях.

Нагадаємо, що у Києві відшукали собаку, який урятував господаря під час обвалу під’їзду.

Фото: фейсбук-сторінка KARG

Читати далі

Суспільство

У Львові відкрили перший в Україні центр для тих, хто пережив полон і тортури (ФОТО)

Опубліковано

24 червня 2025 року на вулиці Лемкіна у Львові відкрили перший в Україні центр допомоги людям, які пережили полон та тортури. Новий центр, що працює в складі екосистеми UNBROKEN, покликаний допомогти їм відновитися і знову знайти себе.

Про це повідомив мер Львова Андрій Садовий.

Як зазначив міський голова, щотижня з російського полону повертають сотні українців, які, навіть опинившись у безпеці, потребують спеціалізованої підтримки.

У восьмиповерховій будівлі облаштували 17 житлових кімнат, оформлених не як лікарняні палати, а як затишні домашні простори. Крім житла, у центрі передбачили окремі приміщення для амбулаторної та стаціонарної підтримки: тут проводить сеанси психолог і застосовують сучасні методи терапії, адаптовані до потреб постраждалих.

Читайте також: У Львові відновили знищену мозаїку Богдана Сойки (ФОТО)

В окремій будівлі поруч розгорнули арттерапевтичний блок: на першому поверсі — гончарня, на другому — художня майстерня. У разі потреби персонал центру організує також заняття з ткацтва, співу або музики.

Нагадаємо, що у Львові відкрили перший міський хаб «Стрільниця» в історичній будівлі (ФОТО).

Фото: фейсбук-сторінка Андрія Садового

Читати далі