Технології
Смарт-каміни без диму. Як український стартап Neverdark завоював ринок ЄС «розумним вогнем»
Neverdark – це полум’яний стартап із Києва. Компанія продає вогонь без диму, керувати яким можна зі звичайного смартфона. Смарт-каміни Neverdark працюють на рослинному етанолі та не потребують димохідних комунікацій. За три роки існування бізнес підкорив український ринок та вийшов на світові: Китай, Австралія, Європа.
Українське ноу-хау вартістю від 2500 євро почали активно купувати в ЄС, виробничі цехи не встигали за замовленнями, компанія готувалась розширювати команду… Але натомість 24 лютого мусила зупинити і виробництво, і програмні розробки. Про перевезення обладнання до Чернівців, прихисток у дитсадку, експортні успіхи та допомогу ЗСУ ШоТам розповіли топ-менеджери Neverdark – Ярослав Лисак та Андрій Заєць.
Наш камін – це розумний гаджет
Ярослав Лисак, співзасновник та СЕО Neverdark: Чотири роки тому ми з моїм партнером Віталієм Шараповим створили перший смарт-камін, відтоді почався розвиток нашої компанії Neverdark. У 2021 році ми отримали європейську сертифікацію та почали виходити на міжнародний ринок.
Смарт-камін – це інноваційна розробка. Це єдиний у світі камін зі справжнім живим полум’ям, який можна використовувати у квартирі без будь-яких комунікацій. Тобто не потрібен димохід, димар і т.д. Наш камін повністю автоматизований. Це розумний гаджет, який керується з мобільного застосунку і може під’єднуватись до будь-якої з екосистем «розумного дому». Тобто одним дотиком, через смартфон ви можете регулювати інтенсивність, форму та висоту полум’я. Працює на рослинному етанолі – з кукурудзи. Викиди в атмосферу нульові! Не шкодить ні людині, ні довкіллю.
Конкурентів у нас небагато
Андрій Заєць, директор з розвитку бізнесу: Сам продукт новий у світі і досить складний технологічно. Конкурентів небагато, ніша не заповнена. Відповідно, люди, які шукають біокаміни, знаходять нас або ще 2-3 компанії, які виробляють продукт на такому рівні. Завдяки тому, що у нас є свої розробки, свій RnD-відділ, по якості ми у трійці лідерів у світі, це без перебільшення.
Звісно, це не з повітря взялося, ми на це поклали 4 роки роботи. Ми виробляємо дуже потужний продукт, абсолютно конкурентний. Комплексний підхід до якості, до проєктування, до user experience – все це і дало нам змогу зайняти свою нішу на європейському ринку. Маємо власні унікальні напрацювання, зараз якраз ведеться процес їх патентування.ц
Перші тижні жили в непрацюючому садочку
Ярослав Лисак: Ще в січні, до початку повномасштабного вторгнення у нас велися розмови, що треба вивозити компанію на захід країни. Але не дозріли, не встигли. У Києві наше виробництво розташовувалося поруч із військкоматом. Тож 24 лютого, коли все почалося, ми одразу зрозуміли, що втратили це місце. Перші три тижні великої війни минули у дорозі: ми вивозили людей із Києва на захід, а назад везли гуманітарну допомогу.
Про вивезення обладнання задумались десь в середині березня, оформили заявку на релокацію бізнесу на сайті Міністерства економіки. З нами переїхало 20 працівників, дехто з родинами. Звісно, знайти на всіх житло у самий пік міграції на захід країни було нереально. Ми шукали варіанти у різних містах.
Врешті отримали запрошення від Чернівецького УТОГу (місцеве представництво всеукраїнської громадської організації людей з вадами слуху – прим. ред.). Вони запропонували нам свої виробничі площі, а також домовились щодо розміщення наших працівників у непрацюючому дитячому садочку. Це дуже нам допомогло на перших порах, адже люди мали, де жити, і ми могли більш спокійно продовжувати пошуки кращих варіантів. Зараз уже винайняли звичне житло.
Релокація обійшлася у 1,5 млн грн
Та ще складніше, ніж знайти житло, було евакуювати наше виробництво. Дуже складно було організувати транспорт, ніхто не хотів їхати до Києва, ціни виросли космічно: одна вантажівка – 60 000 грн! А у нас цехи на 500 м²… А ще знаходяться вони поруч з військовим об’єктом, тож ми мали дуже обмежений час на всю погрузку.
Загалом релокація виробництва обійшлася в 1,5 мільйона гривень. Ми звернулися до американського фонду USAID, з яким ми уже співпрацювали до того, і вони допомогли нам з переїздом – профінансували третину цих витрат.
Читайте також: Будуємо з нічого. На Хмельниччині переселенці зводять «дім зі сміття» зі знахідок на звалищі
Десь місяць пішов на ремонт на переобладнання цехів. Уже на кінець квітня ми повністю розгорнули виробництво і почали працювати. У Києві, до речі, залишилась десь третина команди. Вони зараз тримають відділ RnD (Research and Development) – займаються програмним забезпеченням для наших камінів. А у Чернівцях ми уже додатково створили 7 робочих місць, працевлаштували людей з різних куточків України, які, як і ми, переїхали через війну. Є і маріупольці, і харків’яни, і чернівчани.
Я вважаю, що ми вистояли і змогли перезапуститись, бо у нас уже була дуже дружня і згуртована команда, де всі горять однією темою. Тому люди були готові їхати за компанією. І це зіграло дуже значну роль, адже наш продукт складний у розробці і виробництві. Шукати і навчати нових людей зайняло би багато часу. А так ми змогли зробити рестарт максимально швидко.
Продажі виросли втричі
Андрій Заєць: До початку великої війни ми продавали наші каміни на українському ринку і починали виходити на європейський ринок: десь 50% на 50%. З 24 лютого, звісно ж, продажі в Україні зупинились. Не до камінів. Але це стимулювало нас швидше розвивати експорт. І нам це вдалося. За останні місяці, попри втрату українського ринку, ми маємо втричі більші обсяги продажів, ніж мали до 24 лютого. Сьогодні каміни Neverdark купують у Великій Британії, Португалії, Австрії, Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі, Франції, Австрії, Греції, Туреччині, Естонії та Ізраїлі.
Війна трохи відкинула нас назад від реалізації наших ідей, розробок. Бо, звісно ж, на перший план вийшли питання виживання на перших порах. Далі – бодай якоїсь стабілізації бізнесу. Щоб робота йшла, відновились продажі, щоб не зупинилося виробництво, щоб зберегти усі робочі місця. Відповідно випуск нових розробок ми відклали, але уже наступного року плануємо презентувати дві нові моделі наших камінів: круглий камін та мінікамін.
Світ тепер інакше дивиться на українські продукти
Андрій Заєць: Звісно, ця страшна війна внесла корективи у сприйняття України та українців у світі. Нас побачили стійкими, мужніми, войовничими (у хорошому сенсі), сміливими, завзятими. І це проєктується також на українські компанії, бізнеси, продукти.
Ось, наприклад, свіжа історія від нашого дилера у Португалії. У них в шоурумі представлені біокаміни різних виробників, зокрема і наші. І от прийшов клієнт, розглядає різні варіанти і затримується біля нашого: «А це що за виробник, звідки?». Йому відповідають: «З України». «О, я хочу з України, хочу саме від цих хлопців! Є з таким-то функціоналом?». Ну, на жаль, на той момент потрібної моделі у наявності не було. То клієнт сказав, що буде чекати, бо хоче інвестувати в український продукт. Подібні історії дуже надихають нас, звісно.
І ми розуміємо, що у нас тепер відповідальність не лише як бізнесу перед клієнтом, але і як у творців іміджу своєї держави. Тому, коли хтось хоче купити щось українське за кордоном свідомо, як той же замовник із Португалії; він купує це з бажанням бути таким чином дотичним до української історії емоційно і практично. І ми маємо зробити все, щоби він не був розчарований.
Neverdark темряви не боїться
Андрій Заєць: Як і вся країна, ми переживаємо в цій війні ще один виклик – енергетичний. Частина нашого виробничого обладнання дуже енергозатратна: зварювальні апарати, токарний станок, лазер. Загалом на наші цехи потрібно десь 20 кіловатів електроенергії. Ми розподілили виробництво на дві окремі лінії, на два генератори. Вклались у 200 тисяч гривень. Про тепло подбали ще раніше. Наші цехи на дров’яному опаленні, дрова закупили на всю зиму. Вистоїмо! Недарма ж у нас така назва!
Будемо виготовляти буржуйки на фронт
Ярослав Лисак: На самому початку вторгнення в Україну у нас не було можливості суттєво допомагати ЗСУ чи волонтерам, бо ми самі у той час потребували допомоги. Дуже багато коштів потребував процес перевезення обладнання. Потім був ремонт, монтаж цехів – теж витрати, які забрали значну частину нашого бюджету. Але щойно ми запустили виробництво, щойно пішли перші продажі, ми одразу ж звернулись до однієї з військових частин і запропонували допомогу. Я не можу озвучувати більш конкретно, але наразі ми маємо підписаний договір, за який на регулярній основі допомагаємо цій частині за її актуальними потребами. Допомога різна: пальне, ремонт та закупівля автомобілів, якісь виробничі запити, які можемо закрити з нашим наявним обладнанням. Я не можу розголошувати деталі, але скажу, що інколи нам доводиться виробляти дуже цікаві штуки.
Зараз до нас звернулась ще одна військова частина: просять виготовити пічки-буржуйки. Звісно, це не наш профіль. Але ми маємо металообробне обладнання на виробництві і бажання допомогти нашим захисникам. Ми вже розробляємо конструкцію цих пічок, стараємося продумати все і зробити максимально простим і ефективним у використанні. Передавати військовим будемо безкоштовно, звісно ж.
Хочемо об’єднати тих, хто готовий працювати на експорт
Ярослав Лисак: Тримати економічний тил країни не менш важливо, ніж тримати опір військовій агресії. Так, зараз економіка України переживає скрутні часи, внутрішній ринок багатьох галузей практично зупинився, і наша компанія теж тому приклад. Але це не привід збавляти оберти роботи, а навпаки – працювати ще більше. Вважаємо, що всі компанії, які мають змогу і потенціал працювати на експорт, мають це робити. Це спосіб підтримувати наш економіку, наш імідж у світі.
Ми, наприклад, навіть розробили спеціальний бейдж для наших упаковок з написом: «Made in Ukraine.No matter what» – «Зроблено в Україні. Не зважаючи ні на що». На початку вторгнення ми втратили кількох дилерів за кордоном, бо вони не вірили, що ми зможемо працювати і виконувати замовлення. Тож для нас дуже важливо нагадувати, що ми з України, що українці сильні й тут.
Як я уже говорив, наша експортна історія успішно розвивається. І ми хочемо, щоб так було з усіма українськими компаніями, які виробляють круті продукти. Працювати на експорт – це приводити в Україну гроші, це сплачувати податки і мати змогу утримувати і створювати нові робочі місця. Світ має бачити і українську якість товарів, і мужню працелюбність українців. Тож своєю місією ми бачимо підтримку підприємств з експортним потенціалом, допомогу з виходом на нові ринки. Зараз ми розробляємо проєкт експортного альянсу, який буде об’єднувати компанії, які вже працюють на зовнішніх ринках та компанії, готові виходити на експорт. Мета такого об’єднання – обмін досвідом, глобальний нетворкінг, взаємна підтримка. Адже у нас всіх зараз одна ціль – підтримати рідну країну.
Коли закінчиться ця страшна війна, нашу країну чекатимуть часи крутих можливостей. Таких, яких ще не було ніколи до цього. Ми в передчутті цього і готові викластись на 100% своїх умінь та ідей, щоби Україна стала одним з лідерів передового, прогресивного світу.
Технології
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум нереальний — вони просто витрачають час і ресурси. Та тепер роботи «ЗМІЙ» очищують українську землю від мін і беруть участь у спецопераціях на фронті.
Співзасновник компанії — український айтівець Борис Дрожак — повернувся додому з-за кордону, аби його розробки змінювали правила гри на полі бою.Як побудувати технологічну компанію, що змінює підхід до розмінування, читайте в ШоТам.
Борис Дрожак
співзасновник компанії Rovertech, один з розробників «КНРО ЗМІЙ», ІТ-фахівець, автор патентів у сфері штучного інтелекту
Я був на піку своєї кар’єри
Я працюю DevOps-інженером у великій міжнародній американській компанії DataRobot, яка займається автоматизацією створення моделей штучного інтелекту. До цього співпрацював з такими гігантами, як Cisco, SoftServe та OpenDNS, створюючи для них ІТ-програми. У своїй сфері я став доволі впізнаваним: виступав на конференціях, ділився знаннями та піонерив новий напрямок — Engineering productivity. Зрештою, виріс до рівня архітектора.
На момент повномасштабного вторгнення я жив в Ірландії. Мій робочий контракт дозволяв працювати лише за кордоном, утім, за рік компанія зробила виняток і надала дозвіл на переведення в Україну.
У Львові залишався наш дім і ресторан, який ми оперативно переорієнтували на допомогу фронту, — люди приносили продукти, а ми готували їжу для військових. Також донатили на армію, шукали автомобілі для транспортування гуманітарної допомоги. Згодом я почав працювати з інженерами — багато хто розробляв важливі технологічні рішення, і я залучав відвідувачів ресторану до фінансування цих проєктів.
Паралельно займався інформаційною безпекою. Я звертався до Snapchat, щоб вимкнути геолокацію в Україні, але залишити її активною в росії, і мені це вдалося реалізувати.
Борис Дрожак. Фото надав Борис
Партнерів знайшов у тіктоці
Історія нашої військової компанії почалася з одного коментаря в тіктоці. Хтось із підписників написав, що є хлопці, яким потрібна допомога. Тоді я поділився їхнім дописом, і він зібрав велику кількість переглядів та відгуків. Так я дізнався про ветерана Василя, який воював з 2014 року та створював робота для побратима з фронту, і власника СТО Богдана Змия, який виявився неймовірним інженером.
Розробка самого розміновувача почалася з простого малюнка бійця з позивним Борода. Одного дня він намалював на аркуші квадрат з колесами й надіслав Василю, щоб той подумав, що можна з цього зробити. Борода хотів мати робота, який коситиме траву, щоб військові не ризикували життям під час розмінування, тож Василь і Богдан підхопили ідею та почали працювати над першим прототипом. Ця історія почалася з бажання одного військового врятувати своє життя, а сьогодні наші розробки допомагають берегти бійців з інших підрозділів ЗСУ.
Команда Rovertech: Борис Дрожак, Василь Кореневський і Богдан Змий. Фото надав Борис Дрожак
Ми створили компанію, яка розробляє роботизовані наземні дрони
Наша компанія залишається незалежною — без американських чи європейських інвестицій. Це дозволяє нам самостійно ухвалювати рішення та не переживати, що ми багато вкладаємо в підтримку донатами чи можемо мати збитковий бізнес.
І головне — усе, що ми створюємо, зроблене українськими спеціалістами.
Першим нашим прототипом стала невелика косарка для розмінування на дистанційному управлінні, яку ми назвали v0. За собівартістю матеріалів вона коштувала близько 250 тисяч гривень і могла очищати до 50 соток на день.
Далі одним з найважливіших досягнень стало те, що ми змогли зробити справжній робот для розмінування — комплекс наземного роботизованого очищення. Він значно легший, ніж аналогічні зразки, які зазвичай важать 16–20 тонн. Це кардинально змінює економіку розмінування: завдяки меншій вазі можна виготовити більше машин, а значить швидше очищати території. Ми створили модель вагою всього в одну тонну, але з такою ж ефективністю, як і в більших приладів.
Спочатку ми називали її по-різному — було кілька ідей, навіть думали над варіантом «Шлях». Але зрештою вирішили найменувати «ЗМІЙ» на честь Богдана Змия, який довів, що машина може витримати чотири танкові міни.
Зараз працюємо над ще одним важливим проєктом — навігацією на базі штучного інтелекту. GPS на полі бою майже не працює, тому нам потрібно створити альтернативну систему, яка дозволить наземним дронам виконувати бойові задачі. Ми розробляємо систему навігації без GPS, які допоможуть машинам працювати в умовах глушіння сигналів.
«ЗМІЙ» косить високу рослинність. Фото надав Борис Дрожак
«Ти перший, хто це зробив»
Коли ми тестували робот на протипіхотних мінах, то взагалі не переживали. Але якось під час випробувань розмінування танкових мін біля Миколаєва одна з наших машин ледь не перекинулась, а вал застряг у землі після падіння.
Ми зрозуміли, що конструкцію треба покращувати, щоб робот ніколи не могло перевернути, тож почали думати над новими ідеями. Дорогою додому просто взяли з собою в машину міну без тротилу та почали крутити її, аналізувати й шукати рішення. Саме так придумали ще один компонент і новий елемент в розмінуванні — це також стало нашим патентом трохи пізніше.
Річ у тому, що ми створили перший у своєму класі розмінувальний робот і першими в Україні сертифікували машину ланцюгового типу за стандартами НАТО. Нам довелося зібрати величезний пакет документів для комісії, щоб отримати дозвіл на введення її в експлуатацію в ЗСУ.
Окремо треба було пройти військові випробування й задокументувати їх. Зокрема, за технічними умовами наша машина мала витримати підрив на одній протитанковій міні.
Пам’ятаю момент, коли ми вперше успішно протестували так «ЗМІЯ». Я сидів на конференції, розповідав про розмінування та використання штучного інтелекту в цьому процесі, і тут мені дзвонить Богдан: «Вийшло!». Я взяв мікрофон і сказав: «Щойно мені подзвонили й повідомили, що тепер ми можемо розміновувати протитанкові міни».
Нам всі довкола казали, що це нереально, що ми просто витрачаємо час і ресурси. Але одного разу Богдану Змию наснилося, що робот витримає чотири вибухи поспіль. Це звучало нереально, але ми вирішили ризикнути й інвестувати ще більше коштів у випробування. І він справді витримав вибухи! Ми не могли повірити своїм очам і натхненно чекали, що скажуть на такі результати наші друзі-сапери.
Змінили підхід до розмінування
Розмінування великими машинами має свої проблеми. Вони можуть копати більш ніж на 30 см у глибину, але це руйнує структуру ґрунту: змішуються глина й чорнозем, піднімається пил, що шкодить екосистемі. Саперам теж складно працювати в таких умовах, та й використання пального в цих машинах просто колосальне.
Ми пішли іншим шляхом. Наш розміновувач працює на 15 см. Він не копає, а спрацьовує ударно, провокуючи детонацію. У традиційних великих машинах міни просто розбиваються, а ми робимо так, щоб тротил вибухав на місці, а не розлітався.
Борис Дрожак демонструє роботу «ЗМІЯ» історику Тімоті Снайдеру, віцепремʼєрці Юлії Свириденко та Міністру цифрової трансформації Михайлу Федорову. Фото надав Борис
У «ЗМІЯ» з’явився брат
Згодом у нас з’явилася ідея створити логістичний робот — ми зробили тестову модель і передали її 3-й ОШБр на випробування. З того моменту у «ЗМІЯ»-розміновувача з’явився брат «ЗМІЙ логістичний», який дозволяє перевозити поранених і боєприпаси. Наші розробки вже брали участь у деяких спецопераціях на лініях фронту.
На фото «ЗМІЙ логістичний» евакуйовує причіпною системою «Журавель» робот для розмінування. Фото надав Борис Дрожак
Наш робот намалював 24 картини
Одного разу ми продали картину за мільйон гривень — половину коштів витратили на дрон. Цим дроном намалювали 24 картини, що символізують області України, — замість ланцюгів для розмінування тимчасово поставили на нього швабри. А області, які постраждали від війни, пробили ланцюгами розміновувача. Це не просто мазня — на картинах закарбований рух очищення української землі.
Читайте також: Анонімний митець зі Львова зібрав понад 1 млн гривень на військо за допомогою картин
Одна з них потрапила до Міністерства економіки — потім її передали Женевському центру розмінування. Інші продали: одну за тисячу доларів, іншу за 2 тисячі. Деякі люди просто зберігають їх, бо зараз ціна вже виросла до 10 тисяч.
Окремо ми вдячні данському волонтеру Сьорену Людвігу, який створив франчайзингову платформу для допомоги в розмінуванні України. Зокрема, він залучає своїх громадян донатити й на наш розміновувач. Наразі його збір вже сягнув 176 559,69 данських крон (понад мільйон гривень).
Сьорен Людвіг керує «КНРО ЗМІЙ». Фото надав Борис Дрожак
«ЗМІЯ» придбала найбільша міжнародна організація з розмінування HALO Trust
Робот може розміновувати 0,7 га за день, з яких частина — бойове розмінування, а частина — гуманітарне. Наразі в середньому день в день використовують біля 20 наших роботів.
Rovertech співпрацює з міжнародними партнерами, які допомагають розміновувати українські території. Наприклад, HALO Trust уже придбали одну з машин і планують закупівлю нових. Вони проводять саперні операції по всьому світу й мають намір використовувати як наших роботів, так і великі машини.
«КНРО ЗМІЙ» та «ЗМІЙ ЛОГІСТИЧНИЙ». Фото надав Борис Дрожак
Ми також є партнерами ООН, яка працює над подоланням глобальної продовольчої кризи та зацікавлена у швидкому розмінуванні українських земель. За нашими підрахунками, якщо активно залучити роботи, Україна може повністю очистити більшість сільськогосподарських полів від мін за 10 років, а після закінчення війни роботи зможуть перекваліфікуватись на агросектор.
Українські метеорологи в Антарктиці уперше за весь час досліджень провели паралельне радіозондування атмосфери зі станції «Академік Вернадський» та судна «Ноосфера», яке вже було за 200 кілометрів від континенту.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Що відомо про дослідження
Радіозонд — це пристрій, який підіймається у повітрі на кульці, яку заповнили гелієм. Увесь свій шлях він вимірює низку параметрів й одразу передає дані на землю. Такі дослідження на висоті до 20 кілометрів дозволяють отримати точніші дані для вивчення процесів в атмосфері та прогнозування погоди.
«Одночасний запуск зондів на “Вернадському” та “Ноосфері”, яка вже була за 200 кілометрів від станції, допоміг зафіксувати, як змінюється погода. Це дасть змогу науковцям більше дізнатися про те, як утворюються хмари й опади в цьому районі, а також як це впливає на океан, морський лід і танення льодовиків»‚ — написали в НАНЦ.
Читайте також: Український полярник, який воював у ЗСУ, повертається в Антарктику після протезування (ФОТО)
Науковці проводили цей експеримент два дні поспіль та запустили по чотири радіозонди. Зі станції дослідження проводили науковці 30-ї експедиції, а з українського судна — учасники 29-ї експедиції та сезонного загону.
«Такі паралельні запуски важливі під час зміни погоди, а також коли відбуваються процеси, цікаві з точки зору утворення хмар та опадів. Зокрема, циклонічні вихори та атмосферні фронти. За допомогою радіозондування ми можемо краще зрозуміти ці процеси та відповідно — змоделювати їх на майбутнє», — розповіла авторка дослідження, метеорологиня Анастасія Чигарева.
ВПЕРШЕ ВІДБУЛОСЯ ОДНОЧАСНЕ РАДІОЗОНДУВАННЯ АТМОСФЕРИ З «ВЕРНАДСЬКОГО» ТА «НООСФЕРИ» Наші метеорологи провели унікальний експеримент — паралельно запустили радіозонди зі станції «Академік Вернадський» та судна «Ноосфера». Це відбулося вперше за весь час досліджень українців в Антарктиці 🇦🇶 Нагадуємо, що радіозонд — це спеціальний пристрій, який піднімається в повітрі на заповненій гелієм кульці 🎈. Весь шлях він вимірює низку параметрів (температуру, вологість тощо) й одразу передає дані на землю 🌎 Таке «сканування» на висоті до 20 км дає найточнішу інформацію, щоб вивчати різні процеси в атмосфері та прогнозувати погоду. Адже приповерхневий моніторинг (до 2 метрів) дозволяє побачити лише частину того, що відбувається в атмосфері. Одночасний запуск зондів на «Вернадському» та «Ноосфері», яка вже була за 200 км від станції, допоміг зафіксувати, як змінюється погода 🌫. Це дасть змогу науковцям більше дізнатися про те, як утворюються хмари ☁️й опади 🌨в цьому районі, а також як це впливає на океан, морський лід і танення льодовиків. Наші полярники проводили експеримент два дні поспіль, загалом запустивши по 4 радіозонди. З «Вернадського» це робили науковці 30-ї експедиції, а з «Ноосфери» — учасники 29-ї УАЕ та сезонного загону. Авторка дослідження, метеорологиня Анастасія Чигарева зауважила: «Такі паралельні запуски важливі під час зміни погоди, а також коли відбуваються процеси, цікаві з точки зору утворення хмар та опадів. Зокрема, циклонічні вихори та атмосферні фронти. За допомогою радіозондування ми можемо краще зрозуміти ці процеси та відповідно — змоделювати їх на майбутнє». Як відбувався скоординований запуск радіозондів, дивіться у відео.
Опубліковано Національний антарктичний науковий центр Вівторок, 25 березня 2025 р.
Нагадаємо, що ювілейна антарктична експедиція розпочала роботу на «Вернадському» (ФОТО).
Раніше ми писали, що в Антарктиці здійняли прапор «Азову» та втілили мрію захисниці Маріуполя (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка НАНЦ
В Україні створили сервіс Hutshub — першу українську платформу для бронювання будинків на природі. Компанія позиціонує себе як локальний конкурент платформ Airbnb та Booking.
Про це повідомили розробники виданню Vector.
Головне про сервіс
Hutshub дозволяє бронювати будиночки серед природи. Зараз платформа перебуває на етапі тестування, але до Hutshub доєдналися вже понад 100 будинків з різних куточків України.
Ідея створення цієї платформи виникала під час пандемії та повномасштабного вторгнення — у часи, коли в українців зростав попит на внутрішній туризм. Тоді розробники Hutshub виявляли проблеми під час пошуку заміського житла як для мандрівників, так і для власників.
СEO компанії Husthub Максим Каркач розповів, що хотів інвестувати в хатинку на природі, та натомість це призвело до того, що він інвестував у цілу екосистему для бронювання будинків.
Читайте також: «Світло, що не згасає»: Усик став обличчям благодійного дропу від ДТЕК та DAMIRLI
В Україні зараз є близько 1500 помешкань, які підпадають під критерії Husthub, із середнім щорічним зростом у 10-15%. У планах компанії об’єднати цей ринок, запустити партнерську екосистему та підтримувати локальні ініціативи у громадах, де розташовані будинки.
Функціонал платформи
Наразі у сервісі працюють такі функції:
- оплата;
- фільтри пошуку;
- чат для комунікації між господарем та гостем;
- попередня верифікація будиночків;
- система двостороннього рейтингу;
- можливість залишати відгуки тощо.
У компанії додали, що невдовзі на платформі з’явиться фільтр для будинків зі знижкою для військових.
Нагадаємо, що українські айтівці створили застосунок, що дозволить водіям уникати ям і небезпечних доріг.
Фото: Husthub для видання Vector
