

Суспільство
«Щодня видаємо машини, які рятують життя». Як українки доставляють з-за кордону реанімобілі для передової
Ця історія схожа на сюжет для феміністичного кіно. Жінки переганяють з-за кордону автомобілі швидкої допомоги, щоб захисники й захисниці на передовій могли вчасно врятувати своє здоров’я та навіть життя. Мешканки міста Долини, що на Івано-Франківщині, сідають за кермо реанімобілів і доставляють їх в Україну, попри несприятливі погодні умови, закарпатські звивисті дороги та втому. Ними захоплюються європейці й аплодують кожній водійці, яка перетинає кордон.
Як виникла ініціатива та які пригоди стаються в дорозі – про це ШоТам розповіла Леся Тисяк-Мураль, одна з організаторок проєкту, а також керівниця МБО «Благодійний фонд Долини».
Зібрала валізи, але вирішила залишитися
Думаю, кожен українець запам’ятає ранок 24 лютого як найстрашніше, що сталося в житті. Я збиралася йти на роботу, але скасувала всі плани, прочитавши новини. Ми з чоловіком протягом дня були прикуті до телевізора й не могли зрозуміти, що коїться. Як і в багатьох матерів, у мене був страх за свою дитину.
Того дня мій телефон розривався від дзвінків ділових партнерів з різних країн світу. Вони пропонували допомогу й були готові доїхати до кордону й забрати нас. Я вирішила, що буде правильно прийняти цю пропозицію, і навіть зібрала валізи, але… не змогла поїхати. Згодом великий страх переріс у те, що я не могла сидіти на місці та просто стежити за подіями. Потрібно було щось робити для перемоги.

Відновила роботу фонду з новим етапом війни
МБО «Благодійний фонд Долини» існує з 2014 року – з початку російсько-української війни. Тоді ми почали займатися допомогою військовим і, зокрема, доставленням автомобілів швидкої допомоги. Перші реанімобілі передали медичній команді швидкого реагування «Вітерець», яка була в гарячих точках фронту. Потім фонд працював у різних напрямках: ми забезпечували медичним обладнанням лікарні й допомагали хворим дітям.
Останні два роки наша діяльність була не дуже активною, однак нині ми її відновили й почали активно волонтерити. Від початку війни працюємо без вихідних, з ранку до ночі. Ми маємо багато партнерів за кордоном, і в перший день повномасштабного вторгнення вони запропонували допомогу. Наші румунські, італійські та французькі партнери підвозили до румунського кордону продукти харчування, засоби гігієни та інші речі, а ми їх забирали й роздавали тим, хто цього потребував. Тож спочатку фонд займався допомогою для переселенців, і наші волонтери проводили весь час на складах.

Діана Дольс – одна з наших партнерок. Вона українка, родом з Дніпра, багато років живе у Франції. Ми співпрацюємо з 2016-го. Разом з Асоціацією «Медична та благодійна допомога Франція – Україна» Діана багато років підтримує українські медичні заклади. Напевно, у нашій країні немає такої області, куди б не надійшла допомога від цієї організації. Діана має у Франції таку репутацію, що вже не вона шукає партнерів, а медичні установи звертаються до неї з проханням допомогти Україні.
Читайте також: Майстерня під Чорною Горою, цех у сільраді. Як пів сотні закарпатців створюють бронежилети для наших захисників
Саме Діана запропонувала мені долучитися до проєкту з доставляння реанімобілів в Україну. Я одразу погодилася – гуманітарною допомогою на той час уже займалося багато людей, а автомобілі швидкої дуже потрібні на передовій. Ми роздали все, що у нас було на складі, і почали займатися тільки медичними машинами.
Весь процес організовує та координує Діана Дольс, ми зі свого боку зустрічаємо автомобілі на кордоні, веземо їх до Долини, а потім видаємо військовим.
Аплодисменти від французів і доба на кордоні
Коли ми вперше приїхали на румунський кордон за медичними машинами, наші європейські партнери не очікували побачити виключно жінок. Вони здивувалися: «А чому тільки жінки?». Я відповіла, що чоловіків не пускають за кордон. Партнери були настільки вражені, що навіть зняли відеосюжет про те, як жінки-героїні доставляють реанімобілі, і майже тиждень показували його на своєму телебаченні. Коли ми переходили кордон вдруге, французи зробили живий коридор, через який проходила кожна наша волонтерка, вони аплодували кожній жінці – було дуже зворушливо.

Однак ці поїздки не проходять без пригод. Зокрема, коли переганяли першу партію з 15 машин, ми добу жили на кордоні – нас зі швидкими не пропускала Закарпатська ОДА. Потім це питання владналося, і вже з другою партією з 28 реанімобілів таких проблем не було. Французи виїхали ними у п’ятницю, у неділю ми забрали машини на кордоні, того ж вечора прибули додому, у понеділок освятили, а у вівторок почали роздавати.
Ми видаємо автомобілі щодня, і це найприємніший момент, адже знаємо, що вони їдуть туди, де потрібні, і врятують не одне життя. З першої партії всі машини вирушали в гарячі точки – до Києва, Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва, Житомира та Чернігова. Тепер велика потреба в реанімобілях на Сході – Попасна, Сєвєродонецьк, Чугуїв, Січеслав, Покровськ та інші. Наприкінці квітня наші партнери готові надати чергову партію авто, не тільки швидких, а й катафалків, які, на жаль, теж потрібні.
Українки можуть усе
З усіма, хто долучився до ініціативи, я знайома багато років. У нас дружня атмосфера, адже ми працюємо для однієї цілі – щоб скоріше настав мир.
Окрім того, що займаюся організаційними питаннями, я теж водій і без проблем сідаю за кермо реанімобіля. Найважче – пережити три з половиною години, коли наші дівчата за кермом автомобілів швидкої допомоги їдуть додому. Переживаю за кожну з них і завжди закриваю колону.
На Закарпатті дорога вузька, серпантинова. Останнього разу взагалі падав сніг, і їхати було ще важче. Після таких поїздок я пів ночі відходжу, але то нічого страшного. Впевнена, що українки можуть усе, а допомога, яка йде не тільки від нас, а й взагалі від усіх людей, наближує до перемоги.

Найголовніше – не забути про все після перемоги
Я багато років займаюся різними творчими проєктами: організовувала конкурси краси, розважальні шоу, дитячі заходи. І в мене була колись мрія зробити благодійний бал і зібрати кошти на придбання обладнання для дитячої лікарні. Але тоді це не вдалося. Коли ми з дівчатами провели добу на кордоні, я їм говорила: «Після війни ми обов’язково влаштуємо бал!». І всі тепер чекають на нього. Тож я точно знаю, з ким святкуватиму перемогу. А в ній я впевнена з першого дня.
Читайте також: ШоТам бере шефство над військовим підрозділом з Дніпра. Як допомогти нашим воїнам
Коли військові приїжджають по машини, найперше у них запитую: «Коли буде перемога?». Одні кажуть, що скоро, інші – що ще довго, дехто вважає, що через два-три місяці. Один військовий сказав: «Коли буде перемога, я вам напишу». Тепер чекаю на його повідомлення.

Найголовніше – щоб після війни люди не забули про все, що нині відбувається. Ми, наші діти, онуки та правнуки повинні про це пам’ятати завжди. Не можна пробачати того, що сталося з Україною.
Багато хто говорив, що українці пасивні, і це частково правда. Проте коли трапляються критичні ситуації, наш народ дуже швидко збирається та допомагає і загалом робить неймовірні речі. Я вважаю, що багато людей повинні змінитися, почати любити свою країну, вивчити мову. Ми сильна нація, яка заслуговує жити в мирі та любові
Суспільство

Киян запрошують до громадської робочої групи, яка розробить проєкт відновлення Житнього ринку. В ініціативі «Житній буде жити» прагнуть об’єднати містян навколо ідеї відродження пам’ятки Подолу.
Про це редакції повідомили ораганізатори громадської ініціативи.
Громада вирішує, як виглядатиме ринок
Ідеологом ініціативи виступив архітектор Павло Пекер. Він запропонував використати принцип гіпер-демократичної архітектури, у якому громада стає повноцінним замовником проєкту, а архітектор — експертом та фасилітатором процесу.
«У світі вже існує досить багато кейсів, коли громада, а не девелопери, мала вирішальний голос у питанні, та яким має бути той чи інший простір, фактично створюючи ТЗ для архітектурного проєкту. Такі приклади є у Копенгагені, Берліні, Едінбурзі та, навіть, у Івано-Франківську», — розповідає Павло Пекер.
Читайте також: Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором
До громадської робочої групи вже долучилися архітектори, урбаністи, історики, фудексперти та жителі Подолу. Також ідею Павла підтримав і Євген Клопотенко, який виступає за збереження Житнього ринку, а фірма цифрових продуктів Formworks на партнерських засадах розробила лендінг проєкту.
За словами Павла, глобальна мета громадської робочої групи — сформувати спільне бачення розвитку Житнього ринку у відкритому діалозі з громадою — на основі реальних потреб мешканців, цінностей простору та майбутнього району.
Зустрічі громадської робочої групи проводитимуть у Києві. У проєкті запланували 4 обговорення. Перша із зустрічей відбудеться 21 червня. Реєструйтеся на зустріч за посиланням.
Раніше ми писали, що в Києві презентували оновлений проєкт Житнього ринку з урахуванням думки містян (ФОТО).
Фото надали орагнізатори ініціативи «Житній буде жити»
Суспільство

Звільнений з полону захисник дізнався, що в нього народився син. Це сталося під час другого етапу обміну пораненими та важкохворими полоненими.
Відео з телефонною розмовою поширив омбудсман Дмитро Лубінець.
У слухавці захисник почув, що його сина назвали Артуром. Військовий повідомив своїй коханій, що вже повернувся в Україну.
«Повернення з полону стало для Захисника подвійною радістю — на нього чекала не лише довгоочікувана свобода, а й новина про народження сина Артура. Життя перемагає», — прокоментував омбудсман.
Фото обкладинки: скриншот з відео омбудсмана Дмитра Лубінця
Суспільство

У Малині на Житомирщині розробили проєкт відновлення центральної площі. У березні 2022 року внаслідок влучання авіаційної бомби її було пошкоджено та частково зруйновано.
Про це повідомили в організації «U-LEAD з Європою».
Відремонтують та покращать
Малинська громада у співпраці з «U-LEAD з Європою» розробила проєкт, у якому площу Соборну відновлять та зроблять зручнішою для містян.
Планують не лише реконструкцію, а й:
- зміну організації дорожнього руху у бік пріоритетності пішоходів, велосипедистів та громадського транспорту;
- збільшити в 5 разів озеленення;
- облаштувати паркомісця, у тому числі, для осіб з інвалідністю;
- відновити та покращити вуличне освітлення.
Читайте також: Київські студенти презентували концепцію відновлення річки Либідь
Про Соборну
Соборну оточують вулиці з інтенсивним рухом як транспорту, так і пішоходів, тут є і велосипедний рух. Через центральну площу проходять усі маршрути міського громадського транспорту, а також проміські та міжміські маршрути. Активними користувачами площа є не тільки мешканці міста Малина, чисельністю — 27 тис. особи, а ще додатково 7,5 тис. осіб населення громади.

Нагадуємо, що в Києві створили мобільну копію мозаїки Алли Горської. Панно повезуть в турне.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка «U-LEAD з Європою»