Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Майстерня під Чорною Горою, цех у сільраді. Як пів сотні закарпатців створюють бронежилети для наших захисників

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Курортна місцина в найтеплішому районі Закарпаття, на Виноградівщині, під знаменитою Чорною Горою: мальовничі скелі, туристичний комплекс з садом і великою водоймою. Сюди приїздили на відпочинок, купатися та рибалити.

Сьогодні ж ми приїхали побачити, як тут роблять пластини для бронежилетів – місцеві ентузіасти об’єдналися й створюють захист для тих, хто на фронті, у спосіб, який є можливим. 

Даніель Козлович – виноградівець, який 10 років живе і працює у Львові. Він повернувся на Закарпаття, аби організувати пункт допомоги фронту та створювати бронежилети із пластинами з автомобільних ресор. Плитоносками опікується Марія Горнецкі – діловодка у місцевій громаді, яка згадала навички з крою й шиття та власноруч розробила лекала. 

Майстерня просто неба – під Чорною Горою

Місце роботи з пластинами оминути неможливо: звук інструментів і сам гучний, і відлунює від легендарної скелі – Чорної Гори. Чоловіки працюють просто неба й іскри від пилок та зварювання розлітаються навкруги. Тут створюють пластини з ресор вантажівок («КамАЗ», «ЗІЛ», «Урал»). 

Робота майстрів під Чорною Горою

Одна команда розрізає металеві смуги під потрібний розмір, враховуючи  вигини, інша – зварює та повертає першим для шліфування. Далі метал у спеціальний спосіб обмотують – для більш комфортного носіння, «поглинання» куль і запобігання утворенню уламків. Після цього – «монтують» у плитоноски, які шиють у селі неподалік. Майстри не рахують, скільки пластин виготовили сьогодні: працюють, доки є матеріали та сили. 

Майстри, що створюють пластини для бронежилетів

«Зараз у роботі задіяли вже 40 людей. І це не волонтери, ми взяли їх на роботу, це наш принцип. Людям треба на щось жити, та і, наприклад, таких майстрів, які вміють працювати з металом, не так просто знайти. Не хотілося б, щоби вони, отримавши інші замовлення, пішли. Спершу, звісно, всі бажали, готові були працювати на волонтерських засадах, але ми наполягаємо», – каже Даніель Козлович. 

Робочи процес майстрів під Чорною Горою

У розробці технології допомагали спецслужби та ветерани

«Коли почалося велике вторгнення РФ, було зрозуміло, що хлопцям на фронті потрібен потужний захист. І ми з друзями, партнерами, взялися закуповувати за кордоном всю амуніцію, яку тільки могли. Та коли ціни почали доходити до 500-700 євро за бронежилет, побачили, що наших ресурсів надовго не вистачить. Знали, що в Україні вже створюють бронежилети в такий спосіб, знайшли контакти, поспілкувалися, з’ясували послідовність дій і розпочали виробництво. 

Даніель Козлович, засновник майстерні під Чорною Горою
Даніель Козлович.

За прототип ми взяли чеський бронежилет 4-го класу захисту, ціна якого більше тисячі євро. З нього зняли лекала. І, власне, взяли форму самої пластини. Так, наша пластина суттєво важча, але, що важливо, вона витримує постріли з Автомата Калашникова, калібрів 7,62 і 5,45, влучання набоїв різних класів і постріли з кулемета Калашникова. Прототип важить 8 кілограмів, наш бронежилет має вагу 10,4 кг. Собівартість бронежилету на початку була 3500-3700, зараз – 5200 гривень, бо матеріали дорожчають.

Читайте також: ШоТам бере шефство над військовим підрозділом з Дніпра. Як допомогти нашим воїнам

Кожну партію ми обов’язково тестуємо: відстрілюємо, щодня, це роблять спеціалісти. І можемо підтвердити, що наші бронежилети витримують прямі влучання. Отже, підходять саме для передової.

Плити та плитоноска для українських військових, створені під Чорною Горою

У перші дні ми робили, скажімо, один бронежилет на день. І розглядали його зі знавцями, спілкувалися. У розробці допомагали співробітники спецслужб і військові з досвідом бойових дій у російсько-українській війні. Ми багато думали, радилися та розробили бронежилет, скажімо так, універсальний, який всім сподобався. Далі робили, наприклад, три бронежилети на день, і на місяць з дня вторгнення вийшли на зо три десятки штук на добу», – розповідає Даніель.

Ми не продаємо бронежилети, але відправляємо лише на передову

«Сміливо скажу, що зараз нашим бронежилетам немає аналогів в Україні, і ми точно впізнаємо свій серед інших. Вдалося додати певні новації. Зокрема, є спеціально пришита стрічка, що може допомогти при евакуації пораненого, та деталь, на яку вояка може присісти або ж підкласти її під голову.

Даніель Козлович, засновник майсерні плит під Чорною Горою

Ми не продаємо бронежилети! Велика черга, безліч запитів, відправляємо саме на фронт, на передову. Най вибачає тероборона Львова, але, скажімо, відправити під Херсон зараз важливіше. Є випадки, як ранковий дзвінок сьогодні, жінка каже: мої син і батько за дві години їдуть на передову. Авжеж, ми хапаємо два ще «тепленькі» бронежилети і летимо до них!».

Сільрада перетворилася на швейний цех

Весну не зупинити: від скелі Чорної Гори йде тепло, а дзижчанню пилок акомпанує пташиний спів. Його стає чути зовсім добре: чоловіки вимикають інструменти і йдуть мити руки – коротка перерва на обід. Ми ж їдемо за кілька кілометрів дорогою між квітучих дерев – у Сасово, це теж Королівська територіальна громада. Плитоноски шиють просто в приміщенні сільської управи, там же – і пункт допомоги фронту й біженцям. 

Швейний цех неподалік Чорної Гори

У кабінеті діловода роблять розкрій, часом притискаючи викрійки книгами про місцеве самоврядування. А у сусідніх кабінетах (схоже, старости та землевпорядника) чаклують над швейними машинками не кравчині, а бібліотекарка, працівниця культури, спеціалістка управи територіальної громади та молода мама.

Лекало для плитоноски

Марія Горнецкі спершу ніяковіє і скромно відмовляється розповідати про свою розробку. Та ми вмовляємо, і пані знімає з манекена плитоноску й показує в деталях.

«Ми всією громадою хотіли робити щось корисне. Староста приніс бронежилет і запросив кравчинь подивитися, що можна зробити. Спершу нічого не вийшло, всі казали, що не мають такого досвіду. Я у 1980-му році здобула освіту закрійниці, але не працювала з цим. Та, маючи бажання діяти, зробила перші лекала. Спершу на тканині, потім на шпалерах, далі перенесла на картон… 

Марія Горнецкі, працівниця сільради та кравчиня
Марія Горнецкі.

Спілкувалися з військовими – а у нас у селі дуже багато ветеранів російсько-української війни – радилися, вдосконалювала… Виникла ідея зробити отакий «хомут», щоби було легше транспортувати пораненого, бачите, можна й обіруч, а ще ці «подушечки». Най би присів, як має кілька хвилин, відпочив. Але не на сирій землі, та й під голову можна покласти, раптом що», – каже майстриня.

Плитоноска від майстринь із Закарпаття

Два в одному: і плитоноска, і розвантажка

«Крутимо, мудруємо, придумали вставляти шматки каремату, клейоночку вшиваємо, щоби «подушечки» не мокли. Наші дівчата не професіоналки в цій роботі, але спільними зусиллями дещо вдається. Ще ми додали стрічки для рацій і такого подібного, тож це і бронежилет, і «розвантажка» одночасно.

Хлопці нам надали всі матеріали, працюємо, от просто тут, у сільраді. Буде ще цех, зараз там ремонт такий швидкий. Зараз все – для фронту», – додає Марія Василівна.

Майстриня з готовим бронежилетом

…Пані Марія ділиться лекалами плитоносок з ентузіастами, а Даніель уже відправляє машини по ресори для плит в інші області. Днями на другому поверсі сільради обладнали більший цех, для якого закупили професійні швейні машинки. Минулого тижня був рекорд: відправили одному підрозділу одразу 43 бронежилети. З думками, аби всі українські вояки лишалися живими та цілими. Ці побажання точно закладені в кожну деталь захисту, створеного закарпатцями.

Швейний цех на Закарпатті

Звіти про отримання бійцями бронежилетів made in Zakarpattia є на сторінці Даніеля Козловича у Facebook. Там можна зв’язатися й щодо підтримки волонтерської справи.

Текст: Алла Хаятова. Фото: Сергій Гудак.

Суспільство

На Київщині створили VR-музей пам’яті війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала росія Київщині.

Про це повідомили в управлінні туризму Київської обласної військової адміністрації.

Відтак за допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в реальність, яку принесла з собою війна в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку та інші містечка й села Киїської області.

Ініціатори проєкту переконані, що після перемоги Київщина знову стане місцем для життя, де кожен хотітиме мати будиночок, займатися активним туризмом, дегустувати смачну їжу від локальних фермерів чи усамітнюватися в етносадибі серед природи. Однак, усі факти руйнувань на деокупованих територіях мають бути зафіксовані. Це дасть змогу показати нащадкам, якою ціною виборювалась свобода та незалежність України.

Перейти в VR-музей можна за цим посиланням.

Нагадаємо, в Україні з’явиться перший інтернет-портал про події і злочини в Криму та ОРДЛО.

Як ми повідомляли раніше, Інститут нацпам’яті запустив онлайн-платформу «Архів усної історії».

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Фото: kyivregiontours.gov.ua/war.

Читати далі

Суспільство

Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

61-річний Ігор разом із собакою пішки дійшов із Маріуполя до Запоріжжя. Вони подолали 225 кілометрів за 5 днів.

«Загалом, я не хотів бути рабом», — розповів житель Маріуполя Ігор.

Ігор та Жужа вийшли напередодні Великодня.

«Це мені допомогло, я вважаю. У всякому випадку годували пасками всю дорогу. І яйцями фарбованими. Яєць я поїв чимало», — Ігор, житель Маріуполя.

Найбільшою складністю стали горбистий хвилястий рельєф Запоріжжя. Та візок завважки 56 кг, який дорогою став вдвічі легший. Маленьку супутницю іноді доводилось нести на руках.

«8 кг живої ваги (…) Вихід один був – нести на собі і пішки тупцювати у бік вільної країни».

«Він вже на руках її ніс, бо там тваринка… Знаєте, що дуже цікаво? Це звичайнісінька тваринка, дворняжка, «хвіст бубликом». Але не тому, що вона якась там цінна порода дорога або ще щось там, родовід… Звичайнісінька. Але, мабуть, це просто його друг» — Галина Гончаренко, волонтерка.

«Підходячи до блокпосту, зазвичай, нову легенду придумував. Йдеш і вже її проговорюєш. А він бачить, що я йду і щось говорю і він думає, що я втратив глузд. Вже до мене ставлення примітивніше. Він думає, що я не такий небезпечний. Ну, йде дурень якийсь», — згадує Ігор.

У Запоріжжі подорожніх зустріли волонтери.

«Довкола Жужі зібралося 20 людей, а довкола мене – троє. Мені було образливо навіть за себе, що увага вся не мені. Наче це вона мене довела, донесла на плечах, а не я її тягнув всю дорогу. І їжу для неї тягнув, і воду для неї також», — розповів Ігор.

Тепер вони неквапливо гуляють вулицями Києва, адже Жужа ще шкутильгає через мозолі на лапках.

Дивіться відео: Як 16-річний підліток рятував людей від авіанальоту у Чернігові

Читати далі

Суспільство

59 ОМБр розбомбила танк і ракетний комплекс ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські воїни знищили танк та зенітний ракетний комплекс окупантів. Відео опублікували на ютуб-каналі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Витравимо будь-яку погань зі своєї благодатної землі з усім корінням», — йдеться у повідомленні наших захисників.

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Про 59 ОМБр

59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка — військове з’єднання Збройних сил України. Бригада підпорядкована оперативному командуванню «Південь». Бригада була сформована після початку російської агресії, наприкінці 2014 року. До її складу увійшли три батальйони.

Бригада має почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.

Дивіться відео: Дівчинка вивезла людей з-під обстрілів із простреленою ногою

Нагадаємо, артилеристи 59 бригади ЗСУ розбили колону техніки окупантів.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ із кулемета збили ворожий безпілотник, який «дирчав як мопед».

Фото: facebook.com/59ompbr.com.ua.

Читати далі