Що відбувається у Нових Санжарах? Ексклюзивне інтерв’ю для ШоТам. Спойлер: страшно, але не так, як здається

Поки одні мешканці Нових Санжарів (Полтавщина — авт.) блокували проїзд евакуйованих з центру світової епідемії земляків, інші місцеві — вибачились перед ними. 

Про це #ШоТам розповів кореспондент телеканалу “Україна” Олександр Махов, єдиний журналіст, що знаходиться на обсервації (посилене медичне спостереження – авт.) прибулих з Уханю.

Завдяки живим трансляціям Олександра вся Україна дізнається про будні 72 евакуйованих з китайського міста Ухань українців та іноземців.

Наразі він — єдиний представник ЗМІ, який знаходиться в карантинній зоні.

Як українці підтримують людей на обсервації, хто вчить евакуйованих кубинських танців і де подивитись відео з першого у світі турніру настільного тенісу між евакуйованими з Китаю? Ми у ШоТам з’ясували все це, поспілкувавшись з Олександром Маховим у перерві між його прямими трансляціями.

Нагадаємо:

Літак з евакуйованими з Уханю 45 українцями та 27 іноземцями на борту зранку 20 лютого приземлився у Харкові. Усі пасажири — без симптомів коронавірусу.

Проте мешканці Нових Санжарів, куди евакуйованих повинні були доправити на карантин, почали протестувати ще 19 лютого ввечері. Вранці 20 лютого місцеві перекрили дорогу автобусам з евакуйованими людьми, і вступили у сутички з поліцейськими.

Наразі у санаторії Нацгвардії у Санжарах — шостий день обсервації. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні не зареєстровано жодного лабораторно підтвердженого випадку коронавірусу станом на 25 лютого.

Вже 6 або 7 березня за умови відсутності симптомів коронавірусу всі евакуйовані зможуть покинути санаторій.

Будні у санаторії: суворі правила і… майстер-клас з сальси

Ми усі контактуємо між собою, спілкуємось. Навіть у гості можна ходити. Але є правило, за невиконання якого сварять: не збиратись у групи більше, ніж по три людини.

У кімнатах живемо по одному, двоє чи троє. Зазвичай там і проводимо усе дозвілля.

Стандартний розклад дня в умовах карантину такий: о восьмій починається ранковий медогляд. Він триває до дев’ятої ранку, потім — сніданок, о 13.00 — обід, і близько 18.30 вечеряємо.

Увесь час між прийомами їжі — вільний. Тоді кожен займається своїми справами: наприклад, дівчата-танцівниці з України у вільний час роблять розтяжку.

Еквадорці нещодавно ввечері виходили на майстер-клас з сальси. Невеличкою групкою зібрались, пів години потанцювали — і розійшлись. А ще бачив іноземця, який використовував п’ятилітрові бутлі з водою замість гирь.

Я зранку можу качати прес або робити зарядку. Але потім починаються живі трансляції, і тут вже графік настільки щільний, що не встигаю навіть іноді поїсти.

Що відбувалось на борту?

Рейс літака Sky Up до Уханю і назад обслуговували три добре підготовлені українські екіпажі — всього 17 осіб: бортпровідники, бортінженер і кілька пілотів. 

На шляху з Алма-Ати до Уханю екіпаж підготував літак до перевезення пасажирів. Вони збудували буферну зону, поділивши літак на дві частини. В одній мали летіти пасажири, в іншій — члени екіпажу, медики і я.

Для того, щоб потрапити на пасажирський бік літака, потрібно було одягати захисні окуляри, костюми та респіратори, рукавички. Так, все було дуже серйозно.

Дві протилежні реакції: одні кидали камінням, інші — підтримали чим могли

І екіпаж, і пасажири були шоковані, скажімо так, не надто радісним прийомом, який евакуйованим влаштували в Санжарах.

Ми хвилювались, надто довго проїжджаючи повз ті імпровізовані блокпости, які нагородили в селищі. З нами було троє дітей — вони були дуже налякані.

Але в перший же день обсервації і мені, і іншим місцеві мешканці почали надсилати повідомлення з вибаченнями в соцмережах.

Перепрошували за жорстку реакцію односельців та наголошували, що не всі у Санжарах такі агресивні.

Підтримує Україна: тенісний стіл в подарунок та книги для іноземців

Зараз настрої серед евакуйованих позитивні. Вони відчувають значну підтримку з боку людей по той бік санаторію.

Десь чотири дні тому до нас почали надходити різні пакунки з подарунками і листами — є навіть написані дитячою рукою.

Книг більше сотні надіслали — серед них є англійською та іспанською мовами, адже у санаторії багато іспаномовних. Українці передають в карантинну зону настільні ігри, подарунки, фрукти. Нам налагодили доступ до інтернету — і тепер у всіх є можливість поспілкуватись з рідними.

Я бачив, як жваво тут розбирають книжки. Сам спершу взяв прочитати “Маленького принца”, а тепер — автобіографію футбольного тренера Гаррі Редмонда англійською. Я — великий фанат футболу.

Розваг тут небагато, а тому нещодавно у Фейсбуці я звернувся з проханням, щоб хтось надіслав тенісний стіл — щоб було чим розважитись на дозвіллі. І буквально вчора ми його отримали!

Не знаю ще, чи буде жива трансляція турніру. Але, якщо будемо грати, точно буду знімати все це.

Geplaatst door Oleksandr Makhov op Dinsdag 25 februari 2020

Чим можна допомогти і коли відпустять додому?

У той момент, коли я у власному Фейсбуці попросив стіл для настільного тенісу, деякі люди почали писати: “ А навіщо вам книги? Ви ж можете почитати щось в інтернеті!”

Так і є, але уявіть людину, яка 24 години на добу, 14 днів поспіль має знаходитись в одній кімнаті наодинці.

Що тут можна зробити, щоб не знудитись? Є телевізор, звичайно. Він розвіює нудьгу максимум на день, те ж саме і з фільмами-книгами-інтернетом.

Іноді я собі думаю: ех, було би прикольно сюди плейстейшн притягнути. Але, з іншого боку, приставка знадобиться тут ненадовго – вже дев’ять днів лишилось. Тому вже якось проживемо без неї (усміхається — авт.).

Не боюсь заразитися

Якийсь відсоток ризику, звісно, є.

Але всі — і під час перельоту, і зараз — дотримуються запобіжних заходів, рекомендованих медиками. Миють руки, ходять у масках, користуються антисептиками для рук, мінімізують контакт одне з одним. 

Думаю, все буде добре. І сподіваюсь, що серед нас всі здорові. Якщо це так, уже 6 березня ввечері або 7 березня зранку нас відпустять додому.

Запропонували поїхати до Уханю — погодився в той же момент

Це був вівторок. Мене спочатку відправили на зйомки відкритого тренування учасників “Ігор нескорених”, потім перекинули на брифінг в РНБО щодо загострення ситуації на Донбасі, а ввечері, коли повернувся на канал, подзвонили з пропозицією — за 5 годин до вильоту в Ухань.

Я як репортер повинен і хочу висвітлювати всі найважливіші події, які відбуваються в Україні або в світі.

Завжди погоджуюсь на будь-яку роботу: чи це відрядження на Донбас, чи це робота під час катастрофи, чи поїздка в Антарктиду. І коли мені запропонували поїхати в Ухань, я одразу ж погодився.

Я з окупованого Луганська, і мої рідні — всі по ту сторону барикад, там радитись ні з ким. А близькі мені люди знають, що я трохи навіжений. Тому сприйняли моє рішення з розумінням.

Якщо говорити про роботу, то у санаторії іноді не встигаю пообідати, а вечеряю на ходу. 

От у мене сьогодні було перше пряме включення о 8 ранку, а взагалі за весь день 9 включень наживо — без урахування того, що я сюжет знімав і записував коментар міністерки.

Поки з вами розмовляємо, телефонують вже вп’яте з іншого видання. А о 21.10 у мене ще одне пряме включення.

Чи можна було б уникнути протестів місцевих?

Не можу давати оцінку діям влади. Що було зроблено правильно, а що ні — мені важко судити про це. Але є стереотипи та необізнаність людей щодо коронавірусу — думаю, це і є причина масової істерії.

З одного боку, це й не дивно: слухайте-но, у нас досі існує ВІЛ/СНІД, і досі багато хто в Україні не знає, як захистити себе від цієї інфекції. Що вже казати про епідемію нової хвороби, яка спалахнула по всьому світі?

Але єдине, чим тут точно можна зарадити: спочатку детально розібратись в ситуації, а вже потім формувати власну думку.