Поки одні мешканці Нових Санжарів (Полтавщина — авт.) блокували проїзд евакуйованих з центру світової епідемії земляків, інші місцеві — вибачились перед ними.
Про це #ШОТАМ розповів кореспондент телеканалу “Україна” Олександр Махов, єдиний журналіст, що знаходиться на обсервації (посилене медичне спостереження – авт.) прибулих з Уханю.
Завдяки живим трансляціям Олександра вся Україна дізнається про будні 72 евакуйованих з китайського міста Ухань українців та іноземців.
Наразі він — єдиний представник ЗМІ, який знаходиться в карантинній зоні.
Як українці підтримують людей на обсервації, хто вчить евакуйованих кубинських танців і де подивитись відео з першого у світі турніру настільного тенісу між евакуйованими з Китаю? Ми у ШОТАМ з’ясували все це, поспілкувавшись з Олександром Маховим у перерві між його прямими трансляціями.
Нагадаємо:
Літак з евакуйованими з Уханю 45 українцями та 27 іноземцями на борту зранку 20 лютого приземлився у Харкові. Усі пасажири — без симптомів коронавірусу.
Проте мешканці Нових Санжарів, куди евакуйованих повинні були доправити на карантин, почали протестувати ще 19 лютого ввечері. Вранці 20 лютого місцеві перекрили дорогу автобусам з евакуйованими людьми, і вступили у сутички з поліцейськими.
Наразі у санаторії Нацгвардії у Санжарах — шостий день обсервації. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні не зареєстровано жодного лабораторно підтвердженого випадку коронавірусу станом на 25 лютого.
Вже 6 або 7 березня за умови відсутності симптомів коронавірусу всі евакуйовані зможуть покинути санаторій.
Олександр Махов
журналіст новин “Сьогодні” на каналі “Україна”
Військовий кореспондент, який висвітлював війну на Донбасі, побував у відрядженні в Антарктиді.
Єдиний з українських журналістів отримав запрошення висвітлити евакуацію людей з Уханю, і буквально в той же день вилетів у китайське місто разом з екіпажем Sky Up.
Зараз разом з евакуйованими знаходиться на 14-денному карантині. З його сторінки у Фейсбуці ви можете дізнатись про життя в умовах обсервації.
Будні у санаторії: суворі правила і… майстер-клас з сальси
Ми усі контактуємо між собою, спілкуємось. Навіть у гості можна ходити. Але є правило, за невиконання якого сварять: не збиратись у групи більше, ніж по три людини.
У кімнатах живемо по одному, двоє чи троє. Зазвичай там і проводимо усе дозвілля.
Стандартний розклад дня в умовах карантину такий: о восьмій починається ранковий медогляд. Він триває до дев’ятої ранку, потім — сніданок, о 13.00 — обід, і близько 18.30 вечеряємо.
Увесь час між прийомами їжі — вільний. Тоді кожен займається своїми справами: наприклад, дівчата-танцівниці з України у вільний час роблять розтяжку.
Еквадорці нещодавно ввечері виходили на майстер-клас з сальси. Невеличкою групкою зібрались, пів години потанцювали — і розійшлись. А ще бачив іноземця, який використовував п’ятилітрові бутлі з водою замість гирь.
Я зранку можу качати прес або робити зарядку. Але потім починаються живі трансляції, і тут вже графік настільки щільний, що не встигаю навіть іноді поїсти.
Що відбувалось на борту?
Рейс літака Sky Up до Уханю і назад обслуговували три добре підготовлені українські екіпажі — всього 17 осіб: бортпровідники, бортінженер і кілька пілотів.
На шляху з Алма-Ати до Уханю екіпаж підготував літак до перевезення пасажирів. Вони збудували буферну зону, поділивши літак на дві частини. В одній мали летіти пасажири, в іншій — члени екіпажу, медики і я.
Для того, щоб потрапити на пасажирський бік літака, потрібно було одягати захисні окуляри, костюми та респіратори, рукавички. Так, все було дуже серйозно.
Дві протилежні реакції: одні кидали камінням, інші — підтримали чим могли
І екіпаж, і пасажири були шоковані, скажімо так, не надто радісним прийомом, який евакуйованим влаштували в Санжарах.
Ми хвилювались, надто довго проїжджаючи повз ті імпровізовані блокпости, які нагородили в селищі. З нами було троє дітей — вони були дуже налякані.
Але в перший же день обсервації і мені, і іншим місцеві мешканці почали надсилати повідомлення з вибаченнями в соцмережах.
Перепрошували за жорстку реакцію односельців та наголошували, що не всі у Санжарах такі агресивні.
Підтримує Україна: тенісний стіл в подарунок та книги для іноземців
Зараз настрої серед евакуйованих позитивні. Вони відчувають значну підтримку з боку людей по той бік санаторію.
Десь чотири дні тому до нас почали надходити різні пакунки з подарунками і листами — є навіть написані дитячою рукою.
Книг більше сотні надіслали — серед них є англійською та іспанською мовами, адже у санаторії багато іспаномовних. Українці передають в карантинну зону настільні ігри, подарунки, фрукти. Нам налагодили доступ до інтернету — і тепер у всіх є можливість поспілкуватись з рідними.
Я бачив, як жваво тут розбирають книжки. Сам спершу взяв прочитати “Маленького принца”, а тепер — автобіографію футбольного тренера Гаррі Редмонда англійською. Я — великий фанат футболу.
Розваг тут небагато, а тому нещодавно у Фейсбуці я звернувся з проханням, щоб хтось надіслав тенісний стіл — щоб було чим розважитись на дозвіллі. І буквально вчора ми його отримали!
Не знаю ще, чи буде жива трансляція турніру. Але, якщо будемо грати, точно буду знімати все це.
Чим можна допомогти і коли відпустять додому?
У той момент, коли я у власному Фейсбуці попросив стіл для настільного тенісу, деякі люди почали писати: “ А навіщо вам книги? Ви ж можете почитати щось в інтернеті!”
Так і є, але уявіть людину, яка 24 години на добу, 14 днів поспіль має знаходитись в одній кімнаті наодинці.
Що тут можна зробити, щоб не знудитись? Є телевізор, звичайно. Він розвіює нудьгу максимум на день, те ж саме і з фільмами-книгами-інтернетом.
Іноді я собі думаю: ех, було би прикольно сюди плейстейшн притягнути. Але, з іншого боку, приставка знадобиться тут ненадовго – вже дев’ять днів лишилось. Тому вже якось проживемо без неї (усміхається — авт.).
Не боюсь заразитися
Якийсь відсоток ризику, звісно, є.
Але всі — і під час перельоту, і зараз — дотримуються запобіжних заходів, рекомендованих медиками. Миють руки, ходять у масках, користуються антисептиками для рук, мінімізують контакт одне з одним.
Думаю, все буде добре. І сподіваюсь, що серед нас всі здорові. Якщо це так, уже 6 березня ввечері або 7 березня зранку нас відпустять додому.
Запропонували поїхати до Уханю — погодився в той же момент
Це був вівторок. Мене спочатку відправили на зйомки відкритого тренування учасників “Ігор нескорених”, потім перекинули на брифінг в РНБО щодо загострення ситуації на Донбасі, а ввечері, коли повернувся на канал, подзвонили з пропозицією — за 5 годин до вильоту в Ухань.
Я як репортер повинен і хочу висвітлювати всі найважливіші події, які відбуваються в Україні або в світі.
Завжди погоджуюсь на будь-яку роботу: чи це відрядження на Донбас, чи це робота під час катастрофи, чи поїздка в Антарктиду. І коли мені запропонували поїхати в Ухань, я одразу ж погодився.
Я з окупованого Луганська, і мої рідні — всі по ту сторону барикад, там радитись ні з ким. А близькі мені люди знають, що я трохи навіжений. Тому сприйняли моє рішення з розумінням.
Якщо говорити про роботу, то у санаторії іноді не встигаю пообідати, а вечеряю на ходу.
От у мене сьогодні було перше пряме включення о 8 ранку, а взагалі за весь день 9 включень наживо — без урахування того, що я сюжет знімав і записував коментар міністерки.
Поки з вами розмовляємо, телефонують вже вп’яте з іншого видання. А о 21.10 у мене ще одне пряме включення.
Чи можна було б уникнути протестів місцевих?
Не можу давати оцінку діям влади. Що було зроблено правильно, а що ні — мені важко судити про це. Але є стереотипи та необізнаність людей щодо коронавірусу — думаю, це і є причина масової істерії.
З одного боку, це й не дивно: слухайте-но, у нас досі існує ВІЛ/СНІД, і досі багато хто в Україні не знає, як захистити себе від цієї інфекції. Що вже казати про епідемію нової хвороби, яка спалахнула по всьому світі?
Але єдине, чим тут точно можна зарадити: спочатку детально розібратись в ситуації, а вже потім формувати власну думку.
