В Одесі розташований найбільший промтоварний ринок Європи. «7 кілометр» займає близько 170 гектарів та має понад 6 тисяч контейнерів і більше 1 200 павільйонів, де продають, зокрема, тканини. Одеські дизайнери досить часто заходять на ринок по тканини й фурнітуру — там великий вибір, і можна знайти щось особливе для своїх колекцій. А найголовніше — там найнижчі ціни, якщо брати гуртом. Саме ця особливість і стала причиною того, що в Одесі так багато локальних брендів, які пропонують одяг власного виробництва.
Та й загалом Одеса — це місце з творчим вайбом. Тут легко знайти натхнення та втілити найсміливіші ідеї в реальність. Як економічний центр Одеса приваблює туристів і місцевих, які обожнюють стильно виглядати. Тому ШоТам зробили підбірку брендів: деякі з них більш відомі, а інші тільки починають свій шлях.
Бренд Pakhustova
Цей бренд в Одесі у 2015 році створила Вікторія Пактусова. Дизайнерка довгий час черпала натхнення у світі високої моди, працюючи в ритейлі. Вона мала можливість порівняти свої роботи з одягом відомих модельєрів.
Жінка з дитинства шила одяг для ляльок, а потім втілила ці ідеї у своїй першій колекції. У The Kukla by Pakhtusova входять сукні babydoll, топи з баскою, блузи з пуфастими рукавами, А-силуети й об’ємні волани.
Минулого літа шоуруму вдалося вийти на міжнародний ринок — магазини Pakhustova відкрили в Чорногорії і Таїланді (на острові Панган). Дизайнерка бренду створила колекцію, яка особливо підкреслює острівний настрій. Матеріали — натуральні тканини, деталі — ручна робота: в’язані крила ангелів, бешкетні банти.
«У нас одяг, який точно можна носити кожен день. Наприклад, наша дизайнерка Вікуся робить сукні, щоб можна було носити і з кросівками, і з каблучком. У нас зручні пуховики (вся Україна їх полюбляє), зручні костюми, світшоти, худі. Весна-літо, осінь-зима. Блуза з батисту — це наша любов. Наш топ продажів минулого літа — сорочка + шорти з бавовни рожевого кольору», — розповідає засновниця бренду.
SKRIPKA
Люблять одесити й локальний бренд SKRIPKA. Його у 2018 році створила сімейна пара Льолі й Олександра Скрипченків. Філософія SKRIPKA полягає в тому, що справжня унікальність криється не в гучних логотипах чи кричущих принтах, а в якості матеріалу й оригінальності крою. Вони створюють одяг, в якому живеш вільно і з комфортом.
«Багато тканин з льону, з бавовни, віскози. У нас у кожній колекції є відображення легкої природної меланхолійності. Унікальність бренду в тому, що всі речі з минулих і з нових колекцій можуть ідеально поєднуватися. Людина, яка в нас купує восени у 2022 році, може прийти у 2024 році й купити собі щось, що ідеально підходить за відтінком, і так можна створювати капсули гардеробу. Новинки з’являються щотижня, іноді й 2 рази на тиждень — людина зайшла до нас у понеділок, а вже в п’ятницю буде щось нове», — ділиться директорка магазину Настя Омелян.
Минулого літа бренд уперше представив чоловічу базову колекцію.
«Нас просили про це жінки, мовляв, «моєму чоловікові нічого носити». Перше, що кажуть чоловіки: «Нам потрібна футболка та шорти». У нас великий вибір повсякденного зручного оверсайз одягу для чоловіків з трикотажу», — додає Настя.
Aisenberg
Місцеве виробництво одягу підтримує й Aisenberg. Команда спеціалізується на виробництві деніму. Магазин заснований в Одесі у 2016 році. Aisenberg використовує високоякісні матеріали та прагне зменшити шкідливий вплив на довкілля, обираючи більш екологічні методи виробництва.
Нещодавня колекція бренду натхненна красою рідної Одеси, зокрема, її морським портом і промисловими краєвидами. У цій колекції Aisenberg представив понад десяток нових моделей джинсів з нестандартним розташуванням кишень та асиметричними деталями. Наприклад, модель Li має прямий крій та ефектно зібрана на талії, що створює враження вільності й імітацію завищеної та трохи великої посадки. Джинси Stacy відображають неординарність підходу дизайнерів Aisenberg — з кишенею, яка начебто помилково пришита занадто високо. До нової колекції також увійшли асиметричні спідниці на ґудзиках та спідниці-шорти, виконані в актуальному ніжно-блакитному кольорі.
Цього сезону шоурум презентує також серію джинсів ICONS, кожна пара в якій втілює образ героїні-натхненниці — відомої української тенісистки Еліни Світоліної, яка народилася в Одесі. Ці джинси виконані в молочно-білому кольорі, ідеальному для тенісного корту, та мають високу посадку й декоративний виріз у формі тенісного м’ячика. Акцент — нашивка на задній кишені з мотивуючим текстом: «Головне — це твоя власна гра, а не позиції в рейтингу. Грай, ніби ніхто не бачить».
WeAnnaBe
WeAnnaBe, заснований у 2014 році Анною Сокол, стильно втілює смарт-кежуал у жіночому одязі. Бренд орієнтований на сучасну та прогресивну жінку, пропонуючи не просто речі, а комплексні образи, які доповнюють індивідуальний стиль кожної клієнтки.
Анна Сокол та її команда створюють одяг, який ідеально підходить для різноманітних життєвих ситуацій. Наприклад, їхній трикотажний костюм можна легко адаптувати до різних випадків — від повсякденних прогулянок у спортивному взутті до елегантних вечерь на високих підборах. Матеріали, які використовують у виробництві — це твід, трикотаж, екошкіра та денім, що додає текстурності й виразності кожній моделі.
WeAnnaBe активно втілює принципи сталого розвитку у своїй модельній політиці. Виробництво одягу ведуть невеликими серіями, що базуються на реальному попиті — це допомагає мінімізувати відходи матеріалів. Залишки тканин переробляють на екологічні сумки, які слугують альтернативою одноразовим пакетам. Філософія бренду полягає в тому, що там створюють лише ті речі, які дизайнери носили б самі, тому це забезпечує високу практичність і багатофункціональність кожного виробу.
«У нас є бачення того, що треба сучасній та прогресивній дівчині, база, на якій ми будуємо свій бренд. Останнім часом жінки дуже змінилися, змінився їхній спосіб життя, і ми хочемо не просто йти в ногу з ними — ми намагаємось випереджати їх», — пише дизайнерка на своїй сторінці у Facebook.
KulKate Atelier
Простір KulKate Atelier зародився в Одесі у 2020 році. Це не просто бренд одягу, а втілення творчого бачення його засновниці, яка створює одяг з глибоким змістом. Кожен елемент колекції — чи то легка літня спідниця, чи подовжене бавовняне кімоно — «несе в собі частинку Божественного стану, покликаного нагадати про внутрішню гармонію та здатність залучати різноманітність і людські стани».
У новій літній колекції, яка уособлює невагомість і духовне піднесення, спідниці та кімоно виготовлені з органічної бавовни та льону, підкреслюючи стійкість і любов до природи, які є частиною філософії бренду. Засновниця на своїй сторінці в Instagram ділиться, що її надихає тільки те, що приносить задоволення та віру в створюване, а концепція колекції ґрунтується на принципах творення та дарування, аби поширювати любов через жіночу та чоловічу моду.
На сторінці KulKate Atelier активно ділиться новинками, що відображають унікальний стиль і підхід до моди. Філософія бренду пронизує кожну колекцію та кожне повідомлення, спрямоване на те, щоб надихати та ділитися красою з навколишнім світом.
Коли в Україні зачинилися відомі магазини одягу, як-от Zara чи H&M, одесити не засмутилися. Вони залюбки підтримують чесний український бізнес, бо цей одяг часто якісніший, а в ціну не закладені витрати на імпорт і транспортування з Європи тощо. Також немає переплати за відомий бренд та ім’я. Тому ціни на одяг дійсно приємні для українського споживача.
З 15 грудня українці зможуть їздити у гори п’ятьма новими маршрутами, а до Харкова створять три нових рейси. Укрзалізниця також зменшить час у дорозі для 38 потягів.
Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.
Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.
Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.
Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».
Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.
Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Коментарі