Суспільство
Sex & Drugs & Корвалол: як одеські дизайнери тролять бренди і заробляють на цьому
Louis Bidon, Chavel, Gussi і Kinza. Такими принтами хлопці з Benya & Zubrik просто порвали всіх фанатів креативних футболок у світі.
Хлопцям вдалось набрати більше 98 тисяч підписників у соціальних мережах, вийти на всі континенти, крім Антарктиди, та стати тими, кого київський ЦУМ сам запрошує продаватись у них. І все це з мінімальним першим вкладом – $200.
За цим юмористичним брендом стоять два одесити – Олексій Бенціановський та Станіслав Зубрицький. Хоча ще з дитинства вони називають себе Беня і Зубрік (такі прізвиська їм дали в одному з одеських двориків).
Фешен-Шмешен, або стьоб над брендами
Ми вдвох любимо жартувати, тому і вирішили заробляти на цьому. Наша колекція Фешен-Шмешен – це стьоб над відомими брендами типу Louis Vuitton, Kenzo, Chanel і тд.
Ми побачили брендоманію і те, що люди витрачають просто шалені гроші на дорогі речі. Тому вирішили поприкалуватися і показати, що одна буква може перетворити пафосну річ у смішний жарт. Так у нас з’явились принти Louis Bidon, Kinza, Gussi, Chavel, Sex & Drugs & Корвалол та інші.
Ми побачили, що люди, які одягнені з голови до ніг у дорогущі бренди, носять наші футболки – це було круто.
Ми дуже любимо нашу Одесу і в неї є всі шанси стати туристичним центром. Тому вирішили зробити ще й тематичні футболки. Але “I love Odessa” і “Таки да!” – це все вчорашній день. Ми випустили футболку з принтом “Сохо — Молдаванка”. Сохо – це щось модне, а Молдаванка – старий нетряний район Одеси.
А ще робили принт “Шаббат”. що поєднує традиційне свято та похід до окуліста. Такий безневинний жарт над традицією. До речі, такий принт є одним з найпопулярніших.
Скільки коштує?
Зараз у нас на сайті більше 60 принтів, а в асортименті не тільки футболки, а й худі, світшоти, пов’язки для сну та багато іншого. Футболки коштують – 695 гривень, худі – 995 гривень, а шапки – 550 гривень.
Немає нічого приємнішого, ніж замовляти через власний сайт. Тому наші футболки можна купити або на сайті, або в офлайн-магазинах Одеси та Києва.
Бізнес за $200
Розпочали ми свій бізнес ефектно та стрімко. Нічого не віщувало біди, ми сиділи розкинувши ноги кожний у себе в офісі, листувались у Фейсбуці. Та стало скучно і ми почали думати, чим би розважитись, щоб було до душі.
Ми дикі фанати футболок з цікавими принтами, тому не дивно, що саме цю нішу зайняли. Вирішили зробити пробну версію і глянути на реакцію. А раптом вийде. Накидали жартів і вперед.
На свою першу партію футболок з 50 штук витратили $200. Спочатку все, що ми придумали пройшло кастинг серед друзів та знайомих,, а коли вперше презентували футболки на благодійному маркеті, то побачили позитивний фідбек і від інших. Тоді зрозуміли, що рухаємось у правильному напрямку і посипались замовлення.
Перші склади з товаром спочатку були в квартирі, потім на дачі. Пошивом займалась одна маленька приватна компанія і коли ми приходили до швачок і казали, який об’єм потрібно пошити, то вони таращили очі від здивування.
Стало ясно, що потрібен підрядник. Ми швидко його знайшли і співпрацюємо й досі. На налагодження процесів знадобилось 2,5 місяці. Були моменти, коли нам просто не вистачало рук і доводилось кликати своїх друзів на допомогу.
До речі, 98% з них тепер співпрацюють с нами. Кажуть, що могли б заробляти більше, але у нас весело. Ще б пак, у нас є і кальянщик, і команда жонглерів і танцівниці гоу-гоу. Такий собі дитячий варіант гугла 🙂
Один пост = 18 000 підписників
У нас в календарі дата 18 серпня відмічена червоним. А все тому, що саме тоді про нас рознеслась слава. Ми презентували свою колекцію футболок на Фейсбук і це спрацювало. Після перших фото за три дні кількість підписників виросла з 1500 до 18000. За тиждень ми отримали 20 000 репостів. Для маленького одеського бренду це було просто вау.
Ми одразу отримали предзамовлення майже з усіх континентів на місяць вперед. Доводилось і телефон вимикати, бо він розривався від дзвінків.
Чому так вийшло? Нам пощастило. В той час, у 2016 році, у соціальних мережах була сіра капость, а тут з’явились ми зі своїми жартами. То чому б не порадувати друзів? Коли ми заходили у Фейсбук, то кожний другий сказав, що бачив нас і зробив репост.
Спрацювало сарафанне радіо і люди стали все активніше і активніше замовляти наші футболки. Ми були в шоці від всього цього. Якби ми вигадали те саме, але сьогодні,то воно б могло так не спрацювати.
Над назвою довго не думали. Беня запропонував назвати “Беня і Зубрік”. Хоча спочатку це здалось не скромним. Але ця назва викликала посмішку. Якби назвали Антон і Геннадій, то все – фіаско. А так ніяких вигадок, наші прізвиська з дитинства.
Лише Антарктида про нас ще не знає
Наша аудиторія постійно розширюється, як за межі Одеси, так і України.
Після першої публікації на Фейсбук на наступний день ми отримали замовлення з Парижу. Потім були замовлення в Ізраїль, а ще клієнти з’явились і у Занзібарі.
Сарафанне радіо – наше все. Спочатку інформацію розповсюджували наші друзі, які живуть в інших країнах. Пішло поїхало і так сформувалась армія наших закордонних прихильників.
Ми навіть не розраховували на таке. Зараз нас купує більше 52 країн. Є багато смішних випадків, коли, наприклад, знайома наша спілкувалась з другом, він повертає телефон, а там наш чохол. А він взагалі з Чикаго!
Найцікавіше замовлення було практично в Тайгу, кудись в Сибір. Ми не розуміли, куди відправляти і лише коли загуглили, то побачили, що до найближчого відділення пошти людині треба їхати 50 км. Ми навіть перепитали, чи це не жарт. Це місце було складно навіть на карті знайти. І таких замовлень в екзотичні країни безліч.
А ще, на наших футболках намагались викладати англійську мову! Це дивовижно, але якось нам написав хлопець, який поїхав викладати в Корею. Якось він дізнався про нас і хотів провести заняття на наших футболках. Такий собі експеримент, який не вдався. Бо корейці не зрозуміли, в чому ж фішка.
І Полякова носить, і ЦУМ запрошує
Дуже приємно бачити, що зірки носять наші футболки. Нещодавно Святослав Вакарчук приїжджав в Одесу з концертом і заскочив і до нас в магазин. У нашій футболці і виступав.
Полякова теж не оминула нас і опублікувала фото у футболці з принтом “Louis Bidon”.
Приємно, що дівчата, які з голови до ніг у брендах, поділяють наш гумор. Певно, практично у всіх зірок щось та є з нашого магазину.
Знаємо точно, що і американські зірки полюбляють наш бренд. Бачили футболку на актрисі Даян Кітон. Може скоро і Вілл Сміт одягне, ми ж ходили в футболках з його зображенням=)
Дуже приємним для нас, для маленького одеського бренду було те, що ЦУМ сам запропонував нам продаватись у них. Чому? Певно, що їх професіонали здатні розгледіти бренд ще до його зародження. Побачили в нас потенціал, адже самоіронія – це круто.
Всі питають в чому ж наш секрет? Головне ставити перед собою ціль – робити круті речі, які б ти носив сам, а не заробити гроші. Люди ж відчувають, де фальш, а де справжня любов до своєї справи.
У столичних парках, скверах і на центральних вулицях встановлюють рамки-розпилювачі води для охолодження в літню спеку. Загалом їх встановлять на 31 локації міста.
Про це повідомили в КМДА.
Виконувач обов’язків директора Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА Сергій Сабуров розповів, що районні комунальні підприємства з утримання зелених насаджень щороку готуються до спеки й розширюють мережу таких рамок, щоб кияни та гості міста могли освіжитися просто під час прогулянки.
Вироби, виготовлені силами КП УЗН та «Київзеленбуд», створюють дрібний туман із водяних краплин, що ефективно знижує температуру повітря в зоні дії. Комунальне об’єднання закликає берегти обладнання та користуватися ним відповідально.
Читайте також: У Києві на Алеї захисників відкрили новий знак, присвячений Військово-морським силам (ФОТО)
Перелік локацій, де встановлять рамки-розпилювачі води:
- Голосіївський район: парк імені Максима Рильського;
- Дарницький район: парк «Позняки», сквер на вулиці Олександра Кошиця, Парк імені воїнів-інтернаціоналістів, сквер на вулиці Вишняківській, 12;
- Деснянський район: парк «Деснянський», парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича, парк «Фестивальний», парк «Молодіжний», сквер імені В’ячеслава Веремія;
- Дніпровський район: парк «Перемога», парк «Аврора», парк на вулиці Юрія Шумського, сквер «Кусум» у селищі ДВРЗ;
- Оболонський район: парк «Наталка»;
- Печерський район: бульвар Лесі Українки, парк Вічної Слави;
- Подільський район: Куренівський парк, сквер на площі Щекавицькій, сквер № 1 на Контрактовій площі;
- Святошинський район: парк «Совки», парк «Інтернаціональний», бульвар Академіка Вернадського;
- Солом’янський район: парк «Відрадний», парк імені Миколи Зерова, парк «Орлятко»;
- Шевченківський район: вулиця Хрещатик (бульварна частина), парк «Веселка», парк імені Тараса Шевченка, сквер біля цирку, Пейзажна алея.
Нагадаємо, що під час сильного вітру у Львові перехожі втримували стенди з іменами військових (ВІДЕО).
Фото: сайт КМДА
Суспільство
Пес Топік усе життя прожив на прив’язі в селі на Дніпропетровщині. Його ланцюг був настільки закручений, що не діставав до будки, тож узимку він спав на голій землі, влітку — страждав під пекучим сонцем, а в міжсезоння — мокнув під зливами.
Господарі на це не зважали, і щойно з’явилася нагода — залишили песика, з яким прожили 10 років, новим власникам проданої хати. Однак цього разу Топіку з людьми пощастило: Аліна та її наречений Ваня під час першої ж зустрічі дали песику теплу підстилку, а коли зрозуміли, що по собаку ніхто не повернеться — звільнили його від ланцюга, почали привчати до життя на волі й повертати пухнастику віру в людей, людську турботу та ласку.
Аліна розповіла історію Топіка в TikTok, і це відео швидко набрало понад пів мільйона переглядів та дві тисячі коментарів.
«Щодня ми переконуємося, що вчинили правильно»
Аліна та Ваня в лютому 2025 року купили для батьків хату в селі, роблять там ремонт і знімають про це блог для TikTok та Instagram. Пара любить тварин і має маленького чихуахуа. Топік у їхньому житті з’явився випадково — як неочікуваний «бонус» до купленої сільської садиби. Таким самим «бонусом» став і кіт Вася. Аліна згадує:
«Приїхавши на перегляд, ми одразу побачили собаку. Він був агресивний, сидів на ланцюзі, кидався на нас. У принципі, це зрозуміло: ми чужі люди. Ми одразу запитали господиню, чи зможуть вони забрати песика. Оскільки в нас є вже свій чихуахуа, і ми боїмося, що вони не подружаться. На що власниця відповіла, що в неї тесть живе в селі, і вони взагалі без проблем заберуть собаку.
Потім у будинку побачили кота. Також попередили власницю — у чоловіка та в батька чоловіка алергія на шерсть. Жінка знову відповіла, що забере без проблем. 15 лютого вона забрала гроші, віддала ключі й абсолютно байдуже пішла повз тварин. Ми це сприйняли як досвід і почали знайомитися з Топіком і Васею».
Вася і Топік. Фото з архіву Аліни
Топік жив у жахливих умовах: короткий перекручений ланцюг, будка, яка мала б захищати від негоди, прогнила й не мала всередині ніякого настилу. І пса, і Васю попередні господарі годували кашею на воді, тварини були худі. Як виглядав Топік, Аліна показувала у відео в TikTok:
Перше, що Аліна та її наречений зробили, — спробували створити Топіку комфорт, щоби песик став більш лояльним до нових господарів і їхнього маленького чихуахуа. Адаптація до життя без обмежень минала в Топіка поступово і з труднощами.
«Топік міг “цапнути” за кросівок, гарчав, був злий, рив ями. Не дозволяв, щоби біля нього присідали поруч. Не можна було навіть нахилитися підмести, він одразу біг та гарчав. Але це прекрасний пес. Він стає все добрішим, спокійнішим. Щодня ми переконуємося в тому, що вчинили правильно, звільнивши його», — розповідає Аліна.
Фото з архіву Аліни
Собаку від прив’язі нові господарі звільнили, щойно купили будинок, але нашийник із частиною ланцюга одразу зняти не вдалося. Це відклали, щоб дати собаці час звикнути до нової родини і зрозуміти, що йому ніхто не хоче нашкодити. Згодом і цей етап вдалося пройти — з Топіка зняли залишки ланцюга, від якого не міг звільнитися роками.
З Топіка знімають частину ланцюга. Фото з архіву Аліни
«Любов породжує любов»
Топік приглядався до нових господарів чотири місяці, поки вперше полащився і дозволив себе погладити. Він поволі ставав менш агресивним, навіть довірився і дав вивести кліщів і бліх. Харчування і Топіка, і Васі покращилося. Аліна жартує, що тварини зараз і не дивляться в бік каші: розбалувалися.
«Топік живе своє найкраще життя. Став охоронцем нашого двору. Проводить тата на роботу: виводить його за хвіртку й повертається назад. Це їхній щоденний ритуал. Собака розуміє, де чужі, а де — свої. Не робить шкоди, не кидається на інших людей, не втікає. Топік чудовий, і мені шкода, що свої 10 років він прожив на ланцюзі, і його так недооцінювали. Характери у песиків бувають різні, але в Топіка — супер», — тішиться Аліна.
Топік через 4 місяці без ланцюга. Фото з архіву Аліни
Дівчина розповідає, що нашийник для песика — досі тригерна тема. Він не дає його зняти, ба більше — не дозволяє навіть торкатися шиї. Але Аліна ділиться, що їхня родина терпляче над цим працює і планує до кінця літа звільнити Топіка від цього нагадування про десятиліття в неволі.
«Ми не уявляємо свого життя без Топіка. Ми його дуже любимо, це член нашої родини. Історія з ланцюгом закрита назавжди, ми його ніколи в житті туди не посадимо. З нашим меншим песиком вони не дружать, бо обоє вважають себе господарями території. Але в нас є задній і передній двір, тож ми їх просто розвели в різні кінці.
Коли приходять чужі, ми закриваємо Топіка між переднім і заднім двором. Там тінь, і ми ще обов’язково залишаємо водичку. Це буквально на 10–20 хвилин. Наприклад, люди прийшли перевірити газ чи світло й пішли, а ми — випустили Топіка. Жодного дня, відколи ми переїхали в будинок, він не був на прив’язі», — розповідає Аліна.
Дівчина каже, що своїми відео хотіла показати, як тварина навіть після багатьох років на ланцюзі може змінитися за кілька місяців на волі:
«Зараз багато власників залишають тваринок на ланцюгах. Я хочу, аби люди розуміли, — собаки дуже відчувають людей. Ніхто не хоче жити в неволі, а любов породжує любов. Кажуть, тварини не вміють усміхатися, але цей пес довів зворотне. Він усміхається, і ми біля нього».