Сестри із Сумщини просувають мистецтво часів трипільської культури (ВІДЕО)

Сестри з Сумщини відтворюють і просувають прадавнє українське мистецтво! Сім років спроб і помилок, і тепер це справа, яка їх годує та допомагає донатити на ЗСУ!

Про майстринь та засновниць бренду OliVer_Star розповідає ШоТам.

Відродили забуте мистецтво трипільців

Сестри з Сумщини відродили забуте мистецтво трипільців і перетворили це на заробіток. Унікальні намистини з розплавленого скла розкуповують в Україні та за кордоном.

«Почали нам писати: “Ой, а що, в Україні таке є? Ой, я такого не бачила й не знала. А що це таке? А мені треба”», — Ольга Шумська, майстриня з гутництва.

У світі гутництво — мистецтво плавлення скла — відоме як лемпворк. Чимало стародавніх народів робили прикраси та сувеніри зі скла, зокрема, й трипільці. Вони населяли територію України тисячі років тому й називали це ремесло гутництвом.

І завдяки таким людям як Оля та Віра гутництво дожило й до наших днів. Сестри познайомилися з роботою зі склом у Харкові у 2011 році.

Зіпсували не один кілограм скла

Їхні перші кроки були нелегкими: дівчата зіпсували не один кілограм скла. Свої невдалі вироби зберігають і сьогодні — на власному «кладовищі намистин».

«Вони були коряві, вони були дуже некрасиві. Ми не дотримувалися технологічних процесів. Вони в нас не знімалися з тієї спиці, вони в нас тріскалися, вони в нас стікали», — Ольга Шумська, майстриня з гутництва.

Читайте також: Майбутнє пам’яток – у приватних руках. Хто рятує культурну спадщину України? Історія ініціативи «Спадщина.UA»

Перш ніж вийшла ідеальна кулька, майстрині проводили по 13 годин на день з паяльником в руках.

«Горілка розігрівається десь до 1000 градусів, і на цьому полум’ї ми плавимо скло. Скло йде в таких різних дротах, воно може бути різного кольору», — Віра Литвиненко, майстриня з гутництва.

З 2012 року дівчата почали брати участь у різноманітних виставках-ярмарках. Познайомилися з талановитими майстрами, які замовляли в них намистини для своєї роботи. Так з’явився бренд OliVer_Star (Оля та Віра Стародуб — дівоче прізвище дівчат).

Неймовірно деталізовані квіткові бутони, квіточки бавовни, пташки — майстриням було, що показати. Утім, сім років гутництво не приносило грошей, тільки витрати на поїздки та матеріали.

«Ми перепозичали, ми брали кредити, ми закупляли скло. Там одна поставка скла — 10-12 тисяч. Це все з-за кордону: оці всі розтаможки», — Ольга Шумська, майстриня з гутництва.

Вихід на закордонний ринок

Та дівчата не відступили… Стільки сил та часу не могло бути витрачено дарма! Поштовхом вперед став вихід на закордонний ринок, де про лемпворк уже було відомо.

Віра й Оля будували безліч нових планів, але почалася повномасштабна війна. Сестри евакуювалися до батьків на Харківщину та зробили розпродаж усіх намистин, а гроші передали ТрО. Коли ЗСУ прогнали росіян з півночі, вони повернулися додому та продовжили роботу.

Сьогодні в сестер чимало замовників за кордоном і все більше стає й в Україні. А дівчата рухаються далі: несуть український лемпворк у світ та хочуть навчати мистецтва людей.

«Хочеться жити на своїй землі, займатися улюбленою справою, нести красу у світ», — Віра Литвиненко, майстриня з гутництва.

«Я хочу, щоб ми були з сестрою номер один у світі — не те, що в Україні. Щоб тільки нашу намистину бачили й казали: “О, так це ж сестри з України!”», — Ольга Шумська, майстриня з гутництва.

Нагадаємо, жіночі прикраси з бісеру на Прикарпатті також внесли до нематеріальної культурної спадщини України.

Також у Франківську запрацювала майстерня з перероблення пластмаси EcoREactive.

Окрім того, у Вінниці відкрилась майстерня брилярства, де навчатимуть давнього ремесла.