Розбитися на третій хвилині – нормально. Але не завжди. Хто навчає бійців ЗСУ керувати безпілотниками

Центр підготовки операторів БПЛА «Крук» з’явився у квітні – як реакція на запит бійців ЗСУ. Тут військові проходять теоретичні та практичні навчання, вчаться літати на симуляторах та практикуються зі справжніми безпілотниками. Усе це – безкоштовно для ЗСУ і платно для цивільних. Але завжди – результативно.

За перші пів року роботи «Крук» підготував понад 1000 операторів дронів. Тож цілком ймовірно, що відео зі влучно скинутим снарядом чи філігранною роботою арти, яке ви побачили вчора, – заслуга інструкторів центру. Про те, як відбувається навчання, чому курсантів не підпускають до «Лелек» та навіщо Україні ще більше БПЛА розповідає інструктор В’ячеслав Пономарьов.

Знімав кіно та захоплювався польотами на дронах

До повномасштабного вторгнення я не мав військового досвіду, однак вже тоді у мене був чималий багаж знань про управління безпілотниками. Загалом моє життя пов’язане з творчою діяльністю, воно було різним (музичний та відео продюсер, організатор фестивалів, – ред.), останнім часом – знімаю кіно та інші відеороботи. Наша команда працює з 2016 року, а відеовиробництво передбачає зокрема й зйомку з коптерів. Проте літати на дронах я почав ще раніше, десь з 2014 року. Поступово з’являлися нові моделі, на яких мені також хотілося політати. Літав, літав… і так здобув певні вміння та навички.

Після повномасштабного вторгнення ці знання допомогли мені стати інструктором у Центрі підготовки операторів БПЛА «Крук». У війні дрони широко застосовуються під час ведення бойових дій. Тому я вирішив детальніше розібратися у специфіці їхньої роботи, аби бути справді корисним для бійців. Усе, що я знав до того, також знадобилося: як влаштований дрон, яке в нього меню, які налаштування потрібно обрати, як краще керувати. Радію, що маю можливість передавати цей досвід. 

Ми готувалися до оборони столиці 

Я допускав, що може бути повномасштабне вторгнення. Ми живемо поруч з нелюдами, які не одну сотню років ведуть загарбницьку війну проти нашого народу. Але все ж хотілося вірити, що війни не буде, або ж вона буде не такою відвертою, цинічною і болючою для нас. 

У той день, 24 лютого, ми з родиною були вдома в Києві. Я прокинувся о четвертій ранку, чомусь захотілося подивитися засідання ООН. А згодом почув перші прильоти. Розбудив дружину, сказав, що нас атакують. Того самого дня ми зібрали речі та виїхали з міста.

Переконавшись, що моя родина у безпеці, я повернувся до столиці та записався в один із підрозділів ТрО Києва. Чергував на блокпостах, патрулював місто та виконував інші вказівки керівництва. Так тривало, поки окупанти були на Київщині та намагалися наступати. Коли ж росіян вибили, я почав думати, як можу бути більш корисним у цій боротьбі.

У військових був запит – ми його задовольнили

З керівником центру «Крук» Віктором Тараном ми знайомі давно, разом займалися громадсько-політичною діяльністю. У цивільному житті він політолог, а після початку повномасштабного вторгнення – мобілізований офіцер запасу. У квітні Віктор почав формувати центр у Києві, а відповідно – і набирати команду фахівців. У нас не було жодної матеріальної бази, але був чіткий запит від військових. 

Тоді мені запропонували посаду інструктора у Центрі підготовки операторів БПЛА. Я пройшов двотижневий випробувальний термін, після двотижневого випробування був зарахований в штат центру «Крук». Фактично з початку травня працюю добровольцем. 

У нашому центрі працюють дуже різні люди: як цивільні, так і військові. Головний інструктор Антон Фролов у цивільному житті – мандрівник, журналіст та фотограф, який роками досліджував екзотичні країни. Також у нас є професійний пілот – Ігор Кравченко. Він літав на всіх видах пасажирських літаків, починаючи від «АН», закінчуючи «Airbus». Перед війною працював у авіакомпанії, зараз навчає курсантів. Загалом у нашій команді понад 16 інструкторів, які відповідають як за навчання, так і за роботу в лабораторії, де ми ремонтуємо старі та створюємо нові безпілотники. Усі інструктори центру розподілені по секторах. Також є відділ, який займається інформаційною діяльністю та документообміном.

Щойно ми оголосили про відкриття центру, до нас масово почали звертатися військові з різних підрозділів і формувань, аби вивчитися на операторів БПЛА. Спочатку навчання відбувалося на наших особистих дронах або ж на коптерах, які передавали українці. Зараз авіапарк центру значно ширший та різноманітніший. Намагаємося постійно розвиватися та вдосконалюватися. 

Якщо на початку ми працювали з китайськими квадрокоптерами DJI, то тепер у нас три повноцінних напрями: дрони типу Mavic, Фантом, Autel, типу «Крило» та типу FPV. Це три різних курси, які може опанувати кожен курсант. 

Нас визнає як волонтерське середовище, так і держава

Генеральний штаб ЗСУ потребує таких центрів, а тому ніхто не зважає на бюрократичні процедури, сертифікацію, ліцензування. В умовах війни нам потрібно навчити якомога більше спеціалістів, а оформлення – це тривалий процес. Сертифікованих центрів із навчання пілотів в Україні як таких не існує. Натомість є ряд проєктів, які користуються повагою і визнанням.

Скажімо, зараз найбільші волонтерські фонди перестали передавати дрони військовим, які не пройшли курси керування. А наш сертифікат визнають Фонд Сергія Притули, «Повернись живим», «Армія SOS» та інші. І з цим документом бійці вже можуть отримувати необхідні безпілотники від волонтерів. Наша діяльність зацікавила міжнародний фонд “Відродження”, який нас усіляко підтримує і продовжив з нами фінансову співпрацю на наступні півроку.

Також ми співпрацюємо з Міністерством цифрової трансформації України та Генштабом, які розвивають проєкт «Армія дронів». Це комплексна програма, у межах якої системно закуповують, ремонтують та оперативно замінюють дрони. Крім цього «Армія дронів» навчає операторів БПЛА. Наразі вони обрали п’ять найкращих центрів, зокрема і наш. Тобто нас визнає як волонтерське середовище, так і держава. Крім цього Мінцифри також надає нам і фінансову допомогу для безкоштовного навчання військових.

На передовій дрон – це розхідний матеріал

За тиждень навчання проходять близько 30 курсантів, на курсі мультироторів, 12 на курсі fpv і ще 12 на курсі «Крило». Серед них – цивільні та військові. У групу набираємо до 6 цивільних, серед них – лише ті, хто справді зацікавлений у навчанні. Наприклад, якщо людина хоче бути аеророзвідником на передовій. Вона знає, що невдовзі мобілізується, а з сертифікатом про проходження курсів шансів служити оператором дронів значно більше. 

Тобто людина, яка хоче просто навчитися літати, навряд чи потрапить на курси. Проте ми не відмовляємося від навчання цивільних, адже за ці кошти ремонтуємо дрони, закуповуємо деталі та забезпечуємо роботу центру. Військові навчаються повністю безкоштовно. Їхнє керівництво направляє до нас запит, ми все узгоджуємо, і бійці приїжджають на навчання. 

Читайте також: Софт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

Тривалість залежить від складності курсу. Найкоротший – це 5-денний «Курс з підготовки операторів квадрокоптерів». Навчання управління дронами типу «Крило» та FPV триває три тижні. І це вже виключно для військових, які пройшли основний курс та добре зарекомендували себе.

Наше завдання – навчити керувати дроном якомога безпечніше: як для самого оператора, так і для його побратимів. Взагалі у бійця, який керує БПЛА, є всього три завдання: мінімізувати ризик життю, успішно виконати бойову задачу та зберегти дрон. Над цим наша команда «Крук» і працює. Але ми завжди наголошуємо на тому, що дрон – це розхідний матеріал. Якщо ми ставимо питання про збереження життя чи виконання завдання, то хай краще боєць розіб’є чи втратить цю пташку. 

Спочатку теорія, а потім – польоти

Навчання складається з теоретичної та практичної частин. У теорії курсанти вивчають тактику, маскування, картографію, метеорологію, загалом – понад дев’ять дисциплін. Надалі заняття проходять у комп’ютерному кабінеті з симуляторами дронів. На комп’ютері ми відпрацьовуємо основні базові фігури в польоті, аби курсанти розуміли специфіку управління. Тобто як вмикаються джойстики, що треба натиснути, щоб дрон летів у потрібному напрямі. Коли вивчили, як працює віртуальний дрон, – переходимо до справжніх польотів.

На практиці виконуємо певні завдання: орієнтування у просторі, налаштування відеокамери, відпрацювання ураження цілей та коригування вогню. Це відбувається на полігоні. Під час цього дрони падають, розбиваються або улітають. Це частина навчання, тому ми розуміємо такі ризики. Було таке, що за тиждень ми втрачали по три дрони, а було – жодного. Якщо безпілотник просто впав на землю, завжди залишається шанс його полагодити. 

Наприкінці курсу курсанти складають іспити – з теорії та практики. За кожне правильно виконане завдання інструктор ставить оцінки, потім бали сумуються. Офіційних результатів ми не оголошуємо, просто повідомляємо, «здав» чи «не здав». Аби отримати сертифікат, потрібно набрати щонайменше 60 балів зі 100. Також ми маємо свій відеокурс, де можна повторно подивитися лекції, якщо якась інформація не відклалася в голові. За весь період роботи центру ми навчили та випустили понад 1000 операторів. Попит доволі великий і навчальні групи формуються приблизно на місяць вперед.

Наш центр підтримує зв’язок з колишніми учнями. Військові з передової часто надсилають відео та фото своєї роботи. Або й взагалі приходять до нас, аби попрактикуватися чи покращити певні навички. Хлопці дякують за здобуті знання, розповідають, як це їм допомогло, наприклад, «вальнути» п’ятьох бурятів. Нічого так не тішить, як мертві руські. 

Нам потрібно більше «Лелек», «Фурій» та «Валькірій»

Насправді в Україні купити квадрокоптери фактично неможливо. Більшість БПЛА закуповуються з-за кордону. Однак є й інший варіант: скласти безпілотник із запчастин з AliExpress. Це стосується насамперед дронів FPV якими керують від першої особи – через шолом чи окуляри. Але ця модель не може самостійно зависати у повітрі, має перебувати у постійному русі, і це ускладнює керування. Попри це FPV користується популярністю серед військових, адже допомагає виконувати доволі цікаві завдання. Тобто такі дрони потрібні, і зробити їх самостійно – значно дешевше, ніж купувати. 

Скажімо, Mavic-3 коштуватиме 3 тисячі доларів, а якщо самостійно складати FPV, можна вкластися у 500-1000 доларів. У комплект буде входити пульт управління, камера, шолом-окуляри. Надалі, якщо втратите сам дрон, відновити його буде ще дешевше, тому що залишаються важливі комплектуючі. У нас є цілий курс роботи з FPV дронами, який триває три тижні.

Щодо українських дронів, багато з них існують або в одиничних примірниках, або лише в прототипах. Наші «Лелеки», «Фурії» та «Валькірії» дуже добре літають, проте їх має бути більше. Питання в тому, що у нас наразі немає потужностей, аби забезпечити ту кількість, якої потребує армія. Проте сьогодні ця сфера розвивається дуже стрімко, тож думаю, із цим у нас все буде добре.

Звісно, у центрі на «Лелеках» ніхто не тренується – це надто дорогий безпілотник, аби угробити його на полігоні. Але ті «крила», з якими проходять навчання наші курсанти, дозволяють з легкістю «пересісти» на ту саму «Лелеку» в умовах реального завдання.

БПЛА живуть від 3 хвилин до завершення війни

Кожен боєць, який одягає військову форму, має вміти стріляти та надавати медичну допомогу. А для того, щоб керувати дроном, потрібно працювати з різними програмними забезпеченнями, орієнтуватися на місцевості та вміти застосовувати всі безпілотники, що є на балансі підрозділу. Як правило, завдяки цьому аеророзвідники – найбільш захищені. Аеророзвідники дуже цінні кадри в підрозділі. 

Читайте також: Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ

Також варто розуміти, що БПЛА не мають середньої тривалості життя. У когось дрон працює ще з лютого, а хтось  розбив нову «пташку» вже на третій хвилині. Тут усе залежить від завдання, техніки, умов, у яких літав коптер, і, насамперед, – від навичок бійця. 

Чим більше у нас дронів, тим ближча перемога

Безпілотники вже змінили наше уявлення про війну. Фактично, це перша велика війна з використанням БПЛА. Питання в тому, хто вправніше буде ними керувати. Колись нам було важко змагатися з окупантами в артилерії, але ми отримали високоточне техніку і почали завдавати критичних для противника ударів. Тобто у них на озброєнні є тисячі «Градів» та снарядів, а нам було достатньо кількох установок HIMARS, аби знівелювали їхню перевагу. 

Росія воює м’ясом і кількістю снарядів. Проте в цій війні переможе той, чиє військо буде більш технологічним та вмілим. БПЛА є цим різновидом технологічного озброєння. Чим більше у нас буде безпілотників – тим скоріше ми їх переможемо. Так ми переб’ємо все їхнє м’ясо. 

Центр підготовки операторів БПЛА «Крук» постійно розвивається. Ми починали трьох інструкторів та чотирьох дронів, а зараз навчаємо користуватися різними коптерами та маємо широкий авіапарк. Сподіваюся, після війни центр й надалі працюватиме й ділитиметься своїм досвідом. Але спочатку давайте переможемо.