Суспільство
Роки – не вирок. Як у Львові люди старшого віку запустили виробництво подушок і адаптуються до життя в сучасному світі
В Україні люди старшого віку часто почуваються некомфортно в цифрових реаліях, а ще – самотньо й нереалізовано. Львівська громадська організація «Золоті Роки» підтримує таких людей: навчає користуватися гаджетами, організовує простори для спілкування й започаткувала виготовлення подушок, де старше покоління себе реалізовує.
Чому літні люди – це золотий фонд нації та як соціальне підприємство допомагає покращити якість життя «золотоліток» – розповідає співзасновниця «Золотих Років» Людмила Гришко.
Мріяла про те, щоб старше покоління мало повноцінне життя
Понад 15 років тому я працювала з дітьми, ми виготовляли з ними різні вироби своїми руками. Відповідно, я багато часу проводила не тільки зі своїми учнями, але й з їхніми бабусями й дідусями, які приводили дітей на заняття й часто допомагали нам. Тоді я помітила, що старше покоління почувається трішки некомфортно в сучасному світі – діти й онуки йдуть далеко попереду, життя стрімко змінюється, з’явилися комп’ютери, телефони й інші гаджети. Людині, яка народилася минулого століття, потрібно докладати зусиль, щоб іти в ногу з часом.
Після 40 років я пішла навчатися в Інститут Громадського Лідерства, де займалася створенням проєктів. Уже тоді думала про те, що багато моїх однолітків із часом зрозуміють, що життя змінилося й потрібно адаптуватися до нових умов: розвиватися, вдосконалюватися, можливо, навіть змінювати професію. Разом з однодумцями ми розробили освітню програму для старшого покоління. Освітня програма «Золоті Роки» вперше була реалізована у 2010 році при Інституті Громадського Лідерства.
А вже у 2014 році ми спільно з Юрієм Дідиком зареєстрували громадську організацію з такою самою назвою – «Золоті Роки». Ми з Юрієм – люди різного віку. У кожного з нас власне бачення розвитку організації, що створює синергію, дає нові ідеї та цікаві рішення, а отже, і гарний результат. Нашою головною мрією було те, щоб люди старшого віку почувалися повноцінними членами суспільства, мали друзів у різних містах України, їздили за кордон. Зараз можемо сказати, що наші мрії здійснилися. Наприклад, ми організували міжнародний фестиваль можливостей для людей старшого віку «Золоті Роки» з партнерами з Польщі, Болгарії, Словаччини, Латвії, Литви, Німеччини та Північної Македонії.
З початком повномасштабної війни стали волонтерами
Основний напрям нашої діяльності – робота з українцями старшого віку. До нас приходять люди, які залишаються наодинці зі своїми проблемами – дружини або чоловіки відійшли у засвіти, діти далеко, онуки вже виросли. Ми організовуємо для них навчальні програми, культурні заходи, майстер-класи, надаємо юридичні консультації.
Людей, яких об’єднує наша організація, ми називаємо «золотолітками». Можливо, для когось це нове слово, однак з великою гордістю можу сказати, що в Україні воно вже прижилося. Є заходи, коли ми можемо залучити 1000 осіб, а є такі, де беруть участь невелика кількість людей. Кістяк нашої групи старшого покоління – це 24 особи, але склад змінюється, наприклад, коли хтось хоче поподорожувати або поїхати в гості до дітей на певний час. Ми не ставимо обмежень і суворих вимог, тому що «Золоті Роки» – це насамперед платформа особистісного розвитку, культурної спадщини, інформаційної підтримки та єднання поколінь.
З початком повномасштабної війни ми стикнулися з новими викликами. Коли почалися бойові дії, ми долучились до волонтерського руху. Довгий час шили спідню білизну для військових, кроїли з ранку до вечора. Це була не тільки підтримка армії, а й внутрішня, на місці, адже люди хотіли бути потрібними в цей важкий для країни час. Також ми організували центр для переселенців, який функціонує й досі, і нині обслуговуємо понад 200 осіб.
Виготовляємо подушки й популяризуємо організацію
Коли ми почали розвивати «Золоті Роки», то хотіли створити для старшого покоління можливості не лише навчання, а й самореалізації. Ми думали над запуском виготовлення такої продукції, з якою асоціюється бабуся: щось зручне, домашнє та практичне. Якось мені в руки потрапила подушка-підголівник. Вона була недосконала, і це наштовхнуло нас на розроблення власної. Виготовили перші екземпляри – й отримали позитивний зворотний зв’язок.
Соціальне підприємство – це частина діяльності «Золотих Років», тому дохід від продукції йде на статутну діяльність. Ми виготовляємо подушки з натуральних тканин, зокрема із ситцю й сатину. Оскільки багато людей мають алергію на пір’я, ми використовуємо антиалергенні замінники. Наші подушки багаторазового використання, їх можна прати.
У нас немає великого цеху та значної кількості швейних машинок, однак нам важливо підтримувати виготовлення наших подушок. Нині ми почали розробляти нові моделі – у нас з’явилися подушки-іграшки у вигляді котів. Це прекрасний подарунок, який одразу викликає посмішку та гарний настрій. Наша продукція – це також і спосіб популяризувати організацію. Хочемо, щоб про нас знали й бачили, що старше покоління є на ринку, що ми активні.
Пішли всією командою навчатися на Платформу соціальних змін
Коли я дізналася про Платформу соціальних змін, то зрозуміла, що на правильному шляху. Я була не зовсім людиною бізнесу, мені бракувало цих знань. Успішне підприємництво – це злагоджена робота команди, де кожен відповідає за свій напрям. Тому ми й пішли навчатися всією командою і взяли участь у двох програмах. Окрім сильних знань, ми отримали підтримку менторів. Їхня віра та розуміння нашої діяльності були дуже важливими для нас.
Читайте також: У захваті навіть Клопотенко. Львівська «Майстерня мрії» створює чай і допомагає молоді з аутизмом. Як це працює
У рамках програми ми відвідували онлайн-модулі й виконували домашні завдання, навчання тривало близько трьох місяців і проходило в декілька етапів. Вдячні нашому ментору Ігорю Дмитришину, який багато допомагав, даючи конструктивну критику та слушні рекомендації. Під час навчання ми отримали велику кількість різнопланової корисної інформації.
Ризики роблять нас сильнішими
До Платформи соціальних змін я боялася ризиків, однак уже в процесі навчання цей страх зник. Наша команда усвідомила, що ризики – новий досвід, який робить нас сильнішими, і прийшов час через наші вироби популяризувати себе як громадську організацію, показати те, що ми можемо. І ми ризикнули. Ризики – це ще й те, що завжди прописується в кожному проєкті, але не завжди розуміли, наскільки вони можуть вплинути на результат. Раніше ми також писали «війна, землетрус, епідемія», але тільки тепер дійсно усвідомлюємо, що це означає, і навчилися ці виклики долати.
Завдяки Платформі соціальних змін ми закупили обладнання для нашого невеликого соціального підприємництва: оверлок, парову машину, швейні машинки, ножиці – усе, що було потрібно для роботи. Ми дуже вдячні за цю підтримку, бо придбане обладнання стало основою нашого робочого комфорту. Адже коли в процесі виготовлення речей тобі все зручно, то й усе вдається значно легше.
Задоволення від роботи – запорука хорошого результату. Якось я запитала у «золотоліток»: «Яке правило № 1 кравчині?». Хтось відповів: «Спочатку треба змастити швейну машинку». Я сказала: «Це справді важливо, але то вже пізніше. А що слід зробити перед цим?». Потрібно привітатися з машинкою, погладити її, знайти спільну мову. Дуже важливий настрій – якщо приходите в гарному гуморі, ви спокійні та врівноважені, віддаєте себе роботі й техніка вас слухатиметься. А якщо приходите творити без настрою, то, можливо, краще зайнятися чимось іншим: наприклад, повирізати витинанки.
«Золотолітки» – золотий фонд нації
Наша організація недаремно називається «Золоті Роки», адже старше покоління – це золотий фонд нації. Вони є носіями життєвого досвіду, професій, які відмирають, і ремесел, які втрачаються. Бабусі й дідусі зберігають українську культурну спадщину. Наприклад, вишивку – як окреме мистецтво, яке дуже шкода буде втратити.
Нещодавно пані Христина презентувала нашій групі переселенців свої вироби – вишиванки з орнаментами з різних регіонів. Багато хто з цих людей не був знайомий з вишиванкою, але їм вона дуже сподобалася. Ми організували їм лекції про це мистецтво, а тепер плануємо створення вишиванок разом. Більшість переселенців ніколи не шили й не вишивали, але вони хочуть зробити для себе вишиванку.
Ми багато говоримо про те, що дітям слід більше знати про своїх бабусь і дідусів та різним поколінням треба мати спільний простір для неформального спілкування. Коли ми провели такі зустрічі, то зрозуміли, що люди незалежно від віку мають подібні думки, але, наприклад, вдома не завжди є можливість їх проговорити. Хочеться, щоб діти усвідомили, що бабуся та дідусь – це цінність, яку варто берегти. Це коріння нації.
Публікацію підготовлено у рамках спецпроєкту «Інновації та милосердя: історії успішних соціальних підприємств України». Спецпроєкт реалізовано за підтримки Платформи соціальних змін та Фонду Renovabis (Німеччина). Платформа соціальних змін – це інноваційна інфраструктура, спрямована на підтримання новаторів для громади та розвитку екосистеми соціального підприємництва, більше про діяльність – на сайті організації.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Як молодь навчилася впливати на рішення влади
«Ми хочемо, щоб наша молодь була досвідчена, кваліфікована та знала, як комунікувати з органами місцевого самоврядування (ОМС), тому вирішили допомогти їм у цьому», — каже Наталія Чумак.
«У молоді є багато цікавих ініціатив, але вони, на жаль, не знають, куди з цим звернутися. Їм важливо знати, як співпрацювати з різними інституціями для успішної реалізації ідеї. На одному з тренінгів, ми залучили мера Анатолія Вершину та депутата Андрія Чернецького. Вони розповіли, як формується бюджет міста, коли краще приходити з ініціативами та, як можуть допомогти молоді з працевлаштуванням», — каже Наталія.
Які проєкти вдалося реалізували, а що ще у планах
«Ми вже запланували реалізацію одного з проєктів, який буде спрямований на допомогу в протидії з дезінформацією. А на найближчі плани — це психоемоційна підтримка молоді. Також будемо проводити ще схожі навчання, адже бачимо зацікавленість у них. Якщо будуть запити на певні тренінги — наша команда з радістю допоможе молоді».
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Тягали відрами воду з колодязя, щоб полити город
«Тягати відра води з колодязя або джерела вручну, особливо коли тобі вже далеко за шістдесят — це не просто неприємно, а й фізично важко».
Вибухи пошкодили водопроводи, знищили насосні станції та очисні споруди
Екскаватор-навантажувач незамінний під час аварій
«Раніше, як тільки труба лусне, ми могли чекати тижнями, поки привезуть техніку та людей для ремонту. А тепер екскаватор приїхав, викопав яму буквально за пів години, і майстри одразу взялися за роботу», — розповідає чоловік.
Допомагають жителям у важкі зимові місяці
«Зараз ми виграли грант на встановлення сонячних батарей на лікарню. У сонячний день такі системи можуть виробляти до 250 кВт електроенергії. Цього вистачить, щоб забезпечити електрикою критично важливі відділення», — каже заступниця міського голови Охтирки.
Коментарі
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
«Обробляли поля біля лінії фронту й навіть в окупації»
«Ми зрозуміли, що чекати допомоги потрібно не один місяць. Вирішили, що можемо допомогти собі самі».
«Думали свої землі розмінувати, а вийшло, що розміновуємо й сусідні поля. Зараз у нас 47 людей працюють у підприємстві, серед них 19 саперів. Ми продовжуємо відправляти людей на навчання, щоб збільшити кількість саперів і брати участь у програмах розмінування, які дає держава».
Як проходить розмінування
«Сапери за півтора року своєї роботи не мали поранень. Коли вони бачать щось небезпечне, наприклад, розтяжки, то викликають ДСНС і разом з ними все ліквідовують».
- На поле виїжджає група з п’яти демінерів, їхній командир, інженери, медична сестра, машина швидкої допомоги та автомобілі для перевезення обладнання.
- Спочатку група розбиває табір, у якому окремо стоїть «швидка» та столи для перегляду ситуації на полі з квадрокоптера.
- Потім демінерам проводять інструктаж, і тоді вони обстежують території навколо замінованого поля. Далі місцевість загороджують спеціальними прапорцями з червоно-білою стрічкою, щоб туди ніхто не заходив.
- Група демінерів з командиром шеренгою виходить на поле. За одним демінером ідуть двоє інженерів, які стежать за технікою безпеки та контролюють, щоб міни чи снаряди не здетонували. Вони проходять метр за метром з міношукачами. Небезпечні предмети позначають на мапі та ставлять біля них прапорці. Після цього вирішують, що робити далі, — виносити міни з поля чи викликати ДСНС або військових саперів.
«Підприємство працюватиме ворогам на зло»
«Мої поля межують з Донецькою областю. Зараз до Покровська приблизно 52 км, а ви знаєте, яка там ситуація. Ракети та дрони через наші землі постійно літають у бік Дніпра, Павлограда, Харкова. Якщо наступ піде далі, то ми станемо на захист, як у 2022 році — будемо боротися разом зі Збройними силами України. Ми все робимо для того, щоб росіян не пустити на територію Харківської області».
Коментарі