Робота, яка повертає до цивільного життя. Історії ветеранів, які знайшли підтримку в «Аврорі»

Повернення до цивільного життя часто стає новим викликом для ветеранів. А робота — те, що може допомогти знайти нові сенси й реалізуватися. Це не лише джерело доходу, а й важлива частина реабілітації, яка дає відчуття долученості до спільноти і приналежності до змін у країні.

У мережі мультимаркетів  «Аврора» працюють над системною програмою підтримки ветеранів. Компанія підтримує військових та допомагає їм адаптуватися у цивільному житті. Уже понад 150 ветеранів працюють  в «Аврорі». #ШОТАМ зібрав історії про те, як робота стає точкою опори.

Ігор Злобинець

водій навантажувача логістичного хабу мережі «Аврора» в Полтаві

Повернутися до роботи — стало фінальною точкою в адаптації

Я закінчив кафедру військової підготовки Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. У березні 2023 року був мобілізований і потрапив до 37 окремої бригади морської піхоти. 

Служив командиром взводу мінометної батареї. До осені 2023 року ми працювали на Донецькому напрямку, потім на Херсонському, де брали участь в штурмі плацдарму на лівому березі Дніпра. 

За весь час служби мені тільки один раз вдалось зайти в «Аврору». І знаєте, що я там купив? Чорні сонцезахисні окуляри, арахіс у шоколаді й енергетик — найкращі мої покупки того дня.

Мені було складно повернутися до цивільного життя. За час військової служби звикаєш жити у постійному стресі, така собі «кортизолова залежність». Перші дні було важко заснути, та й загалом дивно не мати потреби кудись бігти й на щось реагувати. Мене виручила фізична рутина по дому та сім’я.

Потім з’явилась потреба повернутися до роботи — це стало фінальною точкою в адаптації. Я трудоголік, тому зануритись в роботу — мій спосіб відволіктись. 

Після служби я ненадовго повернувся на попередню роботу, проте швидко звідти пішов. Подруга, яка вже працювала в «Аврорі», надіслала вакансію і написала: «Спробуй!». Рекрутери швидко зі мною зв’язались, і вже наступного дня проходив співбесіду. Рішення працювати тут ухвалив миттєво.

Під час екскурсії складом мене вразило, що все було сучасним і технологічним. А ще кількість «плюшок» від компанії. Крім офіційного працевлаштування, знижки, бонуси та більше можливостей для ветеранів. Уже скористався додатковими днями відпустки за статус учасника бойових дій. 

Ще розвозка — я живу на іншому кінці міста, і тому тепер не хвилююсь, як доїхати на роботу та після неї. Та найбільшою перевагою в роботі є гнучкий графік. Після служби набагато більше ціную вільний час.  

Поліна Босенко

адміністраторка проєктів Development & transformation retail в мережі «Аврора» 

Я можу досягнути чогось великого

Мій тато — кадровий офіцер, і я завжди хотіла бути, як він. Планувала навчатися у військовому виші, але за станом здоров’я не склалося. 

На початку лютого 2022 року, коли почались новини про можливе вторгнення, я підійшла до тата і сказала: «Хочу записатись у резерв ТРО. Ти не проти?». Тато подивився на мене і відповів: «Ні». А вже з початком вторгнення ми з татом і братом дружно пішли до військкомату, залишивши на маму наших котиків і собачок. Вперше змогли разом сісти за стіл через 8 місяців.

Коли я йшла служити, мені було 19 років, і я не розуміла, які є посади. Чомусь думала, що буду стрільцем. Але після розподілу в частини стала діловодом служби пально-мастильних матеріалів і довгий період займалася документацією. 

Згодом мене перевели в стрілецьку роту, де я стала гранатометницею. Після лікування займалася рекрутингом у частині. Служила лише на Сумському напрямку, хоча і він виявився травматичним для мене.

Моя історія з «Авророю» почалася три місяці тому. Насправді про зміну роботи я задумалася ще раніше, коли звільнилась з військової служби. Повернулася на довоєнне місце, але паралельно шукала вакансії. І наприкінці вересня цього року знайшла роботу, яка мені сподобалась. Так усе й почалося.

Як і багато українців я добре знала «Аврору» — заходила купити щось по знижках, на кухню, а ще я власниця собаки, тому купувала там іграшки та одяг.

Мені завжди хотілося розвитку, — як кар’єрного, так і особистого. Я бачила, як зростає мережа: відкриваються магазини, з’являються нові товари. До того ж тут працюють мої знайомі, тому я розуміла, що ця компанія дає можливості. 

Коли прийшла у колектив, то виникла підозра, що їх попередили про те, що я ветеранка. Вони спілкувались зі мною обережно. Тема моєї служби поступово піднімалась. Дуже люблю своїх колег, і якщо ви це читаєте, знайте: я дійсно вдячна за той період. 

В «Аврорі» є додаткові можливості для ветеранів, окремий супровід — це насправді дуже важливо. Я відчуваю себе в компанії ніби під теплою ковдрою, де комфортно, тепло і безпечно.

Я вже почала вчити англійську і компанія повністю компенсує навчання. Також скористалась безкоштовною юридичною консультацією і сесіями з психологом — дуже раджу. Тому всім ветеранам, які зараз шукають роботу, скажу чесно, — це місце однозначно того вартує.

Віталій Демочко

фахівець відділу трансформації в «Аврорі»

Робота — це спосіб бути причетним до змін в країні

Я кілька років пропрацював у школі, згодом трохи у продажах — шукав себе. І врешті в реалізувався «Аврорі». У січні виповнилося п’ять років, як я працюю тут.

Після школи контраст відчувався сильно, бо школа — це величезна неповоротка система. В «Аврорі» все інакше — тут усе летить і несеться. Тому першим враженням було: «Ого, вау! Класно сюди потрапити!». 

Я прийшов у компанію 5 січня 2021 року, а вже 7 дізнався про онкологічний діагноз у мами. У благодійному чаті «даруй_добро_вільно» відкрили збір, до якого долучилось багато людей. Для мене це було шоком, що вони розділили цей важкий час з абсолютно новою людиною у компанії. 

Через деякий час я вже працював керівником проєктного офісу роздробу. Але почалося вторгнення, і вже з цієї посади я «побіг» десь в напрямку війни.

У перший же день повномасштабного вторгнення я записався до ТРО, на другий день — пішов у військкомат. Мене спонукали два питання до себе: що я зробив для того, щоб окупація не прийшла в мій дім? І що я скажу своєму дорослому синові, коли він спитає, де я був у цей час?

На початку березня 2022 року мені зателефонували з військкомату і сказали, що чекають зранку. Компанія мені допомогла з базовим екіпіруванням і закривала збори. А ще дуже здивувався, коли перший місяць у війську прийшла не тільки зарплата військового, а й від «Аврори» — це було дуже приємно. 

Спочатку пробував себе водієм, тоді став оператором коптера. Трохи пізніше перекваліфікувався у командира відділення: тут вже мої знання, як вчителя географії стали у пригоді. Ми служили на Ізюмському напрямку, аж до визволення Харківщини. Потім були у Бахмуті. 

Після служби я навіть не розглядав для себе інших варіантів, ніж повернутися в «Аврору», до свого звичного життя, до своєї команди, у свою компанію. Ба більше, я навіть дружину загітував влаштуватися до нас.

Повернення до цивільного життя далося легше завдяки роботі. А ще мені допомогла можливість розвиватися. «Аврора» повністю компенсує ветеранам вивчення англійської, а також інше навчання, тому зараз здобуваю освіту в Українському католицькому університеті. Це дуже цінно, адже багатьом ветеранам потрібно буде перенавчатися, здобувати нову освіту, отримати нові навички. 

За ці п’ять років змінювалося і моє сприйняття компанії. Спочатку це була просто нова робота, пізніше — місце, де можна чогось навчитися. Після демобілізації — це спосіб долучитися до змін в країні, а зараз — місце, яке впливає на майбутнє. 

Ці три історії показують, що повернутися до цивільного життя легше, коли тебе підтримують та допомагають. Ветеранська політика — це про справжню турботу, довіру й рівність можливостей. У мережі «Аврора» послідовно вибудовується культура підтримки, заснована на живому контакті, розумінні та взаємній повазі. 

До того ж у грудні 2025 року компанія відкрила вакансії для маломобільних ветеранів. Робота підійде людям, які відповідальні, уважні, володіють базовими навичками роботи з комп’ютером та готові до нових знань. В «Аврорі» своєю чергою забезпечують усім необхідним технічним обладнанням і організовують навчання. Таким чином в компанії створюються умови, у яких кожен ветеран і ветеранка можуть працювати та реалізовувати себе.