Різні умови, спільні проблеми. Як подолати конфлікти між переселенцями «першої» і «другої» хвиль

З листопада 2022 року у 14 областях України працюють фахівці із взаємодії з громадою громадської організації КримSOS. Переважно це переселенці. Дехто з них живе у місцях компактного проживання (МКП). Їхня головна задача – в процесі спілкування з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) дізнаватись їхні потреби та перенаправляти до партнерських організацій, в яких їм можуть допомогти. А проблем там дійсно вистачає: з роботою, житлом, грошима.

Та чи є конфлікти між тими, хто вимушено переїхав після 2014 року, і тими, хто покинув домівку після 2022? Мої колеги вважають, що відчувається певне незадоволення рівнем підтримки. Мовляв, коли 8-9 років тому довелось переїжджати, для переселенців не виділяли житло, було не настільки багато гуманітарних та фінансових програм. 

Різні умови переміщення, спільні проблеми

Дев’ять років тому, вперше за часів незалежності нашої країни, ми усі зіштовхнулись із війною та явищем масового внутрішнього переселення людей. Законодавство щодо переселенців та тимчасово окупованих територій розробляли з нуля, досить хаотично, скоріше як реакцію на проблеми. У перші роки ухвалені закони не були врегульовані, було багато прогалин. Зокрема, переселенці не могли голосувати на місцевих виборах, довідка ВПО не була безстроковою і людям доводилось її поновлювати, відмічаючи своє місце перебування. З часом ці недоліки були виправлені й переселенцям «другої» хвилі вже простіше відстоювати свої права. 

Спільною проблемою для усіх переселенців різних років залишається тема житла. На кінець лютого 2015 року, за підрахунками Міністерства соціальної політики, в Україні офіційно було 1,1 млн внутрішньо переміщених осіб. За рік приблизно 14 000 ВПО розмістили у 300 місцях компактного проживання (МКП) – це 0,8% від усієї кількості переселенців. Інших людей розселяли волонтери, або ж вони орендували квартири своїм коштом. 

У лютому 2022 року переселенцями стали вже 4,9 млн осіб, їх кількість зараз зросла до понад 6,2 млн людей. Під МКП переобладнали школи, садочки, гуртожитки, обладнали нові модульні містечка. Регіональні координатори КримSOS за пів року відвідали 416 центріву 15 областях, де розміщували переселенців. Десь у МКП разом проживали переселенці «першої» та «другої» хвилі. Найчастіше між ними траплялися суто побутові конфлікти, які виникають у будь-якому приміщенні типу гуртожитку. 

Чутливою для деяких ВПО різних років є тема фінансової допомоги. Переселенцями 2014 року на «на покриття видатків на проживання» платили 442 гривні адресної допомоги (постанова Кабміна № 505 від 1 жовтня 2014 року). У березні 2022-го її скасували, та натомість уряд ухвалив постанову № 332: замість «адресної допомоги» переселенцям почали виплачувати допомогу на проживання (2 тисячі гривень для дорослого та 3 тисячі – для дитини чи людини з інвалідністю). Та не всі ВПО «першої хвилі» змогли отримати ці гроші. Якщо люди переїхали в умовно безпечні регіони та їм раніше скасовували соціальну допомогу – виплати не поновлювались. 

Ці та інші фактори можуть спричиняти суперечки між переселенцями «першої» та «другої» хвиль. Найбільше невдоволення зустрічаємо серед тих, хто й досі потребує підтримки: пенсіонери, багатодітні родини, малозабезпечені люди. Але відкритих конфліктів та протистоянь у нашій роботі не було. 

Шлях подолання конфліктів між переселенцями

КримSOS співпрацює з понад 200 громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами, більшість створили саме переселенці для переселенців. Частина з них працює з першого року війни, інші – об’єднались вже після початку повномасштабного вторгнення. Активісти цих спільнот роздають тонни гуманітарної допомоги, знаходять де поселити людей, надають юридичні консультації та психологічну допомогу. 

Подібні організації – наочний приклад, як переселенці намагаються розв’язати проблеми ВПО та приймаючих громад. Тому на обміні досвідом, підтримці та згуртованості має будуватися комунікація між людьми, які були вимушені змінити своє місце проживання. Бо люди, які рятувалися від війни у 2014 році, чудово розуміють переселенців «другої хвилі». 

Ось декілька ідей та прикладів, що можна робити переселенцям різних «хвиль» переселення, аби гуртуватись, а не розділятись. 

1. Ділитись своїм досвідом чи просити про допомогу

Якщо переселенець шукає квартиру, має проблеми із працевлаштуванням або не знаєте, як влаштувати дитину у садок, – розпитайте про цей досвід інших переселенців. Бо це спільні проблеми ВПО різних років переселення. 

Найпростіший варіант – написати у місцеву спільноту переселенців, де часто публікують і можливості для навчання, і оголошення про роботу, і пропозиції від земляків. Серед подібних груп у фейсбуці: «Полтава-Самодопомога», «Донецькі Київські», «Переселенці», «Переселенці у Запоріжжі» тощо. 

2. Якщо не подобається щось – спробуйте змінити 

Можна нескінченно сваритись одне з одним, накопичувати образи чи невдоволення. Але що це змінить у ситуації, в якій усі ми з вами зараз живемо? Від початку повномасштабного вторгнення кількість переселенців зростає, а ресурси у держави та громади навпаки зменшуються. 

На жаль, немає чарівної палиці, що допомогла б розв’язувати наші проблеми у суспільстві. Проте є активісти, які готові говорити про них, штурхати представників влади та об’єднуватись заради змін. 

Наприклад, самі вирішили побудувати собі житло переселенці з громадської організації «Спільна справа» на Вінниччині. Вони об’єднались у житловий кооператив. Власним. коштом зводять будинок на 105 квартир, 70% з яких будуть належати родинам ВПО, інші – військовим. Зараз будівництво на фінальній стадії, але активісти витратили сім років для оформлення безоплатної ділянки від міської влади, розробку та узгодження усіх документів. 

3. Організація спільного відпочинку 

Спільні справи та спільний досвід зближують людей. Похід на спектакль, організація жіночого клубу, дитячих свят чи прибирання у парку – будь-який захід допоможе познайомитися. 

Наприклад, волонтерська спілка «Поруч» у Києві щотижня проводить для дітей ВПО різні творчі заходи. Організовує все команда із 126 волонтерів, і більшість із них – саме переселенці «першої» та «другої» хвиль. Та й самі засновники ініціативи – Русана Шарлай та Богдан Гридін – переїхали до Києва зі сходу України у 2014 році. 

Поради щодо організації соціальних проєктів, реєстрації громадських організацій можна подивитись на ютуб-каналі «Громади України». 

4. Рухатися далі 

Соціальні виплати – це непогана допомога, але на ці гроші зараз важко вижити. У пошуках роботи допомагають в Центрі зайнятості вільних людей. Також різні громадські організації пропонують вакансії, гранти на навчання ВПО чи перекваліфікацію – їх шукайте на Громадському просторі, Гурті, у телеграм-каналі «Крезюме вакансії» та «Можливостях» від ШоТам. 

Можливо, коли вже втрачати нічого – найкращий час змінити професію чи опанувати нові навички. Рухатись далі, подолати сумніви, невпевненість допоможуть і волонтерські психологічні служби: Lifeline Ukraine, Національна психологічна асоціація, онлайн-платформа «Розкажи мені» та інші. 

Без ілюзій 

Це тільки декілька ідей, що можуть допомогти подолати напругу в комунікації між переселенцями. Ситуації доволі різні, тож однаково корисних рішень ніхто не може надати. Гадаю, в сьогоднішніх реаліях найкраща порада – позбавитись ілюзій, що ситуація в країні зміниться на краще сама собою. Для цього потрібні зусилля громадянського суспільства та держави, тобто нас із вами. 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка Анни Дерев’янко. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.