Випускники інженерного факультету Сумського державного університету Віталій Липовий і Дмитро Казнієнко успішно розвивають власні підприємства: один отримує з усієї України замовлення на обробку металу, інший допомагає бізнесу та домівкам ставати енергонезалежними. Що їх об’єднує? Підхід до вирішення будь-яких завдань — підприємці кажуть, що цього їх навчили ще в університеті.
Чому Віталій замість практики на заводі взявся ремонтувати навантажувач, а Дмитро після випуску вирішив робити бізнес на сонячній енергії — розповідаємо далі.
Реальна робота замість практики на заводі
Віталій Липовий вступав на інженерний факультет із золотою медаллю. Каже, міг обрати на бюджеті будь-яку спеціальність, але зупинився на гідравлічних машинах — про цей напрямок добре відгукувалися знайомі випускники. До того ж, він вважав галузь розвиненою в Україні, тож очікував, що легко працевлаштується.
Інакше склалося в Дмитра Казнієнка, який теж прийшов на інженерний факультет. Вступні іспити він склав не надто добре, та й платити за навчання не міг, тому пішов туди, де залишилися бюджетні місця, і так теж опинився на гідравліці.
Обидвоє згадують, що під час навчання мали чимало практики, хоча перші два роки присвятили загальному інженерному курсу — фізиці, математиці й іншим предметам, — і лише потім почали заглиблюватися у профільні дисципліни.
«Нам показували, що це прикладна галузь, і вона не може бути обмежена лише лабораторними чи лекціями», — розповідає Віталій Липовий.
Хлопець швидко зумів застосувати знання на практиці: після третього курсу, коли одногрупники розійшлися на практику по місцевих заводах, він узявся ремонтувати знайомому вилковий навантажувач, яким підіймають палети.
«Він мені казав: “Бери, займайся. Якщо за літо поставиш на ноги, то і грошей заробиш, і реальний досвід отримаєш”. Треба було поєднати двигун внутрішнього згоряння з гідравлічними деталями. Завдання не дуже складне, але для третього курсу серйозне. Все літо я там провозився, але навантажувач досі працює», — каже Віталій.
Попри літні канікули, він консультувався з викладачами щодо матеріалів і температурних режимів. Цю ініціативність запам’ятали — уже на старших курсах Віталій разом з викладачами розробив агрегат, який на всеукраїнському конкурсі наукових робіт у Харкові посів перше місце.
Дмитро ж упевнений, що головне, чого навчила кафедра, — розв’язувати будь-які задачі: інженерні, математичні, життєві, бізнесові. Він розповідає, що такий підхід до практичного навчання в університеті був системним: «Студент не має досвіду й самостійно не може створити корисний продукт чи послугу. Тому кафедри, факультети створюють умови й шукають замовників, аби людина могла реалізувати проєкт». Цей принцип працював і в аспірантурі, де Дмитро на замовлення підприємств випробовував різні типи насосів.
Вирішили працювати на себе
Віталій теж вчився в аспірантурі, а пізніше ще й працював в університеті. Каже, що за п’ять років наукових досліджень та щоденної практичної роботи за верстатами зрозумів — з таким багажем знань іти на завод буде кроком назад. Тому він вирішив спробувати працювати на себе.
У 2015 році чоловік відкрив ФОП. Родичі повірили в нього й допомогли — дали ділянку землі під майстерню та гроші на верстати. Разом з товаришем Віталій почав займатись механічною обробкою металів — виготовляти шестерні, редуктори та зубчасті передачі, які використовують у промисловому обладнанні й сільськогосподарській техніці:
«Замовляємо сировину — метал, пластик, чавун — і виготовляємо виріб. Спершу пул замовників формувався складно — треба було тримати 20+ клієнтів, аби мати потрібне завантаження».
Однак за півтора року підприємство вийшло на потрібні показники.
Дмитро після аспірантури кілька років працював на підприємстві з продажу промислового обладнання. Згодом зрозумів, що робота на когось не дає розвиватися так, як йому хочеться, тож у 2018 році вирішив зайнятися альтернативною енергетикою — встановлювати сонячні електростанції — й заснував компанію Inteleng.
Обидва зізнаються, що аби створити бізнес, вчилися на своїх помилках.
«Ти маєш продати себе як фахівця, щоб тебе послухали й довірилися, — пояснює Дмитро. — Для мене репутація значно важливіша, ніж можливий профіт на будь-якому проєкті, тому я краще не братимусь, ніж дуритиму людей чи робитиму неякісно. Коли тобі повірили, якісно виконуй свою роботу й чесно заробляй гроші».
Віталій каже, що після старту власної справи довелось розбиратися з усім самостійно — від бухгалтерії й податків до пошуку клієнтів. Хоч класичні методи, як-от реклама в інтернеті, не були надто ефективними, обидва бізнеси швидко знайшли свою нішу завдяки відгукам клієнтів та якісній роботі.
Найвищий рівень — вміти передати навички
За сім років команда Віталія Липового виросла від двох людей до шести. До нього також часто приходять студенти — і заробити, і повчитися. У компанії готові ділитися досвідом, адже, на думку чоловіка, українському ринку справді бракує якісних інженерів.
Компанія починала з локального ринку, але згодом замовлення почали надходити не лише з Сум, а й зі Львова, Харкова, Дніпра та Херсона. Також два роки бізнес тісно співпрацював із «Запоріжсталлю». Віталій каже, що ця співпраця дозволила повірити — їхній рівень уже перевершив середній:
«Відгуки замовника й особливості деталей, які ми виробили, довели, що ми пройшли точку, коли справа може посипатися. Для себе відзначив — я вже фахівець».
Для Віталія найвищий рівень майстерності — це розумітися на процесі від проєктування до монтажу, можливість виконати завдання самостійно, а потім ще й пояснити його команді та організувати роботу:
«Можна все життя робити один молоток і не розвиватися, а можна знаходити золоту середину для різних завдань: сьогодні ці принципи допоможуть зробити молоток, завтра — циркулярку, а післязавтра — систему охолодження ядерного реактора».
Сонячна енергія стане must have
Дмитро Казнієнко з командою Inteleng встановлює сонячні електростанції як для бізнесів, так і для приватних будинків. У 2024 році компанія майже вийшла на рівень прибутку, що був до повномасштабного вторгнення.
«Сонячні панелі — це вже не екзотика. За кілька років вони стануть must have, й електростанції будуватимуть усі — і власники маленьких продуктових магазинів, і мегапідприємства зі стабільним споживанням електроенергії», — говорить підприємець.
Попит на сонячні станції зокрема зростає через відключення електроенергії та її вартість. Така система окупиться за три-п’ять років — що більша потужність проєкту, то швидше він окупається. За словами Дмитра, вартість мережевої електроенергії зростатиме, а сонячна електростанція фіксує ціну кіловата на рівні півтори-дві гривні на найближчі 20 років.
«Мережева сонячна електростанція (без акумуляторів) коштує від 3 тисяч доларів, гібридна (з акумуляторами) — від 6 тисяч доларів. Для великих будинків гібридна станція на 30 кВт може коштувати й до 30 тисяч. Система працює щонайменше 15-20 років, але деяким нашим станціям вже по чотири роки, й ми жодного разу не їздили на обслуговування — вони добре працюють», — розповідає чоловік.
Компанія також встановлює системи безперебійного живлення. На відміну від зарядних станцій, їхні гібридні системи працюють автоматично, тому власники не помічають відключень:
«Сонячні панелі на балконах не ставимо, бо це не має сенсу. Для квартири краще поставити «безперебійник» з якісними акумуляторами — це коштує 2-3 тисячі доларів».
Дмитро не вважає, що його підприємство робить щось особливе, адже сонячні панелі не виготовляють в Україні — компанія їх закуповує та збирає станції. Та клієнти більше орієнтуються на якість роботи й відгуки.
«Коли стабільно та якісно робиш свою роботу, люди починають тебе радити іншим. Завдяки позитивним відгукам клієнтів формується гарна репутація, яка притягує нові замовлення. Для мене успіх — це коли проєкт виконаний якісно, ми заробили, а клієнт отримав бажаний результат», — впевнений підприємець.
Технічна освіта — чудовий старт для бізнесу
Попри такий різний досвід, підприємці кажуть, що саме в університеті змогли сформувати підхід до бізнесу. Тут вони не лише навчилися теорії, а й отримали практичний досвід роботи з реальними замовленнями.
«Університет навчив головного — як підійти до розв’язання будь-якого питання. Коли маєш цей фундамент, то можеш впоратися з різними викликами», — вважає Віталій Липовий.
Багато навичок підприємці змогли опанувати після своїх помилок. Втім, бізнесмени переконані, що треба хотіти розвиватися, — якщо студент наполегливо вчиться, шукає практику й прислухається до викладачів, технічна освіта може стати чудовим стартом для власного бізнесу.
Фото надали герої статті.
