Суспільство
Притулок для речей: як старий гардероб зробить вас благодійником
Стати благодійником, віддавши старий одяг, тепер легко можна в одній харківській крамниці.
Стати благодійником, віддавши старий одяг, тепер легко можна в одній харківській крамниці. Засновниця соціального магазину “Ясна річ” щомісяця передає близько 5000 гривень та торби з одягом на благодійність. У цьому притулку для старих речей є ще й взуття, книги, аксесуари та іграшки.
Крамниця підтримує не тільки нужденних, а й різні проекти, у яких недостатньо фінансування для запуску. Засновниця магазину Наталія Рябуха вирішила піти далі і створити “Центр дарування”, де кожен бажаючий може прийти і взяти собі речі першої необхідності.
Наталія Рябуха
Засновниця крамниці “Ясна річ”. Підприємницькою діяльністю займається ще з 2010 року. Також є головою ГО “Мереф’янська альтернатива” і тренером з соціального підприємництва.
Притулок для старих речей
Ідея нашого магазину “Ясна річ” полягає в тому, що люди можуть прийти і віддати сюди одяг, взуття, книги, аксесуари та будь-які інші речі. Це такий притулок для одежі, яка вже не потрібна її власникам. Що ми робимо далі? Частину одягу продаємо, а 90% сортується і віддається в організації, які допомагають нужденним. Це можуть бути і бездомні, і багатодітні сім”ї, і лікарні, і притулки.
Щомісяця нам вдається зібрати і передати на соціальні проекти 2000-5000 гривень. Ми намагаємось підтримувати відомі ініціативи у Харкові, такі як ЕМАУС, “Лікарняні клоуни”, День музики та інші. Якщо проекту для реалізації не вистачає невеликої суми коштів – звертаються до нас.
Про наші заслуги можна дізнатись зі сторінки у Фейсбук. Там публікуємо звіти, щоб люди, які віддають одяг, впевнились у тому, що речі дійшли до адресата.
Назва “Ясна річ” співзвучна з нашою місією – робити прозоро і зрозуміло справу, яка принесе користь суспільству.
Ми відмовились від пластикових пакетів. Загортаємо покупки у папір, у крайньому випадку – у вже використаний целофан, якщо покупець не проти. Наша крамниця намагається поширювати культуру свідомого споживання. Постійно проводимо майстер-класи з переробки старих речей у нові, лекції про те, як купувати менше і гарно виглядати при цьому. Проте головна мета – благодійність.
“Приносьте одяг, як для кращої подруги”
Основний дохід крамниця отримує від продажу тих 10% одягу. Частина прибутку йде на власні витрати, а частина на підтримку проектів.
Нещодавно ми почали вести статистику, яка показала, що 240-360 людей щомісяця приносять речі у крамницю. Насправді, ми вважали, що до нас приходить менше, тому були дуже зворушені і здивовані.
Ми просимо передавати речі, як для кращої подруги. Головний принцип – одяг та взуття мають бути чистими та цілими. Але ми ж не перевіряємо одяг на вході. Під час сортування вже можемо побачити речі, які навіть віддати неможливо. Приносять і взуття з відклеєною підошвою, рвану нижню білизну, шкарпетки з різних пар. Ми були б раді, що такі речі можна було утилізувати, але поки не знайшли спосіб.
Влітку приносять шуби, а взимку сарафани
Більша частина речей йде у благодійні організації, у нас немає місця, де це все зберігати. Тому просимо приносити одяг по сезону: взимку – куртки чи теплі светри, влітку – сарафани чи футболки. Але частіше трапляється навпаки. Люди перебирають гардероб в кінці сезону і виходить, що у нас восени багато літніх речей.
У нас ви можете купити одяг, як в секонд-хенді. Але це речі не привезені з-за кордону, їх передають харків’яни. Кожен має розуміти, що, приносячи або купуючи річ, ви стаєте частиною глобальної місії.
Є речі від однієї гривні. Але все залежить від одягу. Буває, якісь гламурні дівчата принесуть дорогі брендові шуби чи взуття, яке можна продати за 1000 гривень. А нещодавно у нас був розпродаж, де всі літні речі коштували 10 гривень.
Починали з допомоги переселенцям
Перший свій магазин “Шафа добрих речей” ми відкрили ще в 2014 році. На той час у місті було багато переселенців, яким ми, так само як і пів-Харкова, допомагали речами. Робили все, що могли.
Через два роки, коли все трохи заспокоїлось, ми зрозуміли, що магазин може отримувати прибуток. Частина людей, які були з нами на початку, працюють і зараз. Але вже за зарплату. Ми намагаємось забезпечувати робочі місця переселенцям, або багатодітним мамам. Але вони не можуть працювати повноцінно весь тиждень. Тому робимо графік і хтось працює два, хтось – три дні.
Коли крамниця повноцінно працювала, ми вирішили відкрити ще й другу. Для цього звернулись у Фонд Східна Європа, який реалізував проект з підтримки соціального підприємництва у співпраці з Childfund Deutschland e.V. за кошти Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина. Завдяки підтримці від Фонду ми отримали обладнання у крамницю на сумму 125 000 гривень. На відміну від того, як це було на початку: ми тягнули з дому ящики, робили якісь полиці, бо намагались зекономити якомога більше.
Від крамниці до хабу
У крамниці не дуже багато місця і нам стає вже затісно. Тому зараз шукаємо приміщення під великий соціальний хаб – “Центр дарування”.
Є багато людей, які насправді потребують допомоги. Всі ж бачать бабусь та дідусів, які бідно одягнені, і їм потрібні хоча б якісь речі. От їм хочеться допомогти. Але благодійні організації не працюють з ними. Ми ж проводили ярмарки, куди приходили люди пенсійного віку і брали речі, але зовсім мало.
Тому хочеться зробити такий центр, куди б могли приходити люди і брати собі одяг. Речей багато і проблема у тому, щоб вони дійшли до тих, кому дійсно необхідні.
Ще одна ідея цього центру – швейно-ремонтна майстерня. По-перше, завдяки їй ми могли б створювати додаткові робочі місця для людей пенсійного віку. По-друге, приносять багато класних речей, але з певними дефектами. Я розумію, що молодим людям не хочеться ремонтувати, або немає на це навиків. А якщо одяг трохи підлатати, то можна продати за хороші гроші.
Але поки це лише на рівні ідеї. Єдина перешкода на шляху до створення омріяного центру – немає приміщення. Самі ми не потягнемо. Приміщення 150-200 кв. м. коштує дорого, а у нас і так йде багато витрат на утримання двох магазинів. Якщо знайдеться спонсор на приміщення, то ремонт і інші витрати ми готові взяти на себе. А далі плануємо відкрити ще кілька точок крамниці у місті, щоб можна було утримувати центр самостійно.
Потреба у нашій роботі є. Ми є такою ланкою, куди з легкою душею можна принести речі і знати, що вони підуть у потрібне місце. Так ми всі разом робимо одну справу.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соціальне підприємництво як інноваційний механізм вирішення питань суспільного розвитку», що реалізується Фондом Східна Європа та громадською організацією ChildFund Deutschland e.V. і є частиною програми «Сприяння розвитку міжсекторного партнерства в цілях захисту інтересів дітей: долучення ВПО до активних учасників процесу». Проект виконується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Точка зору, відображена у цій публікації може не співпадати з точкою зору Фонду Східна Європа, ChildFund Deutschland e.V. чи Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина.
Коментарі
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі