Протидія насильству та гендерна рівність: як документальне кіно використовують в українській системі пробації

Основна мета реформи пенітенціарної системи в Україні – перетворити виконання кримінальних покарань на такі, що гарантуватимуть безпеку в суспільстві і водночас допоможуть засудженій людині уникнути повторних злочинів.  Успіх реформи зокрема залежить від розвитку пробації – системи наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються до засуджених. У наглядовій пробації забезпечують альтернативні види покарань без ізоляції – громадські роботи, корекційні та освітні програми. У пенітенціарній – створюють програми підтримки та ресоціалізації для тих, хто готується до звільнення. 

За даними Державної установи «Центр пробації», у першому півріччі 2021 року на обліку перебувало понад 90 тис. осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, понад 4 тис. – потребували підготовки до звільнення.

Ефективність пробації залежить від дієвих інструментів для ресоціалізації засуджених. Працівники пенітенціарної системи проходять навчальні тренінги, вивчають досвід іноземних колег, розробляють та впроваджують новітні пробаційні проєкти. Одним із таких інструментів є кіноклуби медіапросвіти з прав людини Docudays UA при установах кримінально-виконавчої служби. Нині в Україні діє понад 100 таких кіноклубів. У їх колекції – понад 140 документальних стрічок, зокрема лауреатів та призерів міжнародних конкурсів.

У межах адвокаційної кампанії «Докудейз» «Задля зменшення рівня злочинності шляхом ресоціалізації засуджених», організованої для підтримки реформи пенітенціарної системи, два кіноклуби при виправних установах ініціювали тематичні заходи – покази та обговорення фільмів з Мережі DOCU/CLUB. Водночас обидві команди доклали чимало зусиль, щоб покази були максимально інтегровані у розвиток програм для успішної ресоціалізації засуджених.

Як це працює в Житомирській області

Команда кіноклубу при Житомирському районному відділі філії Центру пробації розробила методичні рекомендації для ефективної роботи кіноклубів при уповноважених органах з питань пробації.

Їхня мета, за словами модераторки Ліни Бабич, показати документальне кіно як один з інноваційних методів роботи, що поглиблює співпрацю з партнерськими організаціями та волонтерами задля позитивних результатів у роботі з клієнтами пробації (особами, до яких застосовують наглядові або соціально-виховні заходи). Робота над рекомендаціями тривала впродовж шести місяців. У її межах були організовані покази та обговорення документальних стрічок за участі експертів, волонтерів, громадських активістів.

Одним із перших став показ фільму української режисерки Аліси Коваленко «Домашні ігри». Він про 20-річну Аліну, яка прагне потрапити до національної жіночої збірної України з футболу, та смерть матері змушує її робити вибір між сім’єю і мрією. Улюблене заняття допомагає героїні іти вперед попри перешкоди. За словами модераторки, стрічка викликала жваве обговорення: клієнти пробації ставили себе на місце дівчини та пробували вирішити, що б вони обрали у подібній ситуації.

Найбільше зацікавлення у клієнтів пробації викликала тема офіційного працевлаштування. У фокусі – можливості професійного навчання та послуги, які можна отримати у Центрі зайнятості. А також – проблема торгівлі людьми та рабства у сучасному світі, яку обговорили на прикладі документальної стрічки «Раби» Давіда Ароновіча та Ханни Хейльборн. В основі анімаційного фільму – історія двох дітей з Судану, яких вдалося врятувати Комітету протидії викраденню жінок та дітей (CEAWC). У цьому контексті представники Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги розповіли як убезпечити себе від неприємних ситуацій на заробітках за кордоном.

Ліна Бабич розповідає, що через тиждень після показу один із глядачів звернувся з проханням влаштувати йому консультацію у Центрі зайнятості. «Спочатку ми влаштували онлайн-розмову, потім він ходив до Центру, де отримував направлення до роботодавців. Попри те, що хлопець не мав вищої освіти, невдовзі йому вдалося влаштуватись на офіційну роботу самостійно», – розповіла вона.

Крім офіційного працевлаштування, клієнтів пробації турбують теми самореалізації та протидії шкідливим звичкам. У нагоді стала стрічка «Перукарська воля» режисерів Фінлі Претселла та Едріена МакДовалла про змагання з перукарського мистецтва серед ув’язнених, яке допомагає головному герою переосмислити своє минуле. Після показу глядачі знайомилися з діяльністю організацій, які допомагають подолати залежності та спілкувались з колишнім наркозалежним. А присутній під час обговорення психолог допоміг проаналізувати поведінку героїв стрічки та травми, яких вони зазнали у дитинстві, і які могли негативно вплинути на їхнє подальше життя.

«Найбільше наших клієнтів пробації вразив фільм про домашнє насильство «Лізо, ходи додому». Стрічка мала відгук у всіх глядачів. Більшість з них були очевидцями подібних ситуацій або у власних родинах, або у родинах близьких» – розповідає модераторка кіноклубу.

Фільм литовської режисерки Оксани Бураї про дівчинку та її матір з алкозалежністю у кіноклубі переглядали разом з працівниками соціальних служб, організації «Перспектива» та Центр безоплатної вторинної правової допомоги. Обговорення відбувалось навколо основних ознак і форм домашнього насильства, юридичних та правових наслідків його вчинення та діяльності організацій, що надають допомогу потерпілим. Також учасниці та учасники дискусії говорили про вплив стосунків у родині на подальшу долю людини, її моделі поведінки у дорослому житті.

Нині методичні рекомендації з організації роботи кіноклубів при органах пробації чекають схвалення керівництва. Команда кіноклубу поширює досвід серед колег – працівників інших філій Центру пробації на Житомирщині. Упродовж осені їм вдалося провести шість тренінгових кінопоказів.

Досвід Кременчуцької виховної колонії

У кіноклубі колонії взялися за практичне втілення програми Курсів з підготовки до звільнення для неповнолітніх, частиною якої стали покази та обговорення документальних фільмів. За словами Олени Удовицької, модераторки кіноклубу та заступниці начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи, мета проєкту – запровадити дієву систему запобігання правопорушень серед неповнолітніх та об’єднати зусилля правоохоронних органів і громадських ініціатив. 

Учасниками Курсу з 8-ми тематичних модулів стали 12 підлітків, які готуються до звільнення. Теми відповідали ключовим ризикам та потребам засуджених неповнолітніх. Серед них – підготовка до звільнення, здорові стосунки, освіта та працевлаштування, активне дозвілля, збереження та зміцнення здоров’я, безпечна поведінка та життєві цілі.

«Данило нещодавно звільнився. Він сирота, вдома його чекала опікунка. Підліток – учасник Курсів підготовки до звільнення. Ще в колонії він успішно здав ЗНО. Зараз навчається за спеціальністю «моторист-зварник». Хлопець розповідає, що саме модулі «Освіта, навчання та працевлаштування», «Підготовка до звільнення» допомогли визначитись із  пріоритетами у житті. Освіта для нього стала на перший план» – розповідає Олена Удовицька. Під час адвокаційних заходів хлопці проходили тренінги з профорієнтації, вчилися шукати роботу онлайн на сайті Державної служби зайнятості. Також розглянули проблему трудової міграції на прикладі фільму Олени Федюк «Заробітчанський шлях». 

Стрічка оповідає про прощу – 10-денне піше паломництво до духовного центру у Зарваниці на Тернопільщині, яке організовують українські трудові мігранти та їхні сім’ї. Після перегляду вихованці колонії познайомилися з основами трудового законодавства та різновидами порушення трудових прав, зокрема заробітчан. Підлітки обговорили причини для вимушеної роботи за кордоном та поділилися історіями своїх знайомих і близьких щодо можливостей самореалізації в Україні.

У межах Курсу вихованці колонії говорили про невід’ємні компоненти здорових стосунків – конструктивну взаємодію з іншими, уміння вирішувати конфлікти, просити про допомогу та коректно відмовляти. Ця тема виявилась для них найцікавішою. «Вихованці стикаються з цим щодня: коли спілкуються з родиною та друзями, навчаються або працюють, комунікують з колегами, проводять свій вільний час, будують плани на день, тиждень або місяць» – пояснює модераторка.

Одним із найскладніших став модуль на тему збереження та зміцнення здоров’я. На думку Олени Удовицької, це пов’язано з термінами, з якими підлітки або стикалися вперше, або щодо яких мали певні стереотипні уявлення – репродуктивне здоров’я, інфекції, що передаються статевим шляхом, контрацепцію. На цьому ж модулі вони знайомилися з поняттями «емоційного інтелекту», «психічного здоров’я», визначали особистісні якості успішної людини та поняття «успіху». А також поговорили про те, що має негативний вплив на здоров’я та як цього можна уникнути.

Про те, як досягти успіху в спорті, підлітки дізнались при перегляді стрічки «Чемпіонка» Мате Барта. Вона про 14-річну ромку Ванешу з бідної родини, яка готується до престижного боксерського поєдинку і не зважає на перешкоди. Наполегливість у втіленні своєї мрії демонстрував і 10-річний Джованні, головний герой стрічки Астрід Буссінк «Джованні та балет на воді», який прагнув стати учасником чемпіонату Нідерландів з синхронного плавання, яке вважають суто жіночим видом спорту.

Вихованці вчилися виявляти свої інтереси і здібності, розподіляти вільний та робочий час. За словами модераторки, навички з планування дозвілля виявилися дієвими для підлітків після їх звільнення. «Діма проходив Курси підготовки до звільнення. Говорить, що у перший місяць після звільнення в пригоді стали навички раціонального розподілу свого часу, вміння розставляти пріоритети та правильно комунікувати з людьми. У вільний час займається спортом, яким захопився саме в колонії, відвідує тренажерний зал», – розповіла вона. До речі, спорт – один із ефективних і улюблених способів активного дозвілля у колонії, адже саме за ініціативи вихованців на території установи функціонує футбольна секція.

Одне із занять стосувалось прав жінок і чоловіків, відмінностях в умовах праці і кар’єрному розвитку, розподілу обов’язків під час виховання дітей та у побутових справах. А підставою для дискусії став фільм Елін Йонссон «Боротьба Джамали» – про талановиту співачку і сильну жінку, яка через власну творчість розповідає світові історію депортації кримських татар та про сучасну анексію Криму.

Після перегляду вже згаданого фільму Оксани Бураї «Лізо, ходи додому» про домашнє насильство, вихованці колонії говорили про те, як могли б бути вирішені проблеми у родині головної героїні, які права дитини були порушені та чи може суспільство допомогти у цій ситуації. Підлітки спробували окреслити основні помилки, яких припускаються батьки при вихованні дітей, та надати поради одне одному як майбутнім батькам. Важливим частиною дискусії стало обговорення проблемних ситуацій у стосунках між батьками і дитиною, та якими мають бути поведінка і формат спілкування між ними.

Програма Курсів з підготовки до звільнення для неповнолітніх досі на розгляді – наразі у Департаменті з питань виконання кримінальних покарань аналізують результативність проведених модулів.

Дізнатися більше про діяльність мережі DOCU/CLUB можна на офіційній сторінці проєкту у фейсбуці. А щоб відкрити власний кіноклуб, достатньо подати заявку на сайті та пройти безкоштовне онлайн-навчання.

Кампанія зі зменшення рівня злочинності шляхом успішної ресоціалізації засуджених – на підтримку реформи пенітенціарної системи реалізується Мережею кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA у межах проєкту «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!», що фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.

Авторка: Анна Яценко, фахівчиня з медіакомунікацій, культурологиня