«Держава — це не хтось інший, а і я теж», — з цим усвідомленням Катерина Фролова полишила успішну кар’єру за кордоном і повернулася з Лондона в Київ, щоб будувати майбутнє країни.
Після восьми років роботи в топових міжнародних компаніях вона почала опановувати нову сферу — пройшла навчання для майбутніх цифрових лідерів, занурилась у державний сектор і взялася за зміни.
Катерина Фролова
керівниця напрямку пілотування інновацій у Global Government Technology Centre in Kyiv
Відчула мотивацію ще більше допомагати своїй країні
Я переїхала жити в Лондон у 2021 році, до цього мешкала в Дубліні та Парижі. На переїзд у Лондон спонукала робота в компанії Twitter (тепер Х), а згодом у — Snapchat. Я працювала у відділах Sales і Partnerships manager. Ці позиції сформували моє бачення того, як працює бізнес.
З початком повномасштабного вторгнення займалася волонтерством — зокрема, стала співзасновницею організації, яка надсилала гуманітарну допомогу в Україну. Також ми сформували ком’юніті українців, які приїжджали в Лондон, і допомагали їм адаптуватися. Проте менш ніж за рік я зрозуміла, що людям вже не так потрібна гуманітарка, як раніше, тож почала думати, як ще можу бути корисною.
Я відчула внутрішню мотивацію ще більше допомагати своїй країні
Хотіла долучитися до формування процесів у державі, щоб впливати на верхньорівневі процеси.
Тоді на конференції я познайомилася зі своєю майбутньою керівницею. Вона розповіла про Координаційний центр розвитку сімейного виховання та догляду, який займається реформою догляду та підтримки сімей і супроводжує дітей, яких повернули з депортації в росії та на тимчасово окупованих територіях. Мені ця місія видалася соціально важливою, тому я переїхала назад в Україну.
Попередній досвід у великих американських компаніях дав мені бачення того, як працює бізнес, і навчив ефективного управління — я зайшла в структуру та вивчила її правила. Коли ж перейшла в державну сферу, зрозуміла, що середовище абсолютно інше, й правила інакші.
Навчання, яке формує нове покоління цифрових лідерів
У мене був досвід цифровізації, але не було практики у створенні продуктів для державної сфери. Тому коли побачила, що Мінцифри ініціювала проєкт CDTO Campus для навчання майбутніх цифрових лідерів України, одразу подалася.
Це тривало дев’ять місяців, і ми вчили, як цифровізувати державу: будувати команду, мотивацію, структурувати процеси, розбиратися в державних реєстрах і кіберзахисті.
Такі освітні проєкти є важливими для України, бо вони формують спільноту із фахівців, які впроваджують зміни. Цифровізація — це одна з пріоритетних сфер в державному секторі. Важливо, щоб рівень компетенції був високий, бо це потім впливає на загальну спроможність України впроваджувати зміни та інновації.
Якщо у вас є бажання розвиватись у сфері цифровізації, особливо як державний управлінець, то кращого місця для навчання немає. Це унікальна можливість — на потоці у всіх різний професійний досвід, але всіх об’єднує спільна мотивація.
Усе залежить від нас самих
У сфері соціальної політики я працювала півтора року. Основне, що вдалося втілити, — це dity.gov.ua, тобто єдина державна платформа про усиновлення та сімейні форми виховання. Її головна мета в тому, щоб більше дітей були виховані в родинах, а не в інтернатних закладах. Платформа стала першим інформаційним ресурсом про те, які ще бувають сімейні форми виховання.
Також я з командою працювала над технічними вимогами та плануванням концепції інформаційно-аналітичної системи «Діти». Вона відстежує процес усиновлення, сімейних форм виховання та допомагає фахівцям Служби у справах дітей.
Окрім цього, за ці півтора року мені вдалося вивчити міжнародний досвід, який я використовувала на практиці у сфері соціальної політики, провести дослідження з фахівцями служби у справах дітей, щоб розробити ефективну концепцію платформи.
Тепер я стала керівницею пілотування інновацій у Global Government Technology Centre in Kyiv — у нову сферу ввійшла два місяці тому. Метою мого напрямку є створення платформи для пілотування GovTech інновацій в Україні у різних сферах: освітній, медичній, аграрній тощо.
Тобто це теж позиція, спрямована на підсилення нашої країни, але в інноваційному секторі, — ми популяризуємо імідж України як інноваційної держави. Хочемо запустити щонайменше два-три пілотні проєкти на розв’язання основних проблем у пріоритетних напрямках.
Хочемо показати світу, що Україна не тільки гідно проходить цей складний час, але й конвертує цей досвід у знання, якими може ділитися з іншими країнами.
Моя особиста мотивація з дня початку повномасштабного вторгнення й до сьогодні — це мати цінність для рідної країни. Я хочу, щоб Україна розвивалася, була незалежною, вільною та сильною державою.
Я вісім років провела за кордоном і ніколи не планувала, що повернуся жити в Україну. Але з повномасштабною війною зрозуміла, що держава — це не хтось інший, а і я. Якщо кожен буде йти до позитивних змін і робити щось у межах своїх можливостей, у нашому суспільстві буде значне покращення.
