Суспільство
Посмертний донор урятував ногу 17-річного Кирила (ВІДЕО)
17-річний Кирило дивом вижив після наїзду фури, але був надвисокий ризик ампутації. Завдяки донору та унікальній австрійській методиці, яку в Україні задіяли вперше, Кирило не лише встав на ноги, а і станцював із мамою вальс на випускному.
Про унікальний випадок розповідає ШоТам.
«Коли я побачила його на узбіччі дороги, у мене стало серце на секунду. Я думала, він мертвий…», — Юлія Шульга, мама.
17-річний Кирило вижив після наїзду фури, але врятувати його ногу шансів майже не було… Та ось, через пів року, він на своїх двох танцює з мамою на випускному.
Читайте також: Як обернути усі свої вміння на допомогу країні? Дружина ветерана з Волині лікує людей з фронту через коней, етнічний одяг та психологію
Ногу Кирила врятував посмертний донор та австралійська методика, яку вперше задіяли в Україні. А почалося все торік, у жовтні. Кирило проходив повз припарковану фуру, аж раптом вона рушила.
«Водій побачив у заднє дзеркало, на мені була біла кофта. Він побачив, що я лежу, й зупинився. Якби не було тієї білої кофти, він би переїхав мене повністю», — Кирило Шульга, пацієнт.
Фура наїхала прямо на хлопця: струс мозку, перелом, травма коліна… А з ноги зняло шкіру. Коли Кирила доставили до лікарні Святого Миколая, він був непритомний.
«Головне, щоб нога була. А так, лікарі все зроблять. Вірив у лікарів», — Кирило Шульга, пацієнт
Ризик ампутації був великий, та лікарі з усіх сил боролися за ногу хлопця. Потрібна була пересадка шкіри, в Україні для цього зазвичай використовують свинячу. Однак Кирило став другим неповнолітнім в Україні, якому зробили пересадку від посмертного донора. Таке покриття ефективне та більш природнє для людини.
Хлопцеві провели понад 20 операцій, але з’явилася інша складна проблема. Через травму змінилася анатомія ноги, тепер нерви були розташовані близько до шкіри. А це — загроза нестерпних болей у хлопця в майбутньому. Аби запобігти цьому, лікарі задіяли революційну технологію — покриття рани синтетичним полімером.
Це дуже коштовний матеріал, його в якості гуманітарної допомоги доставили до України американці.
«Це така, як губка, яка кладеться на рану і проростає в нього власними судинками, стає його новою дермою, вона залишається в нього назавжди», — Леся Стрілка, опіковий хірург.
Технологія спрацювала, нерви Кирилові вдалося закрити. Весь цей час мама вірила: він стане на ноги і станцює з нею на власному випускному. І її бажання здійснилося. Кирило знов може ходити. Попереду — тривале розроблення коліна. Але головне — хлопець знову на своїх двох.
«Нога зараз не згинається до кінця і трошки ще не розгинається до кінця. Боремося із цим!», — Кирило Шульга, пацієнт
Нагадаємо, в Україні вперше виконали спліт-трансплантацію печінки: орган розділили і пересадили малюку та дорослому.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
Про зміну назви
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...