Суспільство
Подорожуємо Прикарпаттям: сім неймовірних місць, які точно вартують уваги
Якщо ви бажаєте ближче доторкнутися до Гуцульщини, вам точно варто поїхати в подорож до Прикарпаття, Івано-Франківська область. Регіон відомий своїми неймовірними водоспадами, скелями та островами. Місцевий колорит не залишить байдужими навіть туристів, які вже кілька разів бували в цих місцях. Пропонуємо підбірку семи місць, які точно варто відвідати у цьому регіоні.
Скелі Довбуша
Якщо ви турист, який полюбляє гірські схили, то точно чули про «Скелі Довбуша». Це дійсно унікальна пам’ятка історії та природи, розташована за три кілометри від села Бубнище на Івано-Франківщині. На висоті у 668 метрів над рівнем моря ви можете насолодитися краєвидами неповторних за своїми формами каменів, що нагадують дивовижних істот. Глибокі темні ущелини, потаємні ходи та стежки не залишать нікого байдужим.
За переказами, у XVII–XVIII століттях тут таборували опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, — які використовували печери під сховище. Це місце назвали на честь легендарного опришка Олекси Довбуша. Поруч зі скелями чимало гостинних колиб, де туристи можуть поїсти й відпочити.
Як дістатись: треба доїхати з Івано-Франківська рейсовим міжміським автобусом до Болехова, а далі 15 кілометрів автостопом чи пішки, або їхати на авто до підніжжя скель.
Манявський водоспад
Неподалік однойменного села на гірській річці Манявка розташувався одним із найкрасивіших і найбільших водоспадів України. Висота падіння води там становить приблизно 18 метрів, вона спадає вниз трьома каскадами. Манявський водоспад є унікальною пам’яткою природи. Водойма розташувалася в ущелині, через це тут затишно і приємно в будь-яку пору року.
Читайте також: Де відпочити на вихідних? Сім унікальних місць Херсонщини, які варто відвідати кожному
Туристи можуть не тільки помилуватися його красою, а й скупатись у невеличкому озері біля підніжжя водоспаду. Кажуть, що воно має цілющий ефект, а ще там можна набути нових життєвих сил. У давнину це місце вважалося містичним, нібито тут проводили язичницькі обряди. А за розповідями місцевих, вночі біля водоспаду можна почути спів німф.
Як дістатись: автомобілем до села Підгір’я, а потім до села Солотвин і звернути на Маняву, далі пішки.
Галицький національний природний парк
Це приблизно 14 тисяч гектарів території поблизу містечка Галич — колишнього центру Галицько-Волинського князівства. Сюди приїжджають, щоб насолодитися мальовничою природою з чистим повітрям, дикими тваринами, озерами та річками.
Парк також може похизуватися лісовими урочищами, різноманіттям ландшафтів, карстовими скелями та печерами. А через всю територію парку протікає величний Дністер. Тут мешкають приблизно п’ять тисяч видів тварин, з яких 355 видів хребетних: комах, денних й нічних метеликів, жуків. Відкритий протягом цілого року, він є ідеальним місцем для відвідування любителями природи.
Як дістатись: з Івано-Франківська можна доїхати автомобілем або потягом до станції в місті Галич.
Острів Інь-Янь
Така назва — не випадкова. Візуально ці два невеличкі острівці на річці Дністер, що входять до Національного природного парку «Дністровський каньйон», дуже схожі на китайський символ інь і янь. Як стверджують місцеві жителі, два клаптики землі утворилися на межі Івано-Франківської та Тернопільської областей у 1969 році після сильної повені. Відтоді острів не зникає, попри погодні негаразди та численні паводки. Кажуть, що на острівцях панує справжня гармонія, яка надихає туристів і дає їм неймовірні сили.
Побачити острів можна і з висоти пташиного польоту, і для цього навіть не потрібно мати квадрокоптер. Достатньо лише піднятися на гору зі сторони села Литячі. Інь-Янь разом із Дністровським лиманом постане як на долоні. Головне — не потрапити у часи, коли каньйон огортає туман. Якщо плануєте добратися до острова на човні чи катамарані, пам’ятайте про безпеку, адже течія з обох сторін водойми досить швидка.
Як дістатись: доїхати можна на автомобілі або автобусам. Для цього з Івано-Франківська або Тернополя треба відправлятися до сіл, які розташовані поруч з каньйоном (Хмелева, Михальче, Литячів).
Яблуницький перевал, Яблуниця
Це транспортна артерія, яка з’єднує Івано-Франківську та Закарпатську області. Це місце манить туристів за оглядові майданчики на висоті в 931 метр над рівнем моря, звідки відкривається неймовірний краєвид на гори Говерлу, Петрос та Свидовецький хребет.
Читайте також: Не сумна Сумщина, або які місця області варто відвідати кожному
Окрім виду на гірські масиви, це місце відоме своїм сувенірним ринком. Тут ви зможете придбати традиційні гуцульські речі, як-от, вовняні шкарпетки та вишиванки, та ще й вдосталь наїстися карпатських страв. Місцеві також називають перевал «татарським», бо у XIII столітті цим шляхом до Європи йшла монголо-татарська орда.
Як дістатись: на авто трасою Львів — Рахів, також з Івано-Франківська в напрямку Яблуниці щогодини їдуть автобуси.
Поляна кохання у Яремче
Це ще одне місце, оповите стародавніми легендами. Через свою часткову схожість з формою серця цю галявину назвали «Поляною кохання». Хоча місцеві жителі пов’язують назву з легендою про гуцульську дівчину, яка кинулася зі скелі через зраду коханого.
Читайте також: Тернопільський Таїланд та віадук: 7 неймовірних місць файної області
Туристам це місце цікаве через прекрасні краєвиди та джерело мінеральної води, насиченої сірководнем. Вважається, що ця водойма цілюща — особливо корисна для хворих на виразку, гастрит, коліт та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Хоча запах у води — доволі специфічний.
Як дістатись: на авто або автобусі до Яремча, а звідти потрібно піднятися до скелі на березі Прута, приблизно за кілометр від водоспаду Пробій, вище за течією.
Екоферма «Вікінги Карпат»
Якщо ви ніколи не каталися на конях німецької спортивної породи й не бачили кіз африканських порід, це місце вам має сподобатися. Ферма розташована у мальовничому карпатському селі Шевченкове, її створили переселенці з Донеччини. Туристи тут можуть також спробувати подоїти кіз чи постригти овечок і взяти собі трохи шерсті як сувенір. Також на екофермі можна випити свіжого молока і придбати екопродукти — козячий сир та масло. Особливо відпочинок тут сподобається дітям, адже вони зможуть погратися з маленькими козенятами.
Як дістатись: з Івано-Франківська можна доїхати на авто (73 км). А ось зі Львова їздять електропоїзди приміського сполучення Львів — Лавочне, Львів — Мукачеве та автобус Львів — Славське.
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не в Україні. Та він лишився її вірним сином, продовжував говорити українською й назавжди вписав своє ім’я у світову історію.
Як Любомир повпливав на майбутнє світових технологій, дослідили у ШоТам.
«Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний»
Любомир Романків народився в 1931 році в сім’ї вчительки та правника у Жовкві Львівської області. Його батьки були активними в громадському житті, якийсь час навчали сина вдома. Згодом він вступив у Львівську гімназію. Але дитинство закінчилося швидко — фронт Другої світової невпинно посувався до домівки Любомира.
«Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з’явилися списки тих, хто має бути розстріляний наступного ранку. У тих списках був мій батько, котрий працював адвокатом у Жовкві. Його встигли вивезти, а мене, сестру та маму вивезли наступної ночі. Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний», — пригадував Любомир Романків.
Хлопцю було всього 13 років, і попереду на нього чекало ще багато перешкод. Сім’я переїжджала часто — побувала в Польщі, Словаччині, Австрії, жила в таборі для біженців. А після закінчення війни вони осіли в Канаді, де Любомир почав навчатися в українській католицькій школі:
«Мої знання з фізики, хімії, технологій та інженерії були набагато вищі, ніж у моїх канадських однокласників».
Але родині доводилося виживати, і паралельно з навчанням хлопець ще й працював. Спочатку мріяв про фах архітектора, але можливості вступити на такий факультет не було, тому Любомир обрав хімічну інженерію в Університеті Альберти. Щоб заробити на вступ, йому довелося копати на заводі рови для труб.
«Це була дуже важка праця, у мене буквально не було сил повечеряти. Тоді я мав лише одну думку: будь-якою ціною я маю вступити до університету, щоб не працювати фізично все життя», — пригадував Любомир.
«Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали»
Після університету Любомир влаштувався на роботу в місцеву металургійну компанію. Перший з багатьох його винаходів стався саме там — хлопець вигадав хімічний спосіб видобування цинку з руди, що був набагато простіший і дешевший, ніж на підприємстві:
«Я не зміг переконати інженерів і керівників тієї фірми, що ці винаходи розв’язують проблеми та їх варто розробляти. Вони жартували: “От що ти знаєш, якщо ти лише два роки тому закінчив університет?!”. Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали».
Декан місцевого навчального закладу рекомендував Любомира найкращим університетам Штатів — так молодий науковець подався до Массачусетського технологічного інституту. Там продовжив роботу над винаходом з видобування цинку та в 1962 році отримав докторський ступінь.
«Мою технологію використовують у видобуванні цинку вже майже 40 років», — ділився Любомир.
Науковець підшуковував роботу в США — у нього було аж 16 пропозицій. З усіх він обрав ІВМ (International Business Machines). Найважливіший винахід Любомира Романкова був попереду.
«Так з’явилася Apple»
«Щоразу, коли ви натискаєте кнопку “Пуск”, якась частинка в комп’ютері, яку я винайшов, уже активізувалася й працює для вас», — казав Любомир Романків.
І це справді так, адже в списку винаходів науковця аж 68 ідей! Завдяки його наполегливості й вірі в результат компанія Apple зараз така, яка вона є:
«Стів Возняк був одним з тих, хто купив у нас такий п’ятидюймовий диск, і, як він сам сказав, у своєму гаражі бавився, як сполучити процесор з цим диском. Він це показав Стіву Джобсу, а той умів гарно продавати. Так з’явилася Apple».
Що це за винаходи? Спочатку комп’ютер складався з двох елементів: процесора та пам’яті. Магнітні голівки для плівок, що зберігали інформацію, виготовляли дуже повільно (це було дорого і складно), а Любомир вирішив використати свої знання з хімічної інженерії та металургії:
«Замість 30 головок на площі 5×5 сантиметрів я продукував приблизно тисячу таких головок. За дві години можна було зробити кілька тисяч магнітних головок. Кожна з них була однакова, менша за 1/4 людського волоска. Спосіб записування інформації став дешевим і швидким».
Але це не був одномоментний винахід — знадобилося 3 роки, щоб все запрацювало. Попри прогресивність ідеї, Романків не називав її на свою честь:
«В електроніці є багато людей, що винайшли важливі речі, але ніхто не додає своє прізвище до винаходу. Я міг би заявити, що це “головки Романкова” — науковці між собою так колись говорили. Але мені здається, що людина понижує себе, якщо хоче назвати щось своїм ім’ям».
У 70-х Романків мав ще одну ідею, але так її й не втілив, — це мав бути невеличкий комп’ютер, який можна носити в кишені, сполучений з мозком певним чіпом, щоб «запам’ятовувати» інформацію одразу на диск. З цієї ідеї тоді посміялися, але невдовзі й вона може стати реальністю, чи не так?
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, я це робив»
У його будинку була велика бібліотека з українськими виданнями — і довоєнними, і тими, що з’явилися після відновлення незалежності України. Новини Любомир читав також українською, а не англійською. Попри те, що чоловік більшість свого життя прожив не в Україні, йому вдалося зберегти свою національну ідентичність. Він не раз пригадував «правило» свого дому: «Переступаєш цей поріг — ти вступив до нашої України. Тут говорять лише українською».
Вперше на батьківщину йому вдалося потрапити в 70-х роках: спочатку він читав лекцію в Москві, а тоді йому дозволили відвідати Київ і Львів:
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, запрошений як українець і винаходи, зроблені українцем, а не, наприклад, канадцем чи американцем, я це робив. І тому говорив рідною мовою».
Любомир пригадував, що за ним постійно стежили, і він з великими труднощами зміг зустрітися з родиною у Львові — для цього виходив з чорного ходу готелю.
«Я припускав, що мене можуть підслуховувати або підглядати за мною. Тому коли увійшов до номера, став шукати настінні гачки, на яких нічого не висить. Так я й знайшов на одній стіні такий гачок і повісив на нього свій капелюх», — розповідав українець.
Після 1991 року Любомир часто навідувався на батьківщину: читав лекції в університетах, розбудовував український «Пласт», членом якого був з 1940-х (спочатку підпільно).
За життя Любомир Романків отримав багато нагород. Зокрема його портрет розмістили в Залі національної слави США поряд з портретом Стіва Джобса. Помер винахідник у червні 2024 року. А світ досі користується його винаходами й не завжди здогадується, що це справа рук і світлого розуму саме українця.
Освітня платформа uBoost, що безплатно підтримує молодь з малих міст і сіл, презентувала блокнот «Самотворці». У ньому зібрали реальні історії підлітків, які мріють про власну справу.
Про це повідомили uBoost.
Що відомо про ініціативу
Кожен, хто задонатить 650 гривень, отримає примірник блокнота і допоможе зібрати 80 тисяч гривень на мінігранти для переможців проєкту «Створюй ТУТ! Старт в підприємництві та кар’єрі». Кошти підуть на реалізацію першого мінібізнесу підлітків.
«Кожен примірник — це шанс для підлітка запустити свій перший мінібізнес. Цей блокнот — про тих, хто тільки починає. Про молодь, яка мріє, вчиться, ризикує. І запускає свої перші проєкти — попри війну, брак ресурсів і страх»‚ — написали в uBoost.
Читайте також: 11-річний хлопчик із Данії зібрав понад 8 000 доларів на допомогу українським дітям
У вересні команда uBoost планує випустити оновлену версію блокнота «Самотворці», яка міститиме історії підлітків, що реалізували свої ідеї завдяки мінігрантам. До нього ввійдуть зокрема такі ініціативи: облаштування логопедичних кімнат, запуск екологічних проєктів, створення одягу, організація хабів для молоді та інші.
Підтримати молодь можна за посиланням.
Нагадаємо, що українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка uBoost
Суспільство
28 квітня в Києві відбудеться благодійна подія «pls communicate responsibly: психологічний нетворкінг». Івент організовує платформа pleso у партнерстві з фондом «Вовки да Вінчі», ADASTRA CINEMA та Squat17b.
Про це повідомили організатори.
Що буде на заході
Перед подією учасники пройдуть коротке тестування на тип особистості та отримують браслети з кольоровим маркуванням, щоби полегшити комунікацію.
Спікерка івенту — психологиня та співзасновниця pleso Анна Ліссова. Вона розповість про внутрішні потреби, зв’язок з іншими та бар’єри у спілкуванні.
Під час події також відбудеться благодійний аукціон. Усі зібрані кошти передадуть на підтримку батальйону «Вовки да Вінчі».
Читайте також: У центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО)
Як відвідати
Захід розпочнуть 28 квітня о 18:00 у просторі Squat 17b за адресою: Терещенківська, 17Б.
Вхід на подію вільний, але необхідно попередньо зареєструватися за посиланням.
Нагадаємо, що Лебіга, Магучіх, Байдак та інші долучаться до виставки «Третє дихання» у Києві: як відвідати.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Squat 17b
