Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Не сумна Сумщина, або які місця області варто відвідати кожному

Опубліковано

Туристичні місця на Сумщині можуть здивувати навіть вибагливого туриста. Сумська область може позмагатись за місце у топі туристичних місць із закордонними курортами. Тут є мальовничі луги, ліси, ріки, джерела лікувальної води, а також унікальні історико-культурні пам’ятки різних епох. Тому пропонуємо вам познайомитись з Сумською областю ближче.

Шпилівка – Сумська Швейцарія

Всього за 16 кілометрів від Сум знаходиться унікальна місцина – село Шпилівка. В народі його називають “сумською Швейцарією”, бо воно оточене сімома пагорбами. Основна частина села розташована у яру за 1,5 кілометри від річки Псел.

Тут збереглися унікальні палеонтологічні об’єкти яким вже понад 30 мільйонів років та археологічний комплекс VIII — XIV ст. у складі городища, двох селищ та курганного могильника. А ще тут є Лиса гора на якій, за словами місцевих, ніколи не росли дерева. Це є ласе місце для фотографів та любителів активного відпочинку, які використовують схили для польотів на парапланах та лижних спусків взимку.

Як дістатись: від Сум до Шпилівки можна доїхати навіть велосипедом. А ще сюди їздять автобуси.

Шелехівське озеро

Саме на Сумщині знаходиться найдавніше озеро України. Шелехівське озеро виникло на дні глибокої, вкритої лісовою рослинністю балки на правому березі річки Псел ще за часів льодовикового періоду. З висоти пташиного польоту озеро нагадує розігнуту підкову із “зеленою цяткою” острівця посередині. Площа озера невелика – усього 7 гектарів. Вода в ньому чиста, прозора та дуже холодна. А ще місцеві кажуть, що вода озера має цілющі властивості.

Читайте також: Тернопільський Таїланд та віадук: 7 неймовірних місць файної області

Окрім того, тут можна помилуватись і неймовірно гарною природою навколо. Адже поруч з озером розташувався заказник місцевого значення “Шелехівський”. На берегах ростуть берези, верби, вільхи, вздовж яких можна знайти ожину, малину. Біля озера немає великої кількості туристів, тому сюди варто їхати, щоб побути з природою наодинці.

Як дістатись: доїхати до Шелехівського озера можна автодорогою Н07, яка веде з Києва до Сум. Їхати потрібно до села Межиріч.

Крейдяні пагорби  у Могриці

Вас ще не здивувала Сумщина? А як щодо скель, які навіть взимку забарвлені у білосніжний колір? На околиці села Могриця знаходиться крейдяні гори, з яких відкривається неймовірний пейзаж.

Тут унікальний ландшафт: поєднання звивистої річки, безкраїх полів, пагорбів і крейдяних кар’єрів. Пагорби – це сліди танення льодовика, а крейда в кар’єрах – залишки скелетів древніх морських тварин. Крейдяні пагорби Могриці також дуже популярні серед митців – тут проводять етнофестивалі, фотопленери й різноманітні мистецькі проєкти.

Як дістатись: сюди ходить автобус з Сум. До крейдяного кар’єру від села потрібно пройти близько 1,3 км на схід.

Заповідник “Михайлівська цілина”

Максим Рильський писав про це місце так: “прекрасний степ, справжня поезія”. І справді, Михайлівська цілина є унікальною частинкою Сумщини, адже протягом тисячоліть її не торкався плуг. Майже всі лучні в нашій країні степи розорані, але цю земельну ділянку від людського впливу вдалося повністю зберегти.

Читайте також: Де провести вихідні? Сім незвичайних місць Рівненщини, про які ви не чули

Пласт родючого ґрунту – три метри завглибшки. Завдяки рослинам, що тут ростуть і цвітуть у різний час, степ протягом літа до 12 разів змінює своє забарвлення у різноманітні кольори. За периметром заповідник обсаджено лісом.Флора нараховує близько 525 видів і починаючи з ранньої весни і до пізньої осені лучний степ стає неповторно красивим. І саме тут можна побачити, яка ж вона, справжня українська земля.

Як дістатись: їхати краще власним транспортом з Сум. 

Скіфські кургани

Чи знаєте ви, що на Сумщині багато скіфських курганів? Один з них, найбільший курган Посульської групи скіфських некрополів знаходиться неподалік Пустовійтівки та має назву “Старша могила”. Ці кургани періоду IV-VI століть до нашої ери.

Скіфи, які відомі ще з давніх часів, проживали на території між річками Дунаєм і Доном, в Північному Причорномор’ї. Для поховання вони зводили кургани, яких збереглось багато на території України. Під час наукових досліджень в 1888-1889 рр., під насипом була відкрита велика гробниця у вигляді дерев’яного зрубу, з похованням скіфського вождя, з великою кількістю озброєння й кінського убору. На сьогодні курган, як пам’ятка культурної спадщини, входить до складу Державного історико-культурного заповідника “Посулля”

Як дістатись: поблизу села є шосе Н07, яке тягнеться до міста Ромни. Доїхати до поселення можна рейсовим автобусом, котрий їде з районного міста у бік Недригайлова.

“Круглий двір” в Тростянці

“Круглий двір” – одне з семи чудес Сумщини. Раніше тут був кінний двір садиби Надаржинських-Голіциних, який розташовано в Тростянці Сумської області. У другій половині XIX століття господарем садиби став князь Голіцин, який зробив із фортеці літній театр або цирк. Відкритий майданчик був пристосований і використовувався за типом давньоримських амфітеатрів, де глядачі сиділи на трьохярусних ложах, а воїни або артисти виступали на великій арені посередині.

“Круглий двір” являє собою невелику фортецю з маленькими високими стінами і чотирма круглими вежами по периметру. Сьогодні споруду відреставрували і проводять різні культурні акції. А також поруч є дендрарій, озера та дерев’яні скульптури.

Як дістатись: у Тростянець краще їхати з Сум по трасі Н12/Р45. Також сюди можна доїхати поїздом з Сум і Києва.

Мовчанський монастир

Цей містичний монастир розташований на крутому березі річки Сейм, у місті Путивль. Ще у XVI ст. на цій території проживали люди, проте монахи перетворили монастир у муровану фортецю, пристосовану до оборони.

На початку ХVII століття монастир був резиденцією російського самозванця Лжедмитрія I, який видавав себе за сина Івана Грозного – царевича Димитрія. Підтриманий жителями Путивля в 1605 році він забрав військо кількістю 40 тисяч осіб і вирушив завоювати Москву. Йому таки вдалося зайняти царський престол.

Унікальною частиною монастиря є Мовчанська чудотворна ікона Божої Матері. За легендою в 1405 році засяяв невимовним світлом образ Божої Матері на дереві поблизу Мовчанського болота. У радянські часи монастир був зруйнований, а його реконструкція триває й досі.

Як дістатись: краще їхати власним автомобілем до міста Путивль.

15.07.2020

Суспільство

У Києві помітили унікальний кемпер від українського виробника (ФОТО)

Опубліковано

На столичних дорогах помічений цікавий кемпер на базі пікапа Mitsubishi L200. Відмітна його особливість — це житловий модуль українського виробництва, повідомляє Автоцентр.

Модуль має аеродинамічну конструкцію, яка повністю розташовується  в кузові пікапа без особливих додаткових змін. У той же час  кемпер ніяк не заважає їздити автомобілю по пересіченій місцевості.

Для полегшення кузов виконаний повністю зі склопластику методом ручного формування. Товщина монокока 3-7 мм, а в днищі знаходиться плита фанери товщиною 10-15 мм. Житловий модуль закріплений за допомогою чотирьох гвинтових стяжок і рим-болтів.  

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Корпус має два вікна, вхідні двері і драбинку для доступу на дах. Всього всередині два спальних місця. Одне знаходиться прямо над кабіною водія, а чотири сидіння знизу можна перетворити в ще одне спальне місце.

Крім цього, за окрему плату модуль можуть укомплектувати окремим кухонним блоком з газовою плитою і умивальником. При таких доопрацюваннях всередині встановлюється газовий балон з редуктором. У кемпері є розетки на 12 і 220В.

Всередині також можливе встановлення душової кабіни і біотуалету, холодильника, обігрівача, супутникової антени, а також сонячних батарей на дах. За подібний кемпер доведеться віддати близько 8500 Євро, або ж замовити «голий» корпус за 5000 євро і самостійно його укомплектувати.

Читайте також«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Нагадаємо, українська роботизована платформа Camel пройшла випробовування.

Як ми повідомляли раніше, вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб.

Усі фото: autocentre.ua.

Читати далі

Суспільство

Українська роботизована платформа Camel пройшла випробовування

Опубліковано

Українська роботизована платформа Camel пройшла практичну частину дослідних випробувань.

Про це повідомив Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 

Читайте також«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

За міжнародним досвідом сучасних воєнних конфліктів, одним з перспективних напрямків ведення бойових дій є залучення різноманітних наземних дистанційно керованих (роботизованих) комплексів. В цьому напрямку, силами ДНДІ ВС ОВТ проводяться роботи з дослідження даного типу техніки яка виробляється вітчизняними компаніями.

Довідка

Платформа являє собою безпілотний наземний апарат, який призначений для участі у проведенні розвідувальних операцій, виявлення та знищення живої сили та легко броньованих цілей противника, супроводження розвідувальних груп, перевезення та доставки військового вантажу на лінію зіткнення (у небезпечні зони). У випадку ведення ворожого вогню, може використовуватися як прикриття для відходу особового складу або евакуації поранених. 

Після проведення практичної частини випробувань, фахівці ДНДІ ВС ОВТ проводять обробку отриманих результатів, які виявлять основні недоліки дослідного зразка для їх усунення. Разом з тим, результати випробувань забезпечать розробку конкретних напрямків вдосконалення нових зразків безпілотних наземних апаратів.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, Київський бронетанковий завод передав армії партію модернізованих БТР-80.

Як ми повідомляли раніше, артилерійський дивізіон ЗСУ провів бойові стрільби.

Усі фото: facebook/Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації ОВТ.

Читати далі

Суспільство

Вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб

Опубліковано

Автопарки газових служб України поповнилися новими спецавтомобілями, пише Starter Media.

Зазначається, що авто виготовлена ​​на заводі Техкомплект, що на Київщині. Спецтехніка призначена для транспортування бригад газових служб до місця сервісних або ремонтних робіт. Передбачено, що у вантажному відсіку авто буде спецінструмент.

Читайте також: «Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Фольксвагени заводської комплектації на виробництві Техкомплект доукомплектовані і переоснащені:

  • Виготовлені силові блоки зі стелажами.
  • Комфортабельні пасажирські відсіки для транспортування бригади з 6 осіб (2 людини в кабіні біля водія, 4 — в салоні).
  • Фарбування і декоративне оформлення згідно з кольорографічною схемою ДСТУ для такого класу спецтехніки.
  • Автомобілі доповнені обов’язковими елементами СГУ (сирена, проблискові маячки, гучномовець).

Силові багажники і сходи для доступу до них.

Крім служб газу, аналогічні автомобілі можуть застосовуватися для служб електро-, теплових мереж, водоканалів, зв’язку.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, буковинська громада отримала карету швидкої вартістю 2 млн грн.

Як ми повідомляли раніше, в Україні з’являться 60-тонні кар’єрні самоскиди з Китаю.

Усі фото: facebook.com/StarterMediaUA.

Читати далі

Суспільство

«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Опубліковано

Харків — місто культури, мистецтва та творців. Саме тут три роки тому двоє харків’ян почали збирати разом творчих людей. Обрали вони для цього найпрекрасніше — музику. Фест у їхньому барах не міг оминути жоден митець, і ця тусовка щоразу зростала у масштабах.

Аж раптом — карантин, втрата приміщення, відсутність музичної апаратури. Залишилася лише любов до музики та творча спільнота, яка чекала нових зустрічей під драйвову музику. Хлопці не розгубилися і попросили у творців про допомогу. Так 370 людей об’єдналися і самі зробили собі фест — ще крутіший та серйозніший. Його відвідали понад 5 тисяч людей. Вони не зупиняються і вже планують повторити успіх наступного року.

Віталій Собченко,
Віталій Собченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Працює у сфері дизайну й архітектури, організатор масових заходів

Артем Савченко,
Артем Савченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Займається цукровим бізнесом та організацією масових заходів

Сусідство з тим, хто «в темі»

Після 10 років роботи у сфері дизайну та архітектури я вирішив зануритися у ресторанний бізнес. У Харкові я відкрив свій винний бар «Loza Strekoza», а за його стіною був коктейльний і танцювальний бар мого найкращого друга — Артема Савченка. Однією з особливостей наших закладів було те, що вони розташовувалися не на прохідній вулиці. Тому нашим завданням було притягти в це місце якомога більше людей.

Ми думали над тим, що нас об’єднує, і прийшли до висновку, що обидва любимо музику. Тому спільно з друзями вирішили зробити маленький камерний фестиваль під назвою Vinyl Fest. Вініл якраз був уособленням нашої такої любові до музики, емоцій та крафтовості. На фестивалі був ярмарок, фотостудія, продавалася кераміка та ювелірка, виступали наші друзі зі спільноти «Культура звуку».

Через те, що грала музика і була приємна атмосфера, люди стали приходити. Це була така локальна хіпстерська тусовка. І ось ми зробили цей фест, й він насправді дуже полюбився городянам. І за два роки ми провели цей фестиваль 11 разів: кожного місяця літа і потім ще взимку в закритому приміщенні.

«Люди — допоможіть»

Після двох років ми вийшли з ресторанного бізнесу через низку особистих причин і були вимушені покинули цю локацію. Але ось ця любов до фестивалю та тих неймовірних емоцій — ми все це так полюбили. І вирішили зробити фестиваль на новому місці — в одному з дворів такого собі міського божевільного «Метасовського». Він постійно малював і писав на стінах різні фрази: «Ленін», «космос» тощо. Ми захотіли зробити там свій Vinyl Fest: все такий же з музикою, ярмарком та духом крафтовості.

Але ми зіткнулися з низкою складнощів. У нас вже не було свого приміщення, води, електрики, туалету, меблів. Бо коли у нас були заклади харчування, ми все це могли використовувати. Але на новому місці, якщо щось і було, то лише занедбане. На купівлю всього потрібні були кошти, а одна з особливостей фестивалю — вхід на нього безкоштовний.

В якийсь момент ми зрозуміли, що не справляємося, і стали просити людей нам допомогти. Ми придумали хештег, під яким просили людей притягнути якісь меблі, кудись сходити, позичити подовжувачі чи електрогенератори.

Викорінюємо «синдром радянщини»

І люди стали нам допомагати, адже в нас уже був приємний шлейф від попередніх фестивалів. Все стало набагато душевніше, тому що до цього були причетні інші люди. Ми також помітили, що ця причетність прибирає оцінювальні судження відвідувачів про фестиваль. Адже якщо ти заплатив за вхід на якийсь фестиваль, то одразу оцінюєш, подобатися він тобі чи ні. А якщо ти взяв участь у його створенні, тоді ти вже частина цього, відповідно, навряд чи будеш говорити про нього погано.

Хоча говорити про повну залученість людей ще зарано. Все фінансування тоді лягло на наші плечі. Та й люди зголошувалися допомагати в організації фестивалю, а ось прибирати територію після нього о третій ночі знесиленими доводилося нам, організаторам. Водночас кожен, хто нам допомагав, фактично став нашим агентом: він особисто запрошував до нас своїх друзів. Таким чином фестиваль тоді відбувся, відвідали його понад тисяча людей. Творчі люди йшли до нас, щоб поринути в цю «вінілову атмосферу», послухати приємну музику, пройтися ярмарком і гарно провести час. 

Ми розуміли, що цього разу організовували фестиваль вже не компанія з десяти друзів, а невеличка спільнота людей. І вже якось сама собою з’явилася назва «Самі собі фест» (SSF), під якою ми хотіли влаштовувати наступні фести у майбутньому.

Залучати людей — це важливо. Тому що наше суспільство — це як пострадянський синдром. У період СРСР зверху завжди була чітка вказівка, що треба робити. Ми ж якраз своїм фестивалем хочемо показати, що немає меж, ми можемо самі робити, що хочемо, і самі вибирати вектор розвитку. Ми маємо право самовиражатися. Самі люди, які були причетні до створення фесту, були натхненні участю в такого роду події. Люди усвідомили, що можна робити величезні й класні штуки, не маючи на старті нічого, крім бажання і віри у свій успіх.

Карантин додав зневіри

У наших фестивалів є одна особливість — вони щороку стають масштабнішими, складнішими й цікавішими. А тут на тобі — 2020 рік, карантин. У сфері архітектури у мене на той період зупинилися замовлення. І довелося вибирати: або сидіти на ізоляції й нічого не робити, або присвятити сили й енергію на створення першого фесту SSF. Звичайно, я обрав друге. Для розуміння, до цього ми з другом самостійно організовували фестивалі у наших закладах, тепер же захотіли зробити фест, повністю створений завдяки зусиллям людей.

У Харкові є архітектурний інститут Metod lab зі студентами, випускниками та людьми з цієї сфери. Ми з компанією Sobchenko architects прийшли до них з ідеєю організувати воркшоп для студентів з проєктування фестивалю і громадського простору на провулку Воробйова. Хлопцям ідея сподобалася. І протягом двох місяців навесні під час першого локдауну в Zoom ночами 20 молодих хлопців разом зі мною проєктували цей фест. У кожного була своя зона відповідальності.

Деякі хлопці не вірили, що фест вдасться провести, адже для цього нам треба було зібрати 120 тисяч гривень на замовлення техніки, музичного обладнання та іншого. Взагалі весь наш фест і ця тусовка засновані на вірі. Завданням нашої команди було випромінювати впевненість, що все вдасться. І це було найскладніше, тому що ніхто з нас до кінця не знав, чи так воно й буде. Ми навіть не були впевнені, чи вдасться зібрати потрібну суму. Це все ж величезна відповідальність. Ми запланували знайти стільки волонтерів, організувати зону фудкорту, ярмарки, майстер-класи, запросити крутих артистів та музикантів. Все в нашій уяві виглядало так масштабно, а грошей на реалізацію зовсім не було. 

«Вирулили» завдяки небайдужим

Цю суму ми почали збирати через краудфандинг на «Спільнокошті». Вирішили так: якщо у нас не вийде знайти кошти й зробити SSF, ми просто повісимо прапорці Vinyl Fest і зробимо його. Це, звичайно, буде набагато простіше, ніж ми собі задумали. Але за тиждень до фесту знайшовся спонсор. Також допомогли небайдужі люди, які, так само як і ми, горять цією справою. І ми таки зробили фестиваль. «Вирулили» все на фінішній прямій.

Одна з причин, чому люди стали включатися в організацію і донатити кошти, — це те, що ми не просто хотіли зібратися і потусити. Нам важливо було залишити після себе артпровулок на Воробйова, де могла б збиратися вся ця творча аудиторія. Тому що є відчуття, що всі трохи розрізнені. Вони роблять якісь цікаві штуки, але локально, у своїх майстернях. Потрібен простір, щоб об’єднувати цих людей. І коли почне цей бульйон варитися, тоді будуть з’являтися нові цікаві та творчі особистості, які несуть культуру. Тому ми запросили художників, і весь цей провулок зафарбували. І тепер там практично як у Берліні. І це не просто графіті, а повноцінні художні роботи.

Цей проєкт дуже цікавий, і ми його самі собі зробили. В цьому і є наше завдання, що ми самі можемо не тільки фестиваль зробити — а будь-що, чого б нам разом хотілося. І якщо у нас вийде щось змінити в Харкові, то далі ця концепція може поширюватися на інші міста країни. Наше завдання в тому, щоб активізувати якомога більше людей робити своє життя свідомішим, чистішим, і самим вибирати вектор свого розвитку.

Імена небайдужих дізналися всі

Коло входу на фестиваль стояв стенд, де був список з 370 людей, які взяли участь у створенні SSF — допомагали фізично або донатили. Там було написано: «Ці люди самі собі зробили фест». Загалом на фест, за нашими підрахунками, прийшли більш як 5 тисяч людей. Переважно — творча молодь, інтелігенція і ті, хто займається мистецтвом. Аудиторія була дуже хороша, атмосфера панувала душевна і приємна. Попри те, що випробувань на шляху до фесту було багато, він все-таки відбувся.

На вході відвідувачів зустрічав волонтер, який вимірював температуру і давав буклет. Там був прописаний лекторій: хто, коли й де виступає, інформація про майстер-класи та поділ сцен зі списком артистів. Коли потрапляєш всередину, одразу бачиш дуже багато мистецтва — триметрові стенди з роботами художників. За 20 метрів звідти розміщувалося дивовижне місце, де музиканти на піаніно грали класичну музику. Далі стояла імпровізована кімната у радянському стилі, де били татуювання. Ще далі — досить довгий ярмарок, де продавали екотовари. Особливу атмосферу створювала сцена, де всі діджеї грали з вінілу.  Під вечір там були живі концерти.  

Я вважаю, що є два Харкова. Один — органічно побудований, історично сформований, а інший — прибудований. І ці два міста не зовсім перетинаються.

І коли ми говоримо про перше місто, то для нього 5 тисяч — це вагома кількість людей. І завдяки тому, що у мене був винний бар, я міг познайомитися з величезною кількістю людей. І майже всю цю аудиторію, яка була у нас на фестивалі, ми знаємо в обличчя. І можна сказати, що прийшли практично всі представники культури, які є в місті.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Ми трохи хвилювалися, що будемо проводити фестиваль під час пандемії. По-перше, через те, що він може не відбутися. По-друге, що ми беремо відповідальність, збираючи величезну кількість людей. Але водночас ми бачили, що різні фестивалі пройшли у Києві та Одесі. І тим більше ми його проводили просто неба, на свіжому повітрі — це не закритий простір. У нас величезного скупчення людей не було, може хіба що трохи ввечері, коли відвідувачі танцювали. Але у нас були дотримані всі запобіжні заходи: на вході всім міряли температуру, скрізь були антисептики.

Черговий SSF — не за горами

Зараз ми збираємо кошти на творчий простір — розробили проєкт створення лавки, яка вміщує пів сотні людей. Ми б хотіли, щоб в самому центрі — на провулку Воробйова — збиралася творча молодь і всі, хто були на фесті. І щоб далі відбувалася вся ця тусовка, а котел творчості продовжував варитися. Тому що в Харкові не так багато місць, де можуть збиратися такі люди — їх буквально кілька. Після лавки ще хочемо побудувати дитячий майданчик: на місці одного занедбаного хотіли б зробити новий і сучасний з екодерева.

Щодо фестивалю, наступний «Самі собі фест» плануємо на 2021 рік. Він настільки масштабний, що часто його проводити складно, бо він — енерговитратний. Для нас найкрутіше, що може бути — це якщо армія людей, які відвідують фест, задонатять по 50 гривень. Це буде єдність заради великої мети. І ми сподіваємося, у нас вийде до цього прийти. Бо наразі багато людей не співвідносять себе з цим дійством. Часто думають, що організатори впораються й без них. Ми, звичайно, могли зробити платний вхід, але це зовсім інша емоція.

Також було б супер, якби до нас за цей час приєдналися ще більше людей, охочих допомагати в організації SSF. Цей фестиваль був крутим тільки через те, що включалися люди. Чим більше людей ми будемо мати, тим масштабніші речі зможемо робити. Це складно, але воно окупається. Ти бачиш очі задоволених людей і розумієш, що це варте того. І це єднання створює здорове суспільство. Коли ми творимо щось разом, з’являється цінність. Ми хочемо навчити людей цінувати те, що їх оточує.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.