Починаємо все з нуля. Як маріупольська фабрика іграшок «Марі і Поль» відновлює роботу в Дніпрі

Фабрика іграшок «Марі і Поль» – це бізнес, натхненний дитячою мрією його засновниці Руслани Щербини. Починаючи з 2018 року, маріупольські вироби стрімко завойовували серця українців: окрім плюшевих звірят, компанія випускала подушки, ковдри, постільну білизну й одяг для всієї родини.

24 лютого Руслана зі своєю сім’єю покинула Маріуполь, залишивши там і дім, і бізнес. Опинившись у відносній безпеці, підприємиця вирішила діяти й відновлювати справу свого життя у Дніпрі – якомога ближче до улюбленого міста.

Руслана Щербина

Засновниця фабрики іграшок «Марі і Поль»

Виграла грант і запустила виробництво

М’які іграшки – це моя любов із самого дитинства. Коли я закінчила університет, постало питання: йти працювати за фахом або робити щось своє? Вирішила втілити дитячу мрію – заснувати фабрику іграшок. Тоді, у 2018 році, я взяла участь у грантовій програмі «Український донецький куркуль» від Донецької ОДА. До цього ніколи не подавалася на гранти, і перший досвід виявився успішним. Я написала бізнес-план, мою ідею підтримали, надавши фінансування в сумі 498 тис. грн на закупівлю обладнання.

Ми почали роботу того ж літа 2018 року. Стартували з виробництва подушок і пледів. Трохи згодом розробили дизайн іграшок і довгий час виготовляли тільки їх. Під час пандемії коронавірусу, як і багато інших брендів, взялися за створення захисних масок. Навесні 2021 року до асортименту виробів додався ще й одяг: спершу тільки для дітей, а потім ще й для жінок і чоловіків. Також ми шили постільну білизну. Дизайн усіх виробів – це спільна творчість нашої команди. Пріоритетом бренду завжди була якість наших речей – ми багато вкладали в неї. Усе виготовляли із сертифікованих тканин і особливу увагу приділяли безпечності наших виробів.

Мій бренд названий на честь улюбленого міста

У назві та логотипі бренду чітко простежується зв’язок з Маріуполем, і це не випадково. Я фанатка свого міста. Останній рік перед вторгненням як ніколи отримувала задоволення від того, що живу саме там. У Маріуполі покращувалася екологія, море стало чистішим, парки відремонтовані, дороги ідеальні. Місто розквітало на очах. У нас була найкраща новорічна ялинка в усій країні. Забийте в пошук «ялинка 2021 (або 2022) Маріуполь» – і побачите самі. Це виглядало неймовірно, усе місто сяяло. І таких прекрасних моментів було багато. Я досі ніяк не звикну, що поки що не можу повернутися до свого міста, яке так люблю і на честь якого назвала свій бізнес.

Для мене із самого початку був надзвичайно важливим колектив. Я дуже хотіла, щоб зібралася крута команда, і вона зрештою стала саме такою. Нас було шестеро – усі талановиті жінки. Більшість з них навчалися одразу на виробництві. Ми не тільки працювали разом, а й проводили багато часу поза роботою. Після 24 лютого, на жаль, усі люди з нашого колективу опинилися в різних місцях: хтось залишився вдома, хтось переїхав до інших міст України, а хтось тепер живе в Європі. Я дуже сумую за нашою командою. Ми досі спілкуємося й чекаємо на повернення додому, в український Маріуполь.

Переїхала до Дніпра, щоб відновити виробництво 

З початком повномасштабної війни ми з родиною одразу виїхали з Маріуполя. Я не хотіла залишати дім і не була впевнена, чи варто покидати місто. Однак уже вранці 24 лютого неподалік від нас впала ракета. Ми зібрали найнеобхідніші речі й вирушили в дорогу, гадаючи, що перечекаємо й зовсім скоро повернемося назад. Дісталися Запоріжжя, однак і там було не надто безпечно. Наступною зупинкою став Кропивницький – але і в цьому місті ми не затрималися. Вирішили, що краще пожити у батьків у Закарпатській області. Пробули там місяць і вирішили переїхати до Дніпра – це ближче до Маріуполя й там можна було зайнятися відновленням виробництва.

Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців

Поки я з родиною перебувала в безпеці, моя команда була в Маріуполі, незважаючи на те, що я пропонувала виїхати. Також на виробництві залишилася техніка, яку вивезти на той момент було нереально. Про це не йшлося взагалі. 

У Маріуполі наша фабрика мала два приміщення. Одне внаслідок бойових дій трохи пошкоджене, а друге – зруйноване вщент. Я дізналася, що мою квартиру пограбували: окупанти винесли з неї все, що могли, починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи технікою. Багато сусідів загинули. Одній з моїх співробітниць наприкінці березня вдалося вийти з чоловіком і сином з Маріуполя. Вони йшли вулицями, обходячи трупи. З 24 лютого по травень у місті велися активні бої, його поступово знищували.

Відновлюю виробництво за допомогою програми релокації

Коли ми з родиною переїхали до Дніпра, я почала шукати можливості відновити виробництво. Влітку я звернулася до Дніпропетровської ОВА та до міської ради і взяла участь у програмі релокації. Нещодавно завершилася процедура тендера, і нині ми на стадії підписання договору щодо приміщення. 

Взагалі в рамках програми релокації ще можна розраховувати на допомогу у вивезенні обладнання. Однак, на жаль, не в моєму випадку. Звісно, з Маріуполя це зробити неможливо. Саме тому я власними силами наприкінці серпня та на початку вересня організовувала евакуацію устаткування звідти.

Вивозити обладнання з Маріуполя було дуже важко, цей процес нервовий і незрозумілий. Кожного разу ти не знаєш, чи заберуть машину, чи її пропустять, чи скажуть повертати назад. Також я замовила в Польщі швейне обладнання. Техніка, яка нині є в Дніпрі, вже зберігається в приміщенні, де буде відновлено виробництво. Ми приступимо до роботи, щойно підпишемо договір.

З команди бренду зі мною залишилася тільки одна людина

З початком повномасштабної війни в моєму житті змінилося все. І також змінився мій підхід до бізнесу. Звісно, як і раніше, якість і безпечність виробів є пріоритетом бренду «Марі і Поль». Однак до цього ще додався «душевний план»: мені хочеться більше спілкуватися зі своїми клієнтами, мені важливо, щоб вироби подобалися не тільки мені, а й тим людям, які їх у нас замовляють. Я стала уважно дослухатися до пропозицій і відгуків.

На сторінці «Марі і Поль» в інстаграмі – понад 31 тис. підписників. Вони постійно запитують, як ми, де відновлюємо фабрику, чим займаємося. Я дуже ціную їхній інтерес та увагу. Поки ми ще повноцінно не запустилися, пропонуємо клієнтам придбати вироби, які вдалося вивезти з Маріуполя: здебільшого це дитячий одяг. Мені ще складно подолати власний бар’єр і найняти нових людей на виробництво. З попередньої команди зі мною залишилася тільки одна співробітниця, яка нині живе в Запоріжжі. Вона на декілька днів приїжджає до Дніпра попрацювати, а потім повертається назад. У Дніпрі жити дуже дорого, і, на жаль, не всі це можуть дозволити.

Після перемоги планую повернутися до Маріуполя

У мене була можливість представити бренд «Марі і Поль» в Європі та співпрацювати з магазинами в Чехії та Словаччині. І ще до повномасштабного вторгнення я почала займатися підготовкою до цього. Однак 24 лютого все змінилося. Я взагалі не розглядала варіант переїхати за кордон і налагоджувати там виробництво. Не бачу себе в Європі, мені комфортно лише в Україні.

Я на 100 % відчуваю себе українкою. За кордоном мені все чуже, і я не уявляю, як можу облаштувати життя не в своїй країні. Мені доволі важко навіть тут, у Дніпрі, не кажучи вже про те, щоб бути ще далі від свого дому. Після нашої перемоги планую повертатися до Маріуполя. А поки що відновлюю виробництво. Я переконана: попри те, що буває важко, дуже важко, а іноді, здається, взагалі неможливо, треба йти вперед і діяти. І тоді обов’язково буде результат.