Суспільство
Починаємо все з нуля. Як маріупольська фабрика іграшок «Марі і Поль» відновлює роботу в Дніпрі
Фабрика іграшок «Марі і Поль» – це бізнес, натхненний дитячою мрією його засновниці Руслани Щербини. Починаючи з 2018 року, маріупольські вироби стрімко завойовували серця українців: окрім плюшевих звірят, компанія випускала подушки, ковдри, постільну білизну й одяг для всієї родини.
24 лютого Руслана зі своєю сім’єю покинула Маріуполь, залишивши там і дім, і бізнес. Опинившись у відносній безпеці, підприємиця вирішила діяти й відновлювати справу свого життя у Дніпрі – якомога ближче до улюбленого міста.
Виграла грант і запустила виробництво
М’які іграшки – це моя любов із самого дитинства. Коли я закінчила університет, постало питання: йти працювати за фахом або робити щось своє? Вирішила втілити дитячу мрію – заснувати фабрику іграшок. Тоді, у 2018 році, я взяла участь у грантовій програмі «Український донецький куркуль» від Донецької ОДА. До цього ніколи не подавалася на гранти, і перший досвід виявився успішним. Я написала бізнес-план, мою ідею підтримали, надавши фінансування в сумі 498 тис. грн на закупівлю обладнання.
Ми почали роботу того ж літа 2018 року. Стартували з виробництва подушок і пледів. Трохи згодом розробили дизайн іграшок і довгий час виготовляли тільки їх. Під час пандемії коронавірусу, як і багато інших брендів, взялися за створення захисних масок. Навесні 2021 року до асортименту виробів додався ще й одяг: спершу тільки для дітей, а потім ще й для жінок і чоловіків. Також ми шили постільну білизну. Дизайн усіх виробів – це спільна творчість нашої команди. Пріоритетом бренду завжди була якість наших речей – ми багато вкладали в неї. Усе виготовляли із сертифікованих тканин і особливу увагу приділяли безпечності наших виробів.
Мій бренд названий на честь улюбленого міста
У назві та логотипі бренду чітко простежується зв’язок з Маріуполем, і це не випадково. Я фанатка свого міста. Останній рік перед вторгненням як ніколи отримувала задоволення від того, що живу саме там. У Маріуполі покращувалася екологія, море стало чистішим, парки відремонтовані, дороги ідеальні. Місто розквітало на очах. У нас була найкраща новорічна ялинка в усій країні. Забийте в пошук «ялинка 2021 (або 2022) Маріуполь» – і побачите самі. Це виглядало неймовірно, усе місто сяяло. І таких прекрасних моментів було багато. Я досі ніяк не звикну, що поки що не можу повернутися до свого міста, яке так люблю і на честь якого назвала свій бізнес.
Для мене із самого початку був надзвичайно важливим колектив. Я дуже хотіла, щоб зібралася крута команда, і вона зрештою стала саме такою. Нас було шестеро – усі талановиті жінки. Більшість з них навчалися одразу на виробництві. Ми не тільки працювали разом, а й проводили багато часу поза роботою. Після 24 лютого, на жаль, усі люди з нашого колективу опинилися в різних місцях: хтось залишився вдома, хтось переїхав до інших міст України, а хтось тепер живе в Європі. Я дуже сумую за нашою командою. Ми досі спілкуємося й чекаємо на повернення додому, в український Маріуполь.
Переїхала до Дніпра, щоб відновити виробництво
З початком повномасштабної війни ми з родиною одразу виїхали з Маріуполя. Я не хотіла залишати дім і не була впевнена, чи варто покидати місто. Однак уже вранці 24 лютого неподалік від нас впала ракета. Ми зібрали найнеобхідніші речі й вирушили в дорогу, гадаючи, що перечекаємо й зовсім скоро повернемося назад. Дісталися Запоріжжя, однак і там було не надто безпечно. Наступною зупинкою став Кропивницький – але і в цьому місті ми не затрималися. Вирішили, що краще пожити у батьків у Закарпатській області. Пробули там місяць і вирішили переїхати до Дніпра – це ближче до Маріуполя й там можна було зайнятися відновленням виробництва.
Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців
Поки я з родиною перебувала в безпеці, моя команда була в Маріуполі, незважаючи на те, що я пропонувала виїхати. Також на виробництві залишилася техніка, яку вивезти на той момент було нереально. Про це не йшлося взагалі.
У Маріуполі наша фабрика мала два приміщення. Одне внаслідок бойових дій трохи пошкоджене, а друге – зруйноване вщент. Я дізналася, що мою квартиру пограбували: окупанти винесли з неї все, що могли, починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи технікою. Багато сусідів загинули. Одній з моїх співробітниць наприкінці березня вдалося вийти з чоловіком і сином з Маріуполя. Вони йшли вулицями, обходячи трупи. З 24 лютого по травень у місті велися активні бої, його поступово знищували.
Відновлюю виробництво за допомогою програми релокації
Коли ми з родиною переїхали до Дніпра, я почала шукати можливості відновити виробництво. Влітку я звернулася до Дніпропетровської ОВА та до міської ради і взяла участь у програмі релокації. Нещодавно завершилася процедура тендера, і нині ми на стадії підписання договору щодо приміщення.
Взагалі в рамках програми релокації ще можна розраховувати на допомогу у вивезенні обладнання. Однак, на жаль, не в моєму випадку. Звісно, з Маріуполя це зробити неможливо. Саме тому я власними силами наприкінці серпня та на початку вересня організовувала евакуацію устаткування звідти.
Вивозити обладнання з Маріуполя було дуже важко, цей процес нервовий і незрозумілий. Кожного разу ти не знаєш, чи заберуть машину, чи її пропустять, чи скажуть повертати назад. Також я замовила в Польщі швейне обладнання. Техніка, яка нині є в Дніпрі, вже зберігається в приміщенні, де буде відновлено виробництво. Ми приступимо до роботи, щойно підпишемо договір.
З команди бренду зі мною залишилася тільки одна людина
З початком повномасштабної війни в моєму житті змінилося все. І також змінився мій підхід до бізнесу. Звісно, як і раніше, якість і безпечність виробів є пріоритетом бренду «Марі і Поль». Однак до цього ще додався «душевний план»: мені хочеться більше спілкуватися зі своїми клієнтами, мені важливо, щоб вироби подобалися не тільки мені, а й тим людям, які їх у нас замовляють. Я стала уважно дослухатися до пропозицій і відгуків.
На сторінці «Марі і Поль» в інстаграмі – понад 31 тис. підписників. Вони постійно запитують, як ми, де відновлюємо фабрику, чим займаємося. Я дуже ціную їхній інтерес та увагу. Поки ми ще повноцінно не запустилися, пропонуємо клієнтам придбати вироби, які вдалося вивезти з Маріуполя: здебільшого це дитячий одяг. Мені ще складно подолати власний бар’єр і найняти нових людей на виробництво. З попередньої команди зі мною залишилася тільки одна співробітниця, яка нині живе в Запоріжжі. Вона на декілька днів приїжджає до Дніпра попрацювати, а потім повертається назад. У Дніпрі жити дуже дорого, і, на жаль, не всі це можуть дозволити.
Після перемоги планую повернутися до Маріуполя
У мене була можливість представити бренд «Марі і Поль» в Європі та співпрацювати з магазинами в Чехії та Словаччині. І ще до повномасштабного вторгнення я почала займатися підготовкою до цього. Однак 24 лютого все змінилося. Я взагалі не розглядала варіант переїхати за кордон і налагоджувати там виробництво. Не бачу себе в Європі, мені комфортно лише в Україні.
Я на 100 % відчуваю себе українкою. За кордоном мені все чуже, і я не уявляю, як можу облаштувати життя не в своїй країні. Мені доволі важко навіть тут, у Дніпрі, не кажучи вже про те, щоб бути ще далі від свого дому. Після нашої перемоги планую повертатися до Маріуполя. А поки що відновлюю виробництво. Я переконана: попри те, що буває важко, дуже важко, а іноді, здається, взагалі неможливо, треба йти вперед і діяти. І тоді обов’язково буде результат.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
