Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?
Аби більше українських підприємців дізналися про можливості відкрити новий бізнес або відновити старий, навіть якщо його зруйнувала війна.
«Одна з наших клієнток колись написала, що якщо і їсти фастфуд, то тільки в “ЗАвертаї”», — каже засновник смарт-ресторану «ЗАвертай» у Бучі Олексій Гончаров.
Олексій з дружиною Іриною вимушено переїхали в Бучу з Луганщини. Завдяки підтримці Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини відкрили минулого року оригінальний заклад швидкого і корисного харчування. Тепер жителі Бучі можуть смакувати «завертай» — страву зі свіжих продуктів, яку створюють за три хвилини.
«Наша карма — робити бізнес в тих місцях, які були зруйновані»
Олексій та Ірина до 2014 року жили на Луганщині в Кадіївці (тодішній Стаханов). Чоловік із партнером розвивав мережу «Фуд Тайм», а Ірина мала бізнес із продажу косметики. У 2014 році з початком російської агресії на Сході вони переїхали до Гірського — невеликого міста біля Сєвєродонецька, де жили батьки Олексія. Цю територію Луганщини у 2014 росіяни не окупували. Подружжя відкрило власну мініпекарню, кав’ярню-кондитерську, а ще планували створити мінімаркет, проте мрії змінила повномасштабна війна.
Олексій та Ірина Гончарови. Фото надав Олексій
У Гірському сімейний бізнес Гончарових зруйновано, Олексій навіть не знає, чи від приміщення залишилися хоча б стіни. З весни 2022 року місто окуповане. Сім’я Гончарових спершу виїхала на Закарпаття, а коли ЗСУ деокупували Київщину, то переїхали до Бучі, де живуть родичі Олексія.
Після року життя в Бучі подружжя вирішило започаткувати власну справу.
«Відколи пам’ятаю наш бізнес, ми завжди відбудовували зруйноване, піднімали все з руїн. Ми з дружиною навіть думали про те, що це якась наша карма — робити бізнес в тих місцях, які були зруйновані», — каже Олексій.
Підприємець ділиться, що спершу планували відкрити пекарню, адже вже мали такий досвід, але в той період Буча не потребувала такого закладу: «На Київщині клієнти більш вибагливі, багато бачили, тому ми вирішили створити щось незвичайне. Так виникла ідея смарт-ресторану “ЗАвертай”».
Ідея смарт-ресторану “ЗАвертай” — готувати швидко і корисно. Фото надав Олексій
Техніку та меблі закупили за грант
Втілити ідею в життя допомогла грантова підтримка від Міжнародної організації з міграції (МОМ). Підприємець каже, що про цю організацію знав ще з часів роботи на Луганщині, навіть кілька разів вдалося співпрацювати. «МОМ завжди була для нас однією з найвідоміших та найнадійніших грантодавців, тому ми вирішили взяти участь у грантовому конкурсі від них», — згадує Олексій. Це був проєкт «Розвиток МСП: економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та відновлення бізнесу», що фінансувався Урядом Німеччини через Німецький банк розвитку KfW.
На створення смарт-ресторану «ЗАвертай» виділили 20 тисяч євро, завдяки яким закупили необхідне обладнання — вироби з нержавіючої сталі, меблі, барну стійку, су-від для приготування страв, теплову та холодильну техніку й інше. Також підприємців підтримали Данська рада у справах біженців та німецький проєкт GIZ. Ще частину коштів сім’я Гончарових вклала самостійно.
Олексій каже, що в сучасному шаленому ритмі зі щільними робочими графіками люди не завжди знаходять час на якісне харчування. Постійно харчуватися фастфудом шкідливо, а на ресторан не всі мають час та кошти. А ще люди проводять багато їздять в автівці. Тому підприємці вирішили запропонувати їжу, яку готують три хвилини та її зручно їсти в дорозі. Родзинкою закладу є «завертай» — страва зі свіжих овочів та зелені з рибою чи м’ясом у тортильї.
Завертай, який є фірмовою стравою смарт-ресторану Гончарових. Фото надав Олексій
У закладі не готують на грилі та не роблять фрі з використанням олії. Виключно технологія су-від, за якої продукти готують у вакуумі під низькими температурами. Так їжа зберігає свої корисні властивості. А ще для «завертаїв» роблять натуральні соуси та використовують багато зелені.
«Слово “фастфуд” має негативне забарвлення, адже відразу на думку спадає шкідлива вулична їжа. Ми руйнуємо уявлення про фастфуд та хочемо давати людям великий вибір швидкого, але здорового харчування», — каже Олексій.
«А нам нормальну їжу дайте, будь ласка»
Чоловік ділиться, що у закладу не було пафосного яскравого дня відкриття з різноколірними кульками. Тоді часто вимикали електрику, люди були пригнічені через повітряні тривоги та обстріли. Олексій шукав генератори та акумулятори, тому не мав часу на маркетинг. Та все ж «ЗАвертай» отримав своїх клієнтів, дехто навіть став постійним.
Дуже символічно, що через дорогу до закладу розташований МакДональдз. Олексій каже, що деякі відвідувачі навіть ділилися своєю радістю, адже тепер за такі ж кошти можна поїсти корисну їжу. «У закладі ми бачили кумедні випадки — коли в автівці на задньому сидінні діти мають пакетики з Маку, а батьки приїжджають до нас і кажуть “А нам нормальну їжу дайте, будь ласка”», — ділиться підприємець.
У закладі працевлаштували кількох переселенців. Серед них — кухарі Тетяна та її чоловік Віталій, які раніше працювали в сімейній пекарні Гончарових у Гірському. «Коли навесні 2023 Олексій зателефонував і сказав, що відкривають заклад, то наступного дня я вже була у Бучі, бо була впевнена, що це щось цікаве — сумно в команді Олексія не було ніколи», — згадує Тетяна, і додає: «Це для мене не просто робота. Я створюю корисний та смачний продукт, за який мені не соромно», — каже Тетяна.
Олексій зі своїми працівниками в закладі. Фото надав Олексій
В «ЗАвертаї» працевлаштували і переселенців з інших міст. Наприклад, Аліна переїхала в Бучу з Миколаївщини. Про вакансію кухаря до закладу дізналася завдяки Ірпінському центру зайнятості в березні минулого року.
«За рік роботи “ЗАвертаю” ми пишаємось, що змогли вгадати та зробити для наших клієнтів новий продукт, якого тут не вистачало. Я радий, що наш креативний підхід до кухні оцінили мешканці Бучі. Ми донесли свою ідею до клієнтів та отримали від них ефект “вау”. А ще пишаюся, що попри втрату дому та колишнього бізнесу ми змогли почати власну справу на новому місці», — підсумовує Олексій.
Відеокурс для підприємців випустила компанія МХП та благодійний фонд «МХП — Громаді» у співпраці з Державною службою зайнятості. У ньому розповідають про всі головні аспекти для створення власного бізнесу — від головної ідеї до пошуку фінансування й звітності.
Про це повідомили представники БФ «МХП — Громаді».
Програма курсу
Освітня програма складається з 10 епізодів тривалістю від 5 до 15 хвилин. У роликах бізнес-експерти розповідають про те, як:
шукати бізнес-ідеї;
писати ефективні бізнес-плани;
будувати злагоджені команди;
враховувати ризики та маркетингові тенденції;
знаходити інвестиції для власної справи;
отримувати гранти від донорів.
«За статистикою Opendatabot, кожен третій ФОП в Україні припиняє діяльність протягом першого року. Основні причини таких невдач включають нестачу капіталу та відсутність необхідних знань і навичок для ефективного ведення бізнесу. Щоб допомогти підприємцям успішно подолати початкові виклики, ми створили цей курс: він надає важливу інформаційну та консультаційну допомогу, зміцнюючи їхні позиції в конкурентному бізнес-середовищі», — зазначив директор фонду «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Експерти відеонавчання
Експертами курсу виступили представники маркетинг-агенції Grape, компанії МХП, БФ «МХП — Громаді» та Державної служби зайнятості. Представники бізнесу та «МХП — Громаді» вже понад дев’ять років впроваджують соціальні та грантові ініціативи й розвивають українські громади.
Наразі відеокурс доступний для всіх на ютубі фонду за посиланням.
Разом з цим творці курсу розробили тест, який можна пройти після навчання й отримати сертифікат. Він підтвердить здобуті знання та допоможе написати заявку й отримати фінансування на проєкти, зокрема в конкурсах «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Переможці цього конкурсу можуть отримати до 100 тисяч гривень на розвиток власного малого бізнесу.
Довідка про організацію «МХП — Громаді»
«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який започаткували у 2015 році. Він працює над комплексним розвитком громад. Фонд покращує громади у 13 областях України.
Раніше ми писали про те, що гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.
Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.
Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.
«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.
інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.
У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.
Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.
Довідка про Meta
Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.
Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?
Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.
Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя.
Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду.
Ірина Соколова
переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя
Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.
У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.
Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.
Ірина з доньками. Фото надала Ірина
Купили своє перше житло в Бердянську
Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.
Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина
Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру.
У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода.
Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант
Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти.
Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина
На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював.
Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина
Навчилася монетизувати свою творчість
Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.
Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина
Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда.
Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася.
Більшість дітей у студії — переселенці
На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.
У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі.
Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина
Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.
Творчість — потужний інструмент для об’єднання
Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері.
Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали.
Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина
Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей.
Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря
У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати.
Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.
У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним.
Коментарі