Суспільство
Пандемія вбиває культуру. Як ZMOVA через музику рятує історичну архітектуру
Пандемія вбиває чимало сфер, але чи не найбільше дістається культурній. Закриті кінотеатри та музеї, порожні концертні зали та купа людей, які без роботи сидять вдома та чекають кращих часів. Щоб одним пострілом допомогти всім, київська культурна агенція kontrabass promo запустила соціальний проєкт ZMOVA. Вони привертають увагу до культурних місць, паралельно популяризуючи молодих українських артистів.
У межах цієї ініціативи на Youtube вийшли чотири серії з лайвами артистів. Кожна локація, де вони знімали, має свою історію та значення для української культури, однак зараз переживає складні часи. Завдяки проєкту кияни стали частіше відвідувати культурні місця, а до одного з музеїв полетіли донати. Артисти ж вперше змогли продати всі квитки на сольний концерт та значно розширити свою аудиторію.
Юрій Базака,
Співзасновник проєкту ZMOVA від культурної агенції kontrabass promo
Катерина Войчук,
Співзасновниця проєкту ZMOVA від культурної агенції kontrabass promo
Пандемія вбиває культуру
Наша агенція вже два з половиною роки робить усякі культурні штуки для локальної української музики. Ми організовуємо концерти для різних молодих гуртів з України, мали досвід роботи з білорусами. Це івенти для музичних колективів, які самі ще для себе їх не можуть зробити, тому що їм бракує достатньої аудиторії. Ми ж допомагаємо їм ставати більш відомими й знаходити нових слухачів.
Коли почався карантин, ми почали робити події у дистанційному форматі. Спільно зі ще кількома агенціями з різних міст організували чотири міжміські онлайн-фестивалі «Інтерсіті live». У концертних залах події організувати було неможливо через посилений карантин. Від цього такі місця втрачали єдину можливість отримати якісь кошти від купівлі квитків та оренди залів. Й от через це ми вирішили розпочати проєкт, який не лише популяризуватиме молодих українських артистів, а й приверне увагу до культурних локацій Києва. Це мало б допомогти їм під час пандемії.
Двох зайців одним пострілом
До цього ми вже не вперше робили івенти на неконцертних майданчиках. Були й індустріальні за типом рибальського мосту, робили й у лісі, влаштовували музично-театральне дійство в Національному художньому музеї України. Ми бачили стан цих локацій, вивчали їхню взаємодію з навколишнім світом: як часто заходять відвідувачі, чи достатньо фінансує держава. Більшість місць, які ми розглядали, були державними. Наприклад, коли ми зайшли у Національну бібліотеку імені В. І. Вернадського, щоб подивитися локацію під концерт, нам провели екскурсію. Розповіли, що з розвитком інтернету популярність цього місця стрімко падає. Для цього керівництво установи розпочало оцифровувати фонд, однак їм бракує коштів.
Взагалі над ідеєю поєднати в якомусь культурному проєкті не лише музику ми думали вже давно. Глядачі не готові платити за концерт чергового маловідомого гурту. А якщо розповідати про артиста через соціальні теми, це значно цікавіше як глядачу, так і артистам. В останніх з’являється більше ідей і натхнення на розвиток. Та й локаціям це йде на користь — розширюється аудиторія відвідувачів, привертається увага до проблем цих місць.
Заглянули в музей, бібліотеку й кінематику
У межах проєкту ZMOVA на Youtube-каналі kontrabass promo вийшли чотири серії з лайвами молодих українських гуртів. Hyphen Dash зіграли у Національному художньому музеї України, Курган зачитав реп у Національній бібліотеці імені Вернадського, лайв Ragapop відбувся у Національній кінематеці України, а The Unsleeping дали жару у садибі графині Уварової на Липській.
Кожна локація має свою історію та значення для української культури, однак з тих чи інших причин переживає складні часи. Національний художній музей потребує ремонту, а кінематека тим часом намагається подолати банкрутство. Ці локації можуть використовуватися не тільки за призначенням, а й стати культурними просторами та отримувати альтернативні чи додаткові шляхи фінансування.
Кияни надихнулися культурними місцями
Ми показали ці локації з іншого боку — що там цікаво перебувати. Не обов’язково бути спеціалістом у мистецтві чи кіно, щоб просто прийти туди й класно провести час. Після проєкту ми отримали багато запитань від людей про те, як потрапити на ту чи іншу локацію. І взагалі ми помітили, що інтерес до цих місць серед наших знайомих та їхніх друзів точно збільшився.
Керівники місць, де ми проводили зйомки, розповідали, що після нашого проєкту у них значно збільшилася кількість підписників у соцмережах, їх почали тегати в Storys. До них частіше почали заходити, і казати, що зі ZMOVA про них дізналися. Мовляв, знали, що є такий музей, але ніколи не бачили його зсередини, бо це ж треба знайти час і сходити.
Назву проєкту шукали у словниках
Ми довго думали, як назвати проєкт. Перечитали інтернет та всі словники синонімів. Хотілося, щоб це було звучне українське слово, яке не тільки було б красиво написане, але й відповідало за сенсом тому, чим ми займаємося. І під час чергового пошуку знайшли слово «змова». Воно найбільше підходило, адже наша ініціатива стала великою змовою багатьох складових і команд у карантин, коли дуже важко робити такі проєкти.
Ніхто не хоче працювати за якісь мінімальні гроші, чимало працівників культурної сфери сидять без роботи. А тут якось так зійшлося, що всі були готові впрягатися і шукати ідеї. Це і режисери з операторами, і самі гурти та їхні команди. Особливо класно підключалася адміністрація більшості локацій. Ми домовились і зробили таку підпільну штуку, яка виявилася популярною. Ми самі такого не очікували. ZMOVA — це маленька компанія однодумців, які хочуть зробити щось важливе.
Команда проєкту працювала «за ідею»
У роботі над чотирма випусками ZMOVA взяли участь приблизно 80 людей, більша частина з яких — наші знайомі та друзі. Попри надзвичайно складну фінансову ситуацію, вони погоджувалися допомагати нам за просто так, тому що їм подобалася ідея. Проєкт вдалося організувати завдяки гранту від «Українського культурного фонду». Звісно, цих коштів нам було не достатньо, тож всі гурти знімалися безкоштовно. Більшість команди, зокрема й ми як організатори, робили це за просто так. Локаціям ми мінімально платили за оренду.
Хоча не всі адміністрації культурних закладів були готові йти на фінансові поступки таким соціальним проєктам як наш. Вони виставляли нам ціни, які більш актуальні для великих продакшенів, котрі створюють кліпи для великої сцени. Тому ми не могли відзняти скрізь, де нам хотілося, через дуже високі прайси за оренду. Ми перебрали багато локацій, ще стільки ж у нас лишилися про запас.
Читайте також: «Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів
Історія підбору кожного місця зйомки для конкретного артиста досить унікальна. Наприклад, ми давно були знайомі з гуртом Ragapop і знали їхню специфіку як артистів. Коли ми зустрілися і почали обговорювати локації, вони сказали, що було б класно організувати все в кінотеатрі. Першим на думку спав кінотеатр «Жовтень», бо в нього також є своя цікава історія — він переважно тримається на соціальній ініціативі громади. Але там ми не змогли зняти через обмеження електричної напруги та щільний графік їхніх сеансів. Думали далі й потрапили на Національну кінематику.
Перші успіхи артистів: всі квитки продано
Для артистів це стало гарною можливістю зняти якісний відеоматеріал із хорошим звуком. Ці гурти не могли б собі такого дозволити, адже це вимагає не лише значної кількості грошей, а й хороших зв’язків. Наприклад, гурт Hyphen Dash до цього проєкту мав лише два сольні виступи, не було жодного випущеного треку на стрімінгових платформах. І коли ми до них звернулися і сказали, що хочемо їх зняти у джаз-музеї, вони були шоковані. І сказали: «Так, ми — за. Що від нас треба, куди прийти? Ми все зробимо». Після проєкту вони вперше змогли продати всі квитки на свій сольний концерт і стали більш відомими.
Ще з класних досягнень виділимо те, що два гурти — Ragapop та Hyphen Dash — випустили свої мініальбоми, які записали саме під час проєкту ZMOVA. Фактично ми надихнули їх зробити ще й музичний реліз, щоб їхні треки можна було слухати на цифрових платформах. Якби не було цього проєкту, їм так само потрібно було б вкласти гроші, знайти спеціалістів та записати це.
Загалом на зйомку одного з чотирьох роликів йшло від одного до чотирьох тижнів. Вважаємо, що за такий короткий термін у кожного артиста вийшов дуже якісний продукт. Ролики на Youtube вже набрали сумарно понад 165 тисяч переглядів. Третина коментарів про те, що люди відкрили для себе нову музику. Це означає, що кожен з чотирьох артистів, які взяли участь у проєкті, знайшли собі нову аудиторію. Якщо раніше вони могли дозволити собі лише умовний клуб на 200 людей, половина з яких — друзі, то зараз вони організовують масові концерти, на які скуповують всі квитки.
Куплений квиток врятує музей від загибелі
Що стосується культурних місць, було б наївно думати, що після виходу чотирьох відео якийсь чиновник заметелиться і дасть кошти на реставрацію. До Національного музею після нашого проєкту полетіли донати від людей, але з боку держави жодної уваги не було. Як вони фінансували в рік якусь невеличку суму, так вони й продовжують це робити. ZMOVA робилася більше для того, щоб привернути увагу людей до цих локацій. Варто робити подібні проєкти та й просто відвідувати ці місця і підтримувати їх хоча б купівлею квитків. Якщо після виходу наших роликів у музей прийде хоча б одна людина, це вже успіх.
Цей проєкт ми плануємо продовжувати. Але оскільки вартість знімання одного якісного лайву є досить коштовним, то поки що шукаємо фінансування. Якщо є хтось, хто хоче взяти участь у наступному сезоні зйомок ZMOVA, ми відкриті до співпраці. Хочемо якомога більшій кількості людей розповісти про культурні місця, щоб вони ходили в кіно, відвідували музеї та допомагали їм виживати й розвиватися. Такими малесенькими кроками можна зробити щось важливе.
У суботу, 24 травня, київський Житній ринок відзначатиме своє 45-річчя. З цієї нагоди організатори підготували насичену програму з ярмарком, дегустаціями, лекціями, майстер-класами та музичними виступами.
Про це повідомляють на сторінці Shum.Rave у інстаграмі.
Відвідувачів запрошують з 12:00, вхід вільний. Протягом дня відбуватимуться лекції, присвячені архітектурі, історії та культурі Житнього ринку. Серед спікерів — дослідниця архітектури модернізму Ельміра Еттінгер, історик Леонід Марущак, археолог Іван Зоценко та інші фахівці.
Читайте також: У Києві до Дня міста влаштовують квест по улюблених маршрутах відомих киян
Для охочих створити щось власноруч організують майстер-класи з мозаїки, українського скоропису та слов’янської в’язі. Також на гостей чекає ярмарок із дегустаціями сирів, соків та морозива.
Музичний супровід забезпечить команда Shum.Rave, яка виступить з 13:00 до 21:00. Житній ринок розташований за адресою вул. Верхній Вал, 16.
Нагадуємо, що у Києві створюють перший в Україні терапевтичний простір для ветеранів.
Фото: Савелій Барашков
Суспільство
Колишній програміст з Миколаївщини Сергій Максименко тепер створює яскраві зображення на печиві й тортах, перетворюючи десерти на витвори мистецтва, завдяки державній програмі компенсації за облаштування робочого місця.
Виклики зі здоров’ям
49-річний Сергій Максименко усе своє життя присвятив компʼютерам — зокрема, чоловік займався програмним забезпеченням підприємств у селищі Криве Озеро на Миколаївщині. Але через 15 років хвороба суглобів хребта змусила його залишити роботу — через біль він більше не міг довго сидіти.
«Коли комп’ютери впроваджувалися всюди, клієнтів було багато. Я обслуговував цю техніку, навчав людей. З часом хвороба давала про себе знати. Я просто не зміг витримувати конкуренцію, і клієнтів ставало все менше і менше», — розповідає програміст.
Після цього він 18 років працював тільки дистанційно — репетитором з інформатики чи фахівцем техпідтримки. Але мріяв знову працювати в команді — і ця мрія здійснилася.
Компенсація за облаштування робочого місця
Односельчанка Сергія Марина Гавловська після 20 років випікання вдома відкрила в Кривому Озері власну пекарню. Окрім місцевих мешканців, її вироби замовляли майже в усі сусідні села. Жінці кортіло зробити свої торти яскравішими й придбати харчовий принтер, аби друкувати на смаколиках різні зображення. Її зупиняло те, що вона сама не впоралася б з технологією, тому вона шукала працівника, який міг би опанувати процес друку.
Коли її донька зламала ноутбук, Марина звернулася до Сергія по допомогу — і зрозуміла, що знайшла ідеального кандидата. Вона придбала обладнання й офіційно запросила Сергія до команди. А завдяки програмі від Центру зайнятості отримала компенсацію майже у 80 тисяч гривень на облаштування робочого місця для нового співробітника.
«Добре, що держава підтримує підприємців у працевлаштуванні людей з інвалідністю. Та й облаштувати робоче місце мені особисто теж було б дуже тяжко», — зазначає Марина.
Сьогодні завдяки Сергію пекарня може виконувати корпоративні замовлення та друкувати на тортах улюблених персонажів. Це значно прискорило процес. Сергій сам створює макети, виставляє продукцію та друкує. Власниця закладу ділиться:
«Людям дуже подобаються зображення на тортах їхніх рідних і близьких — вони замовляють такі торти на подарунок. Якщо раніше на один виріб ми витрачали часу до пів години, то тепер можемо зробити зображення на торті за одну хвилину».
Наразі програміст розробляє нові дизайни для декорування солодощів, а також вивчає дизайнерську справу. Більше про натхненну історію Сергія Максименка дивіться у відео за посиланням!
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Французька компанія CNIM Systèmes Industriels разом з естонською Milrem Robotics передасть Україні шість нових роботизованих систем розмінування ROCUS для Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Про це повідомили в Milrem Robotics.
Комплекси ROCUS створені на базі платформи THeMIS, яка вже зарекомендувала себе в різних бойових умовах. Вони дозволяють дистанційно виявляти, підтверджувати та знешкоджувати вибухонебезпечні предмети — від мін до нерозірваних снарядів.
Нагадуємо, що Україна та KNDS Belgium запускають спільне виробництво.
Головна мета таких систем — зменшити ризик для саперів і підвищити ефективність операцій з розмінування. ROCUS оснащені спеціальним обладнанням, яке адаптоване до українських реалій і здатне працювати в умовах підвищеної небезпеки.
Ці шість комплексів приєднаються до семи, які розгорнули ще у 2022 році. Загалом Україна вже отримала 15 систем від Milrem Robotics.
Читайте також: Нові човни для армії: українські розробки офіційно на службі ЗСУ
Фото: Milrem Robotics
