Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Опубліковано

Харків — місто культури, мистецтва та творців. Саме тут три роки тому двоє харків’ян почали збирати разом творчих людей. Обрали вони для цього найпрекрасніше — музику. Фест у їхніх барах не міг оминути жоден митець, і ця тусовка щоразу зростала у масштабах.

Аж раптом — карантин, втрата приміщення, відсутність музичної апаратури. Залишилася лише любов до музики та творча спільнота, яка чекала нових зустрічей під драйвову музику. Хлопці не розгубилися і попросили у творців про допомогу. Так 370 людей об’єдналися і самі зробили собі фест — ще крутіший та серйозніший. Його відвідали понад 5 тисяч людей. Вони не зупиняються і вже планують повторити успіх наступного року.

Віталій Собченко,
Віталій Собченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Працює у сфері дизайну й архітектури, організатор масових заходів

Артем Савченко,
Артем Савченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Займається цукровим бізнесом та організацією масових заходів

 

Сусідство з тим, хто «в темі»

Після 10 років роботи у сфері дизайну та архітектури я вирішив зануритися у ресторанний бізнес. У Харкові я відкрив свій винний бар «Loza Strekoza», а за його стіною був коктейльний і танцювальний бар мого найкращого друга — Артема Савченка. Однією з особливостей наших закладів було те, що вони розташовувалися не на прохідній вулиці. Тому нашим завданням було притягти в це місце якомога більше людей.

Ми думали над тим, що нас об’єднує, і прийшли до висновку, що обидва любимо музику. Тому спільно з друзями вирішили зробити маленький камерний фестиваль під назвою Vinyl Fest. Вініл якраз був уособленням нашої такої любові до музики, емоцій та крафтовості. На фестивалі був ярмарок, фотостудія, продавалася кераміка та ювелірка, виступали наші друзі зі спільноти «Культура звуку».

Через те, що грала музика і була приємна атмосфера, люди стали приходити. Це була така локальна хіпстерська тусовка. І ось ми зробили цей фест, й він насправді дуже полюбився городянам. І за два роки ми провели цей фестиваль 11 разів: кожного місяця літа і потім ще взимку в закритому приміщенні.

«Люди — допоможіть»

Після двох років ми вийшли з ресторанного бізнесу через низку особистих причин і були вимушені покинули цю локацію. Але ось ця любов до фестивалю та тих неймовірних емоцій — ми все це так полюбили. І вирішили зробити фестиваль на новому місці — в одному з дворів такого собі міського божевільного «Метасовського». Він постійно малював і писав на стінах різні фрази: «Ленін», «космос» тощо. Ми захотіли зробити там свій Vinyl Fest: все такий же з музикою, ярмарком та духом крафтовості.

Але ми зіткнулися з низкою складнощів. У нас вже не було свого приміщення, води, електрики, туалету, меблів. Бо коли у нас були заклади харчування, ми все це могли використовувати. Але на новому місці, якщо щось і було, то лише занедбане. На купівлю всього потрібні були кошти, а одна з особливостей фестивалю — вхід на нього безкоштовний.

В якийсь момент ми зрозуміли, що не справляємося, і стали просити людей нам допомогти. Ми придумали хештег, під яким просили людей притягнути якісь меблі, кудись сходити, позичити подовжувачі чи електрогенератори.

Викорінюємо «синдром радянщини»

І люди стали нам допомагати, адже в нас уже був приємний шлейф від попередніх фестивалів. Все стало набагато душевніше, тому що до цього були причетні інші люди. Ми також помітили, що ця причетність прибирає оцінювальні судження відвідувачів про фестиваль. Адже якщо ти заплатив за вхід на якийсь фестиваль, то одразу оцінюєш, подобатися він тобі чи ні. А якщо ти взяв участь у його створенні, тоді ти вже частина цього, відповідно, навряд чи будеш говорити про нього погано.

Хоча говорити про повну залученість людей ще зарано. Все фінансування тоді лягло на наші плечі. Та й люди зголошувалися допомагати в організації фестивалю, а ось прибирати територію після нього о третій ночі знесиленими доводилося нам, організаторам. Водночас кожен, хто нам допомагав, фактично став нашим агентом: він особисто запрошував до нас своїх друзів. Таким чином фестиваль тоді відбувся, відвідали його понад тисяча людей. Творчі люди йшли до нас, щоб поринути в цю «вінілову атмосферу», послухати приємну музику, пройтися ярмарком і гарно провести час. 

Ми розуміли, що цього разу організовували фестиваль вже не компанія з десяти друзів, а невеличка спільнота людей. І вже якось сама собою з’явилася назва «Самі собі фест» (SSF), під якою ми хотіли влаштовувати наступні фести у майбутньому.

Залучати людей — це важливо. Тому що наше суспільство — це як пострадянський синдром. У період СРСР зверху завжди була чітка вказівка, що треба робити. Ми ж якраз своїм фестивалем хочемо показати, що немає меж, ми можемо самі робити, що хочемо, і самі вибирати вектор розвитку. Ми маємо право самовиражатися. Самі люди, які були причетні до створення фесту, були натхненні участю в такого роду події. Люди усвідомили, що можна робити величезні й класні штуки, не маючи на старті нічого, крім бажання і віри у свій успіх.

Карантин додав зневіри

У наших фестивалів є одна особливість — вони щороку стають масштабнішими, складнішими й цікавішими. А тут на тобі — 2020 рік, карантин. У сфері архітектури у мене на той період зупинилися замовлення. І довелося вибирати: або сидіти на ізоляції й нічого не робити, або присвятити сили й енергію на створення першого фесту SSF. Звичайно, я обрав друге. Для розуміння, до цього ми з другом самостійно організовували фестивалі у наших закладах, тепер же захотіли зробити фест, повністю створений завдяки зусиллям людей.

У Харкові є архітектурний інститут Metod lab зі студентами, випускниками та людьми з цієї сфери. Ми з компанією Sobchenko architects прийшли до них з ідеєю організувати воркшоп для студентів з проєктування фестивалю і громадського простору на провулку Воробйова. Хлопцям ідея сподобалася. І протягом двох місяців навесні під час першого локдауну в Zoom ночами 20 молодих хлопців разом зі мною проєктували цей фест. У кожного була своя зона відповідальності.

Деякі хлопці не вірили, що фест вдасться провести, адже для цього нам треба було зібрати 120 тисяч гривень на замовлення техніки, музичного обладнання та іншого. Взагалі весь наш фест і ця тусовка засновані на вірі. Завданням нашої команди було випромінювати впевненість, що все вдасться. І це було найскладніше, тому що ніхто з нас до кінця не знав, чи так воно й буде. Ми навіть не були впевнені, чи вдасться зібрати потрібну суму. Це все ж величезна відповідальність. Ми запланували знайти стільки волонтерів, організувати зону фудкорту, ярмарки, майстер-класи, запросити крутих артистів та музикантів. Все в нашій уяві виглядало так масштабно, а грошей на реалізацію зовсім не було. 

«Вирулили» завдяки небайдужим

Цю суму ми почали збирати через краудфандинг на «Спільнокошті». Вирішили так: якщо у нас не вийде знайти кошти й зробити SSF, ми просто повісимо прапорці Vinyl Fest і зробимо його. Це, звичайно, буде набагато простіше, ніж ми собі задумали. Але за тиждень до фесту знайшовся спонсор. Також допомогли небайдужі люди, які, так само як і ми, горять цією справою. І ми таки зробили фестиваль. «Вирулили» все на фінішній прямій.

Одна з причин, чому люди стали включатися в організацію і донатити кошти, — це те, що ми не просто хотіли зібратися і потусити. Нам важливо було залишити після себе артпровулок на Воробйова, де могла б збиратися вся ця творча аудиторія. Тому що є відчуття, що всі трохи розрізнені. Вони роблять якісь цікаві штуки, але локально, у своїх майстернях. Потрібен простір, щоб об’єднувати цих людей. І коли почне цей бульйон варитися, тоді будуть з’являтися нові цікаві та творчі особистості, які несуть культуру. Тому ми запросили художників, і весь цей провулок зафарбували. І тепер там практично як у Берліні. І це не просто графіті, а повноцінні художні роботи.

Цей проєкт дуже цікавий, і ми його самі собі зробили. В цьому і є наше завдання, що ми самі можемо не тільки фестиваль зробити — а будь-що, чого б нам разом хотілося. І якщо у нас вийде щось змінити в Харкові, то далі ця концепція може поширюватися на інші міста країни. Наше завдання в тому, щоб активізувати якомога більше людей робити своє життя свідомішим, чистішим, і самим вибирати вектор свого розвитку.

Імена небайдужих дізналися всі

Коло входу на фестиваль стояв стенд, де був список з 370 людей, які взяли участь у створенні SSF — допомагали фізично або донатили. Там було написано: «Ці люди самі собі зробили фест». Загалом на фест, за нашими підрахунками, прийшли більш як 5 тисяч людей. Переважно — творча молодь, інтелігенція і ті, хто займається мистецтвом. Аудиторія була дуже хороша, атмосфера панувала душевна і приємна. Попри те, що випробувань на шляху до фесту було багато, він все-таки відбувся.

На вході відвідувачів зустрічав волонтер, який вимірював температуру і давав буклет. Там був прописаний лекторій: хто, коли й де виступає, інформація про майстер-класи та поділ сцен зі списком артистів. Коли потрапляєш всередину, одразу бачиш дуже багато мистецтва — триметрові стенди з роботами художників. За 20 метрів звідти розміщувалося дивовижне місце, де музиканти на піаніно грали класичну музику. Далі стояла імпровізована кімната у радянському стилі, де били татуювання. Ще далі — досить довгий ярмарок, де продавали екотовари. Особливу атмосферу створювала сцена, де всі діджеї грали з вінілу.  Під вечір там були живі концерти.  

Я вважаю, що є два Харкова. Один — органічно побудований, історично сформований, а інший — прибудований. І ці два міста не зовсім перетинаються.

І коли ми говоримо про перше місто, то для нього 5 тисяч — це вагома кількість людей. І завдяки тому, що у мене був винний бар, я міг познайомитися з величезною кількістю людей. І майже всю цю аудиторію, яка була у нас на фестивалі, ми знаємо в обличчя. І можна сказати, що прийшли практично всі представники культури, які є в місті.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Ми трохи хвилювалися, що будемо проводити фестиваль під час пандемії. По-перше, через те, що він може не відбутися. По-друге, що ми беремо відповідальність, збираючи величезну кількість людей. Але водночас ми бачили, що різні фестивалі пройшли у Києві та Одесі. І тим більше ми його проводили просто неба, на свіжому повітрі — це не закритий простір. У нас величезного скупчення людей не було, може хіба що трохи ввечері, коли відвідувачі танцювали. Але у нас були дотримані всі запобіжні заходи: на вході всім міряли температуру, скрізь були антисептики.

Черговий SSF — не за горами

Зараз ми збираємо кошти на творчий простір — розробили проєкт створення лавки, яка вміщує пів сотні людей. Ми б хотіли, щоб в самому центрі — на провулку Воробйова — збиралася творча молодь і всі, хто були на фесті. І щоб далі відбувалася вся ця тусовка, а котел творчості продовжував варитися. Тому що в Харкові не так багато місць, де можуть збиратися такі люди — їх буквально кілька. Після лавки ще хочемо побудувати дитячий майданчик: на місці одного занедбаного хотіли б зробити новий і сучасний з екодерева.

Щодо фестивалю, наступний «Самі собі фест» плануємо на 2021 рік. Він настільки масштабний, що часто його проводити складно, бо він — енерговитратний. Для нас найкрутіше, що може бути — це якщо армія людей, які відвідують фест, задонатять по 50 гривень. Це буде єдність заради великої мети. І ми сподіваємося, у нас вийде до цього прийти. Бо наразі багато людей не співвідносять себе з цим дійством. Часто думають, що організатори впораються й без них. Ми, звичайно, могли зробити платний вхід, але це зовсім інша емоція.

Також було б супер, якби до нас за цей час приєдналися ще більше людей, охочих допомагати в організації SSF. Цей фестиваль був крутим тільки через те, що включалися люди. Чим більше людей ми будемо мати, тим масштабніші речі зможемо робити. Це складно, але воно окупається. Ти бачиш очі задоволених людей і розумієш, що це варте того. І це єднання створює здорове суспільство. Коли ми творимо щось разом, з’являється цінність. Ми хочемо навчити людей цінувати те, що їх оточує.

02.12.2020
Реклама

Суспільство

У Луцьку встановили першу розумну зупинку (ФОТО)

Опубліковано

У Луцьку тестують першу «розумну» зупинку, повідомив міський голова у фейсбуці Ігор Поліщук.

Зупинка обладнана підсвіткою, інформаційним табло, відеокамерою, WI-FI, сітілайтом та смітниками для роздільного збору сміття.

Читайте також“До мене приходять за дитинством”. Як пенсіонер відкрив на Чернігівщині музей іграшок

“Ця зупинка належить до типу малих зупинок. Всього в місті буде встановлено 4 малих (4,7 метри) та 5 великих (7,7 метрів) зупинок та окремо 22 інформаційних табло”, – розповів міський голова.

 

Читайте такожЯк один забіг країнами Європи перетворився на спортивний проєкт для «діток дощу»

Нагадаємо, у Рівному з’являться світлофори, які “скануватимуть” дороги.

Як ми повідомляли раніше, Богдан Моторс запатентував багатофункціональну електричну вантажівку.

Усі фото: facebook.com/ihor.polishchuk.

Читати далі

Суспільство

Завод «Океан» прийняв на ремонт гідрографічний катер

Опубліковано

На суднобудівному заводі «Океан» почався ремонт великого гідрографічного катеру «А. Лисенко», повідомили у пресслужбі заводу.

Згідно з ремонтною відомостю будуть виконані такі роботи:

  • очищення, дефектація, відновлення та фарбування зовнішньої обшивки корпусу, надбудови, приміщень, конструкцій та цистерн;
  • відновлення кришок люків та ілюмінаторів;
  • ремонт якірно-швартового пристрою;
  • ремонт донно-бортової арматури;
  • ремонт рульового пристрою, гвинто-стернової системи та гребного валу;
  • ремонт системи головного двигуна, трубопроводів, електромеханічної частини.

Про катер

Великий гідрографічний катер «А. Лисенко», проєкт БГК-180, побудований у 2005 році на Миколаївській Малотоннажній Верфі.

Читайте також“Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

 

Загальні характеристики:

  • Довжина найбільша, м – 18.73
  • Ширина, м – 5.28
  • Висота борту, м – 3.05
  • Осадка найбільша, м – 1.80
  • Головний двигун, кВт – дизель, 210
  • Дедвейт – 7.92

Нагадаємо, США передали Військово-Морським Силам України 84 човни.

Як ми повідомляли раніше, розпочалось будівництво катерів для української прикордонслужби.

Усі фото: ocean-shipyard.com.

Читати далі

Суспільство

У Grammarly розробили GEC-корпус української мови

Опубліковано

Онлайн-сервіс Grammarly розробив GEC-корпус української, схожі корпуси є для багатьох мов, але до сьогодні не було такого анотованого корпусу для вивчення української мови.

Про це пише nachasi.

GEC-корпус української від Grammarly

GEC-корпус — це сукупність текстів, авторами яких є звичайні люди. Однак через людський фактор такі тексти можуть мати одруки та помилки — сервіс GEC (Grammatical Error Correction) має на меті виправити такі помилки.

Лінгвісти Grammarly перевірили тексти на наявність граматичних, стилістичних чи орфографічних помилок. Ці дані виклали у відкритий доступ і їх можна використати для тренування та оцінки програм виправлення граматичних помилок. Призначення корпусу — наукове та практичне вивчення мови.

 

GEC-корпус української мови налічує понад тисячу різножанрових текстів (а це більш ніж 20 000 речень), які написали майже 500 волонтерів з усієї України та з-за кордону.

Головні переваги

Головними перевагами сервісу є:

  • Цей проєкт сприятиме розвитку онлайн-систем виправлення граматики в українськомовних текстах. Українська мова входить до 50 найпоширеніших мов світу; водночас якісних текстових ресурсів для дослідження української зараз існує небагато. GEC-корпус надає українській дослідницькій спільноті ще один інструмент для опрацювання природної мови та може прискорити розвиток українських комунікаційних асистентів.
  • Популяризація якісної української мови в онлайні. Цей корпус буде корисним для наукової спільноти, адже надасть більше інструментів для досліджень та в результаті буде корисним для тих, хто спілкується українською онлайн.

Окрім того, проєкт зі збору та наповнення GEC-корпусу української мови стає постійним у Grammarly і буде частиною внеску компанії у розвиток українського NLP (natural language processing — опрацювання природної мови). Команда продовжить наповнювати корпус текстами за допомогою вебсайту проєкту, а також працюватиме над удосконаленням його технічної цінності, щоб збільшити його значення для наукової спільноти.

«Ми вбачаємо в цьому проєкті особливу цінність для розвитку української комп’ютерної лінгвістики та української мови онлайн і саме тому ухвалили рішення зробити цей проєкт постійним для нашої компанії. Якщо підсумувати простими словами значення цієї ініціативи, то це один із маленьких кроків, які наближають нас до чудової мети — навчити комп’ютер ще краще розуміти українську мову. Саме це надихає всю нашу команду», – розповіла менеджерка команди комп’ютерних лінгвістів Grammarly та керівниця проєкту зі збору корпусу Настасія Осідач.

Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Ці дані будуть корисні тим, хто цікавиться лінгвістикою, — від студента-науковця до приватної компанії — і для дослідницької роботи, і для створення або поліпшення власного онлайн-застосунка, продукту тощо.

«Ми зробили GEC-корпус загальнодоступним, тож беріть його, досліджуйте та розвивайте комп’ютерне опрацювання української мови! Окрім доповнення самого корпусу текстами, команда активно вдосконалюватиме його технічну цінність. Наші лінгвісти підготують додатковий варіант анотації, що дасть змогу використовувати корпус у двох різних завданнях: виправленні тільки граматики та виправленні граматики й стилю, що суттєво збільшує можливості його використання та значення», – впевнений інженер-дослідник Grammarly Олексій Сивоконь.

Нагадаємо, запустили онлайн-курс для вчителів із викладання української мови для нацменшин.

Усі фото: nachasi.com.

Читати далі