Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Окупанти знищили мій заклад в Ізюмі, але я врятував ресторан з Лозової. Кейс власника мережі суші-барів My Thai

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Ярослав Квасницький – підприємець з Харківської області та власник локальної мережі суші-барів My Thai. Російські окупанти знищили один з ресторанів чоловіка, а те, що вціліло, – розікрали. Однак другий заклад вдалося врятувати: Ярослав евакуював бізнес із Лозової до Умані.

До нового міста підприємець перевіз не лише обладнання, а й всю команду. За кілька тижнів суші-бар з Харківщини на повну потужність запрацював на Черкащині. Цей досвід Ярослав називає колосальним, але зізнається: повторювати його не хочеться.

Однак постійні клієнти з Лозової вирішили інакше й засипали соцмережі My Thai питаннями про відновлення роботи. Так, завдяки підтримці клієнтів, підприємець знайшов в собі сили вдруге відкрити ресторан у рідному місті. Сьогодні My Thai – знову мережа, що працює в Умані та Лозовій

Мрія про власну справу з’явилася під час обіду

Думаю, що жага до власного бізнесу у мене була завжди. Але щоб його відкрити, треба спершу добряче попрацювати і нахапатися досвіду. Тому, перш ніж взятися за власну справу, ми разом із дружиною отримували досвід найманих працівників.

Мені щастило, бо мав справу з дійсно великими сумами коштів і це вбило страх у щось інвестувати. Так само, як страх втратити щось у разі невдачі. Я добре пам’ятаю, як в моїй голові з’явилося зерно, якою саме справою я хотів би керувати. Це був Таїланд, ми відпочивали, ні про яку роботу там не йшлося. В один із днів відпустки нас заманили до азійського ресторан та запропонували суші. Це було настільки смачно, що мені закортіло мати щось схоже, але вдома. Тієї миті маленька ідея перетворилася на мрію, про яку я успішно забув. 

туристична агенція
Підготовка до відкриття туристичної агенції в Лозовій.

Через рік чи два ми з дружиною вирішили звільнятися та зайнятися власною справою. Перший бізнес відкрили для дружини – це була невелика туристична агенція. Гроші взяли з сімейного бюджету. Орендували приміщення, розробили план. Лише не вгадали з оптимальним періодом для відкриття: почався коронавірус. Ні про які подорожі й мови не було, тож наші гроші, як і вся фірма, понад пів року простояли замороженими. 

Минув певний проміжок часу, кордони стали більш вільними, люди засумували за подорожами – і справа пішла. Потрохи, але ми навіть почали виходити в невеликий «плюс». 

Ховати гроші у мішечок – не варіант, треба інвестувати 

Буквально через кілька місяців я гуляв центром нашого міста і придивлявся до вуличок, будиночків і зрозумів: тут бракує гарних і смачних суші. В одній із будівель здавалося приміщення. Мені здається, що оголошення про оренду там висіло вже кілька років, однак ніхто не помічав цю дивовижну місцину. Вже наступного ранку я підписав договір про оренду і здивував дружину новиною про майбутній бізнес. 

власник суші-барів My Thai

Аби привести це приміщення до ладу, знадобилося кілька тижнів. Ще трошки часу – на закупи обладнання і пошук команди. За три дні до відкриття гроші, які я відклав на заклад, закінчилися. Бо десять тисяч доларів для ресторану, хоч і маленького, – це замало. 

Тоді я пообіцяв своїй команді: зарплати буде, яким би не був прибуток. Та зрештою виявилося, що я знайшов справді неймовірних людей: перші три тижні вони працювали без вихідних за 5 тисяч гривень. За цей час ми стали ледь не найкращим суші-баром у місті. 

Увесь прибуток від закладу розходився на продукти та заробітну плату. Лишалася лише невелика частинка, яку я планував інвестувати далі. Я помітив, що для маленьких міст на сході України наш ресторан підходить ідеально. Тому задумався над створенням мережу ресторанів. Однак сказати – легко, а от зробити…

кухарі My Thai

Коли другий заклад «прогорів», я відкрив третій

Для другого закладу теж обрав невеличке місто, навіть селище, сконтактував зі знайомим, який мав там приміщення, і домовився про оренду. Здавалося, все складається, як треба. Але це було не так. Тільки через вісім місяців я усвідомив, що цей заклад був моєю помилкою. Мені трапилися ненадійні та безвідповідальні співробітники, а людям ми виявилися непотрібними. І замість прибутку я отримав лише «мінус» у гаманці. Понад дві тисячі доларів. 

ресторан My Thai в Ізюмі
Ресторан My Thai в Ізюмі. Після 24 лютого заклад знищили російські снаряди.

Поки цей заклад «здувався» і вичерпував себе, я знайшов кошти на третій. Відкрити суші-бар захотів у мальовничому містечку Ізюм, що неподалік від Харкова. У грудні 2021-го року заклад відкрився, полюбився людям і… Зачинився рівно через три місяці. Зараз я вже знаю, що цей ресторан знищили російські снаряди, а те, що вижило, – розікрали. 

Моя команда одностайно погодилася переїхати до Умані

У перший день повномасштабної війни, думаю, мало хто знав, що робити і куди діватися. Хвилювання за дружину, яка перебувала на дев’ятому місяці вагітності, затьмарили всі інші почуття всередині мене. До початку цього жаху ми планували народжувати в Харкові. Встигли про все домовитися, підписати договори з лікарями, але, звісно, туди ми вже не поїхали. 

Із Лозової також треба було тікати, бо окупанти перебували на відстані 70 кілометрів від мого рідного міста. Тому ми з дружиною сіли в автівку та поїхали.

Спершу дісталися Кропивницького, але житла там для нас не знайшлося. Одну ніч ми провели в будиночку без бодай якихось умов, а зранку рушили далі. Подзвонив знайомому з Умані, запитав, куди б податися. А у відповідь почув: «Ти що не до мене їдеш? Давай сюди, я на чекаю!».

Подружжя підприємців, власники My Thai
Ярослав з дружиною.

В Умані ми поселилися у квартирі мого знайомого і почали потрошки заспокоюватися. Напевно, як і усі, ми були в депресії. Від повної апатії рятувала лише дитина, яку мені подарувала дружина. Адже про неї треба було думати і піклуватися. 

Так минув місяць, може, трохи більше. Жодних планів у голові не було, рішення, що робити далі, – також. Я вже думав, що час брати зброю до рук, але зупиняла думка про малечу, яка щойно з’явилася на цей світ. Та й підприємницька жилка нікуди не зникла. Тож почав міркувати, як евакуювати свою команду і заклад, аби відновлювати роботу.

Читайте також: «Ми вміємо шити, а отже, можемо допомогти ЗСУ». Як підприємець із Лисичанська евакуював бізнес до Дніпра

Лишати ресторан у Лозовій, звідки виїхала, напевно, половина населення, не було сенсу. Тож спершу поцікавився у своїх співробітників, чи хочуть вони взагалі повертатися до роботи йі чи не проти вони переїхати до іншого міста. Погодилися усі. 

Колосальний досвід, який я не хочу повторювати 

Перевезти обладнання і частинку меблів з Лозової до Умані мені влетіло в чималу копійку. На той момент в Україні вже почалися великі проблеми з пальним. Ціни були захмарними, так цей бензин ще й треба було десь відшукати. Та й до легкової автівки кухонне обладнання вмістити не вмістилося б, тож я почав шукати вантажівку. І водія, який погодиться вивезти речі з міста, в якому не вщухали обстріли.

евакуація бізнесу

Поки шукав таку людину, паралельно займався орендою приміщення й домовлявся про максимально зручні та лояльні умови. Із власником локації порозумілися одразу: мені пішли на поступки, і я підписав договір. Я намагався не планувати нічого далі, ніж на тиждень уперед. Адже ніколи не знаєш, чим закінчиться день у країні, в якій триває війна. 

Моя команда виїхала з Лозової разом із усім обладнанням. Тут я винайняв їм квартиру, аби всі вмістилися і могли братися до роботи. Ми витратили геть трохи часу на ремонт і запустилися вже наприкінці квітня. Насправді, я отримав колосальний досвід: війна, евакуація команди, перевезення ресторану, запуск роботи у геть новому місті. Але повторювати цей досвід не хочу.

приміщення My Thai

Коли в Лозовій стало спокійніше, нам почали писати клієнти

За перший місяць робота закладу була налагоджена майже остаточно. Ще й вдалося створити нові робочі місця, наші кур’єри – це переселенці з Харкова. А «майже налагоджена», тому що через російську агресію вся логістика, якою нам доставляли продукти, зламалася. І якщо раніше рибу, наприклад, нам постачали морем, то цей шлях закрився. Доступною залишилася лише наземна стежка. 

Тож довелося створювати нові ланцюжки постачання усієї продукції. А це знову час і гроші, доставка стала значно дорожчою. Утім знижувати якість продуктів я не наважився. Бо навіщо тоді було знову відкриватися? 

власник мережі суші-барів My Thai

Десь наприкінці травня в рідному місті стало спокійно, хоч окупанти так і залишилися на відстані 70 кілометрів. Однак обстріли порідшали. Місто знову наповнювалося людьми. А на сторінки закладу почали писати відвідувачі з питаннями, коли ми відновимо роботу.

Сказати, що я здивувався, – це не сказати нічого. Я й не думав, що поки триватиме війна, люди зі сходу України сумуватимуть за нашими суші. Але ми провели опитування в інстаграмі й побачили, що люди дійсно «зголодніли». Після цього вирішили повернутися. Я сформував в Умані нову команду, залишив із ними свого шеф-кухаря, а сам поїхав додому. 

Перемога – не за горами, час створювати нові робочі місця

Якщо говорити відверто, сьогодні наші показники вищі, ніж у довоєнні часи. Можливо, люди сумують за «життям поза війною». А поки смакують суші, їм вдається відволіктися. 

Зараз я влаштував собі паузу в інвестиціях, хочеться закрити кредити, яких набрався під час евакуації закладу й закупівлі усього необхідного. Проте пауза не означає, що я не розмірковую над наступними ресторанами. 

логотип суші-бару My Thai

Я повністю впевнений у перемозі України, а отже, потрібно буде створювати нові робочі місця і працювати на подвійну потужність. Можливо, колись спробую відкрити кафе в Києві. Але після того, як запропоную мешканцям маленьких міст дійсно смачні суші. 

Суспільство

Рятують чотирилапі: надзвичайники показали, як собаки допомагають шукати людей на місцях влучань

Опубліковано

Рей та Хаку з Одеси і Мрія з Києва — такі імена носять чотирилапі, що допомогають надзвичайникам шукати людей на місцях російських обстрілів.

ДСНС поділилася фото собаки-рятівниці, а United24 поширили відео з рятувальних місій.

На місцях російського удару в Києві спільно з рятувальниками працює бельгійська вівчарка Мрія. Під час пошукових робіт собака обстежує зруйновані території та робить позначення саме там, де доцільніше зосередити пошук загиблих під завалами. Як розповідають працівники ДСНС, спеціально треновані службові собаки допомагають фахівцям значно скоротити пошук людей на місці трагедії.

Читайте також: У Києві шукають чотирилапого, який врятував дитину під час обвалу багатоповерхівки

В Одесі після масованої нічної атаки рф цілий день працювали Рей та Хаку.

«Собаки-помічники – герої рятувальних місій після російських атак. Разом зі своїми кінологами вони шукають людей, які опинилися під завалами, — прокоментували роботу ДСНС із чотирилапими в United24 та додали: — Те, що ви робите, – це надзвичайно».

Нагадуємо, що 16-річна Оля з Дніпропетровщини урятувала дитину, що провалилася під кригу. Дівчині присвоїли дві державні нагороди (ВІДЕО).

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС України

Читати далі

Суспільство

16-річна Оля з Дніпропетровщини урятувала дитину, що провалилася під кригу. Дівчині присвоїли дві державні нагороди (ВІДЕО)

Опубліковано

Узимку 16-річна студентка з Кривого Рогу Ольга Лактіонова витягла з води дівчинку, що провалилася під кригу. Тіла двох братів урятованої дитини надзвичайники змогли знайти лише за дві доби. За свій вчинок Оля отримала державні нагороди від президента та міністра внутрішніх справ.

Про це повідомляє Міністерство Внутрішніх справ України.

Ризик заради порятунку

13 лютого на річці Інгулець четверо дітей гралися на кризі, коли та розкололася — двоє братів та їхні сестри провалилися. Оля впізнала своїх знайомих і побігла допомагати.

Дівчина розповіла, що взяла імпровізований пліт, вхопилась за нього та почала плисти на порятунок і сама ледь не втонула, коли цвях, що стирчав у дошці, зачепився за її одяг. На поверхні води Оля змогла втримати 12-річну Віолетту, яка до цього провалилася під кригу. Місцеві жителі допомогли витягти обох дітей.

Читайте також: В Україні вперше вручили дітям відзнаку «Майбутнє України»: хто отримав нагороду (ФОТО)

За допомогу дітям Ольгу Лактіонову нагородили відзнакою Міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Також дівчині присвоїли нову нагороду «Майбутнє України»від президента.

Нагадуємо, що 10-річна дівчинка з Одеси врятувала маму під час масованої атаки «Шахедів» (ВІДЕО).

Фото: Офіційне інтернет-представництво Президента України

Читати далі

Суспільство

«Батько маркетингу» з українським корінням

Опубліковано

Філіп Котлер перевернув світове уявлення про маркетинг і вписав себе в історію. Його книжки розлітаються по світу, а студенти завдяки його знанням опановують навчальні дисципліни. Та чи знаєте ви, що цей маркетолог — син українців?

ШоТам дослідили його біографію та розповідають, як Філіп став батьком сучасного маркетингу.

Емігранти, що шукали кращої долі у Штатах 

Філіп Котлер народився в 1931 році в Чикаго, США, але з Україною його пов’язують батьки — Моріс Котлер (Котляревський) і Бетті Бубар. Різні джерела подають місця їхнього народження по-різному: начебто обоє були з Чернігівської області, або ж батько з Ніжина, а мама з Бердичева.

Автобіографічна книжка Філіпа Котлера. Фото: Amazon

Але факт лишається таким, що двоє молодих мігрантів у 1917 році шукали кращої долі за океаном, а врешті знайшли одне одного, створили сім’ю та дали життя майбутньому цілої галузі. Крім Філіпа, у Бетті та Моріса народжуються ще двоє синів. Котлер пригадує, що тато хотів, аби всі троє стали атлетами, але в жодного спортивна кар’єра не склалася. Пізніше батько таки сказав, що пишається своїми синами, попри те, що ті обрали інші шляхи. Молодший Ніл став професором і дослідником політичних наук, середній Мілтон — бізнесменом, а найстарший нащадок Котляревських зробив величезний вклад у маркетинг як галузь. 

Кар’єра та перша книжка для студентів

Філіп Котлер ще з дитинства думав, яку професію йому обрати. Хлопчик любив читати і фантазував про своє майбутнє, приміряючи різні кар’єрні ролі.

«У дитинстві, коли чув про людину, яка зробила щось цікаве, одразу ж теж хотів цим займатися. Коли читав статтю про астронавта, хотів ним стати. Про Ейнштейна — хотів бути вченим і математиком. Коли ознайомився з біографією Лінкольна, мріяв потрапити у світ політики», — пригадує Філіп Котлер свої ранні роки.  

Але його вибір зупинився на економіці, тож магістерський ступінь він отримав у Чиказькому університеті, а докторський — у Массачусетському технологічному. Потім почав викладати, і написав першу книжку саме для занять зі студентами — «Менеджмент маркетингу. Аналіз, планування та контроль» (1967). Але вона вийшла за межі класу та стала бестселером — її переклали на понад 25 мов. На зараз у Філіпа Котлера вийшло вже близько 100 книжок. 

Філіп Котлер писав: «Маркетинг — це перегони без фінішної прямої». Фото: pkotler.org 

Зробити світ кращим

У чому ж полягає основна ідея економіста та чому його вважають «батьком» сучасного маркетингу? За Котлером, маркетинг — це спосіб не просто продати товар чи послугу, а задовольнити потребу споживача й показати свої цінності. 

«Хороша компанія пропонує відмінні продукти та послуги. Чудова компанія також це пропонує, але ще й прагне зробити світ кращим місцем», — писав науковець.  

Тож дослідник запевняє, що бізнес мусить мати місію та дбати не тільки про прибуток, адже світ змінюється, а з ним і маркетинг.

«Мій вчитель Мілтон Фрідмен висловлював ідею: коли ви хочете виміряти успіх, вам треба мати одиницю прибутку. І якщо це є, то не хвилюйтеся про все інше. Але тепер все змінилося. Ми маємо практикувати сталість, і, на щастя, зараз компанії намагаються відновити ресурси, використати їх повторно, позбутися сміття», — казав Філіп Котлер під час лекції проєкту ReІnforceUA від Бізнес-школи МІМ.

У 2010 році він створив Всесвітній маркетинговий саміт (World Marketing Summit) — незалежну організацію зі штаб-квартирою в Торонто, що прагне завдяки маркетингу створити кращий світ для майбутніх поколінь.

Котлер та Україна

94-річний Філіп Котлер пам’ятає про своє українське коріння, хоч і народився в Штатах. У 2006 році він отримав звання Почесного доктора НаУКМА та прочитав у Могилянці лекцію. 

Філіп Котлер в Україні на лекції у Києво-Могилянській академії. Фото: Фотогалерея НаУКМА

А у 2022 році науковець висловив підтримку нашій державі та виступив з безоплатною онлайн-лекцією:

«Коли почалась війна проти вашої країни, я сподівався, що всі великі країни світу, як-то Індія та Китай, підтримають Україну. І був дуже розчарований, коли цього не сталося — вони захотіли бути нейтральними. Але також Сполучені Штати Америки та інші союзники мають вести переговори, в яких вони зробили недостатньо. Вони мають публічно говорити з тими країнами про те, що робить зараз росія».

Фото обкладинки: Branding Mag

Читати далі