Норвегія передала Україні 22 самохідні гаубиці M109

Українські військові 45-ї окремої артилерійської бригади показали результати своєї роботи — купу знищеної ворожої техніки.

Відео опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Ви бажаєте знати, коли закінчиться війна? 45 оабр – ми знаємо, що вона закінчиться Перемогою! 64 дивізіон 45 оабр, десь на Дніпропетровщині – ми наближаємо цю мить», — написали наші захисники.

Про 45 ОАБр

45-та окрема артилерійська бригада — підрозділ Ракетних військ та артилерії Сухопутних військ Збройних сил України. Створений у 2014 році у складі корпусу резерву.

Дивіться відео: Подружжя зі Львова разом захищають Батьківщину на сході країни

Нагадаємо, ЗСУ вдарили по базі боєприпасів та пального в окупованому Донецьку.

Як ми повідомляли раніше, 45 артбригада ЗСУ спалила склад боєприпасів противника.

Фото: скриншот із відео.

«Ми першими зайшли на лінію розмежування Оріхів-Василівка. Утримали, вдержали їх, коли нас намагалися вибити звідси. Зараз готуємося йти далі», — морський піхотинець Сергій.

Сергій до повномасштабного вторгнення був фермером, а після 24-го лютого взяв до рук зброю та пішов воювати.

«Я вчетверте на війні. І всі інші мають досвід бойових дій. Коли почалася війна, ми просто повернулися до свого колишнього батальйону, вірніше до того, що від нього залишилося. Створюємо, практично заново відроджуємо свій батальйон», — морський піхотинець Сергій.

«Коли ми зачистили село, була спроба вибити нас звідти. Комбінована атака була бронетехніки й піхоти. Піхота з двох боків заходила на той край села, з якого знаходились ми. Було декілька атак, спалили дві одиниці ворожої бронетехніки, відбили піхоту. Потім добу нас… мабуть, це була їхня помста, що не змогли нас вибити з села. Нас, хати рівняла далекобійна артилерія їхня», — морський піхотинець Сергій.

«Коли ми розбивали колону в Кам’янському, їхні БТРи горіли, але вони стріляли до кінця. Це досить сильний ворог і жорсткий. Ті побратими, що зі мною, повірте, готові всі. І вони всі вже знають цю роботу», — морський піхотинець Сергій.

Дивіться відео: На Львівщині волонтери звели містечко для переселенців

Нацгвардієць із Кропивницького врятував життя понад 500 бійців, які зазнали поранень під час боїв на Донеччині. Попри постійні обстріли та засідки росіян військовий вивіз побратимів у безпечне місце.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці військової частини 3011 НГУ.

Сергій – військовий водій однієї з частин Національної гвардії України, родом із Кропивницького. З перших днів повномасштабного російського вторгнення виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення в Донецькій області.

Ризикуючи власним життям чоловік вивіз у безпечне місце сотні поранених побратимів: як з Національної гвардії, так і з інших підрозділів. Сам Сергій каже, що на війні кожен – герой, адже там другорядної роботи просто не існує.

«У мирному житті, професія водія у нас вважається заурядною, звичайною. А на війні немає другорядної роботи. Кожен – кухар, медик, водій – одиниця стратегічна. Під час воєнних дій важливість кожного збільшується в сто крат. Там кожен герой. Але ніхто, віриш, ніхто себе таким не вважає. Просто самовіддано роблять своє діло», – розповідає військовий.

Сергій прийшов до лав Нацгвардії у 1999 році. За його спиною – тисячі кілометрів доріг при виконанні службових і бойових завдань на передовій російсько-української війни.

«Коли їздиш за кермом у мирному житті, не зважаєш на відстані між невеличкими населеними пунктами. Коли ж вів машину під масованими артилерійськими обстрілами, метр проїзду видавався довжиною у життя. Кожен поворот, кожен кущ чи дерево наче вкарбовувалися в мозок. Я відповідав за людей, віз їх від смерті. Там, за моєю спиною на борту бронемашини були люди, мої брати, поранені, які потребували негайної допомоги», – згадує нацгвардієць.

Аби вивезти поранених побратимів, Сергію доводилося прориватися через оточення та ворожі засідки. Крім того, на його автівку полювала російська авіація. Однак щоразу, коли поранені бійці були доставлені до місця призначення, військовий повертався на передову.

«Хтось мене спитав: страшно на війні? Коли їдеш туди, так, є такий холодок у серці. Але по приїзду, при отриманні завдань, страх кудись дівається і ти зосереджуєшся на виконанні. Включаєшся абсолютно, думок немає. Тільки миттєві відточені реакції – зробити все швидко та ефективно», – додає Сергій.

Нагадаємо, колишня вчителька історії з Житомирщини, а нині – лейтенантка ЗСУ Любов Плаксюк стала першою жінкою в історії української армії, яка очолила артилерійський підрозділ.

Також ми повідомляли, що фельдшерка з Луганщини Світлана Клос врятувала автівки «швидкої» з-під обстрілів.

Фото: пресслужба НГУ.