Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Незалежність» на Дарниці. Херсонці вирвалися з окупації та відкрили в Києві нову кав’ярню

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

«Незалежність» – нова кав’ярня від херсонців, які два місяці прожили під окупацією. До повномасштабної війни Тетяна з Нікітою протягом п’яти років розвивали кавовий бізнес у рідному місті й мріяли відкритися в нових містах.

Однак 24-го лютого їхнє життя змінилося. Херсон опинився під окупацією, пішли чутки, що окупанти відправлятимуть чоловіків на війну проти України. Тієї миті пара остаточно вирішила, що час виїжджати. Через 62 блокпости та чотири дні за кермом їм вдалося вирватися з окупованої території.

А вже за кілька тижнів на столичній Дарниці відкрився новий заклад – та сама «Незалежність». Кав’ярня від херсонців, яка нагадує про рідне місто та підтримує своїх.

Тоді в Херсоні ще не було «латте з вершками»

Мрія про власну кав’ярню з’явилася, коли я познайомилася зі своїм хлопцем. Наша історія почалася з того, що він працював барменом, а я – офіціанткою. У Нікіти була сила силенна ідей, як покращити заклад і що могло б зацікавити відвідувачів. Але власник тієї кав’ярні в усьому відмовляв. 

Тому єдиним виходом з цієї ситуації був запуск власної справи. Зрештою ми звільнилися і вклали все, що мали, в маленький кавовий острівець. Тоді в Херсоні ще не було «латте з вершками». Усе було доволі стандартно, і ми вирішили це змінити. 

кав'ярня в Херсоні

Наша кава була лише на виніс, тобто підійшов, замовив, швиденько забрав і побіг по справах. Це було зручно для більшості наших клієнтів і для нас також. Водночас ми почали створювати власні напої, фірмову каву і вона «зайшла» нашим відвідувачам. 

Час від часу ми відкривали нові маленькі заклади по місту

Коли ми усвідомили, що маємо достатньо коштів, аби відкрити наступну точку, то почали шукати місце. Зупинилися на єдиному в Херсоні торговельному центрі, підписали договір і відкрилися. Це було дуже дорого, але й дуже бажано. 

Так час від часу ми відкривали нові маленькі заклади по місту. Крок за кроком їхня кількість збільшилася до чотирьох. Всюди вже працювали нові баристи, справа йшла практично без нашої участі. Ми тішилися, адже це була наша довга та кропітка праця в рідному місті. 

кав'ярня

Увесь час ми працювали без вихідних. Постійно та невпинно, щоб робота не була даремною. І завжди ставили для себе нові цілі. Де ще відкритися, кого запросити на роботу, що додати нового. Такі думки були у нас постійно. Принаймні допоки росія не атакувала Україну. 

Ми стояли і дивилися, як десятки автівок виїжджають з міста

Зранку 24-го лютого я не чула вибухів. Мене розбудив хлопець, а телефон вже «розривався» від повідомлень та дзвінків. Дзвонили наші співробітники і казали, що не вийдуть на роботу, бо почалася війна. Я не могла цього усвідомити, до мене не приходило розуміння, що все, що ми будували, зараз просто зруйнується.

Ми обдзвонили всіх наших барист і зібрали тих, хто погодився вийти на роботу. Машиною забрали, розвезли по точках і залишилися в центрі міста. Ось в цей момент прийшло відчуття, що це кінець нашого мирного життя. 

Ми стояли й дивилися, як центральними вулицями їхали десятки машин. Спостерігали за цим і думали, що робити далі. Цікаво, що багато наших постійних відвідувачів прийшли по каву й пили її з таким самим виразом обличчя, як і в мене. Повна розгубленість. 

Ми пропрацювали до 12-ї години дня й зачинилися. Тоді за містом почалися вибухи, стрілянина й бозна-що ще. Ми з хлопцем поїхали додому й кілька днів провели в підвалі: доки не закінчилася їжа. А вже згодом ми дізналися, що Херсон опинився під окупацією.

Усе, що ми будували власними силами, почали нищити

Я не знаю, як можна словами описати те, що ми відчували. Це був вже не страх, не розгубленість. Адже ось наше життя, яке ми будували власними силами, – і за кілька днів його просто мовчки знищують.

Перший час нам доводилося прокидатися о четвертій ранку, аби зайняти чергу в продуктовому магазині. Десь о дев’ятій вдавалося купити щось із їжі. Через деякий час ми наважилися відкрити кав’ярню. Грошей потребували і ми, і наші працівники. І це був один з небагатьох варіантів отримати бодай якісь кошти. 

Ми купували молоко, шукали будь-яку каву й робили все для того, аби заклади функціонували. Та за кілька тижнів усе змінилося. Пішли чутки, що після «референдуму» окупанти змушуватимуть чоловіків воювати проти України. Мій коханий сказав, що нам час їхать геть. Адже ставати на бік росії він не збирався. 

херсонці

На кожному блокпості у нас забирали їжу, ніби вони там всі голодують

Ми виїжджали з Херсона протягом чотирьох днів. Усіма правдами й неправдами оминали блокпости окупантів. На нашому шляху їх було понад шістдесят. На одній з доріг нас не пропустили, тож довелося ночувати в селі. Згодом дізналися, що є інший шлях.

Проїхати все ж вдалося та практично на кожному блокпосту в нас відбирали їжу, ніби вони там всі голодують. А на останньому забрали все, що залишилося в «бардачку» автівки – пакетований чай.

Читайте також: Для тих, хто сумує за Харковом. Переселенці відкрили в Києві кафе «ХА» з легендарною квадратною піцою

Коли ми проїхали останній російський блокпост, я не могла повірити. Чесно. І коли нарешті побачила українських військових, зрозуміла, що окупанти вже нас не дістануть. Я і плакала, і усміхалася, і не знала, кого обіймати й що робити. Попри це я чітко розуміла: ми нарешті на підконтрольній Україні території, ми – вільні.

Колись відкрити свій заклад у Києві було нашою мрією

Спочатку поїхали до Одеси. Ми щиро вірили, що Херсон буде звільнено протягом кількох тижнів. А з Одеси, звісно, додому ближче, аніж з Києва. Почали навіть шукати приміщення біля моря приміщення під оренду для кав’ярні. Думали, це непоганий варіант, аби почати бодай трохи працювати. Нам довелося обійти пішки практично все місто, але підшукати локацію, яка б нам сподобалася, не вдалося.

Через місяць ми з хлопцем вирушили до Києва. Шукати своєї долі, так би мовити. Колись відкрити власний заклад у столиці було нашою мрією. Тому ми порадилися й вирішили: а коли, якщо не зараз?

За три тижні в Києві ми знайшли ідеальне приміщення для нашої справи. Невеличке, просторе, світле – усе, як нам подобається. Ми не звертали уваги ані на район, ані на вартість оренди. Просто закохалися в ці стіли та можливості, які вони можуть дати.

Незалежність Дарниця

Ми робимо все, щоб про наше місто згадували

Двадцять днів – і у нас вже готовий ремонт, а двері напоготові до відкриття. Насправді, коли є план та досвід, все робить в найкоротші терміни. Зізнаюся, ми хотіли відкритися ще швидше, але фарба надто довго сохла.

Усе, що раза є в нашому закладі, зроблено нашими руками. Кожен цвях, кожна поличка – тільки ми знали, що і як варто робити. Як і колись в Херсоні, ми знову працюємо лише вдвох з Нікітою. Згадуємо, як це, і насолоджуємось нашою свободою тут. Але й не забуваємо, звідки приїхали. Саме тому назвали кав’ярню «Незалежність». Це те, за що нам усім доводиться боротися.

кав'ярня Незалежність

Ми робимо все, щоб про наше місто згадували, коли заходять по каву. І нам справді пощастило з відвідувачами. Адже в Києві сотні, якщо не тисячі людей з Херсонщини. Щойно в соціальних мережах з’явився меседж, що ми з Херсона, до нас почали приходити люди.

Витирати сльози доводиться кілька разів на день

Відчуття підтримки, яку ми отримуємо щодня, – неймовірне. Ніби ціле місто вирішило стати нашою скелею для початку чогось нового. Щоразу нам дякують за каву і чекають запрошення в Херсон.

Ми не очікували такої віддачі від місцевих жителів. У нас постійно питають, як справи і чи потрібна якась допомога. А ми натомість працюємо так, як ніколи, і поставили собі за мету розповідати якомога більше про Херсон. Ми хочемо, щоб про наше місто не забували. Аби про нього говорили так само голосно, як і про решту міст. 

Ми перейшли на українську, а кияни у цьому допомагають

Мені важливо розказати, що в Києві разом із хлопцем ми почали говорити українською. Це було спільне й правильне рішення. Зізнаюся, це складно. Адже все життя говорили саме російською, але ми підтримуємо одне одного, і в нас все вийде. До того ж, у Києві більшість наших відвідувачів спілкуються саме українською. Це полегшує задачу і додає щоразу нових слів у скарбничку. 

Незалежність Київ

Після звільнення Херсона працюватимемо на два міста

Поки що наш план полягає в тому, аби розвиватися в Києві. Здається, ми будемо жити на два міста, після деокупації Херсона. У тому, що місто звільнять найближчим часом, я точно не сумніваюся. Але остаточно повертатися додому ми навряд чи будемо. 

Потяги курсуватимуть щодня. Не думаю, що це буде для нас проблемою. Утім контролювати решту наших кав’ярень якось доведеться. Адже нині вони досі працюють. Там наші співробітники заробляють собі на життя чесною працею. Тому залишати їх напризволяще ми не хочемо. Потрібно лише дочекатися звільнення рідного міста й братися до роботи, але в ще більших масштабах.

Суспільство

Художник присвятив картину звільненим Героям «Азовсталі» і виставив її на аукціон

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Полтавський художник Андрій Гіль намалював картину «Вони повернуться. АЗОВ», присвячену звільненим захисникам «Азовсталі», та виставив її на благодійний аукціон.

Про це пише zmist.pl.ua.

Картина виготовлена на OSB-плиті акриловими фарбами. Роботу можна виграти на благодійному аукціоні.

Кошти від продажу перерахують на потреби Збройних Сил України. Як розповів художник, він написав полотно, коли захисники Маріуполя вимушені були здатися у полон.

Основна ідея роботи – що всі полонені, які зараз перебувають у нелюдських умовах, обов’язково повернуться додому. І коли 215 захисників обміняли, художник відчув – картина має приносити користь. Тому передав її на благодійний онлайн-аукціон «Полтава в дєлє», що проходить у волонтерському телеграм-каналі «Ми готові. Полтава».

Читайте також«Кава має бути бойовою». Херсонець запустив у Львові унікальний «кавотяг» та збирає сотні тисяч на ЗСУ

Як можна придбати картину на аукціоні

  1. Стартова ціна – 1000 гривень.
  2. Мінімальний крок – 100 грн.
  3. Бліцвикуп до завершення аукціону – 15 000 грн.
  4. Вказуйте свою ставку у коментарях під цим постом, але зважайте на попередні ставки.
  5. Переможця оголосять 30 вересня о 21.00 за найвищою ставкою.

Нагадаємо, митець виготовив портрет командира полку «Азов» технікою плетіння маскувальних сіток.

Також ШоТам повідомляв, як майстер із Миколаєва виготовляє сувеніри з уламків ворожої арти.

Фото: zmist.pl.ua.

Читати далі

Суспільство

На Київщині організовують благодійний «Гарбуз-Fest у Кайдашів»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У суботу, 1 жовтня, у селі Семигори на Київщині пройде мистецький благодійний захід «Гарбуз-Fest у Кайдашів – 2022».

Про це пише Богуслав-FM.

Захід пройде біля сільського клубу 1 жовтня і розпочнеться об 11.00. Зібрані на заході кошти підуть на допомогу військовим.

Програма «Гарбуз-Fest у Кайдашів – 2022»

  • Стежка Кайдаша – пройдіться стежкою від семигірських ставків і греблі до Клубу, саме про ці місця писав у «Кайдашевій сім’ї» Іван Нечуй-Левицький. Стежка позначена гарбузами і вказівниками з цитатами з твору.
  • Конкурс на найбільший і найменший гарбузи. Візьміть з собою гарбуза!
  • Гарбузові фотозони.
  • «Скриня». Як одягались колись наші прадіди і прабабусі? Старовинні національні однострої, про які писав у творах Нечуй-Левицький.
  • «Комора» – старовинні речі побуту. Дізнайтесь, чим і як користувались наші предки у своєму господарстві.
  • «Незабуті обличчя» – фотозона зі старовинними світлинами родин з Богуславщини.
  • Дитяча галявина: українські народні ігри, розваги, конкурси, естафети, майстер-класи.
  • Ярмарок добра – Майстер-класи від народних майстрів Богуславщини: ткацтво, ковальство, мозаїка, гарбузові сувеніри, лавандові листівки, виготовлення листівок для ЗСУ тощо.
  • Шинок: Страви з творів Нечуя-Левицького, гарбузова каша, різноманітні гарбузові смаколики, куліш, фірмовий борщ від Кайдашихи, пиріжки, маковички, семигірські вареники, богуславські бублики з гори Бублейної – і це ще не все!
  • Екскурсія селом «Стежками Івана Нечуй-Левицького» від місцевого краєзнавця Михайла Хутька.

Читайте також: «Пасіка – це постійна робота та інвестиції». Як бджоляр з Миколаївщини популяризує медовий бізнес в Україні

Основна сцена:

  • Етнопоказ українських строїв (автентичного одягу з приватних колекцій)
  • Дитяча сценка «Родичі гарбузові».
  • «Чудові-гарбузові» конкурси.
  • Аукціон Добра: унікальні сорти гарбузів, привезені з Туреччини і не тільки.
  • Мініатюра «Мотря і Кайдашиха» – театр імені П.К.Саксаганського (Біла Церква)

Нагадаємо, на Житомирщині під час фестивалю дерунів зібрали понад 90 тис. грн для ЗСУ.

Фото: фейсбук-сторінка Ксенія Лях (Пащенко).

Читати далі

Суспільство

Воїни Князівської бригади спалили танк ворога на Харківщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Харківщині військові 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого знищили ворожий танк.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці підрозділу.

«Знищений  mоskalskiy танк на Харківщині. Красиво… І такої “краси” тут чимало…», — написали наші захисники.

Читайте також«Кава має бути бойовою». Херсонець запустив у Львові унікальний «кавотяг» та збирає сотні тисяч на ЗСУ

Про бригаду

14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого — з’єднання Сухопутних військ. Підрозділи бригади були залучені до зимових боїв 2015 року за Дебальцеве. 14 жовтня 2019 року бригаді було присвоєно почесне найменування «імені князя Романа Великого». 8 березня 2022 року у бою за визволення від російських окупантів селища Макарів Київської області бійці бригади підбили шість російських танків.

Дивіться відеоЯк 14-та ОМБр перекрила окупантам маршрут просування на Київ

Нагадаємо, воїни 14 ОМБр «з вогником» знищили танк окупантів.

Також ми повідомляли, як Князівська піхота знищила три ворожі БМП.

Фото: фейсбук-сторінка 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.

Читати далі