Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян 

Опубліковано

Вони написали сотні звернень, отримали десятки відмов, але все ж знайшли, як відбудувати найбільший будинок у місті. Місцева влада Ірпеня разом із ОСББ постраждалої багатоповерхівки протягом року працювали над там, аби повернути домівку для тисячі містян.

Частину робіт оплатили самі мешканці будинку, «задонативши» на порятунок власних осель 2,5 млн грн, а найбільші витрати взяв на себе французький благодійний фонд, інвестувавши у відбудову понад 10 мільйонів гривень. Історію відновлення 18-поверхового «Титану» розповідає ШоТам.

Ірина Чернишова

 голова правління ОСББ «Титан-2020»

Прямі «прильоти», зруйновані квартири та вибиті двері

Окупанти завдали першого удару по нашому будинку ще 4 чи 5 березня. На той момент у будівлі практично не було людей. Можливо, лише 10-12 мешканців, які залишилися в місті й не встигли виїхати. Вдруге будинок обстріляли 10-11 березня, цього разу влучання було більш потужним. Після цього людей у багатоповерхівці вже не залишилося – виїхали абсолютно всі.

Масштаби руйнувань – надзвичайно великі. Скажімо, 85-90% віконних конструкцій було або пошкоджено, або повністю вибито. Найбільше постраждала сторона будинку, що межує із сусіднім житловим комплексом «Річтаун». Також дуже постраждав торець будівлі, що «виходить» на Бучу – саме там були розташовані позиції росіян, які просто розбивали наш будинок. Уявіть, 10 прямих «прильотів», від деяких квартир не залишилося практично нічого, крім тримальної конструкції. 

А оскільки наш будинок монолітно-каркасний, то після прямого влучання в одну квартиру руйнувалися ще й вісім сусідніх. Дві квартири повністю вигоріли. Але й на цьому не все. Під час окупації росіяни жили в нашому будинку. Тож половину вхідних дверей у будинку було просто вибито. На деяких поверхах – абсолютно всі, на інших – у кількох квартирах. Та найголовніше, що серед наших мешканців ніхто не загинув.

наслідки обстрілу Ірпеня
Найвищий будинок Ірпеня постраждав не лише від російських снарядів, а й від самих окупантів: вони жили у квартирах українців під час окупації міста. Фото: liga.net.

Ми власноруч зібрали 2,5 млн на відновлення монолітних конструкцій

Після деокупації стало зрозуміло, що будівля перебуває в аварійному стані: обстріли пошкодили монолітні конструкції. А отже, до вирішення цього питання про жодні інші роботи не йшлося. 

Утім це нас не зупинило. Мешканці будинки одноголосно вирішили збирати кошти на відновлення цих конструкцій. Вартість робіт оцінили в 2,5 млн грн, і ми змогли закрити це питання власним коштом. Насамперед – завдяки звичайним «донатам» на рахунок ОСББ. Люди перераховували абсолютно різні суми – від 500 до 60 тисяч гривень. Крім того, дівчата з нашого будинку проводили різноманітні ярмарки та аукціони. І це також допомогло нам наблизитися до заповітної суми.

Власне, так нам вдалося відновити монолітні конструкції. Вже після цього ми почали звертатися до органів місцевої влади, благодійних організацій та фондів. Шукали, хто допоможе відновити фасад будівлі. Адже наш будинок – це моноліт та газоблоки. Без утеплення та фасадних робіт це було б практично життям на вулиці.

Ірпінь: фото зруйнованих квартир
Деякі влучання російських снарядів були настільки потужними, що практично повністю знищували квартири українців. Фото: ШоТам.

Хто стукає, тому відкриють

До місцевої влади ми зверталися кілька разів: спочатку, аби встановити вікна в будинку, а потім – під час пошуку благодійників. Активно співпрацювали із начальником управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та ЖКГ Ірпінської міськради Сергієм Канюрою.

Звісно, усе не було легко й швидко. Кілька разів приїжджали представники різних організацій, дивилися на наш будинок, але не бралися за відновлення. Напевно, через великий бюджет проєкту. Воно й не дивно, відновити будівлю, яка постраждала на 60-70%, – дійсно дуже складно.

Але завдяки підтримці міської влади нам вдалося встановити вікна на всіх поверхах, після цього ми взялися за відновлення вхідних дверей. А згодом почали разом шукати організації, які візьмуть на себе ремонт фасаду, під’їздів і квартир. Дізнавшись про можливість співпраці із французьким благодійним фондом, місто знову нас підтримало, уклавши меморандум

Голова ОСББ багатоповерхівки в м. Ірпінь
Голова ОСББ відновленого будинку Ірина Чернишова переконана: успіх з відбудови її будинку можуть повторити й інші деокуповані громади. Адже хто стукає, тому відкриють. Фото: ШоТам.

Власне, завдяки цьому комплексу дій та рішень ми нарешті побачили результат – усі роботи завершені, будинок повністю відновлено. У чому секрет взаємодії між ОСББ, владою та благодійними організаціями? Усе просто – має бути комунікація. Гадаю, всі добре знають цю приказку: «Хто стукає, тому відкриють». Тому звертайтесь, і вам обов’язково допоможуть.

Олександр Маркушин

міський голова Ірпеня 

Серед усіх громад Київщини наша постраждала найбільше

Питання відновлення Ірпеня постало фактично одразу після закінчення бойових дій у місті. Тоді ж почали звертатися люди, керівники ОСББ, управляючі компанії. Комусь потрібно було замінити вікна, десь були проблеми із водопостачанням, а в когось окупанти зруйнували дах будинку.

На жаль, серед громад Київської області Ірпінська постраждала найбільше: лише в місті окупанти зруйнували чи пошкодили 70% будівель. А якщо, скажімо, підрахувати відсоток вибитих вікон, то взагалі йдеться про майже 90%. Тож першочерговим завданням для нас стала заміна вікон, ремонт покрівель, а далі – фасадні групи.

Водночас ми розуміли, що в державному та міському бюджетах коштів на проведення всіх необхідних робіт немає. Утім нам вдалося замінити вікна за програмою Київської обласної військової адміністрації. А далі треба було шукати можливості та залучати кошти. 

Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин
За словами міського голови Ірпеня Олександра Маркушина, серед усіх громад Київщини найбільше під час повномасштабного вторгнення постраждала саме Ірпінська. Фото: ШоТам.

Що більший об’єкт, то складніше знайти інвестора

Безумовно, більшість благодійників прагнуть взяти під свій патронаж якийсь невеликий будинок. Тобто швидко зробити й показати, мовляв, ось, все дуже класно, ми допомогли. Натомість на величезні будівлі мало хто заходить. І на це є цілком зрозумілі причини: це дуже дорого і дуже довго. Йдеться про чималий обсяг роботи й чіткі терміни.

Якщо говорити безпосередньо про «Титан», то цей об’єкт був дуже важким. До старту роботи з французькими благодійними ми вели перемовини із ще двома фондами, але вони відмовилися. Передусім через обсяг коштів. До того ж ми не хочемо, аби фонди бралися лише за частину робіт. Ні, ми за те, аби вони заходили і комплексно відновлювали об’єкт.

Відновлення «Титану» з житлового комплексу «Синергія 2+» дозволило повернуся додому щонайменше тисячі містян. А це справді велика кількість. Проте наше завдання глобальніше – повернути всіх наших мешканців і в Ірпінь, і в Україну загалом. А тому сьогодні ми використовуємо всі наявні можливості: і фонди, і місцевий бюджет, і державний бюджет, і допомогу меценатів. Ніколи не відмовляємося від допомоги.

Найвищий будинок Ірпеня
Відновлення найвищої багатоповерхівки Ірпеня почалася коштом її мешканців, однак найбільші витрати на себе взяв благодійний фонд із Франції, інвестувавши понад 10 млн грн. Фото: ШоТам.

Ми надіслали сотні звернень і отримали десятки відмов

Власне, у будь-якій відбудові все починається саме з пошуку потенційних інвесторів та фондів. А фондів зараз дійсно багато. Як ми робили? Писали листи й просили допомогти. Загалом ми надіслали майже три тисячі звернень до різних організацій: не лише в Європі, а й у світі загалом. Так само писали й різним великим підприємствам.

Звісно, відгукуються далеко не всі. Та й ми розуміємо, що потреба по Україні величезна. Однак із фондами, які все ж відповідають і їдуть до нас, ми підписуємо меморандум і кажемо: «Нам не потрібні кошти, краще візьміть і зробіть будинок».

Завдяки цьому ми демонструємо найпрозоріше використання зовнішніх коштів. Даємо об’єкт, а благодійники все роблять самостійно. Вони проводять тендерну процедуру, обирають підрядника. Єдиний момент, який контролює місцева влада, – якість виконання робіт. Таким чином до відбудови Ірпеня долучаються абсолютно різні фонди.

Читайте також: «Замість руїн – будинки у скандинавському стилі». Як відбудувати громаду після окупації? Кейс Новобасанської ТГ на Чернігівщині

Зокрема, французький благодійний фонд, завдяки якому вдалося відновити найвищу багатоповерхівку міста, виділив загалом 36 мільйонів гривень. Із них 10 млн спрямували безпосередньо на «Титан». І це дійсно великі кошти й велика допомога для місцевого бюджету. 

Водночас є й багато інших фондів, які допомагають відновлювати наше місто. Секретів тут шукати не варто – ми просто показуємо максимально прозоре використання коштів. А сьогодні для європейців, інвесторів із США та й, зрештою, для будь-якого благодійного фонду важливими є всього три фактори: якість робіт, терміни їх виконання та прозорість використання грошей. Ірпінь це все забезпечує.

За словами міського голови Ірпеня, потужну роль у відбудові найвищого будинку міста відіграла його ОСББ. А тому ця історія – приклад ефективної співпраці місцевої влади та містян. Фото: ШоТам.

Відновили вже майже 80% пошкоджених будинків

Загалом у місті пошкоджено 515 багатоповерхових будинків, 39 із відновити неможливо. Ще близько 80 будівель потребують капітального ремонту, решта – поточного. Це приблизно 400 будинків, із яких ми вже відновили 80%. Я вважаю, це доволі потужний результат.

А ось чого дійсно бракує – так це укриттів. Це проблема, і ми її не приховуємо. Адже під час розбудови міста будівельні норми не вимагали облаштування сховищ. Але сьогодні все змінилося. Усі нові будинки в Ірпені матимуть надійні укриття.

Ба більше, я впевнений, що державні програми допоможуть нам обладнати додаткові сховища в мікрорайонах. А поки ми використовуємо всі можливі варіанти: паркінги, укриття в школах та садочках тощо. Аби людям було, куди йти під час повітряної тривоги. Адже війна триває, вона стосується кожного, ми маємо допомагати одне одному. Так само, як це було під час оборони міста. Тож якщо є така можливість – ми відкриваємо нові укриття. Адже безпека містян – понад усе.

Ірпінь готовий ділитися досвідом відновлення з іншими громадами. Якщо ви потребуєте поради або консультації, звертайтеся за телефоном: +38(04597)-61-407.

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі