Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Не тільки море: 8 унікальних місць Одещини, які варто відвідати кожному туристу

Опубліковано

Куди збираєтесь їхати цього літа? Звісно, у більшості українців першою у списку буде саме Одеса. А як інакше – безкрає море, золотистий пляж, палюче сонце та місцевий колорит. Однак, Одеська область – це не тільки про цілодобове засмагання на березі моря. Тут є безліч унікальних місць, які варто відвідати кожному туристу – і таємничі підземелля, і руїни давніх місць, і неймовірні лимани, і навіть частинка Венеції. Пропонуємо вам швиденько записати наступні 8 місць у свій список must visit в Одеській області.

Вилкове – українська Венеція

На півдні Одеської області є невелике унікальне містечко Вилкове, яке ще називають українською Венецією. Цей мальовничий населений пункт знаходиться прямо в дельті Дунаю, де річка впадає у Чорне море.

Туристу варто прогулятись у центрі міста і подивитись на унікальні канали-вулиці. Стара частина міста розташована на воді, по яких переміщаються на місцевих гондолах і моторних човнах. Тому вам можуть влаштувати невеликий круїз по Вилковому. А також можна відвідати старовірівський та православний храми, подивитись твори місцевого художника та спробувати місцеве вино.

Читайте також: Де подорожувати в Україні? 6 містичних замків та фортець

До речі, у Вилковому досі живуть старовіри, які не визнають жодних благ цивілізації. Тому похід до них в гості можна також додати до туристичного маршруту.

Як дістатись: з Одеського автовокзалу “Привоз” ходить автобус до Вилкове.

Садиба улюбленого пацієнта Фрейда

У двадцяти п’яти кілометрах від Одеси, у селі Василівка можна побачити руїни величезного двоповерхового маєтку. Садиба була побудована в середині 19 століття генерал-майором Василем Дубецьким. Кажуть, що архітектором, ймовірно, був Франц Боффо – автор легендарних Потьомкінських сходів в Одесі.

Останнім власником маєтку був Сергій Панкеєв, або як його ще називали – “людина-вовк”. Чоловік страждав на зоофобію (і водночас хотів мучити тварин) та нічні кошмари. Саме у цій садибі йому наснився сон про білих вовків, які надсилали йому сигнали очима. Відтоді чоловік до кінця життя вважав себе вовком.

Панкеєв був улюбленим пацієнтом Зигмунда Фрейда і саме про нього психолог написав книгу “З історії одного дитячого неврозу”, яка стала настільною книгою психоаналітиків усього світу.

Як дістатись: можна доїхати на транспорті, який прямує в Кишинів.

Нерубайські катакомби – підземний світ Одещини

В Одесі життя вирує не тільки на березі моря, а й під землею. У передмісті розташовані старовинні підземні виробки кінця 19 – початку 20 століть. Протяжність катакомб – 3 тис. метрів. Вони являють собою грандіозний і дивовижний лабіринт. Тут круглий рік зберігається однакова температура, рівна чотирнадцяти градусам тепла, їх глибина у деяких місцях досягає ста метрів.

Під час Великої Вітчизняної війни в Одеських катакомбах ховались партизанські загони. Під час екскурсії ви зможете ознайомитись з історією їх боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. У катакомбах представлені атрибути побуту та зразки зброї. Можна відвідати кухню, лазню, чоловічий і жіночий гуртожитки, навчальний тир і меморіальний зал. Про Одеські катакомби ходить чимало легенд. Кажуть, що тут живуть привиди і печерна людина, а ще захований справжній склад.

Читайте також: Подорож під землю: 8 українських печер, які варто відвідати

Як дістатись: від автостанції “Привоз” сюди ходить регулярне маршрутне таксі.

Маєток Курисів

Якщо під’їхати до села Петрівка, що за 77 км від Одеси, можна побачити ще з траси мінарети. Ні, це зовсім не мечеть. У селі розташована височезна світська будівля, яка сотню років прослужила садибою.

Цей палац, який був побудований у 1820 році, має складну архітектуру. Будівля слугувала літньою резиденцією родини Курисів (таємний радник і друг Суворова). Згодом його повністю перебудували й розширили, створивши справжній шедевр архітектури – Мавританский палац. Проте, в маєток влучила блискавка і через велику пожежу тут залишились тільки руїни. Але і ці руїни однаково вражають своєю красою. 

За легендами, під палацом були заховані коштовності. Говорять, що в цих колекціях були роботи Антоніса ван Дейка, Альбрехта Дюрера, Карла Брюллова, Олексія Венеціанова. Довкола замку і усипальні Курисів дійсно знайшли багато підземель, але ніяких цінних предметів мистецтва там не виявилось.

Як дістатись: добратися можна будь-яким транспортом у Вознесенському напрямку.

Лікувальні грязі на Хаджибейському лимані

За 7 кілометрів від Одеси розташований унікальний Хаджибейський лиман. І хоча він знаходиться дуже близько до Чорного моря, проте з ним не з’єднаний. Його відокремлює п’ятикілометрова смуга з піску і черепашок. Хаджибейський лиман має протяжність 31 кілометр та площу – 70 квадратних кілометрів.

Ще запорізькі козаки і чумаки були тут частими гостями. А все тому, що тут були величезні поклади солі. З часів Російської імперії лиман почав активно розвиватися як грязьовий курорт. Сюди приїжджають туристи і відпочивальники заради чорної глини, яка допомагає при захворюваннях опорно-рухового апарату. А ще тут дуже різноманітний рибний світ, тому лиман є ласим місцем для любителів порибалити.

Як дістатись: доїхати з Одеси сюди можна на трамваї або на автомобілі.

Жевахова гора

Якщо ви любите гори, то в Одесі вони теж є. Жевахова гора швидше схожа на пагорб, висотою всього 40 метрів, проте звідси відкривається неймовірний краєвид на місто.

Назва гори прижилась завдяки генерал-майору Івану Жевахову, який збудував маєток на одному з її схилів. І сьогодні це єдине місце, яке вільне від забудови. Тут випасають худобу, добувають глину і хочуть створити етнографічний музей просто неба.

Під час розкопок вчені знайшли величезну яму, яку, як виявилось, використовували для розпалювання жертовних вогнищ. На її дно кидали амфори, керамічний посуд, безліч кісток, причому, перш ніж кинути, речі навмисно ламали й розбивали, що символізувало їхню смерть, а яма – світ мертвих. Це місце точно варто відвідати, адже крім неймовірного краєвиду, воно оповите містикою та загадками

Як дістатись: доїхати до Жевахової гори можна маршруткою №105 від зупинки “Привоз”.

Озеро Кагул –  місце для дикого відпочинку

Неймовірно чисте озеро, дика природа та піщаний берег – ідеальнішого варіанту для відпочинку просто не вигадати. Озеро Кагул, що розташоване в Ренійському районі Одеської області, є саме таким місцем.

Читайте також: 7 неймовірних озер в Україні, про які ви не чули

Якщо ви любителі дикої природи та тиші, то варто приїхати сюди на кілька днів з наметами. Тут неймовірне степове повітря, яке дарує заряд бодрості, а також прекрасні краєвиди. І саме тут – місце гніздування багатьох птахів, їх гнізда можна побачити в вапняних скелях.

Як дістатись: від Одеси до озера Кагул веде траса М15 (Е87). Відстань від Одеси до озера по трасі М15 – близько 300 км. Також з міста сюди можна дістатись маршрутним таксі.

Давньогрецьке місто Тіра

Ви точно чули про Аккерманську фортецю. Але чи знали, що поруч є одне з найстаріших міст світу, якому близько 2500 років? Археологи вже понад століття намагаються розгадати всі таємниці руїн давньогрецького міста Тіра.

Тут регулярно знаходять скарбниці історії – підвали будинків, знаряддя праці, стародавні статуї, прикраси, монети і т.д. Якщо ви любителі історії, то обов’язково відвідайте Білгород-Дністровський, а саме Тіру. Тут ви зможете побувати на місці розкопок старовинного міста, поринути у світ середньовічних танців, лицарських турнірів та викарбувати власні монети.

Як дістатись: добиратись до міста краще автомобілем трасою Р 70/Р70. Але сюди ходять також маршрутки та електрички.

Суспільство

Супергерої у кімоно: як діти з вродженими хворобами борються за те, щоб жити як всі

Опубліковано

«Кііііі-яаааа» — кричать в один голос троє хлопчиків у білих кімоно в залі для реабілітації. «Рей» — поклон, голови торкаються зелених матів. Три пари очей стежать за тренеркою — 21-річною Олею, — яка впевненим голосом повторює команди.

Та це не звичайні школярі, що після уроків пішли на гурток. Кожен з хлопчиків має вроджену хворобу й живе без батьків у медичному центрі «Дім метеликів», що допомагає діткам з інвалідністю та невиліковними діагнозами у «Місті добра». Цей гурток карате тут називають «Бойовими метеликами». 

Троє друзів двічі на тиждень перетворюються на каратистів у кімоно, відпрацьовують удари, вчаться поваги та показують суперсилу — сміливість боротися з діагнозом, навіть якщо здається, що це неможливо.

Про «Дім метеликів»

«Дім метеликів» — це неофіційна назва ліцензованого медичного центру, який об’єднав у собі госпіс для паліативних дітей (з невиліковними діагнозами) та реабілітаційне відділення. ⁣⁣Усі його послуги безкоштовні⁣ й покриваються завдяки благодійним внескам. У стінах центру лікують та доглядають діток від народження до 14 років. Крім медичної частини, тут намагаються організувати й дозвілля для пацієнтів — малювання, гімнастику та карате. 

ШоТам побував на занятті «Бойових метеликів» і розкаже про кожного каратиста та його суперсили.

Халк: відстоює свої кордони та першим опанував карате

Максиму 10 років, він має діагноз ДЦП. Батьки мали наркотичну залежність, тож хлопчик ріс майже без уваги — тільки навчився повзати, і свої перші кроки він зробив у «Домі метеликів». У центрі він уже рік, і медики бачать зміни.  

Максим уважно слухає, що каже тренерка Оля. Фото: Ольга Івасюк

На карате Максим пересувається на колінах — так йому звично. Але якщо потрібно, наприклад, дістати іграшку з вищої полиці, то він встає, хоч поки й ходить з підтримкою. А ще хлопчик добре рахує — він найперший з-поміж усіх вивчив лічбу до 10 японською, і перші точні удари вдавалися саме в нього. 

«Ці діти мають повноцінне право на освіту, на щасливе дитинство, на життя. Незважаючи на те, що в них є певні обмеження, для мене вони звичайні. Вони спокійно займаються карате», — каже Оля, яка спочатку стала в центрі нянею, а тоді й тренеркою для непосидючих хлопців.

Максим на все має свій погляд: якщо йому щось несмачно, то навіть попри те, що їжа подобається його друзям, він їсти не буде — вміє відстоювати свою кордони. 

Хлопчик захоплюється Халком — міцним супергероєм, що вміє постояти за себе. Силу свого кумира він показує на заняттях з карате: відпрацьовує удари й має дух суперництва. Та там важливий також дух дружби, тому коли Оля помічає, що Максим насміхається над кимось із друзів, який прибіг пізніше, то нагадує, що «тут ми не сміємося одне з одного». А чому? «Бо ми одна команда!» — в один голос кричать малі каратисти. 

Каратисти разом з Олею відпрацьовують удари. Фото: Ольга Івасюк

«Лікарі борються за життя дітей, лікують, продовжують їхні дні. А я даю дітям можливість навчатися, розвиватися. І це теж командна робота — психологів, реабілітологів, логопедів», — зауважує Оля. Щоб підготувати хлопців до занять, їм довелося пройти консультації та огляди лікарів, працювати з фахівцями. 

Звісно, карате не було ідеєю самих хлопців. Коли медичний директор «Дому метеликів» Денис Колюбакін дізнався про ці навички Олі, то запропонував їй взятися за гурток:

«Ми їх так хитренько заохочували — на планшеті показували фото каратистів і питали: “Що б ти на це сказав?”, а дитина: “Я хочу! Давай уже завтра буде?”. І все — кімоно купили й почали. Спочатку діти трохи остерігалися, а тепер тільки й чекають на ці заняття».

Спайдермен: має особливі ноги та називає себе директором

Між Максимом та Михайликом сидить Ваня. У нього не згинаються коліна, тож хлопчик має спеціальні бандажі від стегна до стопи. Але це не зупиняє малого каратиста — він спритно сідає, перевертається на живіт і бігає. 

Старша медсестра Христина каже, що восьмирічний Ваня називає себе директором реабілітаційного центру. Він дуже любить ходити в школу й підбирати собі стильний одяг. Хлопчик обожнює піжами-кігурумі. А ще у нього чудова пам’ять — він з легкістю запам’ятовує людей, з якими знайомиться, і вивчає англійську мову.

Ваня — прихильник Спайдермена, навіть має його костюм. А ще він вірить, що в нього теж є особливі здібності, адже він і сам особливий — таких ніг більше ні в кого немає.  

Ваня на занятті з карате в «Домі метеликів». Фото: Ольга Івасюк

Хлопчик — сирота, і якщо раніше він не запитував про своїх батьків, то коли почав минулого року ходити до школи, у нього все частіше виникають такі болючі питання. У «Домі метеликів» усі обожнюють Ваню та намагаються його забезпечити всім необхідним.

«Що треба дитині? Здоров’я та щастя. У більшості дітей, які перебувають в “Місті добра”, немає батьків, але кожен з нас старається віддати себе сповна й створити такі умови, щоб діти не відчували від цього дискомфорту», — ділиться Денис.

Друзі почали займатися карате у вересні минулого року. Оля каже, що спочатку за непосидючістю каратистів було складно помітити результат, але вже в грудні тренерка побачила зміни — хлопці опанували основні прийоми. Для привернення їхньої уваги в Олі на шиї є чорний свисток на шнурку. 

«Карате — це той вид спорту, де ти заходиш на татамі, робиш поклон — це повага, — і коли закінчуєш, теж робиш поклон. Це про мудрість і філософію. Мистецтво дуже давнє, тонке та витончене», — пояснює тренерка.

Ваня дещо нетерпляче виконує команди Олі, кілька разів повторює, що вже не хоче займатися, але все ж іде до кінця. Наприкінці тренування хлопці отримують по цукерці та збираються в тісне коло, щоб традиційно завершити заняття здмухуванням паперових метеликів. Тут теж потрібна дисципліна — вони мають дочекатися, поки Оля поставить виріб на простягнуту долоню, та всім разом здмухнути. Метелики легко кружляють і приземляються на мати. 

«Ми вирішили створити щось таке, що покращить емоційний фон дітей, їхню дрібну моторику. Щось, що допоможе витягати їх і мотивувати, зможе створити з відокремлених дітей єдиний колектив, де вони стануть друзями», — каже медичний директор «Дому метеликів».

«Бойові метелики» з паперовими метеликами наприкінці заняття з карате. Фото: Ольга Івасюк

Супермен: шибеник, який обіймає до хрускоту кісток

У Михайлика є свій ритуал на завершення заняття з карате — обійми з Олею. Він радісно підбігає до тренерки та міцно обіймає її за талію, тулиться. Хлопчик подолав довгий шлях до «Дому метеликів»: спочатку жив у київському дитбудинку, після повномасштабного вторгнення його разом з іншими дітками евакуювали в Тернопіль, а вже звідти він переїхав до Чернівців. 

Михайлик з радістю відвідує заняття. Фото: Ольга Івасюк

Семирічний Михайлик має русяве волосся й носить окуляри. Нещодавно хлопчикові зробили операцію на спині, тож зараз він проходить реабілітацію. Та попри такий невинний вигляд, він ще той шибеник.

Михайлик дуже любить читати, запам’ятовує казки та віршики. А також обожнює годинники — це його улюблена іграшка. Має цілу колекцію, адже всі йому їх дарують. Ще одна його пристрасть — різноманітне взуття. 

Весь персонал центру впізнає Михайлика за його фірмовою фразочкою «Ти моє коханнячко» та обіймами до хрускоту кісток. Особливо він любить тварин, зокрема, лежати на великій кудлатій собаці Лайлі — така у нього каністерапія. 

Влітку минулого року, коли він тільки потрапив у «Місто добра», йому було складно звикнути, але вже невдовзі хлопчик став серцем цього місця: ніжним, добрим і трішки з хитринкою. Христина пригадує, як ввечері питала Михайлика про його справи, а він — руки в боки й каже: «Я не знаю, що тобі сказати. Вони так негарно себе поводять, а я такий слухняний» — та саме він часто підбиває друзів на різні капості. У цій трійці супергероїв він схожий на Супермена: у звичайному житті — хлопчик в окулярах, але в ньому криється велика сила. 

Коли заняття закінчується, зала для реабілітації порожніє. Хлопці підіймаються з нянею у свої кімнати, але ще чути, що дорогою обговорюють тренування, щоб за кілька днів прийти на наступний урок карате, знову перевдягтися в кімоно й завдати ще одного удару по своїй хворобі. 

Читати далі

Суспільство

Український військовий провів із турнікетом на нозі 36 діб і зміг вижити (ВІДЕО)

Опубліковано

Український захисник Олександр вижив після того, як провів із турнікетом на пораненій нозі 36 діб. Сил триматися йому давали думки про родину та зустріч із синами.

Про це розповіли в інстаграмі ШоТам за матеріалами Харківського шпиталю.

Як чоловік отримав поранення

Боєць отримав поранення під Вовчанськом на Харківщині, наступивши на міну. Через постійні ворожі атаки, евакуації з передової довелося чекати понад місяць. Увесь час Олександр провів з щільно затягнутим джгутом, що і врятувало його.

«36 діб турнікета — це 900 годин. Ми не зустрічали в літературі даних про такий довготривалий турнікет. Людина вижила завдяки правильному менеджменту турнікета, взагалі за рахунок того, що його наклали і не чіпали», — зазначив заступник начальника Харківського шпиталю Вячеслав Курінний.

Читайте також: Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону

Лікування та реабілітація

До Харківського шпиталю Олександр потрапив у важкому стані. Він був настільки втомленим, що навіть не пам’ятав, коли востаннє їв та пив. У нього була анемія, зневоднення, велика крововтрата і почався некроз ноги. Операція була ризикованою, але медики зробили все можливе, і чоловік витримав.

«На жаль, виконана ампутація тієї ділянки кінцівки, яка була з турнікетом, але якщо б цей турнікет зняли, — він би помер»‚ сказав Вячеслав Курінний.

Медики назвали випадок бійця справжнім дивом, а його — міцним чоловіком. Бо вже на другий день після ампутації, Олександр почав ходити на милицях. На захисника чекає подальше лікування, реабілітація і протезування.

«Я вже усвідомлював що я втрачу ногу і я вже не зациклювався, я розумів, що втрачу. Ну і цим жив. Хотів жити, хотів до родини»‚ — сказав Олександр.

У військового двоє синів: старшому 12, а молодшому всього 2 роки. Заради них він зміг протриматися так довго, попри складне поранення.

Нагадаємо, що подружжя відомих сироварів із Бердянська стали на захист України (ВІДЕО).

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Харківського шпиталю

Читати далі

Суспільство

На Київщині запустили безплатний курс для підготовки до нацспротиву

Опубліковано

На базі Київського обласного центру зайнятості жителі області у лютому та березні зможуть пройти одноденний курс з тактичної медицини за алгоритмом MARCH.

Про це повідомили в Київській обласній військовій адміністрації.

Групи для навчання збирає Київський обласний центр зайнятості, який надасть приміщення для занять у всіх районах області.

«Заняття будуть проводити інструктори нашого центру, які мають великий бойовий досвід та є ветеранами Третьої штурмової бригади, бригади “Азов” та інших легендарних підрозділів. Матеріальну базу для навчань забезпечує наш центр. Ми відкриті до співпраці з організаціями та компаніями, бо вважаємо, що тільки навчаючи вже зібрані групи або трудові колективи, можна пришвидшити підготовку населення на рівні області та держави загалом», — зазначив директор Київського обласного центру підготовки населення до нацспротиву Володимир Авдєєнко.

У КОВА додали, що у 2024 році Київський обласний центр підготовки населення до нацспротиву провів чотири базових курси, понад 25 одноденних курсів і випустив більш ніж три тисячі курсантів.

Нагадаємо, що на Південному вокзалі в Києві встановили «Серце України» (ФОТО).

Також ми писали, що Миколай Сєрга випустив пісню «Я буду кохати тебе», кліп зняли в аеропорту «Бориспіль» (ВІДЕО).

Фото обкладинки: сайт КОВА

Читати далі