Не «русскій богатирь», а український борець: історія шестиразового чемпіона світу

Він не програв жодного поєдинку, а коли за поразку пропонували великі гроші — підняв суперника над головою, демонструючи свою силу. Український борець відмовився від американського громадянства, попри великі статки, пережив катування з радянських тюрмах і викреслював «росіянин», щоб написати зверху «українець» у своєму паспорті. #ШОТАМ розповідає історію видатного борця Івана Піддубного.

З циркової арени — у великий спорт

Іван Піддубний народився 1871 року у селі Красенівка на Черкащині. Він походив з давнього козацького роду. Від свого батька Іван успадкував фізичну силу, а від матері — любов до музики, тож у дитинстві він співав у церковному хорі.

Ще з юності Іван легко підіймав мішки з зерном, які важили понад 80 кілограмів. З дитинства він звик до важкої фізичної роботи, тож у свої 17 поїхав на заробітки до Криму. Є версія, що до поїздки хлопця спонукало його перше кохання — дівчина з рідного села. Батьки не хотіли видавати доньку за бідняка, і згодом їхні шляхи розійшлися. Кохана вийшла заміж за іншого, тому повертатися додому Іван не хотів.

У Феодосії юнак працював вантажником у порту, а згодом випадково долучився до мандрівного цирку. Показавши себе у греко-римській боротьбі, швидко почав здобувати перемогу за перемогою. І вже невдовзі, окрім циркових гастролей, він брав участь у чемпіонатах з боротьби. 

Згодом Піддубний почав розвиватися у спортивній кар’єрі. Переїхав до Києва і почав вивчати різні техніки — найбільше його цікавили прийоми класичної французької боротьби. А вже у 1903 році хлопець виступав з ними на чемпіонаті світу з боротьби у Парижі. 

Попри великий успіх, цей рік став для Піддубного трагічним. Кілька років він кохав тендітну гімнастку Марію, з якою познайомився під час виступів у цирку. Часто він допомагав їй спуститися з-під купола після виступу. Та під час гастролей у Тифлісі вона зірвалася із циркового троса й померла, а разом із нею — і любов до циркової сцени, на яку Піддубний більше не повернувся.

Преса назвала його «чемпіоном чемпіонів»

Якось проти Івана вийшов шведський борець Андерсен. Піддубний переміг його за кілька хвилин, тому щоб глядачі не подумали, що йому піддалися, запропонував боротися ще раз. Аби шоу було ефектнішим, Івану Піддубному запропонували велику суму, якщо він програє. Та він зробив інакше: підняв суперника над головою і обережно ліг з ним на спину, вдаючи поразку. 

У 1905 році у Парижі Іван Піддубний переміг богатиря данця Єнса Педерсона. Він використав хитрий прийом: удав, що дуже втомився, і коли суперник втратив пильність, спритно його переміг. Нагородою став титул чемпіона світу та премія у 10 тисяч франків. 

Піддубний виступав у важкій вазі, маючи 118 кілограмів. Через перемогу у шести чемпіонатах світу з боротьби преса назвала його «чемпіоном чемпіонів». 

Щодня він наполегливо тренувався. Ранок починався із зарядки та холодного душу. Після сніданку Піддубний вивчав теорію боротьби, тренувався з кількома суперниками, а потім бігав з 20-кілограмовими гантелями. Улюбленим жартом чемпіона було дати комусь потримати свою 19-кілограмову тростину. Якщо комусь це було нескладно, то він посміхався.

У 1910 році Піддубний одружився, купив землю на Полтавщині, млин і почав господарювати. Та справа прогоріла, тож Іван повернувся до улюбленого заняття — спорту.

Відмовився від 50 тисяч доларів, щоб повернутися в Україну

Іван Піддубний виступав у європейських країнах, а після зради дружини поїхав на заробітки до США. У 1926-му, у свої 55 років, Піддубний переміг на чемпіонаті Америки. 

Ще через два роки його визнали найкрасивішим борцем на міжнародному конкурсі краси. Окрім титулу, йому пропонували нагороду у 50 тисяч доларів — але за умови, що він прийме американське громадянство. Піддубний відмовився від статків та повернувся в Україну.

Викреслював «росіянин» і писав «українець» у паспорті

Та спокійно жити вдома не вийшло через більшовицьку окупацію. У 1937 році Івана Піддубного запроторили до в’язниці на цілий рік через те, що він начебто тримав заощадження на таємних банківських рахунках. 

Ще більше катували за паспорт: коли видавали документ, то його прізвище записали на російський лад. Іван виправив помилку ручкою, а в графі «національність» викреслив напис «росіянин» і зверху написав «українець». Після звільнення його спина була в рубцях, про що борець не хотів згадувати. 

У роки Другої світової війни Іван з новою дружиною жив у російському місті Єйськ. Він відмовився співпрацювати з нацистами, заявивши, що він український борець. Під час окупації відкрив власну більярдну, аби хоч якось вижити. У 1943 році радянська влада звинуватила його у співпраці з німцями, тому останні роки українець проживав у скруті і міняв свої нагороди на кусень хліба.

Здоров’я борця погіршилося після того, як він випадково отримав закритий перелом стегна. Та навіть попри біль, він не приймав ні від кого допомогу. У 1949 році серце найсильнішої людини світу, яка пережила стільки випробувань, зупинилося назавжди. 

На його честь Національний банк України випустив пам’ятну монету. У Львові, Києві та Дніпрі його іменем назвали вулиці. А в рідному селі борця досі проводять богатирські турніри на його честь.

Як би не старалася радянська пропаганда, Іван Піддубний довів, що він не «русскій богатирь», а принциповий український борець. Таким він був завжди: і в бою, і в житті.