Суспільство
Тепер в Україні є власний «Будинок гобітів» як у «Володарі перснів». Хто і як створив на Київщині безпечний простір для дітей
Після деокупації Гостомеля Олександр Кагал поїхав у громаду, аби допомагати місцевим розбирати завали та відновлювати зруйновані приміщення. Але чоловік завжди прагнув робити щось більше, тому у вересні минулого року разом з дружиною створив благодійний фонд «Гуртум», разом з яким допоміг відновити приміщення початкової школи в Гостомельській громаді та створити поряд казкове укриття «Будинок гобітів».
«Ми хочемо позиціонувати це місце не лише як укриття, але й як безпечний простір для дітей, де можна гарно і з користю провести час», — ділиться Олександр для ШоТам. А директор відновленої школи називає його «хрещеним батьком» для учнів закладу, адже завдяки підтримці фонду діти знову навчаються та спілкуються з однолітками.
Олександр Кагал
засновник благодійного фонду «Гуртум».
Прибирав завали, але завжди прагнув більшого
За освітою я юрист-міжнародник, але останні 18 років займався вебдизайном. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я долучився до місцевої тероборони — нам видали зброю, і ми стояли на вахті в Києві. Офіційно до тероборони я не належав, але допомагав хлопцям вчитися працювати з дроном. У мене був такий досвід, адже я мав власний дрон — знімав архітектуру та ділянки для візуалізації. Мені тоді пропонували підписати контракт з ТрО на 3 роки, але 15 квітня для цивільних відкрили доступ в Гостомель, тому я вирішив поїхати туди та спробувати себе у волонтерстві.
Я долучився до організації, яка прибирала завали та сміття. Крім цього, ми допомагали Гостомельській амбулаторії: відремонтували дах і вікна. Тоді в нас склалася така волонтерська байкерська спільнота, адже всі хлопці, з якими я працював, любили мотоцикли, тому ми завжди приїжджали в шоломах, і це було дуже ефектно.
Згодом до нас звернулося керівництво Гостомельського ліцею з проханням допомогти прибрати приміщення Мостищенської філії ліцею №1, де була початкова школа. За три дні ми відновили дах, залатали отвори від обстрілів, а також прибрали приміщення. Ми тоді дуже допомогли школі, адже під час дощу їм повністю заливало третій поверх.
Культура врятувала освіту
У вересні виникла ідея створити благодійний фонд «Гуртум».
Я ніколи не планував створювати власну організацію, адже не хотів займатися організаційними моментами та монотонною паперовою роботою — я просто хотів допомагати Україні у тяжкі часи.
Але так вийшло, що ми вже пообіцяли допомогти відновити початкову школу, тому в мене не було іншого виходу окрім як створити власний фонд. Мене підтримала дружина Катерина, яка працює зі мною над розвитком та є SMM-ницею.
Тоді культура врятувала освіту. Моя сестра була в Німеччині, і її подруга організувала благодійний концерт, на якому вдалося зібрати півтори тисячі доларів для роботи над закладом. На концерті були меценати, яким сподобалася наша ініціатива, тому вони задонатили ще кілька тисяч. Такий самий концерт дівчата організували в Канаді, де також зібрали кошти. А ще нас підтримала співачка ONUKA, яка влаштувала благодійний концерт у Гостомелі. Також допомогла українська організація «Краяни» в Японії.
Вирішили боротися за кожен навчальний заклад
На території школи було 13 прильотів ворожих снарядів, стіни та дах будівлі зазнали руйнувань. Ми вирішили боротися за кожен будинок. Хотіли показати незламність, і що не допомагатимемо ворогам руйнувати наші заклади — вони знову працюватимуть.
Ми відновили приміщення школи, але вона не могла існувати без укриття, тому взялися за його створення. Ідея зробити укриття в стилі «Будинка гобітів» належить мені. Я дуже люблю письменника Джона Толкіна та Пітера Джексона, який є режисером трилогії «Володар перснів». Ми хотіли зробити «Будинок гобітів» родзинкою школи, тому дуже постаралися, аби тут все було гарно. У нас дуже яскраві кольори, стильні малюнки та вирізьблені дерев’яні двері з декором.
Світ вчасно підкидав нам потрібних людей, адже робити такі двері на замовлення дуже дорого. Так вийшло, що тоді в Мощуні на Київщині ми різали дрова для літніх людей і для тих, чиї діти воюють на фронті. І от ми допомагали одній сім’ї різати дрова, а вони зробили для нас вікна та двері з декораціями.
Ще в школі ми плануємо створити мурали та прикрасити територію, аби вона мала незвичайний вигляд.
Не лише укриття, а й творчий простір для дітей
«Будинок гобітів» вміщує до 70 дітей. Зараз діти можуть перебувати в цьому місці як в укриті під час тривог, але ми також проводимо там різні заходи, майстер-класи. Нещодавно поліція проводила лекцію про правила дорожнього руху, а ще плануємо там організувати День святого Миколая.
Ми хочемо позиціонувати це місце не лише як укриття, але й як безпечний простір для дітей, де можна гарно і з користю провести час.
Нам вдалося створити «Будинок гобітів» з нуля за менш ніж чотири місяці. За його інтер’єр я боровся дуже довго — хотів поставити там камін та інші декорації — але в ДСНС не погодили за правилами безпеки. Тоді на допомогу прийшла знайома художниця Юлія, яка створила чудові розписи приміщення. Дітям дуже подобається «Будинок гобітів». Коли вони приходили сюди вперше, то ми просили оцінити місце за десятибальною шкалою. Вони завжди ставлять високі бали «Будинку гобітів» і кажуть, що він казковий, навіть якщо не знають про «Володаря перснів».
Маленькими кроками до спільної мети
Директор ліцею називає мене «хрещеним батьком» дітей у школі, адже завдяки нашій роботі вони можуть її відвідувати. Школа — це не просто місце для навчання: тут діти розвиваються та спілкуються зі своїми однолітками. У них забрали цю можливість, а ми хочемо її відновити.
Своїм прикладом ми показуємо іншим, що можна робити все, що можливо, навіть маленькими кроками. Зараз треба бути або на фронті та боронити нашу країну, або працювати в тилу над важливими речами, які теж наближають нас до перемоги. Зараз ми створюємо інше укриття для садочка на 300 дітей в Озерах, а також бібліотеку з арт-простором і кінотеатром в Горенці.
Я хотів би, щоб «Гуртум» підтримали фінансово інші організації, аби була можливість найняти на роботу юриста та бухгалтера, які б спілкувалися з місцевою владою, а я міг розвивати фонд і працювати з об’єктами.
Я приділяю фонду майже весь свій час, тому можливості працювати додатково немає. Дружина паралельно веде кілька проєктів з SMM та працює над фондом, але це теж тяжко. До того ж, ми вкладаємо власні кошти в цю роботу. І хоч наша праця в «Гуртум» не про гроші, ми розуміємо, що фонду без них складно, особливо коли маємо кілька проєктів. І хоча буває дуже тяжко, я вірю, що це важливо, і ми робимо це недаремно.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
