Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Не для нього, а для себе» — як у fem.bra створюють феміністичну білизну

Опубліковано

В інстаграм-спільноті fem.bra говорять про бодіпозитивізм, рівність, стереотипи та перший ліфчик. Коли засновниця Катерина Лисенко заявляла про свої погляди та позицію на сторінці, навіть не думала про те, що ледь не під кожним дописом розгортатиметься дискусія і теми відгукуватимуться іншим.

Раніше дівчина працювала в IT-сфері, проте через деякий час залишила роботу та заснувала власний бренд анатомічної білизни «не для нього, а для себе» під назвою fem.bra. Це ліфи без каркасів, резинок, синтетики й поролону. Ми поговорили з Катериною про феміністичні цінності, які сповідує бізнес, як реагують на закиди про дискримінацію та чому не використовують мережива в білизні.

Катерина Лисенко

Катерина Лисенко

феміністка, засновниця бренду анатомічної білизни fem bra. Раніше п’ять років тестувала програмне забезпечення в компаніях Playtika, Luxoft, EPAM Ukraine.

Для себе…

Спідня білизна еволюціонувала в сторону того, щоби задовольняти чоловіків. Це ж не секрет. Припускаю, що частині жінок зручно носити бюстгальтер з пушапом, але де в біса бюстгальтери для тих, кому це не зручно? Виходить, що нас з дитинства навчають, буцімто ми маємо якось деформувати себе аби бути ідеальною. Тобто чоловік народився і він уже «агонь», а я маю ноги голити, коси завивати, очі підмалювати й пушап ще не забути.

Періодично аналізую ринок та конкурентів. Тому в моєму профілі одна тільки реклама білизни. Половина реклами на кшталт «купи наш комплект, твій хлопець буде в захваті». З точки зору психології я розумію таку комунікацію. Людині хочуть щось продати та показати що буде потім — у неї з’явиться хлопець або ще щось. Але мені це не подобається.

Засновниця бренду fem.bra Катерина Лисенко

Разом з тим, не бачу нічого поганого в тому, що чоловікам наших клієнток подобається ліфи fem.bra, або не подобаються. Мені якось байдуже. Іноді клієнтки дописують у кінці відгуку в нашому Інстаграмі: «І чоловіку також сподобалося». Чесно, кожного разу щиро дивуюся цій фразі. Хоча моєму чоловіку також до вподоби наша білизна. Я рада, однак продовжувала б її носити, навіть якби йому не подобалася. Зате мені зручно. Не думаю, що він би наполягав або просив одягнути щось інше.

 

Читайте також: Українська і розкішна: вісім брендів мереживної жіночої білизни

У мене взагалі немає жодних питань до жінок, які визначилися, що їхня ціль — подобатися чоловікам і вони хочуть навмисно одягати відповідну білизну. Мені важливо поговорити з жінками, які нібито живуть по інерції. Тобто це не їхня ціль, вони не визначились. Хочеться сказати їм: «Ой слухай, ти можеш для себе» і для них це може бути відкриттям, що так можна.

Навіщо заламувати руки?!

Також ми перенесли застібку наперед. Це була моя забаганка. Часи покоївок завершилися. Мені ніхто не допомагає зранку застібати ліф. Тоді чому я маю це робити — кожний ранок заламувати руки назад, коли просто хочу вилізти з ліжка і якось жити. Навіщо так ускладнювати свій ранок. Водночас розумію, що не у всіх жінок є така проблема. Для когось це хороша зарядка.

У чому особливість білизни

У нас є дуже деталізована розмірна сітка. Ми не шиємо за мірками кожної людини. Але кожній людині допомагаємо підібрати розмір, який найбільш вдало сяде.

Особливість білизни й складність водночас у тому, що в нас під грудьми взагалі немає резинки. Таких ліфів зазвичай не роблять. Навіть якісь прості топи йдуть з резинкою під грудьми, яка відчувається, коли дихаєш. Це складно в конструюванні, адже потрібно продумати ліф так, щоби він хоча б трохи, але підтримував. Звісно, наш ліф не підіймає груди до вух. Він дуже м’яко їх підтримує.

Для фотосесій підбирають жінок з різними параметрами, щоб на фото можна було побачити і маленькі розміри, і великі

Мережива не використовуємо, бо це синтетика. Для мене одягати мереживо, це як наче збиратися на концерт. Він зазвичай триває не більш ніж дві години, але навіщо весь день бути вдягненою, як на концерт. Не проти цього, але ж така білизна не на кожний день. Її не вдягнеш на роботу, де людина працює 10–12 годин і більше.

Ми відшиваємо білизну зі стрейч-куліру найвищої якості: 95% бавовни і 5 % еластану. Тканина дає достатньо підтримки та не перетягує судини. Вона майже не розтягується й після прання приходить у форму. Розтягнути можна, якщо сильно прати руками та тягнути тканину. Тому ми обов’язково повідомляємо: «не періть руками, будь ласка, краще замість цього поспіть».

Ліф навиворіт

білизна fem.bra
Двосторонній ліф, ідея якого з’явилася після «негативного» відгуку

Через чотири місяці роботи fem.bra, одна з клієнток надсилає фото й каже: «У вас щось не так із застібкою на ліфі». Я дивлюся на фото й не можу зрозуміти, що не так. А потім розумію, що вона його одягла навиворіт. Згодом до мене доходить, що він на лицьову та виворітну сторону майже однаковий. Порадила клієнтці вивернути на інший бік, вона вивернула і сказала, що тепер все добре. Завдяки цьому відгуку, який спочатку мав би бути негативним, мене осяйнула ідея зробити двосторонні ліфи. Ми допрацювали застібку, і запустили двосторонні моделі.

Відгуки незгодних

Пам’ятаю після однієї з рекламних кампаній в Інстаграмі, якась тренерка мені написала грізне повідомлення про те, що я пропагую ожиріння. Тому, що в профілі ми говоримо про бодіпозитив, показуємо різних моделей. Спочатку я імпульсивно реагувала, злилася та сперечалася. Зараз повідомлення про те, що «мені не подобається, що ви робите», ми відкриваємо, ставимо уподобання і більше нічого з ним не робимо».

Читайте також: “А шо ж мужик твій не полагодив?” Як Феміністична майстриня рятує самотніх жінок від домагань майстрів

Працювати з людьми важко. Навіть коли я спілкуюся з кимось, в розмові кажу, що в нас 8 % негативних відгуків. Я не кажу, що в нас 92 % позитивних, розумієте. І це те, з чим я прокидаюся й лягаю кожного ранку. Просто є невелика частинка людей, яким не подобається. Усі мені кажуть, що це неминуче, але я поки що не можу з цим змиритися.

Клієнтки-моделі

На першу фотосесію я запросила своїх подруг. Час від часу закликала в Інстаграмі приєднуватися тих, хто хоче стати моделлю. Потім зрозуміла, що мені потрібні жінки з різними параметрами. Щоб на фото можна було побачити і маленькі, і великі розміри. Пам’ятаю, як одного разу мене звинуватила дівчина, коли я написала, що шукаємо модель із розміром грудей D та E. Вона мені написала, що це дискримінація, але я просто вже знайшла з іншими розмірами жінок, і мені потрібна була саме така.

Не ділю жіноче тіло на стандартне чи нестандартні, але хочеться показувати більше різноманіття. Тому іноді я просто сама шукаю ті типажі, які уявляю, і які мені хочеться. Не вважаю це дискримінацією інших.

бренд нижньої білизни fem.bra
Часто на фотосесіях позують клієнтки бренду

З пропозицією позніматися часто й сама пишу дівчатам, які в нас раніше купували й надсилали фотовідгуки. Бачу, що в жінки приблизно той розмір, який я б хотіла показати. Останнього разу ми пошили два комплекти білизни спеціально для фотосесії. І я запросила клієнтку, яка в нас уже знімалася. Після зйомок вона одразу забрала ці два комплекти: «Давайте я їх куплю, не хочу знімати».

Ліфи не для всіх

Я задоволена своїм продуктом як жінка. Як підприємиця — не дуже. В мене чомусь таке уявлення, що ліф має підходити абсолютно всім. Не буду розповідати про те, що в нас супер білизна для всіх. Я чесно скажу, що 8 % жінок зі 100 кажуть, що їм більше зручно, коли знизу підтримує та є каркас.

Читайте також: Як спокусити француженок жіночою білизною з України. Історія від власниці Zhilyova Lingerie

Коли тільки починала бізнес, не була певна вийде в мене чи ні. Однак знала, що хоча б для себе залишиться зручний ліф. В період вигорання міркувала про закриття проєкту. Але мене зупинило те, що почала смакувати наперед, які ліфи я собі пошию, щоб був запас на кілька десятиліть уперед на випадок, якщо я не повернуся до цього бізнесу.

Я для бізнесу чи бізнес для мене

Цього літа у мене було весілля, перед яким я влаштувала дівич-вечір. А наступного дня після вечірки на дев’яту ранку запланувала фотосесію fem.bra. Коли вечір міг продовжитися в мене вдома і дівчата хотіли поїхати, я сказала: «сорян, мені рано вставати, у мене фотосесія fem.bra». Фотосесія пройшла прекрасно. У чоловіка також була парубоча вечірка і він так само прийшов пізно, встав зі мною рано вранці й поїхав на фотосесію допомагати. Бо fem.bra!

Та сама фотосесія в купальниках після після дівич-вечору

Тоді зрозуміла, що це занадто. Адже можна було в інший день провести фотосесію, насамкінець не проводити. Я усвідомила, що будую так своє життя, що це не fem.bra для мене, а я для fem.bra. Що fem.bra головніше, ніж я. Часто жартувала, що я і є fem.bra. Потім мені перестало бути смішно.

Зараз рухаюся в тому напрямку, щоби відокремити себе від бізнесу. Поставити свої потреби на перше місце.

29.12.2020

Суспільство

Найбільше в світі медіа для архітекторів написало про дизайн львівської будівлі

Опубліковано

Міжнародна архітектурна платформа ArchDaily, яка має понад 13 мільйонів відвідувань щомісяця, опублікувала на своєму сайті матеріал про створення та дизайн Львівського муніципального мистецького центру.

Про це повідомляє пресслужба міської ради.

«Неоготична будівля, голі стіни з автентичними фресками всередині, перший пандус, виконаний з урахуванням усіх законодавчих стандартів та вимог, картини та стільці, знайдені на смітнику (у кращих традиціях берлінських інтер’єрів), сучасні якісні меблі та світло — речі, які зробили Центр суперечливим та нетривіальним. Ніхто не очікував таких поєднань у комунальному закладі культури, де дизайнерські рішення вражають відвідувачів з самого порогу”, — пише сайт, посилаючись на архітекторів проєкту.

Читайте також: Павільйон музею Революції Гідності претендує на європейську архітектурну премію

 

Що відомо про створення Центру?

Авторкою архітектурного проєкту Центру є Христина Бадзян, співзасновниця архітектурного бюро Replus. 

«Ми ставили собі за мету зробити дизайн абсолютно не так, як це роблять на міських чи державних об’єктах. І, мені здається, нам це вдалось. Дизайн без дизайну», — коментує проект Христина Бадзян.

Читайте також: Два будинки українських архітектурних бюро увійшли до топ-12 найцікавіших нереалізованих проєктів

Проектною менеджеркою створення та виконання Центру була Ляна Мицько, після відкриття вона тепер керує інституцією.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

Робота над створенням центру тривала від листопада 2019 року, а з 19 жовтня 2020 року Центр вже приймає відвідувачів.

Офіційний сайт Львівського муніципального мистецького центру — www.lvivart.center.

Фото: city-adm.lviv.ua

Читати далі

Суспільство

У Миколаєві вперше демонструють уламки унікальних метеоритів

Опубліковано

У Миколаєві в краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» відкрили унікальну виставку уламків метеоритів.

Про це повідомляє Укрінформ.

Зазначається, що експозиція демонструється вперше і приурочена до 75-ї річниці з часу падіння метеоритного дощу «Кримка» – одного з чотирьох, які будь-коли падали на території України.

Як повідомила співробітниця експозиційного відділу музею Ганна Вєдєнєєва, 21 січня 1946 року біля села Кримка Первомайського району Миколаївської області впав великий метеорит. Його падіння спостерігали не лише на території Миколаївщини, а й в Одеській, Кіровоградській і навіть у деяких районах Київської і Полтавської областей. У с. Кримка організували збирання уламків під керівництвом учених астрономічної обсерваторії Одеського державного університету. З 1946 до 1954 роки там було зібрано 78 екземплярів загальною вагою 39,646 кг.

 

Читайте також: З’явився віртуальний 3D-тур Музеєм космонавтики у Житомирі

Чим особливий метеорит?

Метеорит рідкісний, бо містить унікальну інформацію про фізико-хімічні процеси, що відбувалися на ранніх етапах формування Сонячної системи. Відповідно до норм законодавства, такі метеорити мають зберігатися лише в науково-природничих музеях республіканського значення при Академії наук. Тому всі уламки забрали на зберігання до національного науково-природничого музею НАН України, а до Миколаєва надіслали муляж.

Наукові співробітники академії наук України професорка Віра Семененко та кандидат геологічних наук Кирило Шкуренко, які займалися дослідження метеорита, у своїй праці під назвою «Історія падіння метеорита «Кримка» зазначили, що він відноситься до одного з чотирьох відомих в Україні метеоритних дощів (Кримка, Княгиня, Жовтневий Хутір та Червоний Кут). Причому тільки два з них — Княгиня і Кримка — широко відомі в світі як серед дослідників, так і серед колекціонерів.

Також на «метеоритній» виставці в музеї представлені й інші експонати. Зокрема, це уламки метеоритів з колекції Емануїла Францова, яка стала основою під час створення природно-історичного музею в м. Миколаєві в 1913 році. Вони містять залізо (шліфи) і мають вагу 130 грамів і 31,5 грамів відповідно. Є тут і ще одна цікава знахідка – уламок Сіхоте-Алінського метеориту, який входить до десятки найбільших у світі (загальна маса до 100 тонн). Його надіслав до Миколаєва ще в 1959 році Комітет з метеоритів Академії наук СРСР. Він теж залізний, його маса 515 грамів.

Читайте також: Біля метеоритного кратера на Вінниччині облаштують центр відпочинку

Досі всі ці експонати перебували в фондах музею і жодного разу не виставлялися для широкого загалу.

Фото надано музеєм та з вільного доступу

Читати далі

Суспільство

На Вінниччині з’явився пам’ятник відомій пісні (ФОТО)

Опубліковано

У селі Хомутинці, що у Калинівському районі на Вінниччині, встановили пам’ятник пісні “Повій, вітре, на Вкраїну”. 

Як пише видання Вежа, рядки Степана Руданського викарбували на гранітних плитах у вигляді книжки.

Як повідомили на сайті “Калинівка Сіty”, пам’ятник з’явився поблизу музею Степана Руданського. На гранітних сторінках розгорнутої книги викарбувані слова однієї з найвідоміших поезій Степана Руданського, яка стала не лише символом туги за коханою, а й за Батьківщиною.

Зі слів Оксани Мудрик, в.о. старости Хомутинців, вона сподівається, що пам’ятник “Повій, вітре…” стане ще однією локацією, поряд з музеєм поета, пам’ятником, могилою батьків Степана Руданського, а також стане черговою складовою Садиби Руданських – “місцевого туристичного об’єкта, задля якого переважно і приїжджають в Хомутинці люди”.

 

Читайте також: В Одесі встановили скульптуру – символ нового року (ФОТО)

Що відомо про вірш і пісню

Відомо, що “Повій, вітре, на Вкраїну” Степан Руданський написав у 1856 році в Петербурзі, під час навчання у медико-хірургічній академії. Отже, цьогоріч поезії виповнюється 165 років.

“Степан Руданський, навчаючись у Подільській духовній семінарії, жив деякий час на квартирі вдови-матушки Єлизавети Княгницької. У вдови було три доньки, між ними Марія була надзвичайної краси і, кажуть, мала добре серце й душу. […] Але бути разом Степанові Руданському і Марії Княгницькій не судилося”, – розповіла Оксана Мудрик. 

Коли юнак замість Петербурзької духовної академії вступив до медико-хірургічної, мати Марії заборонила доньці й думати про Руданського. 

Вірша “Повій, вітре, на Вкраїну” надрукували через п’ять років після написання. Рівно 160 років тому – 12 січня 1861 року, у дебютному номері першого українського журналу в Російській імперії “Основа”. А через рік – у календарі “Львов’янин”, що сприяло ширшій популярності твору Руданського.

А піснею вірш “Повій, вітре, на Вкраїну” став тоді, коли його поклала на музику Людмила Александрова. Цей романс аранжував для голосу й фортепіано Владислав Заремба.

Читайте також: У Полтаві оголосили конкурс на спорудження пам’ятника Симону Петлюрі

«Повій, вітре» була в репертуарах видатних українських співаків Івана Козловського, Бориса Гмирі, Анатолія Солов’яненка, Костянтина Огнєвого, прем’єра Київської опери Івана Шведова, соліста Большого театру Івана Жадана.

Також повідомляється, що “Повій, вітре, на Вкраїну” переклали багатьма мовами світу. Польською – Іван Франко, російською – Павло Грабовський, а вільний переспів поезії Руданського зробив данський письменник і вчений-славіст Тор Ланге. Крім цього у 2003 році літературознавці Борис та Кость Хоменки видали книгу, де зібрали всі відомі переклади “Повій, вітре, на Вкраїну” мовами народів світу (всього 114 текстів).

Довідка 

Степан Руданський (1833-1873) закінчив духовну семінарію, але вивчився на лікаря. Крім того був справжнім сатириком, який писав живою мовою на злобу дня. Маючи прекрасне почуття гумору, він писав і біблійні переспіви, і сороміцькі та еротичні гуморески, які довгий час були цензуровані. Також, навчаючись у Петербурзі та працюючи в Ялті, спілкувався і писав українською. На це не вплинув  навіть батько-священик, який просив писати йому листи винятково російською і до кінця життя конфліктував із сином. Крім того у творчості Руданського є багато співомовок на антиімперську та міжнаціональну тематику, де він висміював негативні риси, в тому числі й українців, і які залишаються актуальними й досі.

Фото: kalynivka.city

Читати далі