Суспільство
На Закарпатті презентували нову зимову розвагу для туристів «Боржавська велодрезина»
На Закарпатті запустили новий атракціон «Боржавська велодрезина».
Про це повідомили у пресслужбі Закарпатської обласної ради у фейсбуці.
Зазначається, що метою проєкту є розвиток Боржавської вузькоколійки через створення та промоції туристичної атракції «Боржавська велодрезина» у Довжанській територіальній громаді. А також – розвиток туристичного потенціалу громади шляхом збереження історико-культурної спадщини Закарпаття.
Читайте також: Куди поїхати під час зимових свят? Дізнайся, яке місто України чекає на тебе в новому році (ТЕСТ)
Модель велодрезини розробили та виготовили на закарпатській кузні за два місяці. На першому етапі такі туристичні транспортні засоби плануються запустити від Приборжавського до Білок, а в перспективі – до Іршави.
Ділянка колії, на якій втілено туристичний проєкт, не експлуатується з 2006 року – тоді востаннє тут був локомотив з вантажними вагонами. Спочатку вузькоколійку передали на баланс обласної адміністрації, потім – у власність територіальних громад.
Чим цікава Боржавська вузькоколійка для туристів?
Боржавська вузькоколійка складається із п’яти дільниць, вона вводилась в експлуатацію поступово із 1908 до 1911 року. Головна її функція полягала у тому, щоб перевозити деревину з Полонини Боржава у Закарпатську низовину. Також використовували та для пасажирських перевезень.
Читайте також: Що подивитися під час канікул? 6 українських фільмів до новорічних свят
Протяжність колії раніше становила 123 км, частину з яких добудували після Другої світової війни, але низку дільниць вже розібрали, тож пасажирське сполучення є тільки на 44 км. Ширина колії – 750 мм (проти 1520 мм звичайної української). Швидкість потягу – усього 15 км на годину, що дозволяє роздивитись усі Закарпатські гірські краєвиди.
Читайте також: Як селяни на Дніпропетровщині перетворили вирощування гарбузів на модний бізнес (ВІДЕО)
На більшості дільниць Боржавської вузькоколійки пасажирське сполучення припинилось усередині 1980-х років, а всередині 1990-х стало занепадати й вантажне, адже підприємства, що обслуговувала вузькоколійка, закривались.
Зараз пасажирські перевезення відбуваються лише на гілці Виноградово – Хмільник – Іршава.
З 2012 року, активісти почали проводити тури по Боржавській вузькоколійці для охочих познайомитися з місцевими виноробнями.
Нагадаємо, на Черкащині вдовж гідрологічного заказника створили новий туристичний маршрут.
Фото: facebook.com/zakrada.gov.ua.
Суспільство
- Києві,
- Харкові,
- Одесі,
- середмістях Львова та Дніпра.
Суспільство
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.