Суспільство
Називають це місце домом та продовжують вірити в дива. На Київщині для літніх людей збудували безкоштовне «Чудо містечко»
Рівні чепурні будиночки, зелений газон, яскраві квіти та запах сосен, що долинає з лісу поряд. Саме таким Валентина Молочан побачила в жовтні «Чудо містечко» вперше. Вона — пенсіонерка та переселенка з Луганщини, яка все життя працювала вихователькою в дитячому садочку, а в старшому віці була змушена втікати з рідного дому через війну. Пані Валентина стала однією з перших жительок поселення для літніх людей, які залишилися без дому.
«Чудо містечко» — безкоштовне поселення для людей третього віку в селі Колонщина, що на Київщині. Крім Валентини Молочан, тут проживають ще 67 людей. Вони не платять за комунальні послуги, разом ходять на прогулянки, спілкуються з місцевими та садять грядки біля будинків.
ШоТам розповідає про місце, яке стало домом і порятунком для літніх людей, що все втратили через війну, але продовжують вірити в дива.
Валентина Молочан
переселенка з Луганщини, жителька «Чудо містечка».
На початку повномасштабної війни виїхали до Коломиї
Усе життя я прожила в Сєвєродонецьку, що на Луганщині. Уже двадцять років я пенсіонерка, а до того працювала вихователькою в дитячому садочку. На жаль, моє місто майже повністю знищили росіяни. Минулого року ми із сином та його сім’єю ще сподівалися, що Сєвєродонецьк вистоїть, але в березні, коли обстріли посилювалися й у будинку навпроти розірвався снаряд, ми зрозуміли, що потрібно виїжджати. Ми були в розпачі, адже не знали, куди їхати. Тоді нам допоміг добрий друг мого онука, який запросив до Коломиї.
Там нас зустріли дуже щирі люди, які тепло прийняли та виділили найбільшу кімнату в своїй квартирі. Забезпечили всім: посудом, постіллю, рушниками. Вони стали для нас рідними людьми, яким ми дуже вдячні. У Коломиї син відразу пішов у військкомат і став на облік. Майже два роки він служить і захищає Україну.
Стала однією з перших жительок «Чудо містечка»
Через кілька місяців у Коломиї я пішла жити в хостел, а в серпні цього року дізналася про програму для літніх людей від фонду «До України з любов’ю» та подала заявку.
20 жовтня я вже приїхала до «Чудо містечка», яке з першого погляду вразило мене на все життя. Зелені газони, яскраві квіти, рівні чепурні будиночки, молоді дерева — все зручно та затишно, як у казці.
Тут нас зустріли, привітали, допомогли освоїтися на місцевості.
Коли я переступила поріг будинку, то була здивована — він перевершив усі мої сподівання. У кімнаті є великі дзеркала, якісна побутова техніка, гарні меблі, електроплитка, телевізор, мікрохвильова піч та окрема ванна кімната. Нас чекали великі коробки з подарунками: каструлями, ножами, виделками, гігієнічними наборами для прання та миття, а поряд нам залишили пакет з продуктами: овочами, м’ясом, крупами, вершковим маслом, олією та всім необхідним. Люди подбали про все, аби нам було комфортно та гарно тут жилося.
«Ми навіть маємо грядки біля будиночків»
Біля кожного будинку в «Чудо містечку» є простора веранда з лавою, де можна посидіти, відпочити та подихати свіжим повітрям і соснами з лісу поряд. Біля балконів у нас є невеликі земельні ділянки, аби можна було посадити грядки. Дуже приємно, що про це подбали, знаючи, що старші люди захочуть порпатися в городі. Ми посадили часничок, цибулю, петрушку, кріп, допомагали одне одному та ділилися насінням з неабияким ентузіазмом.
На жаль, зараз у нас немає зв’язку з домом в Сєвєродонецьку. Знаємо, що в нашому будинку зруйнували крайній під’їзд, куди влучив снаряд. Можливо, нашого дому теж уже немає, але потроху ми звикаємо до нового житла. «Чудо містечко» — це дійсно справжнє чудо для мене й інших людей, тому я тепер знову вірю в дива.
Я багато спілкуюся з сусідами — поряд живуть чудові люди. Часто ми разом ходимо на прогулянки чи їздимо в село. Я планую тут жили надалі й вірю, що тут все буде добре. Для нас тут постаралися та створили всі необхідні умови для хорошого життя, тому ми готові допомагати та робити від себе все можливе, щоб тут було добре всім.
Олександра Кондрашова
працівниця благодійного фонду «To Ukraine With Love», менеджерка «Чудо містечка».
Збудували містечко на окраїні села за 2,5 місяці
Разом з колегами з фонду «To Ukraine With Love» ми часто відвідували модульні містечка та центри тимчасового проживання переселенців. У таких місцях завжди було багато літніх людей. На відміну від молоді, у них не було часу, сил і коштів, аби колись спробувати відновити своє довоєнне життя. Ми відчували їхню безнадію. Часто ці люди казали нам, що єдина їхня мрія — померти на власному ліжку, а не в шелтері. Тому ми вирішили збудувати таке містечко, щоб повернути людям гідність, надію та відчуття дому.
Ми змогли встановити «Чудо містечко» за 2,5 місяці на околиці села в Колонщині на Київщині, де колись було поле. Зараз тут вже проживають 68 літніх людей. Взагалі простір розрахований на близько 170 людей, тому наприкінці грудня заселяться ще 90.
«Чудо містечко» особливе, адже розраховане для самотніх літніх людей 60-85 років, які не мають куди повертатися й навряд чи матимуть сили та ресурси, аби будувати все заново. Такого прикладу в Україні раніше не було — це перший кейс. І вони мешкатимуть тут усе своє життя.
Основний інвестор і донор нашого фонду — американський будівельник та благодійник Делл Лой Хансен. Усі житлові комплекси від нашого фонду збудовані його коштом. Але фонд має багато проєктів: ми встановили 350 модульних будинків на Київщині, організували пункти видачі гарячої їжі на прифронтових територіях, маємо програми психологічної підтримки.
Читайте також: Студенти на пенсії. У деокупованому селі на Чернігівщині працює Університет третього віку
Серед наших донорів також є американські родини, які підтримують нашу країну та поділяють біль людей, які втратили свої домівки. Взагалі фонд «To Ukraine With Love» заснувала американка українського походження Світлана Міллер, яка вже більше двадцяти років живе в Америці. З початком повномасштабної війни Світлана не могла стояти осторонь — надсилала в Україну гуманітарні вантажі, а тепер забезпечує людей житлом. У «Чудо містечку» будинки не модульні, а капітальної забудови на бетонних плитах, тому люди можуть проживати в них десятиліттями. Проте фонд залишає за собою право виселити мешканців, якщо вони порушуватимуть правила проживання в будинку або ж проявлятимуть неповагу до інших.
У містечку є все необхідне для комфортного життя
Найскладніше — відбирати родини, які проживатимуть у «Чудо містечку» чи інших комплексах. Через спеціальну форму на сайті люди з усієї України та з-за кордону можуть заповнити заявку. Усі місця на проживання в цьому «Чудо містечку» вже заповнені, але можна надіслати запити на проживання в тимчасових комплексах. Далі раз на тиждень комісія з дев’яти осіб розглядає ці заявки та обирає людей, які опинилися в найбільш скрутному становищі. Зараз понад шість тисяч охочих.
Зазвичай це люди, які не можуть собі дозволити орендувати квартиру, а їхні діти воюють, загинули на фронті чи живуть далеко та не можуть забезпечити догляд.
У «Чудо містечку» проживають ті, хто не мав надії на покращення свого життя в найближчому майбутньому, тому комісія запитує про склад родини, дохід разом з пенсією та соціальними виплатами, місце попереднього проживання та спосіб евакуації. Після цього родини проходять перевірки за податковими номерами, аби переконатися, чи не мають ці люди зареєстрованого на себе житла.
Перші родини заїхали в «Чудо містечко» 20 жовтня — ми ще організовуємо побут для них. Для людей виділили спеціальний автобус, який возить їх на ринки, в аптеки, місцеві магазини. Більшість людей приїхали з модульних містечок і шелтерів, тому не мали багато особистого простору, а тут у них окремі умебльовані будинки з власною кухнею та ванною, тому це дарувало їм дуже позитивні емоції.
Зараз у нас проживають 48 родин і самотні люди. Для сімей в будинку є дві спальні, вітальня та ванна кімната з туалетом. Якщо людина проживає сама, то їй виділяють квартиру-студію. У кожній кімнаті є телебачення, шафа-купе, комфортне ліжко. У «Чудо містечку» люди третього віку не оплачують проживання та комунальні послуги — ці зобов’язання взяв на себе наш фонд за підтримки американських донорів. Тут є власна водонапірна вежа, генератори та всі умови для комфортного проживання.
Подарувати домашній комфорт і знову навчити вірити в диво
Серед жителів «Чудо містечка» є одна старенька бабуся, з якою проживає її далека родичка, що працює соціальною працівницею. Цю жінку ми взяли на роботу та попросили допомагати іншим людям, які також потребують догляду. У містечку є люди, яким трохи за 60, і вони допомагають нам з облаштуванням простору та прибиранням. А ще вони долучаються до допомоги нашим військовим — спільно плетуть маскувальні сітки та кікімори.
У селі Колонщина на Київщині була окупація та велися активні бойові дії. Цей регіон знає, хто такі росіяни, тому приймає людей, які через них втратили житло. Громада підтримує жителів містечка, часто привозить їжу. Кілька днів тому місцевий житель купив на ринку сто кілограмів яблук і привіз нам.
Офіційно ми відкриємо «Чудо містечко» наприкінці грудня. Тут буде великий клуб з власною бібліотекою, невеличким кінотеатром, стоматологічним кабінетом з безкоштовними послугами дантиста та протезиста. Плануємо відкрити салон краси з перукарнею. А ще — їдальню, яка щодня забезпечуватиме гарячою їжею родини, що тут проживають.
Мета «Чудо містечка» — дати літнім людям надію на майбутнє та знову навчити їх вірити в диво.
Ми живемо в складні часи, коли важко щось планувати. Але ми дуже хочемо, аби люди старшого віку віднайшли домашній комфорт, спокій та стабільність, які були в їхньому житті до війни. Хочемо повернути людям відчуття, що вони можуть керувати власним життям.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
