Керівник 30-ї Української антарктичної експедиції Олександр Полудень зняв таймлапс осіннього дня на острові Галіндез, де розташована станція «Академік Вернадський». Відео охоплює проміжок з 9:00 до 17:00 і демонструє динамічну зміну погоди та льодової обстановки в районі станції.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Світловий день у цьому регіоні вже почав скорочуватися. За місяць сонце над станцією з’являтиметься лише на 3-4 години на добу.
На відео також помітна сочевицеподібна хмара — тип атмосферного явища, коли вологий повітряний потік натрапляє на перешкоду, наприклад, гору, і формує хвилю в атмосфері. Конденсація вологи на гребені такої хвилі створює хмару, яка, попри вітер, ніби зависає на місці.
Цей природний феномен може сягати до 20 кілометрів у ширину. Таймлапс дозволяє побачити, як хмара не змінює положення в небі.
Читайте також: З Чернівців у Антарктиду: картини з України відправили на станцію «Академік Вернадський»
ОСІННІЙ ДЕНЬ БІЛЯ «ВЕРНАДСЬКОГО» — ЗА ПІВ ХВИЛИНИ Такий цікавий таймлапс з нашого острова Галіндез зафільмував очільник 30-ї УАЕ Олександр Полудень. Зйомка відбувалася з 9-ї ранку до 5-ї вечора. У цей проміжок в районі станції нині триває світловий день ☀️ Але щодня його довжина скорочується, адже до Антарктики наближається зима ☃️ Й уже за місяць сонце здійматиметься над «Вернадським» лише на 3-4 години. На відео можна помітити, як швидко змінюється погода та льодова ситуація біля української станції. Із цікавинок зверніть увагу на хмару НЛО 🛸 Вона має овальну форму та чіткі краї, витягнута по-горизонталі й висить в одному місці, попри вітер. Офіційна назва таких хмар — лентикулярні або сочевицеподібні. Вони утворюються, коли сильний, насичений вологою, горизонтальний потік повітря натикається на перешкоду (здебільшого гірську вершину 🗻) та огинає її. Також у цей час має бути стійка стратифікація атмосфери, тобто чіткий поділ повітря на «важкий» та «легкий» шари. За таких умов виникає хвиля, на верхівці якої волога конденсується (тобто з газоподібного стану переходить у рідкий) і з'являється хмара. Пройшовши гребінь хвилі, краплі води опускаються вниз й випаровуються, але в цей час на їхнє місце постійно приходить новий конденсат з натікаючого потоку повітря. Тому сочевицеподібні хмари не рухаються небом, а неначе «зависають» в одній точці — на тій верхівці, де відбувається утворення крапель 💦 Через це товщина таких хмар може становити лише 500 м, а в ширину вони можуть бути від кількох (за масштабом окремої гори) до 10-20 км (якщо об’єднуються над гірським хребтом). 😉 Цікаво дивитися такі таймлапси? Напишіть нам:)
Опубліковано Національний антарктичний науковий центр Понеділок, 5 травня 2025 р.
Нагадаємо, що поблизу «Вернадського» українці вперше зняли з дрона антарктичного смугача (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка НАНЦ
