Суспільство
Мистецький арсенал запрошує на презентацію фільму про унікальний центр «Дача» для сімей з онкохворими дітьми
У вівторок, 15 лютого, в Міжнародний день онкохворої дитини, у Києві в Мистецькому арсеналі відбудеться допрем’єрний показ документальної стрічки режисера Олексія Смоляра «Дача». Це світла історія про місце сили, спокою та перепочинку дітей, хворих на рак, які зараз борються за життя.
Про стрічку
Фільм присвячений унікальному київському центру «Дача» благодійного фонду «Запорука», який опікується онконедужими дітьми та їхніми родинами. Цей затишний дім допомагає сім’ям не розлучатися, поки лікується їхня дитина. Тому «дачники» його називають «дім далеко від дому».
Герої фільму — діти, батьки та їхні «ангели-помічники» — працівники фонду «Запорука», психологи та лікарі. Серед них — чотирнадцятирічний Михайло Дьяков із Запоріжжя, якому вдалося перемогти хворобу, та його мама Наталя.
Про авторів фільму
Зйомки стартували рік тому — в лютому 2021 року та тривали майже три місяці. До творчої групи увійшли режисер Олексій Смоляр, оператор та режисер монтажу Ангел Ангелов, композитор Артем Бабурін, продюсерка та сценаристка Ольга Гібелінда, співпродюсерка Світлана Тарасова.
За словами продюсерки та сценаристки стрічки Ольги Гібелінди, їй хотілося зробити фільм, який не експлуатуватиме тему страждань, а навпаки — стане втіхою та підтримкою як для тих, хто долає хворобу, так і тих, хто знаходиться поряд. Партнерами документальної стрічки «Дача» в прокаті стали мережа кінотеатрів «Планета кіно» та медіасервіс MEGOGO.
«Дача» була заснована благодійним фондом «Запорука» у 2009 році. За весь час свого існування тут безкоштовно зі своїми родинами проживали 1270 дітей різного віку з різних куточків України.
Читайте також: Зберегти символ Карпат. Чому бурий ведмідь опинився на межі зникнення, та хто рятує українського хижака
З 16 лютого кожен охочий зможе не лише побачити світлу історію про «Дачу», а й підтримати «дачників». Це можна буде зробити, придбавши благодійні квитки в мережі кінотеатрів «Планета Кіно» та на медіасервісі MEGOGO. Усі виручені кошти будуть спрямовані на утримання центру «Дача».
Про благодійний фонд «Запорука»
Благодійний фонд «Запорука» вже 14 років підтримує родини онкохворих дітей і створює умови, аби сім’ї були разом під час лікування. Із 2009 року фонд надає можливість проживати у центрі «Дача» дітям-пацієнтам Національного інституту раку та Охматдиту зі своїми рідними. «Запорука» забезпечує їх ліками та медичними витратними матеріалами, психологічними консультаціями та реабілітацією. Окрім того, фонд опікується лікарнями та підтримує медичний персонал, щоб діти отримували вчасну та якісну медичну допомогу. Зараз «Запорука» будує нову «Дачу». Офіційне відкриття заплановане в червні цього року.
Нагадаємо, у Києві в Голосієві відкривається новий міський громадський простір Vcentri Hub.
Суспільство
Українська кухня славиться своєю надзвичайною різноманітністю. Страви, такі як борщ, сало, вареники, галушки та багато інших, давно стали символами національної кулінарії у всьому світі.
Ці страви здобули визнання як одні з найкращих у світі. У лютому минулого року туристи з усього світу відзначили українську кухню восьмим місцем серед кулінарних традицій Японії та Китаю.
Українці завжди вміли створювати смачні страви зі звичайних продуктів, таких як буряки, свинина, сало, пшеничне борошно, яйця та молочні продукти.
Особливе місце у традиційній українській кухні займають рибні страви. Давні рецепти досі захоплюють уяву кухарів по всьому світу: карасі в сметані, судак тушкований з цибулею і часником – ці та інші страви популярні в ресторанах Європи та Америки. Не можна забути і такі класичні страви, як вареники та галушки, а також напої, як узвар, компот та медовуха.
Ці страви досі залишаються популярними серед українців, але деякі “фантастичні” рецепти, на жаль, вже втрачають свою популярність серед сучасних гурманів.
Про які страви ми почали забувати з’ясував РБК-Україна.
Тетеря
“Троянцям всім дали тетері
I відпустили на кватері:
Щоб йшли, куди потрапить хто”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Ця подібна до кулешу страва готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. У святкові дні тетерю готували на м’ясній або рибній юшці. А ось пісну тетерю іноді заправляли хріном з квасом. Готову страву українці приправляли товченим салом або засмажкою з цибулі на олії.
Читайте також: «Віримо в малі міста та хочемо для них розвитку». Як подружжя відкрило першу галерею-кав’ярню в Дрогобичі
Страва була дуже популярною в козацькому побуті, однак з початку XX ст. вона поступово почала виходити з ужитку…
Крупник
Якщо по простому – суп з крупами. Готували крупник українці споконвіку на м’ясному бульйоні або воді – залежно від сезону й достатку господаря. У бульйон засипали гречану, перлову, пшеничну, кукурудзяну крупу так, щоб готова страва мала консистенцію дуже рідкого пюре.
Іноді для калорійності в крупник додавали одну-дві картоплини. А заправляли всю цю смакоту смаженою на олії чи салі цибулею, морквою, петрушкою, пастернаком і молодим кропом.
Холодник
Холодний борщ на буряковому відварі або квасі, з дрібно нарізаними свіжими огірками, зеленою цибулею та іншими овочами, приправлений прянощами. У деяких регіонах країни його заправляють також кислим молоком і додають варені круто яйця. Зазвичай холодник їдять під час спеки, в літній час.
Соломаха
Українська народна страва, якою господині на Прикарпатті, Буковині та Поділлі досі пригощають гостей. Основним компонентом соломахи є гречана мука (іноді пшенична або житня), з якої робиться рідке тісто. Потім його вливають у підсолений окріп і заварюють, розмішуючи. Коли соломаха готова, в неї додають масло. Соломаха була однією з найпоширеніших страв у походах українських козаків.
Душенина
Ця старовинна страва готувалася з м’яса (переважно – свинини), овочів, прянощів і все це діло заправли борошном.
Спочатку господиня різала м’ясо на шматки середньої величини, потім обвалювала його в борошні, складала у горщик, заливала окропом або м’ясною юшкою (нерідко сироваткою або сметаною). Потім до цього всього додавалися цибуля, морква, спеції, сіль. Тушкувалась душенина до готовності. Їли страву з вареною картоплею, кашею, щедро поливаючи їх соусом.
Слід також відзначити, що ця страва була справжньою прикрасою святкового столу – без душенини не обходилося жодне весілля та хрестини.
Шпундра
Шпундра – давня українська по-справжньому народна страва: свиняча грудинка, підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном. Саме цим блюдом пригощав “Енеєвих бояр” цар Латин в легендарній поемі Котляревського.
Книш
“I зараз миттю всі пустилися
Горілку, м’ясо куповать,
Хліб, бублики, книші вродились,
Пійшли посуди добувать”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Книш – це житній, рідше пшеничний хліб з борошна тонкого помелу. З готового тіста українці ліпили кругленькі коржі і, вмочивши в олію ложку, надрізали нею по краю хліба. Одержані “пелюстки” виймали, загинали до середини хліба й притискали ложкою. Під цими “пелюстками” книші зрідка начиняли смаженою на олії цибулею. Книші в прикуску з смаженим салом – смакота! У західних областях книшем ще називали пиріг, начинений гречаною кашею і вареною картоплею.
Книшами українці обдаровували колядників, з ними відвідували родичів і кумів на різдвяні свята, їх носили діти своїм бабам-повитухам.
Зараз цю страву готують зрідка, переважно на Поліссі.
Зубці
“На закуску куліш i кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
I з маком медовий шулик”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Якщо простими словами, це кутя з очищених зерен ячменю, зварена з товчених і просіяних конопляних зерен. Особливо зубці любили діти – страва мала солодкуватий смак і вважалася ласощами. В кінці XIX століття, на жаль, зубці перестали з’являтися на столах українців.
Шулики
Ще ці ласощі називають ломанцями. Страва традиційна для української кухні особливо під час Медового спаса. Порізані на невеликі кусочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з тертим у макітрі маком, – у сто разів краще будь-яких глазурованих пластівців!
Кваша
Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю. Спочатку муку запарювали окропом, розводили до густини рідкого тіста і ставили на ніч у тепле місце для скисання. Таке кисло-солодке молоде тісто вранці варили у горщику, уважно стежачи, щоб розмазня “не втекла”. Влітку квашу заправляли садовими ягодами, взимку – свіжою калиною, сушеними, вареними й товченими грушами.
Кваша вважалася ласощами, її дуже любили, вихваляючи: “Така кваша, якби й наша; Як кваша ся вдасть, дівка ся віддасть”.
Нинішня народна кухня з дивних причин ігнорує цю самобутню страву.
Варенуха
Як же без алкоголю. Сам Котляревський описав цей напій так: хлібне вино або наливка, варене з сухими плодами, медом і пряним корінням.
Готували цей алкогольний напій так: спочатку готували узвар із сушених груш і слив, протягом ночі настоювали, цідили, додавали червоний гострий перець (щоб захоплювало дух!), м’яту, чебрець і, по можливості, гвоздику або корицю. Потім цю суміш парили з медом у печі й подавали у гарячому чи холодному вигляді.
Нагадаємо, у Києві відкрилася виставка про Японію.
Фото: sts