«Ми підсилюємо одне одного». Чи можлива співпраця активістів і місцевої влади? Досвід громади з Чернігівщини, що оговтується від окупації

Після деокупації прикордонна Сновська громада Чернігівщини живе під постійними обстрілами російської артилерії. Безпечне навчання для дітей, підтримка сотень переселенців та залучення коштів у бюджет – усе це місцевій владі вдається завдяки підтримці донорів. А ще – місцевих активістів.

Саме локальні громадські організації підставили громаді плече допомоги. Спільними зусиллями їм вдалося відновити вже шість укриттів та навіть створити коворкінг для місцевих майстринь. Більше про незламну громаду – у матеріалі ШоТам.

Наталя Авдієвська

секретар міськради Сновська 

Підірвані мости та десятки пошкоджених домівок

На щастя, на території нашої громади не було значних руйнувань інфраструктури. Крім, звісно, підірваних мостів: це справа рук окупантів, які під час відступу нищили всі шляхи відходу. Але водночас ми маємо багато фактів руйнування житлового сектору. 

Зокрема вже задокументували 45 об’єктів, що постраждали від російських обстрілів. Ще чимало будівель офіційно не зареєстровані як пошкоджені, оскільки до них практично неможливо доїхати й відзняти. Або, наприклад, заявники не зверталися із відповідною заявою, бо виїхали з громади. 

Громада втратила головний локомотив бюджету

Нам дуже складно говорити про самостійне відновлення через брак фінансових ресурсів. До вторгнення локомотивом нашого бюджету була залізниця. А зараз всі ці шляхи обрубані, адже це дорога до росії та білорусі. Очевидно, що стіна між нами залишатиметься не одне десятиріччя, навіть у разі зміни влади країни-агресора. 

Узагалі прикордонні громади на рівні держави мають бути в якомусь особливому статусі. Адже ми розуміємо, що інвестиції та бізнес не зайдуть, а сусід-агресор нікуди не дінеться, навіть коли війна закінчиться. Усі ризики залишаться. Ми усвідомлюємо, що люди не захочуть їхати в прикордонні громади й відкривати там свої бізнеси. Натомість вони шукатимуть більш безпечні місця. 

А отже, на рівні держави слід розробити програми підтримки та розвитку таких територій. Це може бути державне забезпечення або ж пільгові умови, аби тут просто можна було вижити.

Серед викликів – прифронтові села та недофінансування освіти

Сьогодні наша громада втратила на війні 35 земляків-військових та 6 цивільних жителів. І навіть попри деокупацію ми продовжуємо потерпати від обстрілів. Ворог практично щодня завдає ударів по прикордонних населених пунктах, як-от Гірськ, Клюси, Безуглівка, Хрінівка тощо.

Тож серед викликів, які доводиться долати, – переселення жителів цих територій у більш безпечні частини громади. На жаль, не всі і не завжди розуміють, що необхідно виїжджати. Часто люди просто не хочуть залишати своє господарство. Тому із цим доволі важко. Скажімо, у нас є села, в яких до повномасштабної війни нараховувалося близько 200 жителів. Сьогодні їх троє, і вони не хочуть їхати. Для них це також виклик – залишити своє життя. Це дуже важко.

Читайте також: «Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян

А взагалі, думаю, перед усіма громадами нині постають приблизно однакові виклики, насамперед – фінансові. Особливо, якщо говорити про прикордонні громади. Нам дійсно вкрай важко через недостатність бюджету. Зрозуміло, що не всі податки і збори нині сплачуються, очевидно, що за багатьма статтями ми маємо недофінансування. Проте ми з депутатським корпусом та фінансовим відділом провели велику роботу й зрештою прийняли збалансований бюджет на 2023 рік.

Але виникають все нові й нові проблеми. Скажімо, недостатня освітня субвенція. Для прикордонних регіонів це суттєвий виклик. Адже коли 61% бюджету йде на отримання освіти й бракує майже 7,5 млн субвенції за попередніми розрахунками – це значні кошти. Їх важко дістати, а від цього залежить, чи залишаться освітяни із заробітною платою. Тому нам доводиться шукати нові рішення та вмикати режим тотальної економії.

Молодь та активісти – рушії змін у громаді

Водночас ми маємо надзвичайно активну молодь у складі молодіжної ради при міському голові. Вони творчі, креативні, амбітні, постійно приходять з новими ідеями. До війни не було й тижня, аби вони не стукали у двері: «Наталю Володимирівно, у нас є ідея! Ви тільки не лякайтесь». 

А тому намагаємося завжди йти назустріч і підтримувати такі ініціативи. Важливо, що до війни ці ідеї мали здебільшого розважально-спортивно-просвітницький характер, а зараз молодіжна рада перетворилася на справжній волонтерських рух. Скажімо, вони допомагали й залучали для громади гуманітарну допомогу, фасували її, роздавали місцевим жителям. Наша молодь дуже швидко подорослішала, але такі реалії сучасного життя.

Також міськрада активно співпрацює з ГО «Лампа» – однією з найактивніших громадських організацій громади. Переважно йдеться про інформаційний супровід їхньої роботи, адже самі активісти кажуть так: найкраща допомога – не заважати. От ми й не заважаємо.

Прийняли майже півтори тисячі переселенців

Станом на липень на території нашої громади офіційно зареєстровано 1300 внутрішньо переміщених українців. Це не лише люди з інших регіонів, а й місцеві, які все ж виїхали з прикордонних територій. 

На жаль, у нас немає «пунктів поселення», тож люди селяться у родичів або винаймають житло. Утім маю зазначити, що громада має дві резервні бази – гуртожиток училища лісового господарства та ліцей. У критичних ситуаціях ці заклади зможуть прийняти людей.

Звісно, намагаємося усіляко підтримувати переселенців. Для цього співпрацюємо з багатьма фондами. Окремо хочу виділити Данську раду у справах біженців. Вони постійно підтримують наших ВПО, надають і фінансову, і матеріально допомогу. Крім того, активно співпрацюємо з Товариством Червоного Хреста. 

Антон Аліфіренко

голова громадської організації «Лампа» 

Першими реагуємо на нові виклики

«Лампа» була заснована ще наприкінці 2020 року. Сьогодні наша команда налічує 13 постійних працівників та приблизно 10-15 волонтерів. Наші проєкти доволі різні, але більша частина – гуманітарні. Зокрема ми доставляємо продуктові та гігієнічні набори, шкільне приладдя. Також займаємося організацією заходів для дітей, молоді та людей третього віку. Маємо класні спортивні івенти й навіть проводимо арттерапію.

Власне, намагаємося якомога швидше реагувати на нові виклики. Скажімо, після деокупації кількість внутрішньо переміщених людей на території громади відчутно зросла. І ми почали ними опікуватися, допомагати. Наразі йдеться про майже 1300 осіб.

Крім того, облаштувати 6 укриттів. Незабаром діти підуть до школи, тож це завдання було для нас одним із першочергових. Зробити все можливе, аби в школах було безпечно.

Звідки гроші? Маємо безліч донорів

Загалом за останній рік ми реалізували шість проєктів, чотири з яких – гуманітарні. Ще два проєкти наразі тривають та будуть завершені наприкінці року. Паралельно продовжуємо роздавати пакунки з допомогою від різних донорів.

На практиці це працює так: ми спілкуємося з представниками місцевого самоврядування, дізнаємося про потреби людей, отримуємо списки тих, хто найбільше потребує підтримки. А фінансування беруть на себе наші донори. Це і Global Communities, і DRC, і фонд «Східна Європа», і ще багато інших.

Скажімо, із Данською радою у справах біженців у нас було дві фази. Перша стартувала наприкінці 2022 року, тоді ми розповсюдили 500 продуктових наборів і 400 наборів шкільного приладдя. Під час другої фази ми заручилися підтримкою ще однієї громадської організації з Чернігівщини – Агенцією міських ініціатив. Разом нам вдалося за три місяці роздати майже 2000 продуктових наборів і 930 наборів для школярів. Ми переконані, що це вкрай важливо – підтримувати дітей там, де вони позбавлені більшості можливостей.

Співпрацюйте з місцевою владою та підсилюйте одне одного

Що б я порадив активістам з інших деокупованих регіонів? Насамперед запасіться терпінням. Попереду – дуже багато навчання. Наприклад, тренінги від різних донорів, які навчають, як писати та втілювати подібні проєкти.

Крім того, важливо співпрацювати з органами місцевого самоврядування. Чи можна впоратися без цього? Звісно, але така робота не буде настільки ж ефективною та злагодженою. Із власного досвіду можу сказати, що ми б точно робили значно менше, ніж робимо зараз, аби працювали наодинці. А тому потрібно налагоджувати комунікацію, співпрацювати та підписувати меморандуми. Бо коли ви працюєте в команді, то підсилюєте одне одного.

Читайте також: «Були аграріями, а стали музейниками». Як Сумщина відновлюється після окупації? Досвід прикордонної Великописарівської громади

А ще раджу ніколи не засмучуватися і не розчаровуватися, якщо щось не виходить із першого разу. За статистикою лише один із десяти грантових проєктів здобуває перемогу. Тож бажаю всім терпіння й віри. Знайте, у вас все вийде.

 Ірина Мундрус

начальниця відділу розвитку та інвестицій міськради Сновська

Міськрада – постійний партнер для місцевих ГО

Із громадською організацією «Лампа» наша міськрада співпрацює дуже тісно, ба більше, я є однією зі співзасновників цієї ГО. Тож у вільний від роботи час допомагаю їм як проєктна менеджерка. Разом із командою ми шукаємо їдеї нових проєктів, а я оформлюю їх у відповідні заявки.

Звісно, міська рада підтримує всі ініціативи громадської організації, адже вони націлені насамперед на допомогу постраждалому населенню, допомогу переселенцям, захист дітей – тобто на гуманітарні потреби.

Ми безкоштовно надаємо «Лампі» комунальні приміщення для проведення різноманітних заходів, а також виступаємо незмінними інформаційними партнерами. Тобто супроводжуємо проєкт на всіх етапах і через власні канали комунікації комунікуємо з місцевими жителями про можливості громадських ініціатив. 

Серед реалізованого – зокрема й облаштування укриттів у навчальних закладах. Громадська організація втілила цей проєкт цьогоріч за рахунок грантових коштів від програми «Сновщина: допомога поруч», що реалізується за підтримки програми CLEAR та фінансування Global Communities та USAID.

Як це відбувалося? Керівники навчальних закладів, місцева влада та представники ГО разом визначали, які саме заклади братимуть участь у програмі. На жаль, торік діти нашої громади так і не змогли сісти за парти й були змушені вчитися онлайн через близькість до кордону. Тепер сподіваємося, що з 1 вересня наші дітки зможуть нарешті прийти до шкіл та навчатися офлайн, у класах. А першочерговою умовою для цього є саме наявність належним чином облаштованих укриттів. Тому ми вирішили долучити до проєкту шість шкіл: три міські й три сільські.

Відкриваємо коворкінг для місцевих майстринь

Ще один важливий проєкт – відкриття швейного коворкінгу на базі Сновського ліцею №1. Це вже проєкт розвитку Сновської міської ради в межах програми USAID DOBRE. Коворкінг ми створюємо за моделлю співфінансування: з міського бюджету виділили кошти на поточний ремонт приміщень, а донорська підтримка допоможе переоблаштувати їх на шкільний коворкінг.

У навчальні години коворкінг буде використовуватися для проведення занять із учнями, а після уроків там працюватимуть різні гуртки, проводитимуться майстер-класи. І вже у вечірній час майстерні перетворюватимуться на відкритий для всіх жителів громади коворкінг, в якому за певну плату можна скористатися обладнанням для роботи.

Навіщо це нам? У нашій громаді є чимало швачок, які працюють на дому, але не мають професійного обладнання. Тож сподіваємося. що наш коворкінг у майбутньому сприятиме створенню нових робочих місць та реалізації продукції від місцевих майстринь. 

Сновська громада готова ділитися досвідом із іншими деокупованими регіонами! Потребуєте поради чи консультації? Сміливо телефонуйте голові ТГ Олександру Медведьову: +38(096)277-54-75.