Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Ми були потрібні людям». Як на Київщині попри окупацію та відключення світла продовжували пекти хліб

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

24 лютого чимало українців не вийшли на роботу. Але не вони. В Іванкові, що на Київщині, експедитори хлібзаводу у день початку повномасштабної війни виїхали розвозити гарячу випічку. І навіть згодом, коли селище опинилося під окупацією, працівники пекарні знайшли в собі сміливість і далі не залишати людей голодними. Директорка Іванківського хлібзаводу Ірина Черненко розповідає ШоТам про дні та ночі в пекарні, як переправляли хліб човнами та 36 днів окупації.

Ірина Черненко

директорка Іванківського хлібзаводу, що на Київщині.

Годували громаду свіжоспеченим хлібом

Я за освітою технологиня хлібопекарного виробництва – закінчила Чернігівський кооперативний технікум. Перші роки працювала за профілем. У 1985 році приїхала на роботу на хлібзавод в Іванків. Це було «за розподілом», як тоді казали. А у 2015 році вже стала директоркою.

Іванківський хлібзавод збудували ще у 1969 році. Коли я прийшла працювати, тут була понад сотня працівників. Бо на той час це був не просто хлібозавод – а велике підприємство, яке також містило рибокоптильний і ковбасний цехи, пекарню.

Та починаючи з 90-х ринок наситився, адже всі бачили, що на хлібі можна заробляти хороші гроші. І скрізь набудували нових заводів. Ніби й добре, що є вибір, конкуренція. Але, на жаль, не кожен відповідає за якість своєї продукції.

Перед повномасштабним вторгненням росії у нас залишилося до 20 працівників. Пекарі виходили тільки у нічний час, аби зранку в магазини потрапляла свіжоспечена продукція. Це повʼязано з тим, що термін реалізації хліба – 24 години. Я не сприймаю серйозно те, що продають у супермаркетах з етикетками про «термін придатності – 5-7 днів», бо, мовляв, «хліб бездріжджовий». Аби хліб піднявся, потрібна або закваска, або опара. «Бездріжджового» не існує в природі.

Люди на хлібзаводі працювали вночі, аби зранку в магазини потрапляла свіжоспечена продукція. Фото: ШоТам.

Ми опинилися в окупації

24 лютого почалося з «вересків» людей на вулицях. Було тривожно. Стало зрозуміло, що почалася повномасштабна війна… Куди відкриватися? Але що робити: треба ж годувати людей. У нас уже був напечений хліб для шкіл і магазинів. О шостій ранку експедитори таки виїхали на маршрути його розвозити. Та магазини ще були зачинені, а школи вже не приймали. Весь хліб вони повезли на ринок в Іванкові.

Там було порожньо. На ринку торгували тільки ми своїм хлібом. Було видно величезну чергу в аптеку, ще одну – в банкомат. Скрізь усе зачинено – ніде купити базові харчі. А ми стояли й продавали той хліб.

Інформації було нуль. Ніхто зовсім нічого не казав й додзвонитися кудись було нереально. Так ми опинилися в окупації. Хто з працівників міг, підтягувалися до заводу. З пекарні я не виходила з 24 лютого – й аж до 1 квітня. Добре, що пічки працювали, і коли на вулиці був «мінус», у нас – +6°C чи +8°C. Там ми й жили.

24 лютого в Іванкові на ринку торгували тільки хлібом. Фото: ШоТам.

Мене рятував… щоденник

Хоч разом і було трохи спокійніше, але загалом страшно. Громаду обстрілювали росіяни. Я не знала, що відбувається у мами, де мої діти. До рідних було не додзвонитися. У деяких районах люди не могли вийти у двір – сиділи кожен у своєму підвалі чи погребі.

День у день все відбувалося однаково. У голові все зливалося. Втриматися на плаву мені допоміг щоденник. Я багато нотувала, хто де був, що бачила чи чула, що сталося: «сьогодні нема світла», «сьогодні зник зв’язок».

На щастя, окупанти поводилися, я б сказала, «адекватно». Вони гнули свою пропагандистську лінію, що «вам буде добре», «з нами жити прекрасно» і що «ваша влада – не така, а наша – шикарна». Я називаю це «розмовами ні про що». Їх цікавило, де керівництво заводу. А ми що? Казали, не знаємо: «Ми всі звіти здаємо через інтернет. Можемо керівників навіть в обличчя не знати».

В окупації продовжили випікати 

Щоб не зійти з розуму, ми працювали. Та і людям ми були потрібні. У Facebook наша бухгалтерка виклала оголошення, аби люди приходили та купляли хліб. «Сарафанне радіо» працювало: місцеві передавали одне одному, що ми печемо. І народ потроху приходив.

Ми самі не розвозили хліб. Пʼять людей не могли й пекти, й організовувати все, й розносити. Але от наша працівниця з чоловіком і друзями вночі таки возили хліб тими місцями, звідки люди самі до нас дійти не могли. Потім вони організували доставку у села Шпилі, Рокитна Слобода та Білий Берег. Хлопці переправляли туди хліб човнами.

Нам із самого початку допомагав чоловік, у якого в минулому, до реабілітації, була наркотична залежність. Так от, саме він з нами пік хліб, коли працівників було неможливо зібрати до купи. Інші хлопці з Макарівського центру реабілітації теж їздили нам допомагати – на велосипедах, під обстрілами, поруч із машинами окупантів. Для місцевих ці чоловіки розкрилися зовсім з іншого боку. Бо у суспільстві заведено вважати, що такі люди «неблагонадійні». Але це не так.

Складно і так, а тут ще й відключення

Відключення електроенергії дещо підкосили нашу роботу. Коли це вперше сталося, 9 березня, ми законсервували наше тісто, а вже наступного дня продали його. Ніхто не міг точно сказати, коли буде світло. Власного генератора у нас не було. Хоча був там один, але його контролювали росіяни.

14 березня нам таки допомогли з генератором, і ми почали працювати знову. Але ми були прив’язані до часу, адже діє комендантська година. Нам могли привезти генератор тільки о 6 ранку, й о 5 вечора його вже забирали. Чайниками гріли воду, щоб замісити тісто. Так і планували роботу.

Вперше світло відключили 9 березня. Фото: ШоТам.

Вільне Іванкове знову пахне хлібом

Ми були під окупацією 36 днів. 1 квітня о сьомій годині ранку (памʼятаю, було хмарно, і лився дощ) у нас під вікнами почалися крики: «Наші прийшли!». Чи хтось міг у це повірити, у День сміху? Я – ні. Та потім прибігла наша працівниця і каже: «Це правда. Хлопці – на площі, підняли прапор. Я з усіма перецілувалася». Ми плакали. Емоції були неймовірні.

Нині ми працюємо стабільно. Якщо порахувати водіїв, слюсарів і продавців, нас – 16 людей. Хліб випікають за зміну пʼятеро. Знову, як і до вторгнення рф, ми працюємо у нічну зміну, з 24:00 і до 6:00, щоб зранку свіжоспечений хліб опинився на прилавках.

За цей рік ми відновили опалення, придбали новий котел. Відновили те, що було зламане – приміром, бойлер, печі, датчики. 

Все, що ми печемо, реалізовуємо власними силами. Забезпечуємо хлібом районні лікарні та садочки. Продаємо також на ринках в Іванкові та Макарові, в місцевих магазинах. Покупців, звісно, менше, бо з місцевих хтось виїхав, когось убили. Район спорожнів. Але як є.

Я дуже люблю свою роботу, мені подобається пекти. Мрію, щоб усі повернулися додому, і війна закінчилася. Це моя велика, але, мабуть, як і у всіх, мрія.

Суспільство

У Японії проведуть художню виставку на підтримку України

Опубліковано

У японському місті Йокогама в Yokohama Kohoku Gallery & Space Yahei з 26 липня по 28 липня проходитиме виставка на підтримку України, де будуть представлені фотографії та художня кераміка Галини Шевцової та живопис і роботи з бамбука Мінору Судзумура.

Про це повідомляє посольство України в Японії.

На виставці також будуть експонуватися поетичні твори Наталії Медведєвої (хайку), Кенсаку Умеда (вільні вірші) і Шіко Мочідзукі (хайку).

Зауважується, що художні фотороботи історика архітектури, професора Київського національного університету будівництва і архітектури Галини Шевцової присвячені дерев’яним церквам та мальовничим фольклорним святам України.

Читайте також: В Українському домі стартує виставка про супротив українців в окупації

У рамках виставки будуть проводитися численні заходи та дискусії, а також лекція-презентація пані Шевцової на тему «Подібності між старовинною архітектурою і традиціями України та Японії

Вхід на виставку вільний, години роботи з 11:00 до 17:00.

Нагадаємо, у Києві відкрилася виставка про Японію.

Фото: Посольство Японії

Читати далі

Суспільство

Відновлення «Охматдиту»: працівники компанії з Південної Кореї зібрали гроші на відбудову

Опубліковано

Південнокорейська компанія KIND, яка допомагає розробляти транспортний майстер-план Київської області, передала фінансову допомогу національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит».

Про це повідомили в Київській ОВА.

Представники південнокорейської корпорації KIND разом із заступницею голови Київської ОДА Лесею Карнаух відвідали лікарню «Охматдит». Вони оглянули руйнування, завдані російським ракетним ударом, та передали лікарні фінансову допомогу.

У КОВА зазначили, що ресурс для підтримки «Охматдиту» зібрали працівники компанії.

Читайте також: Естонці зібрали на відновлення «Охматдиту» €60 тисяч

«Ініціатива підтримати лікарню власними коштами виникла у співробітників KIND в перші хвилини після того, як вони побачили фотографії наслідків невиправданої жорстокості до українських дітей. І тому під час першого ж після атаки візиту, керівник спеціального підрозділу – генеральний менеджер цієї корейської організації Му Хіук Лі, вже мав змогу передати допомогу на відбудову «Охматдиту», – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, сім’ї, які постраждали внаслідок атаки «Охматдиту» отримають грошову допомогу.

Фото: КОВА

Читати далі

Суспільство

Дубенський замок отримав унікальну колекцію монет XVII століття

Опубліковано

Дубенський замок на Рівненщині отримав від мецената унікальну колекцію монет XVII століття.

Про це повідомляє Рівненська обласна рада.

«Дубенський замок отримав унікальну колекцію монет XVII століття. Цілу колекцію старовинних монет подарував Дубенському замку виходець з Рівненщини, заслужений лікар України Степан Гордієвич», – ідеться у повідомленні.

Як зазначається, серед 220 монет, переданих до музею, срібні карбовані гроші часів правління короля Польщі Сигізмунда ІІІ Вази, датовані 1620-ми роками.

Більшу частину нумізматичного скарбу становлять «боратинки» – мідні розмінні монети шелягів Речі Посполитої, що перебували в обігу під час правління Яна ІІ Казимира Вази в 1660-х роках. Назва монет походить від імені італійця на польській службі Тіта Лівія Боратіні, який створив проєкт легких мідних шелягів.

Читайте також: Скіфське золото: у Києві покажуть справжні «скарби Криму»

Як підкреслюється, раніше меценат передав до фондів музею зразки обмундирування вояків УПА, які невдовзі виставлять у краєзнавчому музеї.

Нагадаємо, херсонському музею передали старовинний гарман.

Фото: Рівненська обласна рада

Читати далі