Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Ми були потрібні людям». Як на Київщині попри окупацію та відключення світла продовжували пекти хліб

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

24 лютого чимало українців не вийшли на роботу. Але не вони. В Іванкові, що на Київщині, експедитори хлібзаводу у день початку повномасштабної війни виїхали розвозити гарячу випічку. І навіть згодом, коли селище опинилося під окупацією, працівники пекарні знайшли в собі сміливість і далі не залишати людей голодними. Директорка Іванківського хлібзаводу Ірина Черненко розповідає ШоТам про дні та ночі в пекарні, як переправляли хліб човнами та 36 днів окупації.

Ірина Черненко

директорка Іванківського хлібзаводу, що на Київщині.

Годували громаду свіжоспеченим хлібом

Я за освітою технологиня хлібопекарного виробництва – закінчила Чернігівський кооперативний технікум. Перші роки працювала за профілем. У 1985 році приїхала на роботу на хлібзавод в Іванків. Це було «за розподілом», як тоді казали. А у 2015 році вже стала директоркою.

Іванківський хлібзавод збудували ще у 1969 році. Коли я прийшла працювати, тут була понад сотня працівників. Бо на той час це був не просто хлібозавод – а велике підприємство, яке також містило рибокоптильний і ковбасний цехи, пекарню.

Та починаючи з 90-х ринок наситився, адже всі бачили, що на хлібі можна заробляти хороші гроші. І скрізь набудували нових заводів. Ніби й добре, що є вибір, конкуренція. Але, на жаль, не кожен відповідає за якість своєї продукції.

Перед повномасштабним вторгненням росії у нас залишилося до 20 працівників. Пекарі виходили тільки у нічний час, аби зранку в магазини потрапляла свіжоспечена продукція. Це повʼязано з тим, що термін реалізації хліба – 24 години. Я не сприймаю серйозно те, що продають у супермаркетах з етикетками про «термін придатності – 5-7 днів», бо, мовляв, «хліб бездріжджовий». Аби хліб піднявся, потрібна або закваска, або опара. «Бездріжджового» не існує в природі.

Люди на хлібзаводі працювали вночі, аби зранку в магазини потрапляла свіжоспечена продукція. Фото: ШоТам.

Ми опинилися в окупації

24 лютого почалося з «вересків» людей на вулицях. Було тривожно. Стало зрозуміло, що почалася повномасштабна війна… Куди відкриватися? Але що робити: треба ж годувати людей. У нас уже був напечений хліб для шкіл і магазинів. О шостій ранку експедитори таки виїхали на маршрути його розвозити. Та магазини ще були зачинені, а школи вже не приймали. Весь хліб вони повезли на ринок в Іванкові.

Там було порожньо. На ринку торгували тільки ми своїм хлібом. Було видно величезну чергу в аптеку, ще одну – в банкомат. Скрізь усе зачинено – ніде купити базові харчі. А ми стояли й продавали той хліб.

Інформації було нуль. Ніхто зовсім нічого не казав й додзвонитися кудись було нереально. Так ми опинилися в окупації. Хто з працівників міг, підтягувалися до заводу. З пекарні я не виходила з 24 лютого – й аж до 1 квітня. Добре, що пічки працювали, і коли на вулиці був «мінус», у нас – +6°C чи +8°C. Там ми й жили.

24 лютого в Іванкові на ринку торгували тільки хлібом. Фото: ШоТам.

Мене рятував… щоденник

Хоч разом і було трохи спокійніше, але загалом страшно. Громаду обстрілювали росіяни. Я не знала, що відбувається у мами, де мої діти. До рідних було не додзвонитися. У деяких районах люди не могли вийти у двір – сиділи кожен у своєму підвалі чи погребі.

День у день все відбувалося однаково. У голові все зливалося. Втриматися на плаву мені допоміг щоденник. Я багато нотувала, хто де був, що бачила чи чула, що сталося: «сьогодні нема світла», «сьогодні зник зв’язок».

На щастя, окупанти поводилися, я б сказала, «адекватно». Вони гнули свою пропагандистську лінію, що «вам буде добре», «з нами жити прекрасно» і що «ваша влада – не така, а наша – шикарна». Я називаю це «розмовами ні про що». Їх цікавило, де керівництво заводу. А ми що? Казали, не знаємо: «Ми всі звіти здаємо через інтернет. Можемо керівників навіть в обличчя не знати».

В окупації продовжили випікати 

Щоб не зійти з розуму, ми працювали. Та і людям ми були потрібні. У Facebook наша бухгалтерка виклала оголошення, аби люди приходили та купляли хліб. «Сарафанне радіо» працювало: місцеві передавали одне одному, що ми печемо. І народ потроху приходив.

Ми самі не розвозили хліб. Пʼять людей не могли й пекти, й організовувати все, й розносити. Але от наша працівниця з чоловіком і друзями вночі таки возили хліб тими місцями, звідки люди самі до нас дійти не могли. Потім вони організували доставку у села Шпилі, Рокитна Слобода та Білий Берег. Хлопці переправляли туди хліб човнами.

Нам із самого початку допомагав чоловік, у якого в минулому, до реабілітації, була наркотична залежність. Так от, саме він з нами пік хліб, коли працівників було неможливо зібрати до купи. Інші хлопці з Макарівського центру реабілітації теж їздили нам допомагати – на велосипедах, під обстрілами, поруч із машинами окупантів. Для місцевих ці чоловіки розкрилися зовсім з іншого боку. Бо у суспільстві заведено вважати, що такі люди «неблагонадійні». Але це не так.

Складно і так, а тут ще й відключення

Відключення електроенергії дещо підкосили нашу роботу. Коли це вперше сталося, 9 березня, ми законсервували наше тісто, а вже наступного дня продали його. Ніхто не міг точно сказати, коли буде світло. Власного генератора у нас не було. Хоча був там один, але його контролювали росіяни.

14 березня нам таки допомогли з генератором, і ми почали працювати знову. Але ми були прив’язані до часу, адже діє комендантська година. Нам могли привезти генератор тільки о 6 ранку, й о 5 вечора його вже забирали. Чайниками гріли воду, щоб замісити тісто. Так і планували роботу.

Вперше світло відключили 9 березня. Фото: ШоТам.

Вільне Іванкове знову пахне хлібом

Ми були під окупацією 36 днів. 1 квітня о сьомій годині ранку (памʼятаю, було хмарно, і лився дощ) у нас під вікнами почалися крики: «Наші прийшли!». Чи хтось міг у це повірити, у День сміху? Я – ні. Та потім прибігла наша працівниця і каже: «Це правда. Хлопці – на площі, підняли прапор. Я з усіма перецілувалася». Ми плакали. Емоції були неймовірні.

Нині ми працюємо стабільно. Якщо порахувати водіїв, слюсарів і продавців, нас – 16 людей. Хліб випікають за зміну пʼятеро. Знову, як і до вторгнення рф, ми працюємо у нічну зміну, з 24:00 і до 6:00, щоб зранку свіжоспечений хліб опинився на прилавках.

За цей рік ми відновили опалення, придбали новий котел. Відновили те, що було зламане – приміром, бойлер, печі, датчики. 

Все, що ми печемо, реалізовуємо власними силами. Забезпечуємо хлібом районні лікарні та садочки. Продаємо також на ринках в Іванкові та Макарові, в місцевих магазинах. Покупців, звісно, менше, бо з місцевих хтось виїхав, когось убили. Район спорожнів. Але як є.

Я дуже люблю свою роботу, мені подобається пекти. Мрію, щоб усі повернулися додому, і війна закінчилася. Це моя велика, але, мабуть, як і у всіх, мрія.

Суспільство

Нацбанк випустив пам’ятну монету, присвячену українським енергетикам

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Національний банк України 26 вересня ввів у обіг нову пам’ятну монету «Країна супергероїв. Дякуємо енергетикам!».

Про це повідомили на сайті НБУ.

«Щодня та щоночі під ворожими обстрілами та в негоду, попри втому та загрози, ці звичайні незвичайні люди робили свою справу…Тому, щоб увічнити їх подвиг, ми створили цю сучасну мінімалістичну монету, із закодованими символами переможного світла», – сказав голова Національного банку Андрій Пишний.

Дизайн нової пам’ятної монети створив відомий український художник, ілюстратор, графічний дизайнер Сергій Майдуков.

На аверсі нової монети на дзеркальному тлі розміщено стилізовану композицію, що символізує енергетичну систему України.

«Її образ втілено в символічному суцвітті соняшника, кожна пелюстка якого, неначе ліхтар, осяює світлом нашу країну. Він сяє, попри ворожі ракетні обстріли, як схід сонця, який обов’язково настане після найстрашнішої ночі», – йдеться в повідомленні.

Читайте також: «Дім зруйнувало повністю, а собаки дивом вціліли». Як волонтерка з Одещини рятує тварин від війни

На реверсі монети у вигляді трьох непорушних та сяючих брил зображено стилізований тризуб, який під час обертання монети трансформується в літеру «Е» – «Енергетика».

Зазначається, що монету «Країна супергероїв. Дякуємо енергетикам!» виготовлено з нейзильберу, її тираж – до 50 000 штук.

Придбати пам’ятну монету можна з 4 жовтня 2023 року в інтернет-магазині нумізматичної продукції Національного банку.  Крім того, монети будуть поступово реалізовуватися і банками-дистриб’юторами.

Нагадаємо, з нагоди Дня воєнної розвідки, який святкують 7 вересня, Нацбанк ввів у обіг тематичну пам’ятну монету.

Також в Україні випустили нову монету, присвячену ЗСУ.

Фото: bank.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

Українська чемпіонка світу з армреслінгу рятує захисників на фронті (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українська чемпіонка світу з армреслінгу Лілія Занько з початком повномасштабної війни стала на захист України. Відсутність страху крові та травм допомогли їй стати бойовою медикинею і врятувати не одне людське життя на фронті.

Історію української військової розповідає ШоТам.

З 8 років Лілія Занько займалася дзюдо, самбо та карате, а пізніше знайшла себе в армреслінгу. Разом із перемогами на змаганнях Лілія здобула педагогічну освіту та тренує молодь у Полтаві.

Однак 24 лютого 2022 року вона твердо вирішила: тепер її місце – серед захисників України. Вона зібрала речі та пішла до військкомату, і невдовзі вже підтягувала військових фізично.

Лілія не боїться крові та переломів, то ж у війську перекваліфікувалася в бойового медика. Бахмут, Красногорівка, Авдіївка – вона здійснювала бойові виїзди в найгарячіших місцях фронту. І вони завершилися успішно – усі бійці, яким допомогла Лілія, лишилися живі.

Також жінка навчає воїнів надавати собі допомогу під час поранень. Рука – «вільна каса». Другою рукою – «дзвінок мамі», і ніжка – «потанцюємо». Коли ж з’являється вільна хвилина – тренується в польових умовах.

Дивіться відео: Після порятунку з окупації композитор Ігор Поклад повернувся до Ворзеля і провів творчий вечір

Відсутність професійних тренувань не завадили їй привозити додому перемоги. Торік Лілія здобула 5 перемог на Чемпіонаті світу та 3 нагороди Чемпіонату Європи. А нещодавно підтвердила титул найкращої серед армреслерок.

Крім золотої, виборола срібну та бронзову медалі на праву й ліву руку в категорії ветерани 40+. А пліч-о-пліч із Лілією на змаганнях перемагали і її вихованці!

«Хлопці дуже гарні результати показали також. Вони виступали по спортсменам, які мають інвалідність. У мене три хлопця, які мають ДЦП, і вони всі позаймали дуже високі нагороди. Перші, другі місця», – розповідає Лілія.

Лілія продовжує працювати заради Перемоги. Попереду – повернення на фронт та порятунок життів. А ще – Всесвітні ігри єдиноборств у жовтні в Саудівській Аравії, до яких Лілія вже готується.

«Коли грає гімн України, і я тримаю перед собою прапор, то виникає відчуття, що в мене виростають крила за спиною», – Лілія Занько, військовослужбовиця, Чемпіонка світу з армреслінгу.

Раніше ми розповідали історію паралімпійця, який відмовився від евакуації за кордон, аби допомагати ЗСУ.

Також ШоТам розповідав про найцікавіші факти із життя Ольги Харлан.

Читати далі

Суспільство

Норвегія надасть Україні ще понад $90 мільйонів допомоги

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Норвегія надасть Україні 1 мільярд норвезьких крон ($92,5 млн – ред. ШоТам).

Про це повідомили на урядовому сайті Норвегії.

«Цивільне населення України сильно постраждало внаслідок жорстокої війни, яку веде росія. Зусилля українського народу по боротьбі зі щоденними нападами на мирних жителів і цивільну інфраструктуру були героїчними. Їм потрібна наша допомога, щоб пережити ще одну зиму війни», – зазначила міністерка закордонних справ Норвегії Аннікен Хуітфельдт.

Читайте також: Врятувати, але не ризикувати — як вберегти волонтера? Історія тренерки, яка «лікує» розмовами

Гроші спрямують для надання життєво-необхідної допомоги найбільш уразливим верствам населення, дітям, біженцям і переселенцям. Їм допомагатимуть з питаннями притулку, їжі, води та санітарії, освіти, охорони здоров’я та психосоціальної підтримки.

Кошти отримають гуманітарні організації, які діють в Україні: ООН (650 мільйонів норвезьких крон), Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (350 мільйонів норвезьких крон).

Нагадаємо, Україна отримала 10 шведських танків Stridsvagn 122, які є модифікацією німецьких Leopard 2A5.

Також у Міноборони Іспанії анонсували новий пакет військової допомоги для України.

Фото: unsplash.com.

Читати далі