

Суспільство
«Ми 41 день були відрізані від України». Як громада на Чернігівщині відновлюється після деокупації
Корюківська громада на Чернігівщині однією з перших постраждала від повномасштабного російського вторгнення. Окупанти зруйнували місцеві дороги та мости, фактично ізолювавши ОТГ від іншої частини України.
Однак місцеві мешканці не змирилися з присутністю ворога. Жителі громади буквально голіруч зупиняли ворожі танки та блокували дороги, аби завадити російській техніці. Після того, як ЗСУ звільнили область, ОТГ почала відновлюватися та повертатися до звичного життя. Про 41 день в окупації та відбудову громади розповів Корюківський міський голова Ратан Ахмедов.

Окупанти протягом чотирьох діб їхали через нашу громаду
Наша громада розташована в безпосередній близькості до кордону й межує з Росією. Тому в перші години повномасштабного вторгнення вся військова техніка окупантів, яка рухалася в напрямку Чернігова й Києва, була на території нашої громади. Загалом російські війська їздили територією нашої ОТГ протягом чотирьох діб. Це величезна кількість техніки, зруйновані дороги та підірвані мости.
Одне з сіл нашої громади постраждало внаслідок детонації боєкомплекту артилерійської установки. Унаслідок вибуху дісталося будівлі старостату, школі, медичному закладу, магазину й частково — житловому сектору. Але головне — населення не постраждало. Усе інше — відновимо й відбудуємо разом. Зокрема, й завдяки нашим друзям та партнерам.

Звісно, ніхто не був повністю готовий до повномасштабної війни. Але у нас був чіткий алгоритм дій, тому, коли все почалося, ми вже знали, де будемо збиратися й що необхідно робити. Було прийнято рішення, що жодна бюджетна установа не починатиме роботу, крім об’єктів критичної інфраструктури. Зокрема, медиків та комунальників. Вони, як і місцева влада, без відпочинку працювали з першого дня вторгнення.

Понад 40 днів ми були півостровом, відрізаним від «великої землі»
Росіяни не влаштовували на території нашої громади окупаційних адміністрацій, а просто пройшли маршем ближче до Чернігова. І цьому є кілька причин. По-перше, всі їхні сили були кинуті до обласного центру, вони охороняли свої шляхи постачання. А по-друге, у нас діяв потужний рух спротиву. Люди робили все можливе, аби зупинити ворожу армію.
Фізично ми протягом 41 дня були в тилу, але доступу до «великої землі» у нас не було. Громада була повністю відрізана. Окупанти пошкодили мости через річки, тому фактично ми тимчасово перетворилися на півострів. Єдиний шлях для виїзду з ОТГ пролягав через зону активних бойових дій.

Запустили хлібзавод та підключили аграріїв
Звісно, у перші дні в громаді відчувалася певна паніка. Ми з колегами пройшлися всіма установами, подякували кожному працівнику й кожній працівниці, які попри все були на робочих місцях. Порадили людям триматися разом, згадати правила поведінки в екстрених ситуаціях, надання домедичної допомоги тощо.
Ну, а далі ми почали поступово працювати над відновленням місцевої економіки. Нам вдалося запустити хлібзавод, який зупинив свою діяльність кілька років тому. У сусідній громаді відновили роботу сирного заводу. Запрацювали місцеві аграрії.

Найскладніше, напевно, було з медикаментами. Ліки, на які був найбільший попит, зникли з полиць у перші ж дні. І виходило, що в когось було вдосталь медикаментів, а в когось — не було взагалі. Тому доставляли все необхідне через річку — човнами. Згодом окупанти почали обстрілювати човни, тому довелося знову шукати якісь альтернативні шляхи.
Читайте також: Будуємо разом. Це чотири волонтерські ініціативи, які відновлюють нашу країну
Але у нас було теплопостачання та електроенергія. Щоправда, авіаудари росіян пошкодили підстанції, через що відбувся стрибок напруги й деяке обладнання, на жаль, вийшло з ладу. Та загалом ситуація була контрольована.
Найкращий день в житті — коли побачив хлопців із ЗСУ
Про жодну співпрацю з окупантами не могло бути й мови. Натомість мені довелося щоночі змінювати місце ночівлі, адже росіяни викрали мого колегу з сусідньої громади. Після цього ми обладнали своєрідні спостережні пункти в кожному селі. Знали, де пересувається ворожа техніка, яка саме, в якому напрямку та скільки її.

Росіян погнали з нашої області в останніх числах березня — на початку квітня. Звідси вийшло понад дві тисячі одиниць побитої техніки та живої сили. Аби вберегти бодай те, що вціліло, окупанти підривали за собою всі мости. Для мене досі найщасливіший день — це 5 квітня, коли підрозділи Збройних сил України зайшли до в’їзду в місто, і я побачив наших житомирських хлопців. Це найкращий день у моєму житті.
Із технікою та обладнанням допомогли партнери
Із програмою «U-LEAD з Європою» ми знайомі й активно співпрацюємо вже доволі давно. Ще з 2016 року, коли перебували на шляху до об’єднання та формування ОТГ. Потім був період нашого становлення, почалася більш предметна співпраця.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, U-LEAD знову прийшов на допомогу. Зокрема, керівниця Чернігівського регіонального офісу рина Кудрик постійно контактувала з громадою, допомагала з організацією волонтерських проєктів, доставкою предметів першої необхідності тощо.

А коли окупантів вибили звідси, почалася робота в межах відновлення України. До 24-го лютого ми дуже хотіли розвивати інфраструктурні об’єкти. Звісно, війна перекреслила всі плани, а подібні проєкти сьогодні практично не фінансуються, адже кошти спрямовуються в оборонний сектор. Тому ми звернулися до U-LEAD. Перш за все, щодо встановлення резервного живлення для об’єктів критичної інфраструктури. Також ми потребували інструментів та техніки для розбору завалів та демонтажу конструкцій, які пошкодили окупанти.

І ми цю допомогу отримали. При чому, неймовірно швидко. Ба більше, програма навіть взяла на себе всі питання логістики та доставки техніки до ОТГ. На першому етапі «U-LEAD з Європою» передав нам бензоінструменти та генератори, а на другому — надійшла важка техніка, яка сьогодні працює в комунальних підприємствах, що забезпечують життєдіяльність громади.

Відновили водоканал та розібрали завали, якими стримували ворога
Так ми отримали фронтальні навантажувачі, кілька десятків бензопил, відрізних машин. Також нам передали освітлювальний пристрій, який дозволив проводити роботу вночі. Усі ці речі були задіяні й працюють донині. Частину обладнання ми передали до сільських територій, аби забезпечити необхідним місцеві старостати та, наприклад, пожежні команди.
Завдяки допомозі ми, зокрема, змогли відновити роботу місцевого водоканалу та повернути водопостачання до територій, де окупанти пошкодили трубопроводи. Крім того, вже триває підготовка до зимового періоду, і тут це обладнання відіграє не менш важливу роль.

А ще, звісно, розбір завалів на дорогах. У нашій громаді сформувався потужний рух опору, який робив все можливе, аби перешкоджати пересуванню російської техніки. І всі ці завали також прибралися завдяки U-LEAD.
Сьогодні всі отримані генератори розподілені по селам громади, у локації, де це найбільш актуально й справді необхідно. Бензоінструменти забезпечили стабільну роботу виїзних громад.

Ми обов’язково впораємося і все відбудуємо
До повномасштабного вторгнення ми мали справді великі плани на цей рік. Плани, які перекреслила війна. Але ми обов’язково повернемося до них після нашої перемоги.
Зараз головне — підготуватися до опалювального сезону. Бо невідомо, як буде з газом, адже до нас він фізично йде з території Росії. Тому ми готуємося й там, де це можливо, намагаємося перевести об’єкти критичної інфраструктури на резервне тверде паливо.

Але ми впораємося. Відновимося, підготуємося до зими. Думаю, вкладемося до вересня. І всі наслідки перебування тут російських окупантів — також ліквідуємо. Так, дороги й мости — це все потребує фінансів та часу. Але це нам під силу, після перемоги все буде капітально відремонтовано та відбудовано.
Суспільство

24 червня 2025 року на вулиці Лемкіна у Львові відкрили перший в Україні центр допомоги людям, які пережили полон та тортури. Новий центр, що працює в складі екосистеми UNBROKEN, покликаний допомогти їм відновитися і знову знайти себе.
Про це повідомив мер Львова Андрій Садовий.
Як зазначив міський голова, щотижня з російського полону повертають сотні українців, які, навіть опинившись у безпеці, потребують спеціалізованої підтримки.
У восьмиповерховій будівлі облаштували 17 житлових кімнат, оформлених не як лікарняні палати, а як затишні домашні простори. Крім житла, у центрі передбачили окремі приміщення для амбулаторної та стаціонарної підтримки: тут проводить сеанси психолог і застосовують сучасні методи терапії, адаптовані до потреб постраждалих.
Читайте також: У Львові відновили знищену мозаїку Богдана Сойки (ФОТО)
В окремій будівлі поруч розгорнули арттерапевтичний блок: на першому поверсі — гончарня, на другому — художня майстерня. У разі потреби персонал центру організує також заняття з ткацтва, співу або музики.




Нагадаємо, що у Львові відкрили перший міський хаб «Стрільниця» в історичній будівлі (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка Андрія Садового
Суспільство

Після того як ворожий дрон вибухнув в окопі на Донеччині й розтрощив обличчя Романа, міжнародна місія Face the Future Ukraine провела низку реконструктивних операцій, що повернули військовому зовнішність і впевненість у собі.
Про це повідомили у команді місії.
У жовтні 2023 року Роман потрапив під обвал землі після вибуху дрона, понад тиждень пробув у штучній комі, втратив око, а в череп йому встановили титанову пластину. Коли його стан стабілізувався, родина звернулася до місії Face the Future Ukraine — спільного проєкту благодійних організацій Face the Future Foundation, Still Strong, Razom for Ukraine та БФ «Пацієнти України».
Команда хірургів із Канади, США та України тричі поверталася в Україну для операцій: спочатку відновили симетрію обличчя, потім реконструювали ніс, а під час останньої місії замінили пластину у лобній ділянці, яка почала некротизуватися. Попереду — видалення шрамів і подальша реабілітація.
Читайте також: У Львові розробили спеціальні протези, аби втілити мрію ветерана (ВІДЕО)
«Я готувала сина, що тато отримав важке поранення і тому його зовнішність змінилася. Але з кожною операцією обличчя чоловіка все менше вирізняється поміж інших. Ми дуже вдячні всій команді місії, яка відновила моєму чоловікові обличчя та повернула впевненість у собі», — розповіла дружина військового Наталія.




Нагадаємо, що у центрі UNBROKEN врятували руку 22-річного військового від ампутації (ФОТО).
Фото: команда місії
Суспільство

Десятирічна піаністка Лія вирішила подарувати свої призові з конкурсу на потреби підрозділу Повітряних сил України. Після останньої перемоги дівчинка перерахувала гроші 204-й бригаді тактичної авіації, де служить Герой України Вадим Karaya Ворошилов.
Про це повідомив Вадим Ворошилов в інстаграмі.
«Коли не вистачає сил, як моральних, так і фізичних, потрібно згадувати Лію, адже саме це і є наше майбутнє неймовірно талановите, свідоме. Задля цього майбутнього і боремось», — написав Karaya.
Читайте також: Український екіпаж виборов Кубок світу з авіамодельного спорту
Що відомо про Karaya
12 жовтня 2022 року Вадим Ворошилов збив п’ять «Шахедів» та дві ракети. Тоді літак Ворошилова зазнав аварії в небі над Вінницею. За однією з версій слідства, уламки одного зі збитих дронів зачепили кабіну українського літака. Попри це пілот зміг зберегти керування та відвести літак подалі від міста, аби уникнути людських жертв. Після цього Karaya катапультувався.
5 грудня 2022 року президент України присвоїв Вадиму Ворошилову звання Героя України. Через кілька місяців у 2023 році Karaya знову сів за штурвал літака.
Нагадаємо, що французькі винищувачі «намалювали» над Чорним морем тризуб на підтримку України (ФОТО).
Фото обкладинки: інстаграм сторінка Лії