Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

“Ковдри перед продажем мию в гірській річці”. Гуцулка про секрети ліжникарства

Опубліковано

Колись гуцульськими ковдрами або ліжниками платили данину. Пройшло три століття, а технологія їх виготовлення майже не змінилась. Сьогодні вони точно так же в ціні, лиш тепер розходяться вже по всьому світі – з допомогою Інтернету.

Наталя Кіщук з Яворова Львівської області. Вона займається ліжникарством з п’яти років. У її гунях (гуцульський верхній одяг – авт.) ходять українські зірки, а її гуцульські ковдри купують французи  Вона розповіла “ШоТам”, чому:

  • без гірських потоків не вийде доброї ковдри;
  • як ткати справжні ліжники;
  • чому споконвічна традиція ліжникарства в небезпеці. 

Ліжник – ковдра з овечої вовни, з візерунком чи без. Буває з пухнастим ворсом з одного або двох боків – для цього майстрині спеціально вичісують вже готовий виріб. Ліжник називають ще гуцульською ковдрою. Власне, як ковдру його і використовують: накривають ним ліжко чи лаву, вкриваються взимку. 

Наталя Кіщук

Спадкова майстриня-ліжникарка

Наталя займається ліжникарством з 5 років. Змалку допомогала бабусі з ткацтвом. Спочатку бавилась, а потім уже довіряли ткати ліжники самостійно.
На питання “якщо не ткацтво, то що?” відповідає, що варіантів немає – займалась би лиш ткацтвом.
Провчившись на математичній спеціальності в університеті, повернулась до своєї улюбленої справи.
Зараз тче ліжники разом з усією сім’єю: чоловік та діти також вправно пораються із пряжею біля ткацького верстата. 
У її виробах з овечої вовни із задоволенням ходять і Руслана, і Джамала. 

“Слухняними” вовняні речі робляться на другий рік вжитку

Буває різне в роботі. Покупці можуть із розміром не вгадати, бо мірки знімають неправильно. 

Або може бути така проблема, що шерсть у валилі (дерев’яна діжка на річці, через яку проходить частина потоку. У вирі, який утворюється всередині діжки, і валяють ліжники – авт.) погано “збивається”. Було у мене нещодавно таке, що валяла цілу ніч, шерсть вичісувала, міряла, щоби до ладу привести.

А ще мінус в тому, що вироби трохи “лізуть” – це нормально, бо ж натуральний матеріал, і якби ти його не збивав, з нього буде летіти. 

Слухняний робиться, коли йому уже пройде рік другий-третій. Але покупці можуть прискіпуватися до цього, мовляв, хороше, тепле, але “лізе”. 

А, бува, як зроблю якусь річ особливо гарною, як полюблю – а потім думаю: чи сховати, чи продати? 

От такі моменти. 

Як зіткати ліжник?

Спочатку треба вимити зі стриженої вовни шар природного жиру та бруду, який назбирується у шерсті, доки вівця пасеться на луках. 

Слідом випарюю вовну у гарячій воді, а виполіскую – у холодній річковій. Виглядає це так: просто набираю у металеві кошики з шерстю воду – і колотимо її там, і колотимо.  

У цих баняках з гарячою водою вовну очищають від жиру та бруду, якй вівця назбирала за рік походжань полонинами

Миючих засобів для цього не використовую – виключно чисту воду. Звісно, є майстри, які додають у процесі пральні засоби. Але це впливає погано на якість виробу. Та і нашій річці Рибниці від того шкода велика. 

Наступний етап – то випрядання пряжі.

Все, як у старовину: одною рукою збираєш вовну в жменьку, потім формуєш нитку і намотуєш на веретено.

У мене є помічниця-пряля, бо сама виткати багато пряжі не встигаю.  

Мотки пряжі, або як називаємо їх, моташки, потім фарбую з допомогою спеціальних текстильних фарб.

Природні фарби не використовую, бо там і інтенсивність кольору дуже слабка, і значно дорожчим виріб виходить. 

Коли нитки готові, то укладаються на верстаті – так ковдра і тчеться. 

Без гірської води не вийде доброї ковдри

Після того, як ліжник зітканий, він ще надто об’ємний. По суті, кінцевого свого вигляду він набуває з допомогою гірської води.

Готові вироби майстри зносять до валила на річці – такої собі дерев’яної діжки, через яку проходить частина річкового потоку. Валило працює як оця, знаєте, стара пральна машина з центрифугою, тільки воно – повністю з дерева. У ньому й валяємо по кілька ліжників за раз. 

Потік б’є по виробу, штовхає його і штовхає, так ліжник і “сходиться” – стає меншим. Пробувала замінити валило на ту ж стареньку пральну машину – але тоді вовна “сідає” не як треба.

Тут у нас у Яворові є тільки одна можливість “валяти” вироби – це валило на річці Рибниця, яка бере свій початок на Буковецькому перевалі.

Валяти вироби на річці можна, поки вода не надто холодна. Коли прийдуть холодні дні, виріб вже “збиватись” добре не буде. 

Готовий ліжник. Його вартість залежить від розміру та візерунку. А прослужить такий, каже Наталя, від 20 років

Після валяння треба висушити і вичісати ліжники – от вони і готові. Від етапу чищення вовни до готового виробу зазвичай проходить 5-6 днів. Якщо фарбувати, то ще й на один день більше.

Важливо: якщо тільки спробуєте відійти від технології, то не вийде зробити доброго ліжника. 

Традиція під загрозою

На жаль, ліжникарів у нашому краї дійсно поменшало. Бо частину валил колись змили повені з гір, а тепер у Рибниці, навпаки, надто мало води – дощів не було в це літо.

Якщо 15 років тому води у річці було повно – зараз її рівень знизився на третину. І, відповідно, набагато важче стало працювати.

Бо яка б вовна не була – якщо валило помалу крутить, то виріб буде довго “сідати”. А помалу крутить – бо потік слабкий. 

Так виглядає гуцульське валило. Фото з сайту ikc.if.ua

Вовну беруть у карпатських вівчарів 

Мої вироби – це чиста вовна. І має бути не яка-небудь – а карпатської вівці. Така, знаєте, середньої жорсткості. Мериносова шерсть, наприклад, не підійде – надто вже м’яка.

Гора нечісаної вовни – а це 5-6 кілограмів – може коштувати близько 120 гривень. Наталя каже: щоб не знати нестачі у вовні, її родині треба було б утримувати близько 1000 овець

Суто для нашої сім’ї – а тчуть у нас і діти, і ми з чоловіком – якщо обходитись шерстю своїх овечок, то треба стадо не менше тисячі. Але у нас на селі дуже мало овець є – переважно, всі, як і ми, переробляють шерсть, а не продають. 

Є у Яворові багато території для випасу, але немає великих стад. 

У нас, наприклад, п’ять овець лишилось. Це дуже мало. Бо шерсті з них може й не стати на два малі ліжники. 

Тому вовну закуповуємо з Буковелі і Закарпаття. 

На один невеличкий ліжник треба вовна з двох овець. На фото не вся команда постачальників, насправді у Наталі п’ять овець

З однієї вівці виходить від 4 до 6 кілограм шерсті, за кіло немитої вовни просять недорого – 20 гривень за кілограм. 

Але коли купиш 100 кілограмів вовни, то після того, як її помили-попарили та вичісали, на виході отримуєш 65 кілограм – не більше.

Бо жир природний вимивається та бруд, який вівця на полонинах позбирала. 

Ціна виробів та як їх правильно носити

У мене можна купити і вовняні шапки, і жилетки, і пальта, і піджаки. Ціни стартують від 1000 гривень.

Стабільного заробітку, стабільних замовлень нема. Бо раніше я дешевше продавала речі, і воно добре продавалось, а зараз довелось ціни трохи підняти, щоби в мінус не виходити.

Головна умова, щоб ліжник довго зберігався – застеляти ним ліжко, вкривати підлогу – користуватись, одним словом. Тоді буде довше життя.

Бо якщо у шафу заховати, або поставити десь у темне місце – для молі буде пожива, та й по всьому. 

Продає на Facebook і на базарі

Я раніше виставляла ліжники та гуні на olx.ua. А потім побачила їх же у когось на сайті Etsy. Тоді зрозуміла: час самій вже, напряму, свої вироби виставляти.

Робимо заскоро – так вони і продаються, заскоро. Тільки зробив один, можна розчісувати, прясти нитку для нового виробу.

Також на Фейсбуці виставляю ліжники. А коли не маємо часу та можливостей, відправляємо їх зі знайомими продавцями у великі міста. 

Зараз більше 50% виробів робимо на замовлення.

Старовинний ліжник для француза

Якось чоловік з Франції замовив у мене ліжник – дуже красивий, зі старовинним візерунком. Файна річ вийшла, непроста. Відправили ковдру поштою. 

І тут проблеми почалися! Чомусь затримати її на кордоні з Францією. Стали думати, що чи то фарба не підходить, чи то на карпатську вівцю французи грішним ділом подумали, ніби тварина на межі вимирання.

Серйозно, у Францію імпорт виробів з шерсті рідкісних тварин заборонений. Ми з чоловіком подумали, що, мабуть, треба десь шукати довідку, що карпатська вівця – вона ж не на межі вимирання. 

Але тут раптом посилку з ліжником пропустили, француз благополучно її отримав і залишився дуже задоволений. 

Словом, замовлення на ліжники є, і роботи дуже багато. У процесі творення ліжника більше фізичної роботи , ніж творчої, і зараз я розумію чому бабуся у 55 років скаргувалася на те що сильно болять руки.

Я не одна, нас багато таких майстрів, що ліжникарством займаються. Всім місця вистачить.

Просто по мірі своїх сил буду надалі популяризувати свою улюблену справу – і цього достатньо.

Суспільство

Українські полярники розповіли про долю тюленятка Галинки

Опубліковано

На українській станції “Академік Вернадський” в Антарктиді розповіли про тюленятком Галиною, яка народилася на початку вересня біля української полярної станції.

Про це пише Вечірній Київ.

Ім’я для дитинчати вибирали спільно з користувачами Фейсбук та зійшлися на Галині. Кличка символізує острів Галіндез, де розташована станція. З того часу українці з великою цікавістю стежать за долею тваринки.

Як розповіли співробітники станції, їхня Галинка виросла, і разом із мамою відправилася до води, де вона мала розпочати доросле життя.

Читайте такожНовий рік у Києві. Як святкуватиме столиця в умовах пандемії

“На той час дитинча важило близько 100 кг і вже практично перелиняло. Після Галинки біля нашої станції народилося ще 8 тюленят: 5 хлопчиків і 4 дівчинки”, – повідомили полярники.

Тюлені, які мешкають неподалік станції належать до виду Уедделла. Він поширений по всьому узбережжю Антарктики та його чисельність становить приблизно 800 тисяч осіб.
Фото біолога 25-ї УАЕ Олександра Салганського.

Читайте такожВелосипеди, шерпи і кладовище кораблів. 7 нових маршрутів Чорнобильською зоною

Нагадаємо, українські полярники в Антарктиді показали тюленя, який їм підняв настрій.

Усі фото біолога 25-ї УАЕ Олександра Салганського.

Читати далі

Суспільство

Благодійна акція у Києві: обміняй старе взуття на нове

Опубліковано

У одному з київських магазинів можна обміняти старе взуття на нове та долучитися до благодійної акції.

Про це пише Великий Київ.

Таку ініціативу започаткував бренд «Хай! Легс», що означає «Привіт! Ніжки» і схоже на привітання босим ногам, які потребують капців. За час існування бренду «Хай! Легс» кияни передали на благодійність більше як 5 тисяч пар взуття.

Концепція така: у більшості людей вдома є взуття, яке взували декілька разів, але воно їм не підходить або не подобається.

фото: bigkyiv.com.ua

У рамках благодійної акції є можливість обміняти такі моделі на нові від згаданого вище бренду зі знижкою 25% та долучитися до хорошої справи.

Все зібране взуття ми віддаємо благодійним організаціям як Карітас, Життєлюб, а ще людям, які заповнюють анкету на нашому сайті. Писали з Дніпра з магазину, де безкоштовно віддають дітям та родинам, які постраждали в АТО», – розповідає засновник благодійного бренду, представник відомого українського виробника взуття Андрій.

Читайте такожНовий рік у Києві. Як святкуватиме столиця в умовах пандемії

Оскільки магазин жіночого та чоловічого взуття має власне виробництво та сучасне обладнання для роботи, до пандемії отримане від благодійників б/в взуття брали на ремонт та проводили профілактику, щоб мало більш товарний вигляд – мили, шліфували та реставрували. Над оновленням б/в капців працювало 7 людей. У період карантину проти Covid-19 виробництво відпочиває, тому беруть тільки такі пари, у яких одразу можна ходити, без реконструкції.

Якщо у вас є старі туфлі, черевики, сандалі або кеди у хорошій якості, але яким ви не можете знайти застосування (вони вам не подобаються, не підходять по розміру, набридли) – ви можете стати чиїмось Героєм. Ми обмінюємо взуття будь-яких брендів. Воно може бути як новим, так і ношеним, мати незначні пошкодження або відклеєну підошву, але просимо розуміння, приносьте взуття чистим. Для обміну не підходять моделі з неякісних шкірзамінників, домашні капці, шльопанці, в’єтнамки або будь-яке інше дешеве взуття, яке не підлягає реставрації. Але взагалі люди віддають взуття у гарному стані, яке не потребує реставрації», – розповідає Андрій.

Читайте такожВелосипеди, шерпи і кладовище кораблів. 7 нових маршрутів Чорнобильською зоною

Щоб взуття не потрапило до шахраїв, у магазині планують ставити на підошвах власне кліше, щоб не можна було перепродати на OLX. А от ті, хто індивідуально звертається до магазину через сайт та просить капці для себе, може вибрати з кількох моделей стиль та розмір.

фото: bigkyiv.com.ua

Благодійники приносять багато чобіт та туфлів з «квадратними» носками. Але вони якраз входять у моду, тому актуальні. Є на високих підборах і з пласкими підошвами. Коли замовники на сайті заповнюють заявку та вказують розмір, ми відправляємо фото взуття, яке можемо запропонувати. Якщо їх усе влаштовує – надсилаємо поштою безкоштовно. Охочих досить багато», – говорить засновник магазину.

Ініціатори благодійного збору кажуть, що власною платформою намагаються заохочувати людей допомагати іншим.

Читайте також: В Одесі художній музей випустив шкарпетки з відомими картинами

Нагадаємо, український бренд випустив шкарпетки, дизайн яких створили діти-сироти.

Головне фото: mida.style.

Читати далі

Суспільство

У Львові реставрують унікальні вітражі, створені у 1914 році

Опубліковано

У Львові реставрують вітражі, створені на початку ХХ століття. Раніше у будівлі з ними, на площі Соборній, 7, був готель «Краківський».

Про це пише Хмарочос.

Саме від готелю залишилися сецесійні вітражі, виготовлені у майстерні Станіслава-Габріеля Желенського у 1914 році. Вони простягаються чотирьома поверхами на площу понад 27 квадратних метрів.

Реставрує вітражі Марія Шумська-Барвінок. За її словами, стан вікон був одним з найгірших із тих, що є у Львові: найбільша частина вітражу викривилася, вигини від вертикальної площини в обидві сторони разом сягали 16 сантиметрів.

Читайте такожНовий рік у Києві. Як святкуватиме столиця в умовах пандемії

«Вигин був аварійно небезпечний. Навіть стояти під ними було небезпечно. Вони були старі і ніхто не займався цими вітражами. А досі вони трималися, бо мали одну з найсильніших спайок, які мені траплялися. Коли їх робили, то врахували, що буде велике навантаження і треба його компенсувати. Але, хоча б раз на 100 років, треба їх реставрувати», – пояснює реставраторка.

Читайте такожВелосипеди, шерпи і кладовище кораблів. 7 нових маршрутів Чорнобильською зоною

Уся площа вітражів поділена на кілька десятків фрагментів, найбільший з них – 116 х 146 сантиметрів.

Більшість вітражів – автентичні. На думку майстрині, ті вітражі, які не чіпали від самого початку, сьогодні виглядають значно краще, ніж ті, над якими працювали під час першої реставрації. Новіші мають разюче інші за фактурою матеріали і неякісно виконані візерунки.

Нагадаємо, у Львові відновили фасади храму Покрови Пресвятої Богородиці.

Як ми повідомляли раніше, у Львові відновили одну з найвищих брам середмістя.

Усі фото: hmarochos.kiev.ua.

Читати далі

Суспільство

Український фільм переміг на кінофестивалі в Італії

Опубліковано

Кінострічка українського режисера-документаліста Аліни Горлової «Цей дощ ніколи не закінчиться» здобула звання кращого повнометражного документального фільму на кінофестивалі Festival dei Popoli в італійській Флоренції.

Про це пише Укрінформ з посиланням на пост на сторінці фестивалю у Фейсбуці.

Кінострічка «Цей дощ ніколи не закінчиться» став результатом спільної праці України, Латвії, ФРН та Катару.

У фільмі розповідається про 20-річного Андрія Сулеймана та його родину, котра втекла від війни в Сирії, але опинилася в Україні, де теж вибухнув збройний конфлікт.

Читайте такожНовий рік у Києві. Як святкуватиме столиця в умовах пандемії

Попередня робота Аліни Горлової «Явних проявів немає» – про боротьбу жінки-ветерана з посттравматичним стресовим розладом. Стрічка отримала 4 нагороди на міжнародному фестивалі DocuDays UA у 2017 році та ще низку поважних відзнак.

Читайте такожВелосипеди, шерпи і кладовище кораблів. 7 нових маршрутів Чорнобильською зоною

Нагадаємо, фільм про Бессарабію переміг на канадському кінофестивалі.

Як ми повідомляли раніше, стартували зйомки повнометражного фільму про знаменитого українського тренера.

Головне фото: facebook.com/festivaldeipopoli.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.