Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як заробити мільйон на полуниці: досвід фермера з села Маяки на Одещині

Опубліковано

Олег Вітрук, фермер із села Маяки Одеської області, вже 12 років успішно вирощує полуницю на площі 0,45 гектара. За сезон він збирає врожай, який приносить стабільний дохід від 700,000 до 1,250,000 гривень! 

Як почати свій полуничний бізнес — від вибору сортів до оформлення необхідних документів, які сорти найвигідніші, як забезпечити оптимальний догляд за рослинами та які кроки потрібно зробити, щоб ваш бізнес став успішним — в матеріалі ШоТам.

З чого почати вирощувати полуницю

Якщо ви думаєте про запуск полуничного бізнесу, то перше, що вам потрібно зробити — це обрати місце для посадки: або теплицю, або відкритий ґрунт. 

Теплиця дасть вам контроль над усім — від температури до вологості. Тут ви отримаєте врожай набагато раніше. Але, звісно, в теплицю треба вкласти чимало грошей спочатку, і доглядати за нею треба ретельно.

Якщо говорити про відкритий ґрунт, то з фінансового погляду тут усе простіше — висаджуєте в землю, і полуниця росте під сонечком. Смак у такої ягоди часто кращий, бо вона вживає природні ресурси. Але тут ви залежите від погоди: якщо буде дощове літо чи, навпаки, засуха, то можуть бути проблеми. Шкідники та хвороби — теж головний біль для відкритого ґрунту.

Ще один метод, який набуває популярності в Україні — це гідропоніка, тобто вирощування полуниці без ґрунту. Замість землі корені рослин розташовують у водному розчині з поживними речовинами — так ви маєте повний контроль над умовами вирощування. До того ж, гідропонні системи займають менше місця, тому можна вирощувати більше полуниці на меншій площі.

Яким має бути ґрунт

У нашому матеріалі мова піде про традиційний і більш бюджетний спосіб вирощування полуниці — на відкритому ґрунті. 

Полуниця любить сонячні місця та легкі, кислі ґрунти з хорошим дренажем. Ідеальний рівень рН ґрунту для цієї ягоди становить від 5,5 до 7,5. 

Фермер з Одещини Олег Вітрук, який уже 12 років вирощує полуницю на продаж, каже, що ділянка для посадки має бути добре освітлена сонцем і захищена від протягів. Уникайте низин, де може накопичуватися тала та дощова вода. Вибирайте переважно рівні ділянки чи невеликі схили. Ґрунтові води повинні бути розташовані не ближче ніж на 1,5 метра від поверхні землі, щоб уникати надлишкової вологості. 

Важливо правильно підготувати ґрунт перед посадкою полуниці. Насамперед потрібно очистити ділянку від бур’янів та інших рослин. Перекопування й розпушування ґрунту допоможуть забезпечити достатню циркуляцію повітря та доступ води до кореневої системи полуниці.

Щоб покращити родючість, можна використовувати як органічні, так і мінеральні добрива. Органічні роблять ґрунт більш родючим, а мінеральні покращують ріст рослини та її імунітет. Компост також можна вносити під час перекопування або мульчувати ним землю навколо кущів.

Як обрати сорт полуниці

Існує кілька сортів, які особливо популярні та прибуткові. Наприклад, багато садівників обирають сорт Camarosa через його великі яскраво-червоні ягоди, які довго зберігаються, тому така полуниця чудово підходить для продажу. Ягоди цього сорту мають м’який, солодкий смак.

Ще один чудовий вибір — Albion. Цей сорт дає багато великих, твердих ягід, які мають чудовий баланс смаку між солодким та кислим. Albion універсальний і підходить для різних кліматичних умов.

Якщо ви шукаєте щось дуже надійне, то Honeoye вас не розчарує. 

«Є у нас сорт Honeoye — він винний, кисло-солодкий. Це дуже міцний сорт — він віддає 25 тонн з гектара та невразливий до хвороб. Через те, що він стійкий до шкідників і хвороб, його не треба обробляти хімікатами, що зменшує витрати та робить його вирощування менш клопітким. Якщо порівнювати, Clery — один з найпопулярніших сортів, дуже солодкий. Ця полуниця дає приблизно 18 тонн з гектара, але через свою солодкість схильна до хвороб. Тому за Clery потрібен особливий догляд і частіше застосування захисту від шкідників», — каже Олег Вітрук. 

Наступний крок — саджанці

Залежно від відстані між рослинами та грядками, на 1 гектар вам знадобиться від 30,000 до 50,000 саджанців. Їх можна висаджувати в контейнери (касети) або в ґрунт. Якщо використовуєте контейнери, спочатку підготуйте ґрунт у касетах, забезпечивши йому достатню вологу. Саджанці полуниці можуть бути пересаджені в більші контейнери приблизно за 4-6 тижнів після проростання. Це дозволить їм краще розвиватися перед висадженням на постійне місце. 

Якщо ви садите в лунки, відстань між саджанцями має бути десь 30 см, а між рядами можете залишити від 40 до 70 см. Перед тим, як посадити саджанець, налийте в лунку трошки води — пів літра-літр. Щоб коріння не загнило, обріжте кінчики коренів, залишивши приблизно 6-8 см від шийки. Зробіть так, щоб на кожній розетці залишилося лише 3-4 молоді листочки в центрі, а решту зніміть. Коли кладете саджанець у лунку, переконайся, що шийка рослини злегка покрита землею, але не занадто глибоко. Потім трохи утрамбуйте землю довкола саджанця, полийте знову й обов’язково замульчуйте. Можете використовувати агроволокно, солому чи сіно для мульчування. Наостанок не забудьте за кілька днів знову полити саджанці. 

Як доглядати за полуницею

Догляд за полуницею може бути досить простим, але він потребує уваги до декількох важливих деталей.

Перше та найважливіше — полив. Основне правило — полуниця має бути постійно злегка вологою, але не перезволоженою. Це означає, що в спекотні дні треба збільшувати кількість поливів — іноді доводиться поливати навіть 3-4 рази на тиждень. Але уникайте болота, бо рослина в таких умовах страждатиме, зокрема, можуть почати гнити корені.

«Загалом за сезон виходить, що на один гектар ми виливаємо близько 4,000 кубічних метрів води. Це досить багато, але всі ці зусилля окупаються, коли ви бачите, як врожай швидко росте та дозріває. Звісно, кількість поливу залежить від багатьох факторів, як-от тип ґрунту, кліматичні умови, навіть сорт полуниці, тому треба завжди тримати руку на пульсі й адаптувати свої дії під потреби вашої ділянки», — каже аграрій.

Ідеально використовувати систему крапельного зрошення або сочевичний шланг, щоб вода потрапляла безпосередньо до коренів.

Другий момент — мульчування. Це допомагає утримувати вологу в ґрунті, запобігає зростанню бур’янів і тримає ягоди чистими від контакту з землею. Для мульчування можна використовувати солому чи соснові голки.

Третє — живлення. Полуниці потрібні поживні речовини для здорового росту й рясного плодоношення.

«Ґрунт має бути удобрений. Я використовую формулу 20-20-20. Це означає, що добриво містить рівні частини (по 20%) трьох основних поживних речовин: азоту (N), фосфору (P) і калію (K). Азот є важливим для росту листя та стебел, фосфор сприяє розвитку кореневої системи, калій підвищує загальну стійкість рослини до хвороб і стресових умов, а також важливий для водного обміну в рослині. Добриво вносять з розрахунку 2,5 кг на гектар і роблять це регулярно — раз на 7-10 днів», — розповідає фермер.

Про захист від шкідників нам розповіла дружина Олега Інна Вітрук. Щоб відбити атаку слимаків, які можуть з’їсти ягоди, аграрії використовують бар’єри з мідних стрічок або розсип крихт яєчної шкаралупи довкола грядок. Жінка каже, що це старий, дідівський метод, але дієвий.

Тепер щодо комах. Попелиця — звичний гість у саду, і вона може стати справжньою напастю. 

«Поселіть у свій сад сонечок — вони люблять попелицю на обід. Також можна обприскати рослини органічним милом або німовим маслом, якщо вже ситуація виходить з-під контролю​», — каже садівниця.

Грибки — це ще одна проблема. Щоб уникнути борошнистої роси чи сірої гнилі, забезпечте гарну вентиляцію серед рослин і поливайте їх у корінь, щоб вода не потрапляла на листя. Якщо побачите на рослинах підозрілі плями, їм може знадобитися обприскування фунгіцидами.

Збір урожаю полуниці

Збирати полуницю — справа не з легких, але правильним підходом можна значно полегшити цей процес. 

Полуницю зрізають, залишаючи чашечку та плодоніжку довжиною до 1 см. Якщо полуниця піде на переробку, можна зривати її без плодоніжки. У спекотну погоду збирайте ягоди кожні два дні, у прохолодну — раз на 3-4 дні. Дуже важливо не збирати ягоди після роси чи дощу, щоб уникнути пошкоджень і загнивання.

Для збору використовують найрізноманітніші ємності.

«Я, наприклад, збираю полуницю в ящики, які були використані для помідорів турецьких — вони мають місткість 4 кг. Є й інші варіанти — можна використовувати кілограмові бокси, які коштують 1,20 грн за штуку. Деякі фермери збирають у пластикові порційні контейнери на 0,5-1 кг — це зручно, особливо якщо полуниця йде на продаж у супермаркети», — ділиться Олег.

Проте дерев’яні та картонні ємності краще підходять для зберігання, оскільки вони пропускають повітря і дозволяють ягодам «дихати».

Зберігати полуницю слід у холодильниках при температурі від 0°C до 4°C та відносній вологості близько 90-95%. У таких умовах ягоди можуть зберігатися не більше 5-7 днів. 

Організація роботи

У середньому один працівник може зібрати від 40 до 150 кг полуниці за день. Кількість зібраних ягід залежить від багатьох факторів, як-от погодні умови, стан рослин і досвід працівника. Наприклад, у прохолодну погоду ягоди збирають рідше — раз на 3-4 дні, а в спекотну — кожні два дні, щоб уникнути перезрівання та псування ягід​ .

Для збирання врожаю з одного гектара необхідно від 10 до 13 працівників. Це забезпечує швидкий і якісний збір, мінімізуючи ризик пошкодження ягід і втрат урожаю. 

Існує час, коли збір полуниці неможливий, наприклад, дощові дні або періоди після рясної роси, коли ягоди занадто вологі. 

Де шукати покупців

Знайти покупців для полуниці в Україні можна кількома зручними способами.

«По-перше, є оптові ринки. Тут можна безпосередньо домовитися з покупцями про продаж великих партій товару. По-друге, можна розміщувати оголошення на спеціалізованих форумах чи сайтах. Наприклад, написати: «Маю 10 тонн полуниці», і можна продати все за лічені хвилини. Але інколи буває, що через надлишок врожаю на ринку стає складно знайти покупців — ніхто не телефонує, ніхто не купує. У таких випадках важливо мати запасний план або постійного покупця. Наприклад, якщо у вас уже є покупець, ви можете спеціально для нього збирати замовлення, охолоджувати продукцію та продавати саме йому. Такий підхід може забезпечити стабільність у непрості часи», — радить Олег Вітрук. 

Соціальні мережі, такі як Facebook та Instagram, також можуть бути ефективним інструментом для пошуку покупців. Створіть сторінку вашого фермерського господарства, де можна буде розповідати про процес вирощування, показувати свіжі ягоди та розміщувати оголошення про наявність продукції. 

Якщо не вдається швидко реалізувати врожай, полуницю можна заморозити або переробити на джеми та соки. Це допоможе продовжити термін зберігання продукції та зменшити втрати.

Рентабельність бізнесу

Якщо організувати все правильно, ягідний бізнес може стати дуже вигідним. Уже на наступний рік з одного гектара землі можна отримати повноцінний врожай — 15-30 тонн залежно від сорту. 

«Минулого року полуниця коштувала в середньому 150 грн за кілограм. Припустимо, з гектара отримаєте 25 тонн. Якщо помножити цю кількість на ціну одного кілограма, то отримаємо: 25,000 кг × 150 грн/кг = 3,750,000 грн. Це виручка від продажу всієї полуниці з одного гектара. Звісно, це ще не чистий прибуток», — каже Олег Вітрук

Для визначення чистого прибутку необхідно врахувати витрати:

  • закупівлю саджанців і підготовку ґрунту;
  • добрива і захист рослин;
  • зарплату працівникам для догляду за полуницею та збору врожаю;
  • оренду землі та комунальні послуги;
  • транспортування та пакування продукції.

Наприклад, витрати на вирощування полуниці можуть складати близько 2,000,000 грн на гектар. У це входять усі перелічені вище пункти.

Чистий прибуток визначається як різниця між виручкою та витратами: 3,750,000 грн (виручка) – 2,000,000 грн (витрати) = 1,750,000 грн. Отже, з одного гектара полуниці можна заробити приблизно 1,750,000 грн чистого прибутку за сезон.

Також є можливість додаткового заробітку на розсаді полуниці. Продаючи розсаду хоча б у кількості 1,000 штук за сезон по 50 грн за штуку, можна збільшити дохід на 50,000 грн. Так загальний прибуток може бути ще вищим.

Які документи потрібні для організації бізнесу

Відкриття полуничного бізнесу в Україні потребує оформлення декількох документів. Для початку оберіть відповідний КВЕД. Для вирощування полуниці найкраще підходить КВЕД 01.25 — «Вирощування овочів, ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників»

Другий крок — реєстрація бізнесу. Зареєструйтеся як ФОП або як юридична особа. Обирайте спрощену систему оподаткування: для агробізнесу підходить єдиний сільськогосподарський податок, який становить 6% від доходу. Це значно спрощує податкові процедури та зменшує податкове навантаження.

Далі — отримання сертифікатів і дозволів. Вам знадобиться Декларація про відповідність продукції вимогам ДСТУ та спеціальний сертифікат на полуницю. Звертайтеся до Держсільгоспнагляду для отримання сертифіката, який підтвердить, що ваша полуниця відповідає всім вимогам державних стандартів.

Вирощування полуниці — це дійсно прибутковий бізнес, головне — правильно підходити до справи, дотримуватися технологій і добре доглядати за рослинами.

Навіть на початку, в перший рік, на ділянці 10 соток можна заробити до 120,000 гривень, з яких чистий прибуток може скласти до 80,000. А на третій рік, коли врожайність досягає двох тонн, чистий прибуток може вирости до 265 тисяч гривень. Це означає, що з самого початку рентабельність бізнесу дуже висока.

Вирощування полуниці не тільки приносить дохід, але й допомагає розвивати місцеве сільське господарство та створювати нові робочі місця. Це особливо важливо для невеликих сіл, де кожне нове робоче місце на вагу золота.

Суспільство

«Сміття», що служитиме десятки років: донеччанка виготовляє яскраві меблі для укриттів із переробленого пластику

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю від редакції ШоТам з проєкту «Куркулятор» про українські бізнеси
Чому ми його робимо? Більше
Українські крафтярі — неймовірні. Ці бізнеси дивують своєю незвичністю і мотивують діяти.
Крафтовий бізнес
Чому ми його робимо?

Аби розповісти про неймовірні історії успіху малого та середнього українського бізнесу, який попри війну продовжує динамічно розвиватися. Цей проєкт – частина нашого великого дослідження явища української мрії.

Навесні 2022 року, коли Ольга Лекова приходила обстежувати укриття шкіл та дитсадків, більшість з них були в жахливому стані — сірі стіни та старі меблі. Діти не хотіли туди йти під час тривоги.

Тоді інженерка вирішила розробити для укриттів меблі-трансформери, виконані із переробленого пластику — кольорові, довговічні та ще й з користю для природи.

Як відкрила власну-дизайн-студію у столиці, вклавши на старті лише 1500 гривень, та чому меблі для укриттів, що не приносять прибутку, є такими важливими для неї, Ольга розповіла ШоТам

інженерка-будівельниця, керівниця проєкту Recast Plastic

Вдень — студентка, вночі — няня у дитбудинку

Ще з дитинства я любила роздивлятися будинки рідного Донецька і розмірковувати: а як це влаштовано? А навіщо зроблено саме так? 

Після школи я вступила на будівельний факультет Донбаської національної академії архітектури та будівництва. Паралельно з навчанням влаштувалася нянею у місцевий дитячий будинок, де жили дітки з інвалідністю, які потребували спеціалізованого догляду.

Саме там міцно сформувалось моє бажання піклуватися про те, аби дітям було комфортно і затишно у будь-яких умовах. 

Закордон надихнув, але втілювати все хотілось вдома

В 2011 році я потрапила в програму навчання студентів за обміном і поїхала навчатися до Словаччини. Там вперше занурилась у тему переробки вторинної сировини.

Екскурсія на відомий сміттєпереробний завод у Відні, який завдяки старанням австрійського архітектора Фріденсрайха Хундертвассера більше нагадує казковий замок, повністю перевернув мої тогочасні уявлення про переробку сміття.

Десь у цей час в Києві якраз проходили протести проти зведення сміттєспалювальних заводів, а я зрозуміла — підхід до переробки сміття може бути дуже різним. 

Сміттєспалювальний завод Шпіттелау у Відні, Австрія. Фото: Вікіпедія

Після завершення навчання була можливість залишитись працювати за кордоном, але я такий варіант не розглядала. Хотіла всі нові знання і мрії втілювати вдома. Я повернулась в Донецьк і працювала у будівельній сфері.

Запустила бізнес в столиці з 1500 гривень

На початок 2014 року я вже була керівницею проєктів великої будівельної компанії. Але сталася окупація Криму, а потім почалося захоплення Донеччини росіянами. Ми з моїм чоловіком Петром ухвалили рішення їхати.

Компанія, де я тоді працювала, мала офіс у Києві, тож ми переїхали туди. Але виявилось, що жити в та орендувати житло в столиці за мою донецьку зарплату дуже сутужно. В 2016 році ми з чоловіком вирішили ризикнути і відкрити власну справу — дизайн-студію.

Ми не мали коштів, аби стартувати в тому масштабі, у якому хотілося, тому подалися на грант. Коли писали грантову заявку, то порахували, що нам треба для старту 250 000 гривень. Але грант ми так і не виграли.

І стартували з власних вкладень в…1500 гривень. Такою була вартість хостингу для нашого першого сайту. За півроку ми вже мали перші замовлення на розробку дизайну.

Ольга Лекова з родиною. Фото надала Ольга 

Укриття стали частиною життя

Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми виплатили заробітну плату всім нашим працівникам і зупинили бізнес. Нікуди не виїжджали, з маленьким сином і собакою залишались в нашій квартирі.

А за пару місяців ми відновили роботу компанії, бо знову пішли замовлення. Разом з цим я почала на волонтерських засадах долучатися до обстеження укриттів та навчання громад щодо облаштування дійсно безпечних сховків

Більшість з них були в жахливому стані: без опалення, електропостачання, тільки голі сирі стіни. А в деяких громадах укриттів не було взагалі.

Дуже швидко ми зрозуміли, що укриття, які переважно розташовуються у підвальних приміщеннях, потребують спеціальних меблів, які б не загнивали за 2 роки від вологості, були зручними та багатофункціональними. 

Але і цього замало, адже найчастіша публіка в укриттях — діти. Я сама — мама, і не можу не думати, як будуть почуватися діти, сидячи по кілька годин в приміщенні, де все сіре і суворе. Я хотіла, щоби в облаштованих нами укриттях було комфортно всім. Знаю, як емоційна атмосфера впливає на діток, як це відображається на їхньому розвитку. Тому я задумала створити для укриттів меблі з переробленого пластику: барвисті, зручні, безпечні.

Ольга Лекова фотографується на тлі входу в укриття, яке інспектувала. Фото надала Ольга

Recast Plastic: парти перетворюються в ліжка

Ми з командою почали шукати підрядників, які б взялися за виготовлення меблів з переробленого пластику за нашими ескізами. Але не знайшли. І тоді ми вирішили робити їх самі. Так з’явився проєкт Recast Plastic.

Чоловікова освіта — хімік-технолог — стала нашим козирем. Але було потрібне спеціальне обладнання: шредер для подрібнення пластику, термопрес для виготовлення плит-заготовок та інструмент для вирізання з них деталей майбутніх меблів. Коштує все це чимало і ми знову подалися на грант, і цього разу нашу заявку схвалили. Але ми не могли чекати, поки надійдуть грантові кошти, адже мова йшла про укриття. Тож закупили стартове обладнання самі, а коли гроші таки надійшли на рахунок, ми докупили ще обладнання, подвоївши свої потужності.

Шкільне укриття, умебльоване продукцією з переробленого пластику від Recast Plastic. Фото надала Ольга Лекова

Наша команда розробила кілька моделей меблів саме для укриттів: це відкидні лави, що кріпляться до стіни, дитячі парти, з яких можна скласти прості ліжка, розсувні лави, які можна за потреби компактно скласти.

І все це стильне, кольорове та зроблене з пластикових відходів: пляшок, кришечок, стаканчиків, рекламних банерів, які мали всі шанси століттям лежати на звалищах, а натомість стали міцними й зручними меблями.

Ольга демонструє відкидну лаву з переробленого пластику, яку можна також використовувати як спальне місце. 

Діти люблять наші меблі й наш цех

До нашого цеху в Києві часто приходять на екскурсії діти і дорослі, тож процес виробництва меблів Recast Plastic давно не секрет. Більшу частину сировини (а це вже перероблений пластик у вигляді дрібних гранул) ми закуповуємо в інших переробників. Частину заготовлюємо самі.

Аби отримати цікаві візерунки на меблях, гранули треба висипати у прес у певній послідовності: основний колір і «узори». З готових плит ми потім вирізаємо потрібні нам елементи.

Саме всі ці цяточки і плямки роблять наші меблі впізнаваними, а діти так люблять їх роздивлятися торкатися пальчиками, фантазувати, на що вони схожі. Я так радію, коли діти після екскурсії зі своїм класом на наше виробництво підходять і питають: «А можна я приведу до вас своїх батьків, аби вони теж це побачили?».

Вони повертаються додому і починають вдома організовувати сортування сміття. І це так тішить мене!

Дівчинка малює в укритті.сидячи за столиком-партою з переробленого пластику. Фото надала Ольга

Міфи про меблі з переробленого пластику

Є два популярні міфи про меблі з переробленого пластику. Міф перший: «Вони крихкі». Міф другий: «Вони мають бути дешеві. Це ж зі сміття!».

Почну з ціни. Наші меблі при першій покупці десь в півтора-два рази дорожчі за аналоги з ДСП. Але важливо розуміти, що термін їх служби в умовах підвальної вологості — 50 років, а меблі з ДСП витримають там десь роки півтора.

Так, ми не звикли прораховувати на роки вперед, але ми не знаємо, скільки триватиме ця війна. Нераціонально купувати найдешевші меблі, аби потім змінювати їх кожні два роки, бо вони запліснявіли чи розкришились. Стільці і столи з пластику можна мити, дезінфікувати без жодного впливу на їхню якість.

Ми не використовуємо тонкий метал, фарбу, яка облазить. Всі матеріали якісні, довговічні і безпечні. Це, звісно ж, відображається на вартості.

Так виглядає подрібнений пластик, який далі стане стільцем чи лавою. Фото надала Ольга

Тепер про міцність. У нас є модель стільця, який часто беруть саме для військових: він важить близько 15 кілограмів. Аналоги інших виробників — близько 5 кг. Чому так? Бо ми розуміємо, що цей стілець має служити бійцю в повному екіпіруванні, а це чимала додаткова вага. Якщо взяти тонший метал, то стілець буде дешевший, але і довго не послужить.

Усі меблі для укриттів ми реалізуємо по собівартості, тобто нічого на них не заробляємо. Це такий соціальний проєкт. А для розвитку бізнеc-складової ми розробили лінійки дизайнерських меблів з переробленого пластику для дому, саду, готелів та ресторанів.

Столик з переробленого пластику. Фото @recast_plastic

Тепер це «сміття» служитиме людям ще десятки років

Наші меблі з переробленого пластику є в 30 укриттях в різних куточках України. На жаль, не всі українці ще розуміють, у чому цінність повторної переробки та речей, виготовлених «зі сміття».

Ми не раз зустрічали реакцію: «А навіщо пластик? Чому дерев’яні меблі не поставити?». Цей підхід про те, щоб брати природні ресурси, не замислюючись про їх відновлення. Тоді як меблі з переробленого пластику допомагають зберігати дерева та скорочують території сміттєзвалищ.

Діти грають в «хрестики-нулики». Гра і меблі виготовлені з переробленого пластику.

Ми перетворюємо пластик, який міг опинитися в річках чи лісах на стильні, функціональні речі, що служитимуть десятиліттями.

Читати далі

Суспільство

«Думала: хто таку стару жінку візьме?»: це квітникарка з Буковини, що отримала роботу мрії після 60

Опубліковано

У селищі Неполоківці, що на Буковині, місцеві називають її Славою чи Славочкою. 69-річна Ярослава Тодорівна здійснила свою мрію: тепер кожен яскравий тюльпан чи півонія — це справа її рук.

ШоТам розповідає про роботу тих людей, завдяки яким у кожне українське місто й село приходить весна. 

Стала квітникаркою після 60

Ярослава Туркіна народилася та виросла в селищі Неполоківці. Її мама завжди насаджувала біля дому мальви, півонії, троянди, тож Слава перейняла цю любов і вже з п’ятого класу поралась у квітнику.

«Я люблю землю. Коли бачу квіти, в мене наче крила відкриваються, і я хочу працювати», — ділиться жінка.

Спочатку вона працювала бібліотекаркою, згодом готувала випічку в кафе, але потайки мріяла про інше. Коли їхала в тролейбусі, а за вікном комунальні працівниці садили квіти, вона хотіла опинитися на їхньому місці. Могла ж займатися улюбленою справою лише вдома.

Вперше на офіційну роботу з квітами жінка влаштувалася вже в 60 років — у Неполоковецький ліцей:

«Думала: це хто таку стару жінку прийме до роботи? Всі ж хочуть працівників 30-річних. А мене взяли».

У ліцеї вона працює вже 9 років, а в селищній раді — 3. Каже, дуже вдячна, що в неї повірили, пішли назустріч. Керівники надали все, що було потрібне для роботи: завезли ґрунт, приладдя, облаштували місце під квіти. 

Ярослава Тодорівна з головою Неполоковецької громади Григорієм Васильовичем. Фото: Олеся Богдан

«Це для мене щось таке величне» 

Робочий день Ярослави Тодорівни починається ще на світанку. Спочатку вона обходить кожну свою клумбу, перевіряє, чи все добре, думає, яких іще квітів додати. Прополює, досаджує рослини. Завдяки її роботі селище квітне майже весь рік: спочатку тюльпанами та мускарі, а пізніше чорнобривцями й хризантемами: 

«Я собі зошит заводжу та креслю кожну клумбу. Дивлюся, що маю посадити, щоб воно цвіло з весни до пізньої осені. Думаю, як мені підібрати правильно кольори, бо є холодні та теплі тони. Що буде гарно з жовтим чи червоним».

Квітникарка працює біля селищної ради. Фото: Олеся Богдан

За такими ескізами й створює клумби — у кожній є щось своє. Тож навесні головна вулиця селища розквітає: яскраві тюльпани, ніжні мускарі. Біля ліцею теж краса — Ярослава Тодорівна щоразу додає нові квіти, обдумує, як зробити найкраще. 

«Це для мене щось таке величне, що я не можу навіть пояснити. В мене аж очі загоряються. Як це не любити? Я не розумію. Якби мала можливість до неба посадити квіти, я б це зробила — уквітчала б аж туди», — каже жінка.

Місцеві, звісно, помічають таку красу та дякують Ярославі.

«У жінки прекрасна душа, а тому і її золоті руки створюють таку красу! Свою роботу треба любити. Низький уклін таким людям!», — пише місцева жителька Марія Борець.  

Фото: Олеся Богдан

Читати далі

Суспільство

УЗ розпочинає рух потягів на дитячих залізницях у двох містах​

Опубліковано

У травні «Укрзалізниця» запускає літню виробничу практику для майже тисячі юних залізничників у Дніпрі та Рівному.

Про це повідомили в УЗ.

Про запуск нового сезону

3 травня 600 вихованців розпочнуть роботу на Дніпровській дитячій залізниці. Наступного дня поїзди вирушать у перший рейс на Рівненській дитячій залізниці, де проходитимуть практику 356 вихованців.​

До початку нового сезону на обох дитячих залізницях провели ремонтні роботи на станціях та у виробничих приміщеннях, оновили фарбування рухомого складу, виконали профілактичні огляди вузлів і агрегатів локомотивів.​

10 травня також запланували старт руху поїздів на Львівській дитячій залізниці. Натомість юні залізничники з Харкова та Запоріжжя, де через безпекову ситуацію навчання проводиться в онлайн-режимі, матимуть можливість здобувати практичні навички під час відвідування колег з інших міст.

Читайте також: «Нова пошта» та «Повернись живим» завершили збір на 300 млн гривень для ППО

Графік руху

Дніпро:

  • травень, вересень, жовтень — у вихідні дні з 10:00 до 18:00;
  • червень, липень, серпень — у четвер та п’ятницю з 12:00 до 18:00, у суботу та неділю — з 10:00 до 18:00;
  • 1 та 2 листопада — з 10:00 до 18:00​.

Рівне:

  • травень, вересень, жовтень — у суботу та неділю з 10:00 до 17:30;
  • червень, липень, серпень — у четвер та п’ятницю з 11:00 до 15:30, у суботу та неділю з 10:00 до 17:30​.

Нагадаємо, що «Укрзалізниця» запустила новий флагманський потяг між Харковом та Ворохтою.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка УЗ

Читати далі

Шопочитати

Суспільство6 днів тому

У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві

«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...

Військо1 тиждень тому

«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну

Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...

Суспільство2 тижні тому

Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво

Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...

Культура2 тижні тому

Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня

Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...