Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Мінімальне опалення – максимальний ефект. Як модернізують садочки й школи Конотопа

Опубліковано

Будівлі більшості комунальних закладів Конотопа, зведені минулого століття, не відповідають сучасним вимогам енергоспоживання. Аби модернізувати та зробити комфортнішими ці споруди, місто приєдналось до програми Європейського Союзу «Угода мерів щодо клімату та енергії».

Конотоп – одне із найбільших міст Північної України, з майже 90 тисячами жителів. Тут працювали чи досі функціонують чимало великих промислових і транспортних підприємств. Стрімкий розвиток локального господарства призвів до швидкого зростання кількості жителів у другій половині минулого століття. Тож Конотоп потребував дедалі більш розвиненої соціальної інфраструктури. У місті з’являлися нові й нові школи, дитячі садочки, лікарні, культурні та спортивні заклади.

Зазвичай, будівлі для них зводили нашвидкоруч. І не завжди споруди, особливо збудовані у 1970-1980-их роках, відповідали місцевим кліматичним умовам, а принципам енергоефективності – і поготів.

“Деякі будівлі виконано за проєктом, який розробили для південної України: плита, шви, пласка покрівля. Це 1970-ті – тоді потрібні були великі обсяги, багато чого будували, але на енергозбереження не звертали уваги. Було дешеве вугілля та газ. Хоча у багатьох будівлях траплялася температура 12-13 градусів. Особливо, якщо це північна сторона”, – розповідає начальниця управління економіки Конотопської міської ради Людмила Гапєєва.

Архітектурну недосконалість цих будівель і спричинений нею температурний дисбаланс намагалися компенсувати інтенсивнішим опаленням. Але поступово запити користувачів соціальної інфраструктури Конотопа на комфорт зростали, а тарифи на енергоносії – приходили до ринкових показників. У нульових роках ХХІ століття у тамтешній міській раді почали шукати способів зробити бюджетні установи сучаснішими, зручнішими для їх користувачів. Водночас управлінці прагнули оптимізувати витрати енергії в будівлях комунальної власності.

Початок системних змін

Перший проєкт з енергозбереження Конотопська міська рада почала реалізувати 2007 року. Тоді місто виграло ґрант, за який придбали систему контролю за витратами тепла – пристрої і програмне забезпечення. Її встановили в усіх будівлях, що були в комунальній власності. Завдяки цій системі спеціалісти міської ради змогли зрозуміти проблеми і потреби міста в сфері енергозбереження. Це стосувалося як локальних, так і системних кроків.

З одного боку, у Конотопі склали рейтинг ефективності споживання енергії будівлями, що перебували на балансі міського бюджету. Для споруд з найгіршими показниками почали виділяти чи шукати кошти на модернізацію: утеплення фасадів, заміну вікон і дверей. Місто почало співпрацювати з Північною екологічною фінансовою корпорацією (NEFCO), отримуючи перші кредити для таких робіт.

З іншого боку, постійний моніторинг і складання рейтингу ефективності витрат дозволило владі комплексно поглянути на споживання енергії всіма об’єктами Конотопа. Місто почало шукати засобів для системних змін. Шанс для них трапився 2011 року, коли Європейський Союз оголосив про розширення програми «Угода мерів щодо клімату та енергії» на країни Східного партнерства, серед яких є й Україна. Її мета – скоротити викиди вуглекислого газу через зміни в окремих муніципалітетах. Тоді до Програми долучився і Конотоп.

“Інформації для аналітики більш ніж достатньо. У нас є цифри із 2008 року: і за цілий рік, і за опалювальні сезони. У 2011 році, коли ми писали заявку, у нас були базові дані та розуміння, які об’єкти необхідно утеплювати: у першу, другу, третю чергу, що можемо зробити коштами міського бюджету, мінімальними вливаннями, що – потребує зовнішнього фінансування”, – говорить Людмила Гапєєва.

Долучившись до «Угоди мерів», Конотопська міська рада 2014 року розробила План дій сталого енергетичного розвитку до 2020 року. Це документ, що визначає цілі міста у царині екології та споживання енергії. Він також визначає кроки до них. Згідно із Планом, Конотоп прагнув скоротити викиди CO2 та знизити споживання енергії щонайменше на 20% до 2020 року. Для досягнення цієї мети міська влада не лише концентрувалася на комунальних об’єктах, але й стимулювала енергомодернізацію у житлових будівлях і підприємствах, особливо у великих промислових комплексах. Містянам і підприємцям розповідали про вигоди від утеплення і способи скоротити споживання тепла, світла та води.

Демонстрація енергоефективності

Для ефективності виконання Плану дій сталого енергетичного розвитку місто потребувало продовження серйозних інфраструктурних проєктів, що запроваджували б принципи енергоефективності, доводили б їх дієвість.

Напередодні ухвалення документу, у 2013 році, частка бюджетних установ, на противагу житловому сектору та бізнесу, в загальному споживанні енергії Конотопом була відносно мала: лише 2,4% від річних обсягів природного газу та 10,3% – електрики. Однак саме споруди, що перебували в комунальній власності, були найбільш доступними для модернізації за ініціативи міської влади. Водночас, це будівлі, провести комплексний ремонт яких було найважче, адже на це постійно бракувало коштів у міській скарбниці.

Нагода повністю модернізувати декілька бюджетних споруд з’явилася 2014 року. Тоді ЄС у рамках «Угоди мерів» оголосив конкурс демонстраційних проєктів. Його переможці отримували б грантові кошти на комплексну енергомодернізацію житлово-комунальної системи чи окремих муніципальних об’єктів. Пропозиція Конотопа потрапила у перелік фіналістів.

Читайте також: Зекономити на опаленні вдвічі! Як це вдалось Вознесенську?

Контроль споживання енергії з 2008 року свідчив, що найбільш неекономними серед усіх бюджетних установ є міські заклади освіти. На них 2013 року припадало 51,3% використаної електрики та 68,9% – природнього газу. Тож саме будівлі з цього сегменту найперше потребували термомодернізації.

“Учасників проєкту обрали прозоро. Ні в кого із директорів [навчальних закладів – автор] не було запитань: «Чому вони, а не ми?». Усі знають умови одне одного, бували в усіх установах взимку. У нас були цифри з енергоспоживання. Крім того, ці об’єкти включено до Плану дій сталого енергетичного розвитку. Тож вони мали бути першочергово енергомодернізовані”, – Людмила Гапєєва пояснює принцип відбору будівель для термомодернізації в рамках проєкту.

Комплексний ремонт мали пройти дитячий садок №10 «Ялинка» та Конотопська гімназія. Загальний кошторис проєкту складав 500 тисяч євро. Із них 400 тисяч надавав ЄС, а 100 тисяч мали виділити з бюджету міста. Людмила Гапєєва каже, що депутати міської ради погодилися на такі витрати, адже бачили перспективи економії енергії від модернізації. Також це був рідкісний шанс покращити комфорт у спорудах, що не знали капітального ремонту від часу побудови. 2015 року для садка та гімназії почали розробляти проєкт енергомодернізації та пошуки підрядників.

Не опалювати повітря зовні

Дитячий садок «Ялинка» розташований посеред одного із приватних секторів Конотопа, за декілька кілометрів від центру міста. Комунікаційна менеджерка проєкту  Анастасія Загородня говорить, що коли відділ економіки міської ради готував заявку на долучення до ініцітиви «Угода мерів – Демонстраційні проєкти», у цьому закладі ще не було жодного нового вікна. Хоча на той момент у багатьох школах і садочках міста за кошти індивідуальних меценатів чи батьків уже замінили їх.

Це свідчило, що сім’ї, які жили неподалік «Ялинки», не мали змоги додатково інвестувати в заклад,  де навчались їхні діти. У місцевому бюджеті було недостатньо коштів для комплексної реновації будівлі, а локальні зміни не давали суттєвого ефекту.

“У садочку температурний режим не задовольняв норми. Потім змогли поміняти вітражі та вікна у кухні. А у групах залишалися старі. Будівля під тепловізором «світилася», ми опалювали зовнішнє повітря”, – пригадує Людмила Гапєєва.

Директорка дитячого садочка «Ялинка» Галина Черемних розповідає, що в холодні сезони в деяких кімнатах будівлі опалення не давало бажаного комфорту: — Раніше батьки могли вести дитину до садочка і знати, що буде увімкнено купу обігрівачів, а належно обігріти все одно не вийде – температура буде не більше 15 градусів.

Термомодернізацію «Ялинки» почали незадовго до початку демонстраційного проєкту «Угоди мерів». За кошти кредиту NEFCO спорудили нову котельню. Вона працює на відновлювальній сировині – деревині – та є потужнішою за стару газову. Нову котельню планували вже з перспективи термомодернізації всього садочка. Часом, коли було дуже холодно, у «Ялинці» додатково застосовували старі опалювальні потужності. Але це відбувалося лише тоді, коли будівлю ще не утеплили.

У рамках «Угоди мерів», у садочку «Ялинка» утеплили фасад і фундамент, замінили дах і встановили склопакети, змонтували захист від блискавки та спорудили пандуси. Також завдяки проєкту цей заклад став першим серед інших бюджетних установ Конотопа, що має систему рекуперації. Вона дозволяє контролювати температуру всередині будівлі та автоматично зменшувати чи збільшувати інтенсивність опалення, щоби уникнути невиправданих витрат і зберігати комфортні умови.

Ми записали інтерв’ю з Галиною Черемних у середині листопада 2019 року. На вулиці – 8 градусів вище нуля. Директорка садочка каже, що така температура не вимагає настільки інтенсивного опалення, як це було колись.

“Коли відбувався ремонт, були певні незручності. Але і ми, і батьки знали задля чого потрібно перетерпіти. Так і сталося: тепер люди ведуть своїх дітей і знають, що температура точно буде не нижчою за 20 градусів. І матеріальний результат теж помітний – зараз на вулиці вже холодно, але ми зовсім трохи використовуємо палива. Мінімальне опалення – максимальний ефект”, – пояснює Галина Черемних.

За опалювальний сезон 2019-2020 років дитячий садок «Ялинка» спожив вдвічі менше тепла, ніж за опалювальний сезон 2015-2016 років, що брали за основу під час розрахунку. Згідно з оцінками експертів демонстраційного проєкту, що вивчали ефективність запроваджених змін, за минулу зиму цей навчальний заклад зекономив 188 520 гривень від запланованих на цей період витрат на опалення.

Врахувати кліматичні умови

Конотопська гімназія розташована у самому центрі міста. Це один із найпопулярніших міських закладів освіти. Він посідає 4 місце із 14 за кількістю учнів. Крім того, звертає увагу Людмила Гапєєва, Конотопська гімназія є ще й майданчиком взаємодії для місцевих дітей та молоді. Більшість учнів і викладачів перебувають у її будівлі не лише у першій половині дня, як зазвичай у подібних установах. Адже після тут діє багато гуртків, проводять зустрічі, тренінги, обговорення.

Водночас, до 2015 року будівля Конотопської гімназії була однією із найбільш проблемних в освітній галузі міста, якщо говорити про температурний комфорт та енергоефективність. Це одна із тих споруд, яку звели за «південним зразком» і яка не відповідала кліматичним умовам півночі України. Незважаючи на інтенсивність опалення, у деяких класах у холодний сезон температура могла не підійматися до прийнятної позначки.

“В осінній та зимовий період у нашому навчальному закладі було надзвичайно холодно. Актова й спортивна зали не витримували температурний режим. У певних класах завжди була цвіль. Взимку ми навіть дозволяли дітям сидіти у верхньому одязі, так бувало холодно”, – розповідає директорка Конотопської гімназії Юлія Баранник.

У її навчальному закладі ще перед стартом конкурсу демонстраційних проєктів «Угоди мерів» дітей навчали принципам енергоефективності, влаштовували тематичні змагання. Однак наочно продемонструвати переваги свідомого споживання енергії змогли лише з допомогою Європейського Союзу.

Протягом декількох років у рамках проєкту в будівлі утеплили фасад, дах і фундамент, замінили всі вікна та двері, налаштували вентиляцію. З одного з найбільш прохолодних навчальних закладів у місті Конотопська гімназія стала одним із найтепліших. Тепер температура у будівлі не опускається нижче за 20 градусів. У будівлі також більше немає приміщень, де протікав би дах, як це було до реновації.

“Утеплення завершилося нещодавно, але вже зараз, восени, ми відчуваємо, що в будівлі значно тепліше, ніж було в попередні роки. Думаю, весь ефект ми відчуємо, коли увімкнуть опалення, і в гімназії нарешті буде тепло взимку. Зрештою, наш заклад став дуже естетично привабливим із ремонтом фасаду. Це надзвичайно подобається дітям”, – резюмує Юлія Баранник.

Модернізована Конотопська гімназія ще не пройшла жоден опалювальний сезон повністю термомодернізованою. Але заощадження ресурсів було помітно вже тоді, коли реновація ще тільки добігала кінця. Восени минулого року лише одну з чотирьох секцій будівлі утеплили, у трьох – встановили нові вікна. Але навіть за таких умов за опалювальний сезон 2019-2020 років Конотопська гімназія спожила на 88,26 гігакалорій тепла менше, ніж у дореноваційному сезоні 2015-2016 років. За підрахунками експертів, установа за минулу зиму зекономила  15079 тисяч гривень від запланованих витрат на енергію. Після завершення усіх ремонтних робіт очікується економія енергоресурсів на рівні 400 Гкал/рік

Нове десятиліття – нові цілі

Термомодернізація дитячого садка «Ялинка» мала й інший важливий результат. Місцева команда демонстраційного проєкту «Угоди мерів» підрахувала, що у закладі після ремонту діти стали менше хворіти на застуду. Якщо 2015 року садок через хворобу періодично не відвідували 105 дітей, то 2019 року – уже 87. У міській раді сподіваються, що після реновації так само безпечнішим стане й освіта в Конотопській гімназії.

Конотоп також досягнув глобальних успіхів. 2020 року закінчує діяти План дій сталого енергетичного розвитку, що ставив за мету скоротити споживання тепла та викидів СО2 містом на 20%. За минулий опалювальний сезон тутешні освітні заклади сукупно спожили на 14,7% (на 1664,4 мегавати) менше енергії, ніж у базовому сезоні 2015-2016 років. Скорочення викидів СО2 за аналогічними періодами теж на рівні 14,7%.

Демонстраційний проєкт  у Конотопі не обмежувався лише комунальними закладами. Одразу після приєднання до Ініціативи міська влада залучила представників найбільших підприємств міста до розробки Плану дій сталого енергетичного розвитку. Завдяки цьому бізнес переконався у необхідності скорочувати власні викиди СО2 та у вигоді термомодернізації. На багатьох підприємствах провели ремонт, зменшили споживання енергії. Наприклад, арматурний завод придбав нове, менш енерговитратне, обладнання. Авіаційне підприємство «Авіакон» модернізувало котельню на своїй території, що опалює цілий район Конотопа.

Міська влада розпочала тривалу кампанію інформування жителів про індивідуальну та глобальну користь термомодернізації, зокрема стимулюючи людей користуватися коштами програми Держенергоефективності. Безпосередньо в рамках демонстраційного проєкту «Угоди мерів» його команда намагалася «виховати свідомих енергоспоживачів». За роки його реалізації тут проводили тематичні уроки з учнями, інструктування вчителів, заохочували керівництво бюджетних закладів зменшувати обсяги використання енергії, організовували інтерактивний майданчик у центрі міста, де люди могли дізнатися про способи збереження тепла, електрики та води.

Ще 2019 року Конотопська міська рада подовжила членство в «Угоді мерів» до 2030 року. Місцеві фахівці вже розробляють План дій зі сталого енергетичного розвитку. Місто вже має результати комплексних енергоаудитів комунальних закладів, де хочуть досягнути такої ж економії, як і в садку «Ялинка».

Суспільство

«Гори вчать головному: не здаватись». Це перша українка, яка підкорила Еверест

Опубліковано

Ірина Галай — перша українка, яка підкорила найвищу точку планети. Але її сходження почалося задовго до цього з випадкового спору на роботі. 

Вона погодилась піднятися на Казбек, не знаючи, що цей крок змінить її життя. Без спеціальної підготовки, в чоловічій групі, з важким спорядженням на плечах вона довела собі, що може більше. 

Коли Ірина дізналася, що ще жодна українка не стояла на Евересті, то не вагалася, — вона показала, що жінка може бути сильною, сміливою та незламною. І що вершини — не тільки в горах.

Ірина Галай

альпіністка, яка першою серед українок піднялась на Еверест у 2016 році та на К2 у 2021 році

Хлопці весь час сперечалися, коли я здамся

Я почала ходити в гори випадково. Тоді працювала керівницею відділу маркетингу в нафтовій компанії й одного разу програла спір колезі. Він загадав мені піднятися на гору Казбек, яка розташована в Грузії. Я взагалі не розуміла, куди йду та що на мене чекає, але одразу погодилась.

Я народилася та виросла на Закарпатті, тому для мене піднятися на гору — це не щось таке нереальне. Ми ще в школі декілька разів ходили на Говерлу, і я розуміла, що підніматися складно, але можливо. 

Казбек став для мене випробуванням. Я зовсім не готувалася до цієї вершини, тільки знайшла в інтернеті гіда, який набирав групу, — тоді це було не так популярно, як зараз. У групі я була єдиною жінкою, всі інші — чоловіки, такі трушні альпіністи. Я виділялася серед них. 

Ірина Галай піднялася на декілька восьмитисячників. Фото надала героїня 

Ми розділили між собою всю провізію. Крім цього, я несла свої речі на 7–8 днів, спальні мішки, кішки, льодоруби. Я ніколи не носила таку вагу. Мені було тяжко, але щось підштовхувало йти далі. Під час підйому на гору гід вчив користуватися спорядженням. Мені так зайшло, ніби я все життя цим займалася.

Десь із третього дня, коли почали виходити на мальовничі краєвиди, мені дуже сподобалося. Я прокидалася зранку в наметі й розуміла, що такого свіжого повітря ніколи не відчувала, а навколо ще й краса. 

Під самою вершиною виявилося, що я не маю гірської хвороби. Іншим стає погано після 4 тисяч метрів, а я не змінилася в поведінці чи швидкості. Не відчувала, що перебуваю на висоті. Я піднялася на вершину першою з групи. Мене наздогнав чоловік з нашої команди й сказав: «Слухай, ми з хлопцями весь цей час сперечалися, коли ти здасися. А ти молодець». Після цього він потис мені руку. 

Я стояла на вершині гори, дивилася на краєвиди й розуміла: ми можемо більше, ніж думаємо. І мені захотілося ще.

Люди писали, що я не маю йти на Еверест

Після Казбеку я повернулася на роботу, але гори не покинула. Пішла по класиці альпіністської стежки — Новий 2014 рік уже зустріла на вершині Кіліманджаро. Далі альпіністи розповіли мені про Непал. Для них Непал — це Діснейленд. Ну, і я почала про це потрошку мріяти, але однозначно не про Еверест. 

Спочатку ходила в Альпи, вчилася техніки, бо розуміла, чого саме мені бракує. Також я була фізично непідготовлена, тому бігала по 18 км по Києву, займалася боксом, кросфітом і скелелазінням. Тобто робила все для того, щоб мені було максимально комфортно підніматися на вершини.

У 2015 році гід мені сказав: «Ти швидко вчишся, у тебе немає страху, і ти дуже самовпевнена. Ти б могла стати першою українкою, яка піднялася на Еверест». Так з’явилася ця мрія.

Звичайно, були сумніви, бо тоді в інтернеті про Еверест не було позитивної інформації. Ще й для цього мені потрібно було багато грошей — тоді це коштувало 50 тисяч доларів. Сюди входив дозвіл на сходження, проживання в базовому таборі, спорядження, намет, їжа, кисневі балони та шерп. 

Я все-таки вирішила підкорити Еверест. Піднімалася з боку Китаю, з Тибету — це найскладніша частина. Я тоді не йшла з Непалу, бо у 2015 році стався сильний землетрус, і засипало деякі місця. 

Коли я піднімалася, була ще одна українка, яка теж хотіла стати першою, і в нас була гонка. У фейсбуці ще перед сходженням мені різні люди писали свою думку про те, як я маю підніматися, чи маю взагалі, що я блондинка і бла-бла-бла. Було багато негативу в мій бік, тому мені було складно.

Я хотіла довести всім, що вони не мають рації, — абсурдно оцінювати людину по зовнішності. Не можна взагалі говорити про сходження, якщо не розумієш, що це таке. Я могла б послухати думку когось, хто вже там був, і не один раз, а тут якісь рандомні люди просто кричать: «Не йди, бо ти там вмреш», і це нервує. 

Ірину Галай нагородили Всеукраїнською премією «Жінка III тисячоліття». Фото надала героїня

Коли я піднялась на Еверест, у мене була буря емоцій всередині. Це і задоволення собою, і каша в голові, адже я розуміла, що найтяжче — це спуск униз. На вершині ти не можеш насолоджуватися по максимуму сходженням — ми святкуємо, коли спустилися, а не піднялись.

У мене було з собою багато прапорів, які я залишила на Евересті. Мене гід зняв на маленьку GoPro, і ми молилися, щоб не вимкнулася батарейка. Скоро буде 10 років, як я піднялася.  

Для мене гори — це завжди відпочинок

Не розумію людей, які приходять туди страждати. Я беру з собою книги, читаю, думаю, лежу, слухаю себе. У горах — діалог із собою.

Коли піднімаєшся на восьмитисячники, тіло намагається тебе розвернути. Воно починає вмовляти, що тобі це не потрібно.

У голові думки: «Що ти тут робиш?», «Я хочу додому», «Де моє ліжко, гарячий душ, нормальний туалет?». Я навчилася з цього сміятися. Гори вчать головного — не здаватись. Особливо коли ти майже на вершині.

27 липня 2021 року Ірина піднялася на К2 та стала першою українкою, яка підкорила цю вершину. Фото надала Ірина Галай 

Коли я повертаюся з гір, бачу, як багато зайвих речей у нашому житті. І ми їх хочемо ще більше та більше — це такий абсурд. Мені після гір завжди хочеться від усього відмовитися.

Сходження на Аннапурну присвятила жінкам-військовим

У 2021 році мене запросили озвучити книгу «Аннапурна» Моріса Ерцоґа — історію першої експедиції на восьмитисячник. Коли я її читала, думками пройшла всю гору разом з героями. Теж захотіла навесні піднятися на Аннапурну, але почалось повномасштабне вторгнення, і було не до експедиції. 

Перші два роки вторгнення я взагалі не могла ходити в гори. Я пішла в армію. На війні втратила багато друзів. Не розуміла, як люди можуть ходити в гори, коли у країні війна.  

Проте минулого року мені подзвонив друг і запропонував: «Ми йдемо на Аннапурну — поїхали з нами». За тиждень я зібрала рюкзак, і за два вже стояла на вершині. Було складно підніматися, бо це одна з найнебезпечніших гір у світі, але я так скучила за горами, що кайфувала щодня.

Своє сходження на Аннапурну я присвятила жінкам-військовим. Я захоплююся українськими жінками в ЗСУ, я їхня велика фанатка, тому що таких жінок ніколи не зустрічала раніше. Вони сміливі, сильні, цілеспрямовані. Ми стали класними друзями, адже я теж була в ТрО. Армія — це не про стать. Військовий не має гендеру. 

Ірина підняла перший український прапор на горі Аннапурна, але була не першою українкою, яка туди зійшла. Фото: Ірина Галай

Після мого сходження на Еверест і К2, де я теж була першою українкою, багато жінок почали мріяти про це. Вони побачили, що це можливо. Мені часто пишуть жінки, яким моя історія додала сили. Після мене на Еверест піднялися багато українок, хоча до того вони навіть боялися думати про це.

З власного досвіду можу сказати, що боротьба — це завжди складно. Аби дійти до чогось надважливого, потрібно витратити багато сил, енергії та мотивації. І, як показує моя практика в горах, найтяжче — перед самою вершиною, коли ти майже досяг свого. У той момент головне пам’ятати, що не можна здаватись, не можна опускати руки. Треба дійти до своєї мети, знайти в собі силу, тому що я точно знаю, що є і друге, і третє дихання, і четверте, і десяте. Його головне в собі дістати, вірити в це. Вірити так, як у будь-яку мрію, і тоді вершина однозначно буде ваша.

Ми мусимо дійти до кінця. У нас немає дороги назад.

Читати далі

Суспільство

У Києві врятували котика, який провів понад 10 годин під завалами після обстрілу (ФОТО)

Опубліковано

Рятувальники Kyiv Animal Rescue Group дістали домашнього кота, який опинився під завалами після нічного обстрілу та не рухався понад 10 годин.

Про це повідомили в KARG.

Великий смугастий кіт залишався під бетонною стіною та перекриттями понад 10 годин, перш ніж команді вдалося знайти його завдяки чітким координатам господаря.

Фахівці обстежили зруйновану квартиру, використовували точкове розбирання завалів і дістали тваринку живою. Операцію вдалося завершити швидше завдяки точним вказівкам господарів, які повідомили, де можна знайти кота.

Читайте також: Рятують чотирилапі: надзвичайники показали, як собаки допомагають шукати людей під завалами

Також врятували чотирьох котів, власники яких звернулися за допомогою. Деякі з господарів шукали своїх тваринок, коли самі були в лікарнях.

Нагадаємо, що у Києві відшукали собаку, який урятував господаря під час обвалу під’їзду.

Фото: фейсбук-сторінка KARG

Читати далі

Суспільство

У Львові відкрили перший в Україні центр для тих, хто пережив полон і тортури (ФОТО)

Опубліковано

24 червня 2025 року на вулиці Лемкіна у Львові відкрили перший в Україні центр допомоги людям, які пережили полон та тортури. Новий центр, що працює в складі екосистеми UNBROKEN, покликаний допомогти їм відновитися і знову знайти себе.

Про це повідомив мер Львова Андрій Садовий.

Як зазначив міський голова, щотижня з російського полону повертають сотні українців, які, навіть опинившись у безпеці, потребують спеціалізованої підтримки.

У восьмиповерховій будівлі облаштували 17 житлових кімнат, оформлених не як лікарняні палати, а як затишні домашні простори. Крім житла, у центрі передбачили окремі приміщення для амбулаторної та стаціонарної підтримки: тут проводить сеанси психолог і застосовують сучасні методи терапії, адаптовані до потреб постраждалих.

Читайте також: У Львові відновили знищену мозаїку Богдана Сойки (ФОТО)

В окремій будівлі поруч розгорнули арттерапевтичний блок: на першому поверсі — гончарня, на другому — художня майстерня. У разі потреби персонал центру організує також заняття з ткацтва, співу або музики.

Нагадаємо, що у Львові відкрили перший міський хаб «Стрільниця» в історичній будівлі (ФОТО).

Фото: фейсбук-сторінка Андрія Садового

Читати далі

Шопочитати