Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Щоб кожен мав змогу лікуватися: медцентр в Ізюмі відновив роботу та організував виїзні мобільні бригади у села

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з «Інтерньюз-Україна» про відбудову громад.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

«Я мріяла про гарно облаштовані кабінети для кожного лікаря та простору актову залу, де ми проводитимемо різні заходи. Вже уявляла, як це буде чудово, але все перервалося через російський наступ», — каже директорка медичного центру в Ізюмі Юлія Вродзинська.

На початку повномасштабної війни ворожий обстріл градом зруйнував дах амбулаторії №1 центру первинної медико-санітарної допомоги в Ізюмі. Після цього почалася сильна пожежа — згоріло обладнання та ліки. В інших амбулаторіях цього закладу окупанти вкрали комп’ютери, вибили вікна та двері, пошкодили стіни.

Але менше ніж через місяць після деокупації Ізюма заклад відновив роботу — завдяки благодійникам медики допомагають людям в модульних амбулаторіях. А ще створили мобільні медичні бригади та відвідують мешканців віддалених сіл Ізюмської громади, аби кожен мав доступ до якісної медицини.

Під час окупації лікували людей словом

Директорка центру первинної медико-санітарної допомоги міста Ізюм Юлія Вродзинська розповідає, що до повномасштабної війни центр був дуже великим. Від нього працювали дві міські та кілька сільських амбулаторій. Заклад обслуговував майже 48 тисяч жителів Ізюмської громади, з яких 42 тисячі — жителі самого міста.

Юлія Вродзинська — директорка Ізюмського центру первинної медико-санітарної допомоги розповідає про його відновлення. Фото: ШоТам

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми продовжували роботу до 4 березня. Проте через постійні обстріли далі працювати вже не могли, тому зачинили всі амбулаторії. Людям в місті допомагала швидка медична допомога, а ще лікарі та медсестри, які не могли евакуюватися», — каже Юлія Вродзинська.

Росіяни зруйнували головне приміщення закладу — амбулаторію №1, яка була розташована в центрі міста в історичній будівлі. Окупанти влучили в приміщення градом, зруйнували дах і після цього почалася пожежа, через яку згоріли документи на обладнання. 

Юлія Вродзинська показує приміщення головної амбулаторії, яку обстріляли окупанти. Фото: ШоТам

Юлія Вродзинська евакуювалася з рідними в березні і дуже раділа, коли кожен з працівників виходив на зв’язок. Для неї це означало, що вони змогли виїхати з окупації, адже в Ізюмі не було зв’язку та інтернету. 

Під час окупації працювала амбулаторія №2, куди окупаційна влада примусово зігнала працівників, які залишилися в місті. 

«Ми підтримували з працівниками телефонний зв’язок і вони часто скаржилися, що не мають медикаментів. Коли я питала, чим же лікують людей, то мені відповідали, що підтримують словом», — ділиться директорка закладу.

Модульна амбулаторія з сучасним обладнанням та ремонтом 

Юлія Вродзинська каже, що заклад відновив роботу невдовзі після деокупації міста. ЗСУ звільнили Ізюм 10 вересня, а вже 1 жовтня медики приймали відвідувачів у приміщенні шкіро-венерологічного диспансеру. Щоправда, не всі працівники повернулися в місто — зі 120 людей зараз в медичному центрі працюють 68 фахівців. А ще Юлія Вродзинська ділиться, що з Ізюма виїхала половина жителів

Модульна амбулаторія, яку встановили поряд з приміщенням головного корпусу медичного центру. Фото: ШоТам

А в липні минулого року завдяки Міністерству охорони здоров’я та Всесвітній організації охорони здоров’я поряд з головним зруйнованим корпусом відкрили модульну амбулаторію. Через два місяці модульне приміщення поставили в Кам’янці Ізюмської громади на місці зруйнованої амбулаторії. 

Амбулаторія №1 Ізюмського медичного центру первинної допомоги до повномасштабної війни. Фото з соцмереж Юлії Вродзинської

Згодом відремонтували амбулаторію в селі Левківка, в якій окупанти зруйнували дах, стіни та вікна. Організація Save the Children допомогла з ремонтом, а благодійний фонд «Пацієнти України» відновили вікна в фельшердському пункті села Бабинка.

«Спочатку було дуже складно, бо не було тих умов, до яких звикли ми та люди. Проте за ці два роки завдяки підтримці благодійників, Міністерства охорони здоров’я та ВООЗ ми змогли майже відновити ті умови, які були раніше, принаймні на 90% — починаючи з приміщень до комунікації, електронних систем передачі даних», — каже Юлія Вродзинська. 

Читайте також: Замість черг — один дзвінок. Як лікарню на Миколаївщині відновили після обстрілів та запустили в ній кол-центр

​​

Юлія Вродзинська показує місце, куди влучили росіяни під час обстрілу амбулаторії №2. Фото: ШоТам

Видавали ліки безкоштовно та зробили заклад доступнішим

Повноцінну роботу медичний центр відновив 1 січня 2023 року. Крім МОЗ, ВООЗ, організацій Save the Children та «Пацієнти України», з відновленням допомагають Департамент охорони здоров’я, Міжнародний медичний корпус, Товариство Червоного Хреста України, Project HOPE Ukraine та інші організації.

«Я дуже вдячна всім цим благодійникам, які перейнялися нашою проблемою та допомогли з усім необхідним», — каже директорка медичного центру.

Особливо допомогли благодійники з Project HOPE Ukraine, які зробили ремонт та виділили сучасне обладнання.

«Після деокупації в місті ще довго не працювали аптеки, тому коли ми отримували ліки від благодійних організацій, то видавали їх людям безкоштовно. Насамперед, таблетки, які призначали для лікування сімейні лікарі. Ми облаштували кабінети, де видавали ці ліки, а люди були задоволені, що отримують допомогу», — каже Юлія Вродзинська.

Підйомник, який встановили в одній з амбулаторій після ремонту. Фото: ШоТам

Директорка закладу каже, що при ремонті враховували правила щодо доступності. В амбулаторії №2 встановили підйомник, аби люди на кріслах колісних чи милицях могли безперешкодно потрапити на прийом у свій корпус. 

Доступ до медицини для жителів віддалених сіл 

З початку 2023 року Ізюмський медичний центр створив виїзні мобільні медичні бригади, які відвідують жителів сіл у громаді. Автомобіль для виїздів наприкінці 2022 року виділило Товариство Червоного Хреста України, аби фахівці надавали людям безкоштовну медичну допомогу та ліки. 

В села виїжджають педіатри та акушери-гінекологи. «Власний акушер в громаді — це дуже важливо для попередження онкологічних хвороб, планування сім’ї, освітньої роботи, консультування та ведення вагітності. А сімейні лікарі консультують з різних питань, з якими звертаються пацієнти», — каже Юлія Вродзинська.

Читайте також: Їдуть народжувати навіть з інших областей: як громади на Полтавщині об’єдналися, аби зберегти лікарню

Мобільна медична бригада приймає пацієнтів в одному з сіл Ізюмської громади. Фото: ШоТам

Олена Коломійцева працює в Ізюмській лікарні більше сімнадцяти років. Жінка прожила в окупації до 3 квітня, а потім з дітьми виїхала до Харкова. Тоді й дізналася про те, що окупанти зруйнували амбулаторію №1, де вона працювала. Про це Олені розповів її чоловік, який працює пожежником та гасив пожежу після обстрілу закладу. 

Відразу ж після звільнення Ізюма повернулася на роботу, хоча фактично не було приміщення. «Ми не мали ні приміщення, ні обладнання, навіть паперу та ручки і не було де це придбати. Деякі речі приносили навіть пацієнти, згодом благодійники і так ми змогли відновити роботу», — каже Олена.

Олена Коломійцева консультує пацієнтку в одному з сіл Ізюмської громади. Фото: ШоТам

До пів сотні звернень від людей щодня 

Крім Олени Коломійцевої, у мобільній медичній бригаді працюють дві медсестри та водій. Відвідують людей, які не можуть поїхати до лікарів у місто та привозять ліки. Олена ділиться, що найбільше до них звертаються літні люди з серцево-судинними захворюваннями, опорно-руховими та психологічними проблемами — депресією, тривожністю, порушенням сну. 

Бригада відвідує чотири села і Ізюмській громаді. Каже, що до них в середньому звертаються 20-40 людей на день. Бригада виїжджає в села двічі на тиждень і відвідує кожне село двічі на місяць. 

Одна з жительок віддаленого села Ізюмської громади проводить Олену після медичного огляду. Фото: ШоТам

«Ще не було такого, щоб ми приїхали на прийом і ніхто не подякував, що ми про них не забуваємо. Зараз доступ до медицини в селах для людей суттєво покращився. Ми привозимо їм ліки, можемо зробити електронні направлення, виписати рецепти — ми надаємо весь спектр допомоги, як і в місті», — каже Олена Коломійцева.

Суспільство

До Дня сміху коміки «Підпільного стендапу» зібрали 250 тисяч грн для військових

Опубліковано

Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».

Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».

Як пройшов стрим

На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.

Мета благодійної трансляції

Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.

Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.

Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)

Про «Підпільний Стендап»

«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:

  • «Майже Інтелектуальне Шоу»;
  • «Підпільні Розгони»;
  • «Підпільний Кіноклуб»;
  • «Підпільний подскаст» та інші.

Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.

Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»

Читати далі

Суспільство

У Чорнобильській зоні відчуження розквітнув червонокнижний білоцвіт (ФОТО)

Опубліковано

На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.

Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.

На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.

У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.

Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень

«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.

Фото: Віктор Кучинський, фейсбук-сторінка Чорнобильского заповідника

Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.

Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»

Читати далі

Суспільство

Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли

Опубліковано

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:

«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».

Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.

Росіяни обстрілювали ТЕС щодня

У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році. 

Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів. 

Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.

Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці

Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду. 

Останні дні на станції не працювали, а просто виживали

Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося. 

Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин

Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.

Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.

Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.

На новій роботі ділюся досвідом з колегами

Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах. 

Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.

Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин

Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.

І знову ремонти через ворожі обстріли

Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.

Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин

Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл. 

Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми. 

Все одно люблю свою роботу

Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.

Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.

Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу. 

Валентин під час роботи. Фото надав Валентин

Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?

Читати далі