Суспільство
Медреформа на Волині. Подружжя лікарів про те, як відкрити власний Центр сімейної медицини
На початку трансформації системи охорони здоров’я Мар’яна та Віталій Дмитруки заробляли мінімалку як молоді лікарі. Заробітна плата у 2500 гривень
На початку трансформації системи охорони здоров’я Мар’яна та Віталій Дмитруки заробляли мінімалку як молоді лікарі. Заробітна плата у 2500 гривень, відсутність фінансування – це реалії, в яких вони працювали, починаючи з випуску у 2016 році.
Але коли в країні почали з’являтись перші сімейні лікарі приватної практики, Віталій та Мар’яна почали стежити за перебігом реформи первинки.
А відпрацювавши три роки в комунальному закладі, вирішили – теж стануть приватними сімейними лікарями.
Сьогодні Віталій заробляє близько 30 тисяч гривень. Мар’яна – поки менше, бо лише наприкінці зими 2020 повернулась з декрету й ще не встигла набрати достатньо пацієнтів.
З якими труднощами їм довелось зіштовхнутись, аби сьогодні облаштувати маленький, але свій Центр сімейного здоров’я? Читайте в нашому інтерв’ю з Мар’яною Дмитрук.
Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Раніше держава видавала лікарням гроші не за кількість пацієнтів і якість їхнього лікування, а за кількість ліжкомісць. Чим більше ліжок у лікарні – тим більше фінансування. І байдуже, чи лежить хтось на цих ліжках, чи ні. Тепер – через створену в часи реформи Національну службу здоров’я України – оплачує надані медзакладом послуги за фактом їх виконання. Тобто: є пацієнт – є гроші, нема пацієнта – нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни – близько 500 гривень на рік для пацієнта. А всі фінансові потреби медичного закладу – тепер у віданні керівників місцевих рад.
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря – підписуєш договір з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби забезпечувати кращу якість своїх послуг – інакше як тепер утримати пацієнта? Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.
Мар’яна Дмитрук
Разом з чоловіком Віталієм – лікарка сімейної практики у власному Центрі сімейного здоров’я
Віталій розпочав приватну практику першим – із рік тому, а Мар’яна приєдналась до нього наприкінці 2019 року – одразу після декрету. Сьогодні вони успішно адмініструють свою приватну амбулаторію і навіть планують розширюватись.
Як змінилась зарплата після переходу в приватну практику?
Зараз, після виходу з декрету, я маю 200 декларантів приблизно, а в чоловіка – близько 1800.
До реформи лікар-початківець, у якого ще немає категорії, отримував мінімалку. А в 2016 році це було десь 2500 гривень – тоді ми з Віталієм тільки починали.
Зараз зарплата лікаря приватної сімейної практики залежить від кількості підписаних декларацій та від віку пацієнтів: найбільше заробляють ті, хто має маленьких пацієнтів до 5 років. Хоча там теж є обмеження – не більше 900 дітей на одного лікаря.
Дохід ми з Віталієм розподіляємо самостійно. Він залежить від витрат: найдорожче обходиться оренда приміщення та зарплатня найманим працівникам. Також на лікареві – виплати по аналізах, а ще комуналка взимку злітає до небес. Послуги зв’язку і плату за медичні інформаційні системи теж запишіть до статей втрат.
Я нещодавно розпочала свою практику, і, починаючи з зими, набрала поки 200 декларантів. Тому отримую дохід у 5600 гривень на місяць – на етапі 200 декларантів ви ще не забезпечите потреби бізнесу.
У мене от увесь дохід зараз йде на витратні матеріали, а тому зарплати, можна сказати, ще немає.
З досвіду чоловіка скажу: починаючи з цифри у 600 пацієнтів, лікар вже може вийти в нуль по витратах. А сімейні лікарі приватної практики, які підписали декларації більше ніж з 600 людьми – матимуть кошти вже і для розвитку бізнесу, і для забезпечення власної заробітної плати.
1800 декларантів – це максимум для лікаря сімейної практики. За таку кількість декларацій НСЗУ виплачує в середньому 80-90 тисяч гривень, а лікар може отримувати 27-30 тисяч гривень.
Заробітна плата ж в комунальному закладі при підписаних 1800 деклараціях була втричі менша – 11900 гривень.
Стали ФОПами одразу після університетського відпрацювання в селі
Ми з чоловіком познайомились в університеті. А запуск інституту сімейної медицини прийшовся якраз на період, коли ми його закінчували.
Коли у Львівському національному університеті впроваджувався напрям сімейної медицини, певно, більше 80% випускників вирішили обрати цю сферу. Серед них – і ми з Віталієм.
Було складно – ми ж вчились на напрямі лікувальної справи, а нова спеціалізація передбачала діагностику не лише для дорослих, а й для дітей.
Для лікарів бюджетної форми навчання обов’язкове відпрацювання 3 роки за спрямуванням, тож спершу нас відправили до Ківерцівської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
А вже після відпрацювання, ми одразу перебрались до Луцька й одразу почали готувались до укладення договорів з НСЗУ.
Мій чоловік став ФОПом понад рік тому – весною 2019 року. Я ж приєдналась до нього наприкінці того ж року.
Як допоміг досвід колег – ФОПів з інших областей?
Підштовхнула розпочати свою справу робота наших колег по всій Україні – ми підтримуємо зв’язок з багатьма лікарями-ФОПами.
Особливо яскравий приклад переходу на приватну практику був у Світловодську, де лікарі одними з перших в Україні відкрили приватні кабінети.
Також зацікавив досвід лікарки-ФОПа зі Сколе, чий центр зараз вже обслуговує майже все населення міста.
Завдяки колегам ми побачили, що стати лікарем-підприємцем – можливо, від них отримали підтримку та консультації. Нам допомагали й з нюансами в оформленні документів, і потім підказували по ходу практики, як поратись з тими чи іншими адміністративними питаннями.
Скільки довелось витратити на кабінет та оснащення?
Ми шукали приміщення в Луцьку, і знайшли невеличке: його вистачить, аби забезпечити лиш необхідні потреби.
Зараз наш Центр складається з мого та чоловікового кабінетів, коридору з рецепцією і маніпуляційної.
Коли ми з чоловіком зупинились на цьому варіанті приміщення, раптом довелось заплатити за оренду на цілий рік наперед – орендодавці чомусь не хотіли, аби ми платили помісячно.
Загалом довелось витратити близько 200 тисяч гривень на облаштування амбулаторії. Для нас це були серйозні витрати.
Але скажу, що в перші 2-3 місяці нам з чоловіком вдалось вийти в нуль по витратах – бо пацієнти, яких ми попередньо обслуговували, вирішили й надалі користуватися нашими послугами.
Уже в перші місяці роботи нашого центру десь 800 людей переуклали з нами декларації. Так нам вдалось уникнути великих фінансових труднощів.
Коли виходиш з декрету, пацієнти вже забули про тебе. Що робити?
Я йшла в декрет комунальним лікарем, а виходила – вже приватним. Це досить важко: люди мене вже забули, а тому й нема кому переписатися до мене.
Тому зараз я, так би мовити, нарощую свою медійність. Співпрацюю зі ЗМІ як експерт, розповідаю про себе у соціальних мережах, також проводжу лекції про вакцинацію для батьків. А нещодавно запустила Youtube-канал для інформування людей на медичну тематику.
Чим відрізняється робота лікаря-ФОПа від комунального?
Сервіс приватних лікарів – більш пацієнтоорієнтований. Зазвичай в нас немає черг, що під час пандемії коронавірусу особливо зручно. Бо графік ми організовуємо самостійно.
Також ми побудували графік щеплень таким чином, аби здорові діти не зіштовхувались в коридорі із хворими. До прикладу, в четвер ми приймаємо лише здорових дітей на вакцинацію.
У нас є навіть куточок для дитини – з іграшками та розмальовками.
До того ж, у комунальних закладах всі процеси, пов’язані з фінансуванням, відбуваються повільніше. Показова ситуація була нещодавно із засобами індивідуального захисту. Коли розпочалась епідемія, то для того, щоб комунальні заклади закупились, спочатку повинні були виділити гроші з бюджету. Поки їх виділяли, ціни на маски та антисептики злетіли до неба. А приватники встигли закупити засоби захисту і для себе, і для своїх пацієнтів.
Але повторюсь: лікарю треба бути готовим, що усі поточні витрати на ньому як на підприємцеві.
Важко доводиться колегам, які не співпрацюють з місцевою владою
Чесно кажучи, в нашому регіоні не було перешкод з видачею довідок. Нам і колегам видавали й листки непрацездатності, й довідки про смерть без якихось особливих труднощів.
Луцьким лікарям пощастило, бо вони могли нормально спілкуватись з усіма посадовими особами місцевого рівня, з якими потрібно було з’ясовувати всі питання. Але, на жаль, в інших регіонах позитивний досвід співплаці зустрічається не так часто. Буває, наші колеги дуже залежать від посадових осіб на місцях.
Лікарю буває складно перемикнутись на адміністративні процеси
Насправді, труднощів у приватного лікаря дуже багато. Це, наприклад, додаткова адміністративна робота, яка, зазвичай, не притаманна лікарю-практику.
Перемкнутися на цей процес, щоб займатись і одним й іншим, досить складно. Тому що потрібно, окрім практики, збирати всю актуальну інформацію про ліцензію для підписання договору з НСЗУ. Також треба ретельно шукати, з ким підписати договір про лабораторно-діагностичні послуги після проведення аналізів, і з ким проводити лікарсько-консультативні комісії.
На додачу є історія з лікарняними листами й довідка про смерть – ці питання на початку треба було узгоджувати з місцевою радою. А це вдається далеко не всім лікарям приватної практики: від області до області ефективність взаємодії може різнитися.
Невдовзі планують розширяти центр
Не всі питання можна вирішити двом лікарям. Є, наприклад, лікарська консультативна комісія, яка має складатись з трьох лікарів. За зборів такої комісії ми могли б лікарняні на довший період часу виписувати, а так – можемо видавати листки непрацездатності лише на 10 днів.
Саме тому ми з Віталієм зараз плануємо розширюватись і шукаємо колег, які захотіли б приєднатись до нашої практики.
Чекаємо не лише на лікарів-ФОП – будемо раді й найманим працівникам.
Якщо приватна практика – рай для лікаря, чому ще не всі там?
Для того, аби організувати приватну практику, потрібно багато різних ресурсів – як енергії, так і готовності взяти на себе адміністративну відповідальність. А в лікаря, як я казала, вистачає роботи й без адміністративки.
Багато лікарів бояться фінансових вкладень, які треба зробити для оснащення кабінету на початку приватної практики.
Інші з острахом слідкують за ситуацією у сфері охорони здоров’я: нещодавно не могли затвердити нового керівника НСЗУ, і всі мої колеги-ФОПи переживали за фінансування.
Та й політичні обставини зараз не дуже сприяють тому, аби лікар забажав стати “приватником”: за останній рік часто змінювались міністри охорони здоров’я, і в кожного було своє бачення реформи та свої бачення фінансування галузі.
Тому зараз може бути важко прийняти рішення про початок практики.
Але зі свого досвіду скажу: ми з Віталіком все одно регулярно отримуємо платежі, і за всю нашу практику приватну практику проблем з фінансуванням зі сторони НСЗУ ще не виникало.
Тому, вважаю, лікарям треба наважитись й використати цю можливість – поки вона ще є.
Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
Наталія Комаренко — волонтерка з Києва, яка з 2014 року допомагає українським військовим та підтримує дітей з інвалідністю. Вона є засновницею фонду «З теплом у серці», який цьогоріч здобув відзнаку «Варті» від «Нової пошти».
Про це повідомили в «Новій пошті».
Заснування власного фонду
Поштовхом до створення власного фонду став особистий досвід — середня дитина Наталії має рідкісне генетичне захворювання. Організація «З теплом у серці» стала платформою для взаємодії батьків, обміну досвідом і підтримки дітей.
Спочатку фонд проводив невеликі безплатні заходи для дітей: походи до кав’ярень, зоопарків, кінотеатрів тощо. З часом спільнота розрослась — нині вона об’єднує понад 1500 родин. Учасники отримують гуманітарну підтримку, консультації, можливість спілкуватися й організовувати спільні активності.
Щоденна допомога армії
З початком війни у 2014 році Наталія долучилась до допомоги армії. Сьогодні вона щоденно займається волонтерською логістикою: закуповує, збирає та відправляє техніку, обладнання, автівки та інші необхідні речі для військових.
«Волонтером бути непросто. Я щоранку подумки кидаю цю справу, а вдень вже викладаю допис про збір чи пошук необхідного. Я роблю це для тих, хто мене захищає. Для тих, хто пише теплі слова подяки. Хоча дякувати маємо ми», — розповіла Наталія Комаренко.
Упродовж останніх трьох років вона організувала збори на різні потреби: від засобів особистої гігієни до FPV-дронів, зарядних станцій і акумуляторів для техніки. Підтримку надсилають не лише українці, а й друзі з-за кордону, зокрема волонтери з Ірландії, які передали п’ять машин швидкої допомоги та сім інших автівок.
Читайте також: Учасники забігу MHP Run4Victory зібрали понад 700 тисяч грн на дрони для фронту
Комунікація з військовими
Наталія підтримує зв’язок із військовими переважно онлайн, але також приїжджає на вокзали, коли бійці вирушають на фронт чи повертаються з нього. Вона каже, що в такі моменти простий контакт, присутність і кілька слів підтримки мають велике значення.
«Мені пишуть — потяг о 22-й, чи могла б приїхати? Звісно, я приїду. Розумію, що їм у цей час треба підтримка. Тому я кидаю все й лечу. Людина їде на війну або щойно звідти. Наші захисники мають відчувати, що вони не самі», — поділилася Наталія.
Найскладнішими залишаються випадки, коли вона дізнається про загибель адресата вже після відправки посилки. У таких ситуаціях волонтерка переадресовує допомогу іншим.
Як справляється з навантаженням
Волонтерка розповіла, що емоційне виснаження трапляється регулярно. Іноді її підтримують самі військові: один із них переказав 25 тисяч гривень і сам закрив збір для своєї бригади. Також вона додала, що одного разу отримала переказ на 60 тисяч гривень від анонімного відправника. Тоді Наталія закрила кілька зборів.
Щоб відновити ресурс, Наталія разом з іншими мамами дітей з інвалідністю організовує «перезавантаження» — короткі поїздки, прогулянки, неформальні зустрічі.
Попри всі труднощі, вона продовжує допомагати, виховує трьох дітей і розвиває фонд, який став точкою опори для багатьох українських родин.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
Отримання відзнаки «Варті»
Цьогоріч фонд «З теплом у серці» отримав відзнаку «Варті» від «Нової пошти» в номінації «Допомога людям з інвалідністю». Переможців обрали шляхом відкритого голосування та за обсягами перевезень. Фонд Наталії за 2024 рік відправив 240 тонн гуманітарного вантажу, скориставшись безоплатними послугами «Гуманітарної Нової пошти».
Нагадаємо, що «Нова пошта» нагородила українських волонтерів: хто отримав відзнаку «Варті».
Фото: Наталія Комаренко
Учасники черкаського забігу MHP Run4Victory зібрали 718 602 гривні під час реєстрації на подію. Усі кошти передадуть на закупівлю дронів для 118-ї бригади територіальної оборони, яка нині виконує бойові завдання на кількох напрямках фронту.
Про це повідомили організатори забігу.
Мета благодійного забігу
Подію організовували компанія МХП, БФ «МХП — Громаді» та спортивний партнер NewRun. Забіг мав відбутися 6 квітня, але його скасували через національну жалобу за загиблими у Кривому Розі та обстріли українських міст.
«Ми планували провести благодійний забіг, щоб об’єднати людей навколо допомоги військовим. Але з огляду на національну жалобу за загиблими в Кривому Розі та ранкові ворожі обстріли, ми ухвалили непросте, але правильне рішення — скасувати масовий захід. Натомість ми не скасували головне — підтримку наших захисників. Усі кошти передаємо 118-й бригаді, яка сьогодні на передовій. Щиро дякуємо кожному учаснику. Разом — ми сила», — сказав директор БФ «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Загалом на подію зареєструвалися 1414 учасників. Понад 718 тисяч гривень спрямують на закупівлю дронів для військових 118-ї бригади, які захищали Україну в Попасній, Бахмуті, Вугледарі, та Кураховому, а зараз виконують бойові завдання на Запорізькому напрямку, північному кордоні та Курщині.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
«Підтримка від цивільних і благодійних ініціатив, таких як забіг MHP Run4Victory, є неймовірно важливою для нашої бригади. Вона не лише матеріально-технічно підсилює нас, але й додає моральної сили. Кожен такий захід надихає нас робити все можливе задля перемоги», — зазначив комбриг Ярослав Попко.
Організатори закликали всіх учасників звернутися на [email protected], щоб отримати свої медалі поштою.
Наступний забіг
Серію благодійних забігів MHP Run4Victory 2025 року продовжуватимуть. Наступна подія відбудеться 18 травня у Києві. Кошти спрямують на підтримку 13-ї бригади НГУ «Хартія». Зареєструватися на забіг можна за посиланням.
Нагадаємо, що два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тисяч гривень призових.
Фото обкладинки: 118 бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Українська режисерка Таню Муіньо здобула премію Hollywood Music Video Awards 2025 за створення кліпу Disease для американської співачки Леді Гаги.
Про це повідомили на сайті премії.
Українка стала здобула звання найкращої режисерки року. У кліпі Леді Гага занурюється в символічну боротьбу з внутрішніми демонами. Вона зустрічається з різними версіями самої себе, що втілюють її найглибші страхи та переживання.
Відео виклали в інтернет наприкінці жовтня 2024 року. Наразі ця робота на ютубі зібрала понад 36 мільйонів переглядів.
Таню Муіньо створювала кліпи для Дуа Ліпи, Cardi B, Гаррі Стайлза, гурту Foals, Сема Сміта, The Weeknd, Дженніфер Лопез, Dorofeeva й інших музикантів. Також вона зняла кліп для американського рок-музиканта Ленні Кравіца. У 2024 році режисерка ставила номер для Alyona Alyona & Jerry Heil на «Євробачення».
Читайте також: Українська ілюстраторка здобула міжнародну премію Болонської виставки
Про премію
The Hollywood Music Video Awards — щорічний міжнародний фестиваль та церемонія нагородження, що проходить у Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Захід об’єднує творців музичних відео, музикантів, акторів, операторів та інших фахівців, щоб відзначити найкращі роботи.
Премії присуджують в різноманітних категоріях — від режисури та монтажу до найкращого відео в конкретних жанрах.
Нагадаємо, що українка Таню Муіньо здобула японську премію MTV за кліп для Леді Гаги (ВІДЕО).
Фото обкладинки: інстаграм-сторінка Тані Муіньо
