У 2019 році я завершила навчання за спеціальністю журналіста і повернулась у своє містечко без чіткого розуміння, чим там можна займатися. Зараз я вже понад рік працюю проєктною менеджеркою та тренеркою молодіжних організацій по всій країні. А водночас- продовжую жити у своїй громаді.
Усе це відбулося завдяки молодіжній політиці, якій, на мою думку, досі приділяють замало уваги і ресурсів. Зазвичай «щось для молоді» у розумінні представників влади – це круглі столи, які нічим практичним не завершуються. Або нагородження до тих чи інших свят, які також не роблять молодіжному середовищу ні холодно, ні тепло. Молодіжні ради у громадах часто створюють як івент-відділи при управліннях, а ще гірше – просто «аби вони були», бо в сусідньої громади вже є.
Спочатку влада ставилася до нас скептично. Сьогодні ми партнери, а молодь – бренд нашої громади.
Ми з друзями підійшли до цього питання зовсім інакше. Ініціатива повністю йшла від нас, ми почали гуртувати навколо себе активну молодь. Звісно, знань критично бракувало і все відбувалось через не одні граблі, але це нікого не зупиняло.
Ми почали ділитись етапами нашої роботи в соціальних мережах. Це зацікавило кількох інших молодих людей з числа учнівського самоврядування. Вже вшістьох нам вдалось організувати в громаді перший молодіжний форум, яким мав на меті зібрати думки молоді щодо вектору, якого нам варто дотримуватися. Після форуму нас стало 14, а сьогодні у команді вже більше 30 людей.
Спочатку керівництво нашої громади нейтрально ставилося до таких активностей, але з кожним місяцем і роком ситуація змінювалась на нашу користь. Тепер ми партнери, а молодь стала брендом громади. На форумах та конференціях міський голова ділиться з колегами саме успіхами молодіжної ради та запрошує інші громади в гості – для обміну досвідом. Такі візити у нас дуже часто.
За роки нашої діяльності ми залучили в громаду донорів, втілили багато грантових проєктів, відкрили два простори, а тепер – ще й створили благодійний фонд для допомоги військовим.
До речі, історія фонду також особлива. Адже він є новим етапом молодіжної ради. Ми створили волонтерський штаб одразу після початку повномасштабного вторгнення, ще у лютому. А з квітня почали працювати як фонд. Між іншим, єдиний у громаді.
Владі потрібно зрозуміти, що розвиток молодіжного руху – це природний процес. І створювати його штучно чи намагатися контролювати – вкрай помилкова стратегія.
Збори, відправки, перевезення на передову – завдання молоді нашої громади, які дивують багатьох колег, оскільки відповідальність справді велика. За минулий рік ми встигли не лише здійснити понад 20 відправок на передову власним авто, а й відкрили волонтерський простір BAVOVNA HUB. Адже робота з військовими та їхніми родинами – це не лише про допомогу, а й про спілкування.
Встигли навіть зняти фільм про волонтерів громади, реалізувати освітній проєкт для школярів і запустити проєкт про політичну освіту молоді. Для нас етап відновлення України – це не лише про економічну й інфраструктурну складову, а й про зміну сенсів та середовищ.
Як нам це все вдалося? Жодного чарівного рецепту насправді не існує. Молоді слід розуміти, що лише своєю впертістю і бажанням можна досягти успіху і розвитку. А владі потрібно усвідомити, що це природний процес, і контролювати його, штучно створювати чи робити для галочки – дуже помилкова стратегія.
Маленьким громадам потрібна активна молодь: вони створюють дозвілля, волонтерять, проводять акції, інформаційні кампанії та втілюють нові проєкти. І це обов’язково мають розуміти посадовці різних рівнів.
